Страхування від нещасних випадків у Системі соціального захисту населення

Державна система  соціального захисту включає  дві основні форми — соціальне  страхування і державну допомогу, що відрізняються друг від друга  джерелами фінансування. Виплати по соціальному страхуванню здійснюються із страхових фондів, утворених за рахунок податку на соціальне страхування, що стягується з працюючого населення та підприємців. Державна допомога виплачується з бюджетних коштів.

У зв'язку з високим  рівнем виробничого травматизму і поширенням професійних захворювань система страхування у США існує, в основному на рівні штатів. Єдина федеральна програма в цій сфері передбачає  страхові виплати шахтарям,  що  страждають  від професійного захворювання „чорні легені" і членам їхніх родин. Програма введена федеральним законом про безпеку праці на шахтах (1969) 1 діє з 1970 р., фінансується за рахунок коштів федерального бюджету.

У більшості  штатів законодавством установлена  відповідальність підприємців за каліцтво, нанесене працівнику на виробництві, і визначає рівень відшкодування і тривалість виплат по тимчасовій непрацездатності або ж розміри компенсації родині загиблого в результаті нещасного випадку на виробництві. Рівень страхової виплати визначається в процентному відношенні до зарплати і складає, як правило, не більш 2/3 від її розміру. Основна частина грошової компенсації потерпілим працівникам виплачується не підприємцями, а страховими компаніями, оскільки більшість підприємців заздалегідь сі рахується від нещасних випадків. У деяких штатах створені спеціальні страхові фонди за рахунок податку з підприємців, з яких влади штатів здійснюють виплати постраждалим та їхніми родинами. За останні роки зросла кількість працівників, зайнятих на небезпечних виробництвах, що віддають перевагу самострахуванню в страхових компаніях від нещасних випадків. У більшості штатів закони про відповідальність підприємців за професійні захворювання або узагалі відсутні, або охоплюють дуже вузьке коло цих захворювань.

Загальна сума компенсацій постраждалим та їхніми родинами а усіх існуючих джерел (федерального бюджету, фондів штатів і страхових компаній) зросла з 2 млрд. дол. у 1970 р. до 4,5 млрд. дол. у 1975 р. і 11,6 млрд. дол. у 1983 р.

Соціальне страхування  складає основний елемент шведської соціальної політики. Мета системи соціального забезпечення у Швеції, як це підкреслюється в офіційних документах, — забезпечити людині економічний захист у випадку хвороби, при народженні дитини і по старості (загальне страхування), у зв'язку з нещасними випадками і хворобами з виробничої причини (страхування від нещасних випадків на виробництві) і безробіттям (страхування від безробіття і грошова допомога від ринку праці).

Державне страхове управління знаходиться під юрисдикцією  Міністерства охорони здоров'я і соціальних справ і відповідає за систему загального страхування і нагляду за загальними страховими касами. Кожна комуна має місцеву контору цих кас, задача яких здійснювати адміністративні розпорядження центрального уряду.

Страхування від  нещасних випадків на виробництві було введено на початку XX в. і протягом довгого часу було найбільш розвинутою галуззю соціального страхування. Воно фінансувалося за рахунок внесків підприємців. У 1976 р. страхування від нещасних випадків на виробництві було поліпшено: втрачені доходи потерпілого від нещасного випадку працівника компенсувалися цілком. У 1977 р. це положення було поширено також на фізичних осіб — приватних підприємців.

За діючої нині системою страхування від нещасних випадків на виробництві страхова виплата здійснюється у разі як професійного захворювання, так і нещасного випадку на роботі, на шляху до роботи або з роботи, погіршення працездатності та смерті. Цим страхуванням охоплені все зайняте населення та особи, які навчаються в системі професійної освіти. Ця система фінансується через відрахування страхових внесків підприємців з фонду заробітної плати в розмірі 1 %. Страхування забезпечується компенсування доходу, втраченого внаслідок травми на виробництві, а також всі необхідні медичні витрати. Крім згаданої системи, в результаті угоди профспілок з адміністрацією більшість зайнятого населення має додаткове страхування, що покриває ту частину доходу, що не охоплена системою обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві

В даний час у Російській Федерації склалася система соціального захисту населення, що включає 3 основних елементи: соціальне страхування, соціальне забезпечення і бюджетна охорона здоров'я.

Аналіз еволюції соціального захисту в Російській Федерації показує непослідовну зміну підходів до її організації, що здійснюється то на принципах соціального страхування, то на принципах соціального забезпечення. Зокрема, соціальне страхування має найбільш питому вагу в загальному обсязі засобів соціального захисту — 69,2 %, бюджетна охорона здоров'я складає 17,1 %. Державна охорона здоров'я фінансується в основному за рахунок коштів місцевих бюджетів і частково — за рахунок федерального бюджету. Починаючи з введення в 1993 р. обов'язкового медичного страхування, і без того низькі бюджетні витрати на охорону здоров'я, неухильно знижувалися: з 3,16 % до 2,04 % ВВП у 1999 р. У результаті, страхова медицина не доповнила фінансування медичного обслуговування, а лише замінила бюджетне фінансове джерело.

Державне соціальне  забезпечення, яке здійснюється за рахунок державного бюджету, має 13, 6% у структурі соціального захисту. До то відносяться: дитячі виплати; компенсації чорнобильцям; утримання дітей у дошкільних, позашкільних установах та інтернатах; плати та матеріальна допомога біженцям і вимушеним переселеній; соціальне обслуговування інвалідів та старих; допомога бідним. У свою чергу система обов'язкового страхування від нещасного вику є одним з елементів системи соціального страхування, покриває ризики виробничого травматизму і професійних захворювань та складається з трьох видів.

Загальнодержавного  соціального значення цей вид  страхування набув за Законом  Російської Федерації „Про обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних  захворюваннях" № 125-ФЗ від 24.07.98 р. Сфера його дії обмежується наслідками нещасних випадків, що виникають на робочому місці або робочий час (включаючи час перебування у шляху на роботу та з роботи). Істотною особливістю цього виду страхування є те, що страхові внески повністю сплачує роботодавець. Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві підлягають усі наймані працівники, школярі та діти, що відвідують дошкільні установи, фермери і працівники селянських господарств.

Здійснення  цього страхування покладається на Фонди соціального страхування. Страховий захист при настанні страхового випадку забезпечує:

—допомогу у  разі тимчасової непрацездатності в  розмірі 100 % заробітку;

—  одноразову страхову виплату (до 60-кратного мінімального розміру оплати праці у випадку смерті працівника);

— щомісячні  страхові виплати застрахованій  особі при настанні інвалідності чи членам родини у випадку смерті годувальника (виходячи з розміру  втраченого заробітку, ступеня втрати працездатності або кількості утриманців у родині);

—   оплату додаткових витрат на медичну допомогу та ліки, спеціальне обслуговування, протезування тощо.

У 2001 р. у Російській Федерації почався новий етап структурного реформування сплати внесків  на соціальне страхування. Якщо раніше страхові внески окремо сплачувалися до кожного із позабюджетних фондів, то тепер установлена більш складна система платежів, що складається з трьох окремих самостійних потоків:

— єдиний соціальний податок (внесок), що сплачується окремими частинами до Пенсійного фонду Росії, Фонду соціального страхування, Федерального та територіальних Фондів обов'язкового медичного страхування;

—обов'язкові внески на страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних  захворювань, що сплачуються до Фонду  соціального страхування;

—страхові внески органів виконавчої влади, що сплачуються  за непрацююче населення до територіальних Фондів обов'язкового медичного страхування.

Питання віднесення єдиного соціального податку  до групи податкових чи страхових  платежів у даний час є одним із самих головних, як з фінансової точки зору, так і з позицій державного соціального регулювання. Від подальшої зміни його змісту залежить доля реформування всієї системи соціального страхування. Збереження основних характеристик даного платежу як страхового внеску дозволить обґрунтовано підтримувати страхові принципи формування соціального захисту працездатного населення. Перехід до сугубо податкового платежу обумовить переклад соціального захисту на рейки зрівняльного соціального забезпечення.

Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві врегульовано Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, яке затверджене Постановою Уряду Російської Федерації від 11.03.99 р. № 279 (у ред. від 24.05.2000 р.). Відповідно до цього Положення розслідуються і підлягають обліку як нещасний випадок на виробництві травма, у тому числі отримана в результаті нанесення тілесних ушкоджень іншою особою, гостре отруєння, тепловий удар, опік, обмороження, утоплення, враження електричним струмом, блискавкою, випромінюванням, укуси комах і плазуючих, тілесні ушкодження, нанесені тваринами, ушкодження, отримані в результаті вибухів, аварій, руйнувань будинків, споруджень, конструкцій, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, що спричинили смерть працівника, тимчасову чи стійку втрату ним працездатності або необхідність переводу його на іншу роботу.

За законодавством цієї країни роботодавець зобов'язаний забезпечити своєчасне розслідування  нещасного випадку на виробництві  та його облік. Для розслідування нещасного випадку на виробництві в організації роботодавець негайно створює комісію в складі не менш З чоловік: фахівця з охорони праці (особи, призначеної наказом роботодавця відповідальним за організацію роботи з охорони праці),

представників роботодавця, профспілкового органа чи іншого уповноваженого працівниками представницького органу (члена комітету чи комісії з охорони праці з числа представників працівників, уповноваженого з охорони праці). Комісію очолює роботодавець чи уповноважена ним особа. Склад комісії затверджується наказом роботодавця. Керівник, який безпосередньо відповідальний за безпеку Праці на ділянці, де стався нещасний випадок, до складу комісії не включається.

На підставі зібраних даних і матеріалів комісія  встановлює:

— обставини і причини нещасного випадку;

—   визначає, чи був потерпілий у момент нещасного  випадку пов'язаний з виробничою діяльністю організації чи приватного підприємця;

—  кваліфікує нещасний випадок як нещасний випадок  на виробництві або як нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом;

—  визначає осіб, що допустили порушення вимог  безпеки та охорони праці, законодавчих та інших нормативних правових актів, і заходи щодо усунення причин і  попередження у подальшому виникнення нещасних випадків на виробництві. Дослідження причин і збір статистики нещасних випадках мають важливе значення при виробленні системи попереджувальних заходів.

Аналіз причин аварій і нещасних випадків на виробництві, як правило, приводить до висновку про  некомпетентність керівників і фахівців в сфері охорони праці, про незадовільну організацію виробництва, про використання застарілого технологічного обладнання і транспорту. З'ясовується також, що часом до роботи допускаються люди, які знаходяться в стані алкогольного сп'яніння або не мають навичок відповідної роботи.

Аналізуючи  сформовану в Росії систему заходів  щодо скорочення виробничого травматизму, не можна не згадати про те, що було прийнято Постанова Уряду Російської Федерації „Про порядок і умови  фінансування в 2002 році запобіжних заходів по скороченню виробничого травматизму і професійних захворювань працівників" від 28.02.02 р. № 136.

Цей документ розроблявся  як засіб стимулювати роботодавців до більш активних дій щодо зниження рівня виробничого травматизму  і захворювань. Відповідно до цієї Постанови, до 20% коштів, що направляються до Фонду соціального страхування, підприємства чи організації тепер зможуть, по суті, залишати у себе, щоб витрачати на зазначені цілі. Рішення про направлення тому чи іншому страхувальнику  коштів на запобіжні заходи з охорони праці приймають виконавчі органи Фонду соціального страхування. Для цього підприємству необхідно звернутися до філії Фонду за місцем реєстрації.

До числа  заходів, що можуть бути оплачені таким  чином, відносяться:

— проведення періодичних медичних оглядів;

—  оплата вартості путівок на санаторно-курортне оздоровлення для працівників, зайнятих на роботах  зі шкідливими та небезпечними речовинами і виробничими факторами;

— проведення атестації  робочих місць за умовами праці;

—  придбання приладів контролю за станом умов праці, у тому числі систем автоматичного контролю і сигналізації рівнів, небезпечних і шкідливих виробничих факторів на робочих місцях.