Страхування від нещасних випадків

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………ст.3

Розділ І. Теоретична частина

1. Які ризики є найбільш небажаними для страховиків і чому?.............ст.6
2. Страхування від нещасних випадків…………………………………...ст.12
3. Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування……………………………………..ст.17

 

Розділ ІІ. Практична частина

Задача № 21…………………………………………………………………ст.20

        Задача №22…………………………………………………………………ст.22

Висновки…………………………………………………………………………ст.23

Список використаної літератури……………………………………………….ст.26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

            Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з нега­тивними, особливо невигідними економічними наслідками, вони можуть виникнути в майбутньому в якийсь момент у невідомих масштабах.

             У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями. Насамперед, ризик — це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), з виникненням яких відбуваються виплати з раніше утвореного централізованого страхового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ризик пов’язаний з конкретним об’єктом, щодо якого визначаються чинники ризику. Аналіз одержаної інформації в комплексі з іншими заходами дозволяє суттєво знизити не­гативні наслідки здійснення (реалізації) ризику. Ризик зумовлює ймовірність загибелі чи пошкодження (в майновому страхуванні) об’єкта, прийнятого на страхування. Будь-яка ймовірність може бути виражена дробовою величиною. Якщо ймовірність дорівнює нулю, можна стверджувати про неможливість настання прогнозованої події. При ймовірності, яка становить одиницю, 100 % гарантії того, що подія відбудеться. Очевидно: чим менша ймовірність ризику, тим легше й дешевше можна організувати страхування цього ризику. Висока ймовірність ризику передбачає страховий захист з високою ціною, що ускладнює його проведення. У тій мірі, якою оцінено ймовірність настання можливої події, може бути об’єктивно визначено розмір ризику.

               Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX століття, хоч згадки про таке страхування були ще в XVII—XVIII століттях. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних

випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX століття.

          Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

          Страхування від нещасних випадків — це ризиковане страхування, яке, на

відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

         Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.

         Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України «Про страхування» чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.

         Розвиток перестрахування сприяв виникненню великого різноманіття форм і видів договорів між цедентом та цесіона-рієм. Договори розрізняються за мірою участі перестрахови-ків, ставками премії (тарифами), величиною власного утримання, комісійними відрахуваннями тощо.

         Непропорційне перестрахування (Non-Proportional Reinsurance) - перестрахування, за якого відповідальність перестраховика настає тоді, коли обумовлений розмір збитку чи збитковості перевищений.

         Найпоширенішими в непропорційному страхуванні є договори екс-цедента збитків. Такий договір укладається для розподілу збитків від найбільших ризиків. Перестрахування за цим видом договору передбачає взяття цесіонарієм на себе покриття збитків цедента у разі перевищення суми збитків обумовленого договором розміру, але не більше ліміту відповідальності цесіо-нарія. Інакше кажучи, відповідальність перестраховика за договором ексцедента збитків починається з певного рівня збитковості цедента і визначається також певними межами.

           Непропорційна форма перестрахування здійснюється також на основі договорів ексцедента збитковості (договір stop loss). Головна мета такого договору - покриття не окремих збитків, а збитків за всім страховим портфелем страхової компанії. Договір ексцедента збитковості застосовується для перестрахування всього страхового портфеля за певним видом страхування від надзвичайно великої збитковості, котра може бути наслідком великої кількості малих ризиків або невеликої кількості значних ризиків. Рівень збитковості, з якого набуває сили договір перестрахування, встановлюється на такій межі, яка б не дозволяла цеденту використати на свою користь зменшення його частки власного утримання.

           Управління страховою діяльністю тісно пов'язане з перестрахуванням. Саме масштаби та рівень перестрахової діяльності характеризують ступінь розвитку страхового ринку та його придатність до інтеграційних і глобалізаційних процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Які ризики є найбільш небажаними для страховиків і чому?

 

            Страхування підприємницьких ризиків поділяють на:

— страхування комерційних  ризиків, пов'язаних із перервами в  технологічному процесі, господарській  діяльності, з невиконанням договірних зобов'язань тощо;

— страхування фінансових ризиків — страхування депозитів" інвестицій, біржових ризиків, валютних ризиків тощо.

            Страхування комерційних операцій полягає у тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані операції не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності [12,c.354-355].

            Тарифні ставки зі страхування  комерційних ризиків визначаються  з урахуванням багатьох чинників, зокрема:

— рівня стабільності ринкових відносин та прогнозу перспектив їхньої динаміки;

— строку страхування;

— виду діяльності тощо [2].

            Найпоширенішим і навіть традиційним  у закордонній практиці видом  страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ.

             Одним із видів страхування  виробничих (підприємницьких) ризиків є страхування від перерв у виробництві, які можуть виникати внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна. Поширене у країнах із розвиненою ринковою економікою. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що здійснює підприємство, або від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна.

           Зважаючи на те, що для кожного  підприємства ризик має специфічні характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.

           При страхуванні комерційних  ризиків також застосовують деякі  обмеження щодо обсягу страхування  окремих ризиків, зокрема, з  нього вилучаються ризики, пов'язані з посередницькою діяльністю, роботою казино, тоталізаторів тощо. Із страхової відповідальності, як правило, вилучаються також можливі збитки внаслідок військових дій, зміни політичного курсу, негативної динаміки курсів валют. Це ж стосується і відшкодування збитків унаслідок навмисних дій страхувальника чи його партнерів, спрямованих на заподіяння шкоди застрахованій діяльності, зміну профілю комерційного підприємництва, застосування некваліфікованого управління ним тощо.

            У міжнародній практиці застосовуються  й інші специфічні різновиди страхування підприємницьких ризиків: страхування контрактів (у тому числі експортно-імпортних), страхування змін кон'юнктури ринку тощо.

             Одним із видів страхування  комерційних ризиків є ризики нової техніки та технології.

             Страхування ризиків, пов'язаних  з упровадженням у виробництво  нової техніки та технології, можна розділити на два напрями. Перший — це страхування самої техніки, установок, технологічних ліній тощо на випадок їх виведення із ладу, порушення роботи, загибелі. Другий — страхування від пепередбачуваних несприятливих наслідків, які викликані впровадженням технічних і технологічних новинок та призвели до порушення виробничого циклу, зупинок тощо.

             Обидва страхування є самостійними  видами. Однак їх одночасне проведення  є виправдано. Об'єктом страхування  є машини, технічні та технологічні установки, які після закінчення випробувань і пробного запуску визнані придатними до роботи.

             Зауважимо, що страхування нової  техніки і технології проводиться на випадок ризиків, пов'язаних тільки з їх використанням. Страхування таких ризиків не передбачає покриття збитків від пожеж, вибухів, стихійних природних явищ, оскільки вони включені у відповідальність зі страхування майна (виробничих активів) підприємств.

            Страхування ризиків нової техніки, як правило, пов'язане з дороговартісними та цінними об'єктами. Тому його доцільно проводити з визначенням мінімальної франшизи та правом власника збільшувати її розмір при відповідному зниженні ставок страхових платежів.

            Страхування передбачає захист від:

1) прямих збитків застрахованих об'єктів;

2) опосередкованих (непрямих) збитків у вигляді додаткових витрат та недоотриманого прибутку [9,c.265-267].

            Ще одним різновидом страхування підприємницьких ризиків є страхування будівельного підприємства від усіх ризиків. Воно передбачає страхування всіх видів будівельних об'єктів, у рамках якого надається страховий захист як від збитків, завданих будівельному об'єкту, спорудам на будівельному майданчику, будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб унаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов'язаного з будівництвом.

            Серед різноманітних ризиків, які супроводжують підприємницьку діяльність, основне місце відводиться страхуванню фінансових ризиків.

            Під фінансовим ризиком розуміють ризик, який випливає з фінансових угод або фінансової діяльності, коли як товари виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. Фінансовий ризик охоплює такі основні види ризиків:

— валютний;

— кредитний;

— інвестиційний.

           Валютний ризик — це ймовірність  фінансових втрат унаслідок зміни  курсу валют, яка може виникнути  в період між укладанням контракту та фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють:

— валютні ризики імпортера;

— валютні ризики експортера.

            Кредитний ризик пов'язаний з  можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у разі використання кредиту. Кредитний ризик виникає у відносинах з кредиторами, контрагентами, постачальниками, посередниками, акціонерами тощо.

           Інвестиційний ризик пов'язаний  із специфікою вкладення підприємцем грошових коштів у різноманітні проекти.

           Страхування фінансових ризиків  полягає у тому, щоб відшкодувати  можливі втрати на випадок,  коли через певний період застраховані  угоди не дадуть очікуваної  віддачі. Страхове відшкодування  в такому разі встановлюється  в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

           До страхування фінансових ризиків відносять:

- страхування недоотримання (втрат) прибутку (доходу);

- страхування на випадок  зниження обумовленого рівня рентабельності;

- страхування ризику засновника;

- страхування біржових ризиків;

- страхування валютних ризиків [11,c.285-289].

           Такий вид страхування має також ту особливість, що виплата відшкодування відбувається переважно після закінчення строку дії договору, коли буде підведено підсумки реалізації застрахованих комерційних операцій. Встановлення строку можливих виплат у страхуванні фінансових ризиків дозволяє страховику використовувати суми, одержані у вигляді страхових внесків, для інвестиційних цілей і вчасно в повному обсязі створювати на визначену дату резерви.

            Страхування фінансових, як і  комерційних, ризиків передбачає  деякі обов'язкові умови щодо  укладання договорів. Страхувальнику  належить мати дозвіл, ліцензію  або патент на ведення комерційної  діяльності та інші необхідні  документи. У своїй письмовій  заяві він повинен інформувати  страхову організацію про передбачувані  операції, очікувані витрати та  доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику.