Газове зварювання чавуну

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Января 2014 в 16:16, курсовая работа

Краткое описание

В роботі описано які використані матеріали для газового зварювання чавуну, технологію зварювання та контроль якості зварних з’єднань.

Содержание

1.Вступ.
2.Організація робочого місця.
3.Використані матеріали.
4.Технологія зварювання.
5.Контроль якості зварних з’єднань.
6.Нові досягнення в зварювальному виробництві.
7.Економічні аспекти праці та оплата праці..
8.Техніка безпеки .
9.Використана література.
10.Висновок.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Газове зварювання чавуну..docx

— 1.41 Мб (Скачать документ)

 Кубасовим. Використовуючи установку  «Вулкан», космонавти запустили 

 автоматичні процеси зварювання  електронним променем, стиснутої  дугою низького 

 тиску і плавиться. 

В умовах орбітального польоту за допомогою острофокусного електронного

 променя були виконані:

- Автоматичне зварювання тонколистової  нержавіючої сталі і титанового

 сплаву;

- Роздільна різання сплавів алюмінію та титану;

- Дослідження поведінки ванни розплавленого металу більшого обсягу,

ніж в умовах літаючої лабораторії.

 Було показано, що процеси  плавлення, зварювання та різання електронним променем

 на орбіті протікають стабільно,  забезпечуючи необхідні умови  для 

 нормального формування зварних  з'єднань і поверхонь різів.

само, як і в літаючої лабораторії. Форма і якість швів, отриманих

 цим способом на нержавіючих  сталях класу 18-8 і титанових  сплавах, 

 були цілком задовільними.

 Зварювання стислій дугою  низького тиску на установці  «Вулкан» не дала  очікуваних  результатів.

Експеримент зі зварювання у космосі відкрив нову сторінку в освоєнні

 Всесвіту. Вперше у світовій практиці в космічному просторі

 здійснено технологічний процес, пов'язаний з нагріванням і  плавленням 

 металу. У цілому до початку 70-х рр.. ХХ ст. питання про принципову

можливості автоматичного зварювання та різання в космосі було вирішено

 позитивно. У той же час  існувала номенклатура робіт,  в тому числі

 практично всі види ремонту,  які не могли виконуватися  з 

 використанням автоматичних  процесів. Тому на наступному етапі

досліджень було поставлено завдання з розробки апаратури та

 технології ручного зварювання  та різання в космосі.

 Ще в період випробувань установки «Вулкан» фахівці Інституту

 електрозварювання ім. Є.О. Патона замислювалися над створенням компактного,

Анцева універсального інструмента  з автономним джерелом живлення, який міг би дозволити космонавту проводити  роботи, пов'язані з

 ремонтом або монтажем, на  будь-якій ділянці поверхні космічного

 об'єкта. Необхідні для цих  цілей операції - різання, зварювання, паяння та

 нанесення покриттів, а засіб  впливу на матеріали - електронний 

 промінь. 

Після численних досліджень на землі, в барокамері, в літаючої

 лабораторії був розроблений  універсальний ручний інструмент.

 Всі вузли інструмента знаходяться  в контейнері розміром 400х450х500 мм,

 зварене з трубчастих елементів,  що забезпечило йому достатню 

 жорсткість при малій масі.У контейнері змонтовані: вторинний джерело

 харчування з пультом, кабелі, що з'єднують джерело живлення  з бортовою

 розеткою і ручним інструментом, власне сам робочий інструмент  у 

 спеціальному ложементі. Контейнер можна носити за плечима або закріплювати

 на зовнішній поверхні орбітальної  станції.До контейнера кріпиться

 планшет із зразками матеріалів  для зварювання, різання, пайки та нанесення

 покриттів. Робочий інструмент - це моноблок, що складається  з 

 високовольтного джерела живлення  і двох електронних гармат 

 Одна з них призначена  для виконання технологічних  операцій 

різання, зварювання і пайки, а інша - призначена для нанесення

 покриттів. У цій гарматі фокусирующая система замінена тиглем з випаровуванням

 металом. Маса універсального  ручного інструменту трохи більше 30 кг,

 а моноблок, яким оперує космонавт,  трохи більше 2,5 кг. Споживана 

потужність - 750 Вт,і її можна регулювати залежно від режиму

 роботи і оброблюваного матеріалу. 

Універсальний ручний інструмент був  включений до складу наукової апаратури

 станції «Салют-7». 

25 липня 1984 космонавти В. Джанібеков  і С. Савицька вийшли у відкритий

 космос.

                            

 В. Джанібеков обладнав зварювальний  пост і підготував інструмент

 до роботи.Робоче місце оператора-зварювальника відповідало всім вимогам

 техніки безпеки. С. Савицька  виконала операції різання, зварювання,пайки

 і нанесення покриттів. Робота  у відкритому космосі тривала три години

 Результати проведених досліджень на установці «Вулкан» і за допомогою

універсального ручного інструменту переконливо показали, що в космосі

 операції з'єднання металів,  різання та нанесення покриттів можуть бути

 успішно використані для  будь-яких ремонтних і монтажних  робіт.

У  1986 р. космонавти Л. Кизим і  В. Соловйов продовжили експерименти,

поєднуючи елементи великогабаритних ферменних конструкцій. Одночасно 

 були розроблені методи, технологія  і апаратура для побудови та  ремонту 

 конструкцій у космосі.Логічним завершенням цих робіт стало

створення в ІЕЗ ім. Є.О. Патона комплексу електронно-променевої зварювальної

 апаратури «Універсал», призначеної  для оснащення великих 

 орбітальних станцій типу  «Мир-2». 

«Універсал» має у своєму складі

чотири електронно-променевих інструменту  і ряд допоміжних

 пристосувань, що дозволяють  виконувати в космосі зварювальні  роботи 

 широкого діапазону при профілактичному обслуговуванні та ремонті різних

 космічних апаратів. У 1990-1991 рр.. комплекс пройшов наземні

 випробування і отримав високу  оцінку.

                              7.Економічні аспекти.

Заробітна плата – це вартість такого товару, як робоча сила

Форми заробітної плати:

- погодинна – це вартість  такого товару як робоча сила  за відповідний відлік часу(1 година, 1 робоча зміна і тд.);

- відрядна, або поштучна – це  вартість такого товару, як робоча  сила за відповідну кількість виконаної роботи;

- номінальна – це сума грошей, яку отримає робітник в касі  підприєм-ства , або в банкоматі після відрахувань ПДВ, соціального страху-вання, безробіття;

- реальна – визначається сумою товарів і послуг, які може купити працівник на номінальну заробітну плату:

- мінімальна – це установлена  законодавством мінімальна сума  гро-шей за низьку некваліфіковану працю.

Підприємство – це самостійний господарюючий суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу наукову – дослідницьку та комер-ційну діяльність.

Форми властивості:

- державні

- приватні 

- державно - приватні

Нормування часу зварювання

Технічне нормування передбачає встановлення технічно-обґрунтованих норм часу на виконання різних зварювальних робіт. Норми часу дозволяють зварнику продуктивно використовувати робочий час, повністю завантажувати зварювальне обладнання, а при раціональних прий-омах зварювання перевищувати встановлені норми.

До норми часу на виконання зварювальних робіт входять:

—основний час;

—підготовчо-заключний час;

—допоміжний час;

—час обслуговування обладнання і  відпочинок.

Основний, або машинний час включає  час горіння дуги або час плав-лення  електрода при зварюванні 1 м шва. Основний час визначають і підраховують з урахуванням технологічного процесу зварювання, продуктивності зварювання обладнання та режимів зварювання.

Підготовчо-заключний час включає в себе отримання завдання, інструктаж, вибір режиму зварювання, встановлення балонів, підготовку джерепа живлення, здачу готової продукції.

Допоміжний час складається  з часу на встановлення деталі, поворот  її в процесі зварювання, регулювання  струму, розігрівання кромок, перехід  з од-ного місця на інше, огляд шва, очищання кромок і шва, клеймування й при-бирання виробу тощо.

Час на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби включає в себе прибирання робочого місця та устаткування. У більшості випадків підготовчо-заключний і допоміжний час, а також час на обслугову-вання робочого місця і відпочинок при дуговому зварюванні становить 30-50% основного часу.

Нормування ручного дугового зварювання.

Для розрахунку основного часу зварювання необхідно знати силу зва-рювального струму, масу наплавленого металу й  коефіцієнт наплавлення електрода.

Масу наплавленого металу визначають за розмірами шва, які вказують на кресленні. Об'єм наплавленого металу визначають за формулою:

VH=Fl

де VH об'єм наплавленого металу, см3; F-площа  поперечного перерізу шва, см2; l — довжина шва, см.

Масу наплавленого металу визначають за формулою:

QH=VH γ

де QH - маса наплавленого металу, г; VH —  об'єм наплавленого металу, см3; γ густина  металу, г/см3 (для сталі γ = 7,8 г/см3).

Силу зварювального струму (IЗВ) встановлюють залежно від діаметра електрода, просторового положення шва та інших даних.

Коефіцієнтом наплавлення (αH) називають  кількість металу, наплавле-ного протягом 1 год горіння дуги на одиницю  сили струму (г/Агод). При ручному зварюванні коефіцієнт наплавлення залежить від марки електрода. Залежність коефіцієнта наплавлення від марки електрода.

 

Основний час зварювання (tзв) визначають за формолою:

tзв = QH: IЗВ αH

Допоміжний час при ручному  зварюванні складається з часу, витраче-ного на вмикання і вимикання джерела  живлення, зміну електродів, зачи-щання  кромок, установлення і зняття деталей, зачищання шлаку, огляду швів тощо.

Витрати підготовчо-заключного і допоміжного часу на обслуговування робочого місця і відпочинок становлять 30-50% і визначаються хрономет-ражними спостереженнями.

Витрати електроенергії на 1 кг наплавленого металу при зварюванні на змінному струмі становлять 3-4 кВт год, а при  зварюванні на постійно

 

                                  8.Техніка безпеки.

При газополуменевій обробці металів  у повітрі робочої зони накопичуються  шкідливі речовини. Одні з них утворюються  в результаті взаємодії полум'я  з металом і повітрям — з'єднання  марганцю, заліза, хрому, нікелю, міді, цинку та інших металів, монооксиду вуглецю та оксиду азоту. Інші проникають у повітря з ацетиленового генератора і балонів: ацетилен, природний газ, зріджені гази (бутан, пропан), пари рідкого пального (бензин, гас), кисень і домішки ацетилену — фосфористий водень (фосфін) і сірководень. Ці речовини є шкідливими і небезпечними для зварників, деякі з них — вибухо- і пожежонебезпечні.

Для попередження впливу шкідливих  речовин на організм виробничі приміщення повинні бути обладнані вентиляцією, відповідно до СНиП 2.04.05-91. Кількість  повітря, необхідного для видалення  шкідливих домішок до рівня гранично допустимої концентрації (ГОСТ 12.1.005-88), повинна відповідати вимогам  «Санітарних правил при зварюванні, наплавленні і різанні металів» № 1009-73.

Близько 80% виявлених випадків професійних  захворювань зварників в Україні  зумовлені впливом шкідливих  домішок повітря (зварювальних аерозолей) на органи дихання.

Пріоритетними напрямами програми захисту зварників від впливу різних виробничих факторів є оздоровлення повітряного середовища в цехах  і захист органів дихання зварників.

Серед засобів індивідуального  захисту органів дихання найкраще зарекомендували себе фільтруючі полегшені  респіратори типу «Сніжок».

Рівень шуму, утвореного струменями робочих газів, які виходять під  тиском з пальників і різаків, залежить від потужності полум'я. Тому у випадку перевищення допустимого рівня звукового тиску (ГОСТ 12.1.003-83 і СН № 3323-85) необхідно використовувати навушники або шоломи.

Для попередження нещасних випадків від вибухів і пожеж газове зварювання або різання необхідно  виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91 «Пожежна безпека», ГОСТ 12.3.036-84 «Газополуменева обробка металів. Вимоги безпеки», ГОСТ 8856-72 «Апаратура для газополуменевої обробки», ДСТУ 2448-94 «Кисневе різання. Вимоги безпеки» та ін.

До виконання газозварювальних робіт допускаються робітники не молодші 18 років, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж і перевірку  знань з охорони праці, а також  медичне обстеження.

Всі робітники проходять інструктаж безпосередньо на робочому місці. Повторні інструктажі проводять раз у  квартал.

Ремонт і випробування апаратури  повинні виконувати призначені адміністрацією особи, які пройшли спеціальну підготовку.

                   ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ГАЗОПОЛУМЕНЕВИХ РОБОТАХ

Газозварювальні роботи повинні виконуватись на відстані не менше 10 м від пересувних генераторів, 5м — від балонів  і баків з рідким пальним, 1,5 м  — від газопроводу. У випадку  направлення полум'я в сторону  джерел живлення приймають заходи захисту  від впливу теплоти полум'я шляхом установлення металевих ширм.

Перед роботою необхідно перевірити справність апаратури, обладнання, балонів, рукавів, герметичність з'єднань, справність пломб на редукторах і затворах.

При перегріванні пальника роботу припиняють, а пальник охолоджують водою.

Після закінчення роботи перекривають усі вентилі на балонах, викручують гвинт редуктора, відкривають вентиль  на пальнику (різаку), приводять у  порядок робоче місце, прибирають обладнання в спеціально відведене місце.

Забороняється:

— експлуатація обладнання власного виготовлення;

— виконання роботи при порушенні  герметичності з'єднань і рукавів;

— робота без спецодягу і засобів  індивідуального захисту, в замасленому  одязі;

— використання кисню для очищення одягу;

— виконання роботи без протипожежних  засобів;

— паління при роботі з пересувним ацетиленовим генератором, карбідом кальцію, рідким пальним;

Информация о работе Газове зварювання чавуну