Затоплення на території України

Зміст:

1.Вступ………………………………………………………………………………….2

2.Запобіжні заходи.................................................................................................3

3.Захисні споруди…………………………………………………………………….5

4.Затоплення на території України …………………………………………….12

5.Висновок……………………………………………………………………………15

6.Використана та відрекомендована  література……………………………16

Вступ:

        При проектуванні інженерного захисту територій та споруд від затоплення слід розробляти комплекс заходів, які б забезпечували запобігання підтопленню та затопленню або усунення негативного впливу цих процесів у залежності від вимог щодо функціонального використання територій і охорони природного середовища.

        Інженерний захист територій та споруд від затоплення виконується з метою забезпечення безперебійного і надійного функціонування та розвитку всіх об'єктів господарювання, створення належних екологічних та соціальних умов життя населення, дотримання нормативних санітарно-гігієнічних умов.

Діяльність  із забезпечення інженерного захисту від затоплення відноситься до природоохоронних видів господарської діяльності.

При підтопленні  ґрунтовими водами територій та споруд відбувається збільшення воло гості  ґрунтів або підняття рівня ґрунтових  вод до граничних глибин, за якими порушуються норми будівництва та експлуатації будинків і споруд, санітарно-екологічні умови життя людей, завдається шкода землям сільськогосподарського призначення.

Затоплення є одним з проявів шкідливої дії вод.

Примітка. Розвиток процесу затоплення супроводжується зміною фізико-механічних властивостей ґрунтів, зменшенням їх несучої здатності та природного ґрунтового опору, активізацією небезпечних геологічних процесів (карст, зсуви, суфозія), що призводить до непередбачених осідань будівель і споруд та їх руйнування.

Основними природними умовами, в яких формується процес підтоплення, є наявність слабопроникних ґрунтів  і їх прошарків, розташування водотривких  шарів відносно близько до поверхні ґрунту, слабка дренованість територій. На міських територіях до природних факторів додається техногенний вплив, який призводить до активізації процесів підтоплення; цей вплив обумовлений зміною відміток поверхні (плануванням) територій, що забудовуються, погіршенням природної дренованості, ефектом екранування потоків вологи тощо. Ознаки головних видів та причин підтоплення територій наведені в додатку В, класифікація причин та факторів підтоплення – в    додатку Г, причини та наслідки підтоплення урбанізованих територій – у додатку Д.

2. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ.

Запобіжні заходи для попередження підтоплення та затоплення територій та споруд полягають  в усуненні причин і факторів підвищення рівня ґрунтових вод або в  штучному підвищенні відміток поверхні території.

Запобіжні заходи належить вживати на всіх потенційно підтоплюваних територіях. На підтоплених територіях ці заходи вживаються, коли за попередньою оцінкою вони визначені як ефективні та екологічно небезпечні.

Запобіжні заходи від підтоплення та затоплення мають  включатися до комплексу робіт з  інженерної підготовки території до забудови. На забудованих територіях та в інших окремих випадках запобіжні заходи вживаються самостійно.

Головними видами запобіжних заходів  є наступні:

• штучне підвищення планувальних відміток поверхні території;
• нормативне ущільнення ґрунту при засипанні котлованів та траншей;
• забезпечення належного відведення стоку поверхневих вод;
• забезпечення ретельного виконання робіт із будівництва водонесучих мереж, штучних водомістких об'єктів;
• улаштування гідроізоляції фундаментів, заглиблених споруд і комунікацій;
• улаштування протифільтраційних екранів під промисловими накопичувачами та завіс навколо них;
• будівництво берегових, головних, перехоплюючих та інших видів дренажів (розділ 4) для запобігання підтопленню території.

  Штучне підвищення планувальних відміток поверхні території впроваджують, як правило, на заплавних та заболочених ділянках, які за цільовим призначенням підлягають освоєнню і забудові. Штучне підвищення здійснюють   шляхом підсипання або намивання ґрунту з обов'язковим попереднім відсипанням дренуючого шару. До складу супроводжувальних робіт включають розчищення та спрямлення русел рік і струмків, облаштування їх берегів.

    Вибір  планувальних відміток поверхні  залежить від прогнозних максимальних  відміток рівня ґрунтових вод з урахуванням гідрологічного режиму річок і водоймищ, у зоні впливу яких знаходиться територія.

Розрахунковий максимальний рівень води річок і  водоймищ приймається з імовірністю  перевищення в залежності від  класу наслідків (відповідальності) будівель та споруд, які проектуються на освоюваній території.

Відмітки підсипання або намивання території повинні  призначатися з метою забезпечення:

• граничної глибини залягання ґрунтових вод (таблиця 1) за умови будівельного освоєння підземного простору;
• вертикального планування і улаштування поверхневого водовідведення;
• розвитку самопливних каналізаційної та водостічної мереж;
• закладання колекторів різного призначення, транспортних тунелів, підземних переходів;
• нормального існування деревинно-чагарникової рослинності.

Штучне підвищення поверхні території не повинно порушувати умов природного дренування підземних  вод і створювати підпори на шляху  поверхневого та підземного стоку з  прилеглих територій. У руслах ярів та балок необхідно прокладати дренажі  та водовідвідні мережі і лише після цього засипати або замивати їх ґрунтом. Невеликі струмки та водовідвідні канави треба замикати у колектори, обладнані супутніми дренажами. При розрахунках колекторів поверхневого водовідведення та дренажів мають враховуватися обсяги сумарного стоку з водозбірної території за періоди максимальної водності.

При підготовці підвищення території рослинний  шар ґрунтів належить зняти та забезпечити його зберігання для  рекультивації.

Необхідність  осушення ґрунтів штучного підсипання або намивання визначається за гідрогеологічними розрахунками. Коли освоюються великі площі, в основі штучних ґрунтів належить застосовувати систематичний дренаж або фільтруючий шар пісків. Для намивання території в першу чергу використовують піщані ґрунти, отримані при поглибленні або розчищенні русел річок та каналів.

Належить отримати спеціальний висновок про можливість використання ґрунтів для штучного підсипання або намивання.

Вертикальне планування територій штучного підсипання або  намивання має виключати можливість застоювання води в зниженнях поверхні ґрунту.

     Ущільнення  ґрунту при засипанні котлованів  та траншей належить виконувати  за проектом будівництва відповідно  до вимог будівельних норм.

               Заходи з улаштування поверхневого  водовідведення на територіях міст та селищ розробляються у складі проектів інженерної підготовки територій.

Проектування  дощоприймачів, зливостоків, зливоспусків, відстійників, дюкерів, насосних станцій, очисних споруд, водовипусків та інших  споруд відведення поверхневого стоку належить виконувати згідно з вимогами до проектування зовнішніх мереж каналізації (СНиП 2.04.03).

На територіях багатоповерхової капітальної забудови та у промислових зонах необхідно  влаштовувати зливову каналізацію  закритого типу. Застосування відкритих лотоків, канав, кюветів допускається на ділянках малоповерхової садибної забудови, а також у парках, скверах, у зонах відпочинку з улаштуванням містків або труб на перетинах з вулицями, проїздами, тротуарами та доріжками.

Для запобігання  витокам води із водонесучих мереж та водомістких споруд належить ретельно виконувати відповідний комплекс проектних, монтажних і експлуатаційних робіт, додержуватися конструктивних і технологічних рішень, спрямованих на мінімізацію витоків. Особлива увага при цьому приділяється:

• забезпеченню надійності основ трубопроводів та споруд;
• забезпеченню захисту від зовнішніх навантажень;
• застосуванню стійких до корозії матеріалів (з урахуванням шкідливої дії рідин всередині трубопроводу і зовнішньої води);
• поділу водонесучих мереж на ремонтні ділянки із запірною арматурою для відключення у періоди ремонтів;
• запобіганню надлишковому тиску, а також гідравлічним ударам на самопливно-напірних трубопроводах (слід передбачувати розвантажувальні камери або апаратуру для захисту від надлишкового тиску);
• використанню для герметизації стикових з'єднань трубопроводів ущільнювальних кілець, герметиків;
• забезпеченню герметизації вводів трубопроводів у колодязі;
• застосуванню систем виявлення місць прориву.

Ефективне запобігання  витокам у ґрунти забезпечується прокладанням трубопроводів у напівпрохідних та прохідних тунелях, обладнаних супутнім дренажем або гідроізоляцією. Застосування таких тунелів рекомендується в умовах лесових ґрунтів, для щільної мережі комунікацій. Витоки з поодиноких трубопроводів невеликих діаметрів перехоплюють із застосуванням ущільненого глинистого екрана вздовж лінії трубопроводу та супутнього дренажу. Доцільним є використання полімерних матеріалів для трубопроводів, бітумізації тощо.

На  стадії будівельно-монтажних та ремонтних робіт на водонесучих комунікаціях особлива увага приділяється:

• дотриманню проектних уклонів (укладання безнапірних трубопроводів із зворотнім уклоном є недопустимим);
• ретельній герметизації стиків трубопроводів та вводів їх у колодязі, герметизації самих колодязів;
• забезпеченню ретельної підготовки основ трубопроводів і водомістких споруд;
• забезпеченню ретельного зворотного засипання траншей, уникненню пошкоджень укладе них трубопроводів.

При експлуатації водопровідних, каналізаційних, теплових мереж і споруд належить забезпечувати необхідний комплекс робіт для підтримання їх у належному стані та режимі за умови:

• наявності організованої, укомплектованої необхідним персоналом та оснащеної технічними засобами служби експлуатації;
• виконання правил технічної експлуатації мереж і споруд згідно із відомчими інструкціями;
• своєчасного виконання поточних і капітальних ремонтів мереж та споруд за графіками ремонтів або у випадках пошкоджень.

              Захисні гідроізолюючі покриття  фундаментів, заглиблених споруд і комунікацій використовуються для протидії прониканню ґрунтових вод у підвалини, тунелі та інші заглиблені об'єкти. Захисні покриття влаштовують, як правило, на зовнішній поверхні споруди із використанням полімерних фарб, пластмас, асфальту, колоїдно-цементного розчину, органо-мінеральних розчинів, поліетиленової плівки тощо.

 

 3. Захисні споруди.

Запобіжні заходи і захисні споруди від затоплення призначені для забезпечення стійкості фундаментів та нормальних умов використання міських територій за призначенням, безпечної експлуатації підвалів, підземних частин будинків і споруд, підземних комунікацій.

Проектування  заходів інженерного захисту  від затоплення дозволяє:

• утримувати рівні ґрунтових вод на заданих відмітках;
• запобігати затопленню територій та споруд поверхневими водами під час злив, повеней та паводків;
• запобігати розвитку корозійних процесів у бетонних, залізобетонних і інших елементах споруд;
• зберігати несучу здатність ґрунтів основ;
• обмежувати вплив промислових об'єктів, який може призвести до змін рівневого, температурного режимів та хімічного складу ґрунтових вод та водних об'єктів.

Захист від  підтоплення та затоплення стосується також охорони навколишнього  середовища.

Планове розташування споруд для захисту  від затоплення визначається:

• рельєфом території, наявністю бокових припливів підземних та поверхневих вод;
• типом та призначенням захисних споруд;
• характером і щільністю забудови території, характером використання підземного простору.