Загальні положення митної справи

12 грудня 1991 року  створено Державний митний комітет  України як центральний митний орган України.

У спадщину від колишнього СРСР на території України залишилося 26 митниць, багато з яких розташовувалося в орендованих приміщеннях, та автомобільні пункти пропуску, чотири з яких було побудовано в 50—60-х рр. (Тиса, Ужгород, Шегині, Порубне). На стадії будівництва були 4 пункти пропуску, а 7 пунктів спрощеного переходу являли собою невеликі тимчасові споруди.

 

29 листопада  1996 р. Президентом України видано (згідно зі ст. 106 Конституції України) Указ про створення на базі колишнього Державного митного комітету України і його органів Державної митної служби України (ДМСУ) та її органів — регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митниць.

Підсумки  першого етапу розбудови митної справи в Україні позитивні: за короткий час було сформовано дієздатний центральний орган управління митною справою, 10 регіональних митниць, 42 митниці, 195 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ (митні лабораторії, навчальні заклади тощо).

1.2 Структура митної справи

 

Митною справою є порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов’язане з встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби здійснення митної політики.

Державна  митна справа - встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих  у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

 

Структура митної справи (слайд):

• митна політика;
• порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;
• митні режими;
• митно-тарифне регулювання;
• митні платежі;
• митне оформлення;
• митний контроль;
• митна статистика;
• визначення поняття контрабанди та проведення дізнання;
• порушення митних правил і відповідальність за них;
• провадження у справах про порушення митних правил;
• розгляд (судовий) справ про порушення митних правил;
• здійснення міжнародних відносин у питаннях митної справи.

Усі ці блоки різні, але їх об’єднує націленість на захист внутрішньо- і зовнішньоекономічних інтересів України, їх реалізація у вигляді вирішення завдань, що покладені на митні органи, і становить митну справу.

Але наука ще чекає на того, хто дасть більш  чітке формулювання поняття «митна справа» та термінам.

Митну політику в цілому можна визначити як систему  політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів, націлених на реалізацію і захист внутрішньо- та зовнішньоекономічних інтересів держави з метою активного і цілеспрямованого здійснення політичних і соціально-економічних перетворень в умовах формування ринкової економіки і відповідних ринкових суспільних відносин.

1.3 Принципи і цілі митної справи

Виходячи  із завдань, які стоять перед митною справою і митною політикою, основними цілями митної справи є:

• створення законних умов для ефективної діяльності митних та інших державних органів по здійсненню митної справи, її вдосконаленню;
• забезпечення оптимальної, науково обґрунтованої організації митної системи, яка разом з іншими державно-виконавчими органами забезпечує реалізацію митної політики, у тому числі в напрямку розвитку демократичних засад митної системи і справи;
• створення надійних умов для забезпечення законних прав і свобод громадян та організацій при здійсненні митної справи;
• забезпечення захисту економічних інтересів України (захист українського ринку і національного товаровиробника).

При визначенні принципів митної справи треба виходити із положення, що важливі  якісні характеристики митної політики завжди тісно пов’язані з принципами регулювання зовнішньої торговельної діяльності держави. Митна політика повинна сприяти забезпеченню економічної безпеки України.

Принципи державної  митної справи:

1) виключної юрисдикції  України на її митній території;

2) виключних повноважень  митних органів України щодо  здійснення державної митної  справи;

3) законності та презумпції невинуватості;

4) єдиного порядку  переміщення товарів, транспортних  засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної  торгівлі;

6) визнання рівності  та правомірності інтересів усіх  суб’єктів господарювання незалежно від форми власності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх  учасників відносин, що регулюються  цим Кодексом.

 

 

1.4 Законодавче регулювання митної справи

Галузь  митної справи має свої власні джерела, серед яких: Конституція, Закони України, міжнародно-правові акти належним чином ратифіковані та підзаконні акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти ДМСУ (накази, розпорядження, листи та ін.), спільні акти ДМСУ з іншими міністерствами та відомствами, акти інших міністерств та відомств. До джерел митного законодавства також можемо віднести правові звичаї (наприклад, звичаї морських портів в частині порядку та послідовності в проходженні суднами митного контролю) та звичайну митну практику.

Основними законодавчими актами, що регулюють  митну справу в Україні, є:

1. Конституція  України, що встановлює необхідність здійснення митної справи в Україні.

 

2. Митний кодекс України.

Перший Митний кодекс України було прийнято в грудні 1991 р. (введено в дію з 1 січня 1992 р.), у період, коли формувалися основні засади державності та незалежності України в законодавчому плані. Він відображав сукупність головних правил і норм діяльності митної служби, регулював основи митної справи в Україні, систему і порядок діяльності митних органів. Кодекс складався з 11 розділів, 24 глав і 164 статей. І хоча введення в дію митного кодексу на той час зіграло позитивну роль, на сьогодення він вже не відповів сучасному стану митної справи. Більше того він стримував розвиток господарської та фінансово-банківської діяльності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, їм недостатньо забезпечувались умови ЗЕД українських товаровиробників. Усе це вимагало прийняття нового Митного кодексу. Тому у січні 2004 року в силу вступив новий Митний кодекс. Одразу зазначимо, що новий кодекс був значно більшим за обсягом, ніж МКУ 1991 р. І це були не лише кількісні, а й якісні зміни. Більш детальний опис процесів, механізмів взаємовідносин митних органів і учасників зовнішньоекономічної діяльності — все це спрямовано на те, щоб кодекс став законом максимально прямої дії. 13.03.2012 набула третя редакція Митного кодексу України. Dsy втілиd у собі переваги тенденцій розвитку глобальної системи торгівлі та її митного обслуговування/ МКУ 2012 р. був оцінений дуже позитивно світовими митними структурами, а також окремими митними експертами як такий, що відповідає міжнародним митним нормам, правилам та стандартам.

 

 

Детальніше  на практичній – кожному мати митний кодекс

 

3. Закон України «Про Єдиний  митний тариф» від 5.02.1992 – втратив чинність у 2012 році

Ще  одним важливим законодавчим актом  в сфері митної справи, є прийнятий 5 лютого 1992р. закон України «Про єдиний митний тариф». Закон «Про єдиний митний тариф» створив нормативну базу для регулювання питань щодо обкладення спеціальним податком — митом товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Цей Закон встановлює:

• поняття мита, його види, порядок застосування деяких видів мит, порядок нарахування та сплати мита,
• поняття митної вартості,
• порядок визначення країни походження товарів
• питання щодо надання пільг фізичним та юридичним особам по обкладенню митом

 

3. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року. На відміну від розглянутих вище законодавчих актів, що встановлюють правові норми, якими в першу чергу керуються органи державної влади, Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює такі питання:

• правовий статус, права та обов’язки фізичних та юридичних осіб — суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порядку та суб’єктів їх реєстрації та ліцензування;
• встановлює правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності своєї господарчої діяльності та компетенцію державних органів з цих питань.

 

4. ЗУ  «Про Митний тариф України» від 05.04. 2001 встановлює ставки мита при ввезенні та вивезенні товарів.

 

5. УКАЗ  Президента України «Про Положення про Державну митну службу України» від 12.05.2011.

 

6. Постанови КМУ

 

7. Накази ДМСУ

 

8. Накази Міністерства фінансів тощо

 

9. Угоди,  підписані Україною з іншими  державами

 

Корисні сайти:

www.rada.gov.ua – сайт ВРУ

www.customs.gov.ua - Державна мита служба України

http://qdpro.com.ua/ - навігатор зовнішньоекономічної діяльності

http://mdoffice.com.ua/ - навігатор зовнішньоекономічної діяльності

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ms/texts.html - журнал «Митна справа»