Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Марта 2014 в 12:21, реферат
Усі учасники митної справи незалежно від характеру, цілей та місця в системі митної справи є його найважливішими структурними елементами. Відрізняючись неоднорідністю та своєрідністю, вони підпорядковані митній політиці та реалізують її. Одночасно кожна складова частина митної справи має власне специфічне призначення і відповідні особливості, що відображено в правовому регулюванні митної справи. У сукупності вони спрямовані на досягнення економічних і правоохоронних цілей митної справи.
Вступ 3
1. Митні правовідносини 4
2. Форми діяльності митних органів 10
3. Методи митного права 16
Висновки 20
Список використаних джерел 21
Діяльність митних органів здійснюється через використання значної сукупності різноманітних методів. Обрання конкретних методів та їх практичне застосування обумовлені рядом факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру.
Для діяльності митних органів як різновиду управлінської діяльності властиві, перш за все, загальні методи управління: переконання та примус. Вони в тому чи іншому співвідношенні використовуються в процесі реалізації будь-якої з функцій митних органів. При цьому переконання традиційно передує використанню примусу.
Таким чином, система методів діяльності складається з двох рівнів. Перший рівень охоплює загальні методи, що використовуються митними органами та їх посадовими особами під час виконання всіх завдань та реалізації функцій. Загальні методи характеризуються універсальністю, вони пов’язані з правовою та організаційною (фактичною) формою діяльності митних органів, поширюються як на правотворчу, так і на правозастосов- ну діяльність. Вони застосовуються також у внутрішньоорганізаційних та зовнішньоорганізаційних правовідносинах у митно- правовій сфері.
Другий рівень методів діяльності митних органів охоплює спеціальні методи, що застосовуються при здійсненні митної діяльності. Спеціальні методи детерміновані специфікою митної діяльності, обумовлені особливостями митно-правових відносин, але є похідними від загальних методів, виникають, формуються на їх підгрунті, продовжують їх дію у специфічній сфері діяльності. Вони прямо чи опосередковано обумовлені загальними методами.
Якщо елементи загальних методів діяльності наявні у всіх ситуаціях, де діють митні органи чи їх посадові особи, то спеціальні методи застосовуються поза системою митної служби. Іншими словами, їх дія спрямована на громадян та суб’єктів господарювання.
Отже, найбільш поширеним є поділ методів управління залежно від характеру їх впливу на волю та поведінку людей. Відповідно до цього розрізняють такі методи діяльності митних органів, як переконання та примус.
Переконання як метод діяльності означає моральний, психологічний вплив з боку митних органів і їх посадових осіб на об’єкт, його волю та поведінку, що породжує, зміцнює та розвиває свідомість, яка відповідає меті й завданням діяльності, спонукає до усвідомленого виконання вимог суб’єкта діяльності. Цей вплив формує та підтримує погляди, поведінку, яка б відповідала вимогам чинного митного законодавства через роз’яснення прав і обов’язків у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин, привернення уваги до проблем діяльності митних органів, з одного боку, та громадян і суб’єктів господарювання — з іншого, підвищення зацікавленості осіб до належного виконання вимог митного законодавства, поєднання соціальних інтересів конкретної особи з інтересами держави та суспільства.
Примус як метод діяльності митних органів означає психологічний, матеріальний і фізичний вплив на свідомість та поведінку учасників діяльності. Забезпечуючи практичне втілення в життя митної політики, митні органи та їх посадові особи уповноважені висувати до зацікавлених осіб вимоги, пов’язані з виконанням своїх завдань та функцій, виконання яких гарантується, а за потреби і забезпечується застосуванням примусових заходів. З використанням методу примусу реалізуються фіскальні, регулятивні та правоохоронні функції митних органів України. Застосування митними органами адміністративного примусу має свої особливості, що пояснюється специфікою мети їх діяльності та завдань, які сформульовані перед ними на сучасному етапі державотворення.
Зміст адміністративних методів полягає у прямому встановленні митним органом обов’язків чи заборон для учасників правововідносин шляхом надання прямого припису, який забезпечується владними повноваженнями, а якщо йдеться про внутрішньоорганізаційні відносини, то й станом підпорядкованості. У цих методах відображаються надані митним органам повноваження здійснювати безпосереднє управління в митно- правовій сфері, їх право самостійно вирішувати підвідомчі їм справи. У них також відображаються відносини службового підпорядкування, що передбачають обов’язковість рішень вищестоящих органів для нижчестоящих, суб’єктів управління для керованих об’єктів.
Основними ознаками адміністративного методу потрібно визнати: по-перше, наявність прямого впливу на керований об’єкт (волю та свідомість) за допомогою встановлення індивідуалізованих прав та обов’язків; по-друге, односторонність вибору митним органом, його посадовою особою способу вирішення конкретної ситуації, що склалася, за участю чітко визначеного об’єкта; по-третє, однозначність застосування примусових заходів для забезпечення виконання приписів норм закону; по-четверте, безумовну обов’язковість виконання приписів особою, якої вони стосуються, невиконання чи неналежне виконання яких може спричинити настання негативних наслідків для цієї особи.
Економічні методи, які в літературі також називають методами регулюючого (непрямого) управління. їх застосування забезпечує задоволення насамперед економічних або матеріальних інтересів об’єктів управління при досягненні необхідної поведінки. Економічні методи діяльності митних органів пов’язуються з таким впливом на учасників митно-правових відносин, при якому елемент припису відсутній і об’єкт сам обирає під впливом економічних (матеріальних) стимулів необхідний варіант поведінки.
Усі ці методи чітко розмежовуються тільки на теоретичному рівні. У процесі ж реальної діяльності митних органів вони застосовуються не ізольовано, а в сукупності, в певному співвідношенні та послідовності. Найбільший ефект від застосування методів може бути досягнуто лише за умови їх комплексного використання, з урахуванням конкретного змісту митної політики держави та характеру взаємозв’язків між митними органами, їх посадовими особами та іншими учасниками діяльності [9, c. 42].
ВИСНОВКИ
З прийняттям Верховною Радою України 13.03.2012. нового, третього за рахунком, Митного кодексу України [13] суттєво розширено механізм правового регулювання митних відносин. Ним продовжується впорядкування відносин, що регулювалися раніше підзаконними актами, введено нові інститути митного права.
Митні органи як провідні суб’єкти реалізації митної політики держави уповноважені на виконання значної кількості завдань, належне здійснення яких пов’язується з використанням ефективних та дієвих засобів впливу як на громадян і суб’єктів господарювання, так і безпосередньо на працівників митної служби. Адже тільки за умови раціонального поєднання зовнішньої та внутрішньої діяльності митні органи будуть спроможні на високому рівні реалізувати своє призначення.
Митне право регулює управлінські відносини при здійсненні митної справи, що зумовлює і його методи. Переважна частка владних вертикальних відносин митного права засновується на підпорядкуванні зобов'язаного суб'єкта носієві владних повноважень.
Принципи митного права являють собою вихідні нормативні засади митно-правового регулювання Принципи митного права – це орієнтир для нормотворчості в митній сфері. Вони гарантують безперервність і послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв’язок митного права, митного законодавства й митної політики. Принципи митного права варто розглядати як категорію, включену до складу основного функціонального понятійного ряду (апарата) правових категорій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ