Страховий ринок України та проблеми його удосконалення

Таблиця 1.3.

Кількість страхових компаній	На кінець року
	2009	2010	2011
Загальна кількість	450	456	442
в т. ч. СК “Non-life”	378	389	378
в т. ч. СК “Life”	72	67	64

Усі компанії страхового ринку  України можна поділити таким  чином:

1. за формою власності (приватні, акціонерні, взаємні, державні, урядові тощо);
2. за характером операцій (спеціалізовані, універсальні та перестра-хувальні); 
3. за територіальним критерієм (місцеві, регіональні, національні і транснаціональні);
4. за розміром статутного капіталу та обсягами нагромадження страхових платежів (великі, середні, малі).

 

 Найтиповіші організаційно-правові форми функціонування страхових організацій України представлені на рис. 1.2.

В Україні у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.

По-перше, створення відкритих  акціонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і відсутністю розвиненого ринку  цінних паперів.

По-друге, ЗАТ лише формально відрізняється від ТОВ.

По-третє, статус закритого  товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової  компанії.

По-четверте, процедура створення  закритого акціонерного товариства істотно спрощена, що дозволяє економити  час і кошти.

Перестрахування – це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають “прямим страховиком”, або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який би забезпечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе забов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками регулюються договорами, що укладаються між ними.

Як у страхових, так  і в перестрахувальних операціях  іноді потрібні посередники. Страхові агенти та страхові брокери – страхові посередники,- через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання  робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Можливість створення  і порядок реєстрації об'єднань страховиків  передбачені ст.12 Закону України  «Про страхування».

В Україні створені наступні об'єднання страховиків:

1. Ліга страхових організацій України.
2. Авіаційне страхове бюро.
3. Моторне (транспортне) страхове Бюро України.
4. Морське страхове бюро України.
5. Українське медичне страхове бюро.

Найбільш впливовим і  відомим об'єднанням українських  страховиків є Ліга страхових організацій України. Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді страхувальників України.

Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

• сприяння розвитку страхового ринку;
• захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;
• сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;
• сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;

За роки свого існування це об‘єднання досягло значних успіхів і користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій України.

Література [6, 10, 14]

3. Сутність державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю в Україні.

Страховий ринок як частина  фінансової сфери є об'єктом державного регулювання і контролю.

Цілісний механізм державного регулювання страхової діяльності включає прямі і непрямі методи впливу держави та її втручання у  здійснення страхової діяльності та розвиток страхового ринку.

До ринкових, тобто  непрямих методів державного регулювання відносяться проведення державою спеціальної податкової (фіскальної) політики, а також тарифної, цінової, кредитної, грошової та інвестиційної політики.

Пряме державне втручання  в механізм функціонування страхового бізнесу здійснюється за допомогою:

1) законодавчої бази;

2) нагляду за страховою  діяльністю.

Основою системи законодавчого  регулювання страхового ринку є  Конституція України та Закон  України "Про страхування" в  редакції від 4 жовтня 2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування  викладені в Господарському кодексі  України, нова редакція якого введена  з 1 січня 2004 року.

З прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. державний нагляд за страховою діяльністю на території  України здійснюється Уповноваженим  органом та його органами на місцях.

Законодавство визначає обов'язки та права суб'єктів страхового ринку, договірні відносини між сторонами, порядок та умови здійснення страхових  виплат, страхового відшкодування, форми  страхування, перелік добровільних та обов'язкових видів страхування, систему державного регулювання, повноваження органів державного регулювання, умови  ліцензування страхової діяльності, вимоги до правил страхування, умови  забезпечення платоспроможності страховика, вимоги до його статутного капіталу, формування страхових резервів, правила і  напрями розміщення коштів страхових  резервів тощо.

Загальні аспекти державного регулювання страхового ринку характеризують такі основні законодавчі акти:

§ Закон України "Про  господарські товариства" від 19.09.1991 року.

§ Закон України "Про  фінансові послуги та державне регулювання  ринків фінансових послуг " від 12.07.2001 року.

§ Постанова Кабінету Міністрів  України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України  на 2001-2004 роки" від 02.02.2001 року та інші.

Нормативними документами  міністерств та відомств регулюються  діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств  взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів тощо.

Система заходів  прямого державного регулювання - нагляду за страховою діяльністю включає:

§ реєстрацію страхових компаній;

§ видачу ліцензій на проведення певних видів страхування

§ здійснення контролю за діяльністю страховиків.

Порядок реєстрації страховиків  визначений "Положенням про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України" (від 9 грудня 1996р.).

Єдиний державний  реєстр страховиків України - це система збору, обліку, нагромадження та зняття з реєстру даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності і нагляду за страховою діяльністю страховиків.

Взаємовідносини страховика й держави будуються на таких  принципах:

§ страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика;

§ не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обовязковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України;

§ держава гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності;

§ утручання в діяльність страховиків з боку державних  та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язано з повноваженнями органів, які здійснюють державний  нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування  є Державна комісія з регулювання  ринків фінансових послуг України, яка  діє відповідно до Положення про  Державну комісію з регулювання  ринків фінансових послуг України, затвердженого  Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

Крім спеціального органу державного контролю, постановою Кабінету Міністрів України в 1996 р. було створено Експерту Раду з питань страхування  при Кабінеті Міністрів України.

Функціонування Експертної ради дозволяє розглядати питання та вирішувати проблеми страхування вже  на стадії розробки законів, а не після  їх прийняття, тобто реально впливати на захист інтересів страховиків  та інших суб'єктів страхового ринку.

Державно-правове регулювання  діяльності на страховому ринку України  здійснюють також органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

У зв'язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднього керівництва  страховою діяльністю. До їхньої компетенції  входить створення правового  середовища для страхового ринку  шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних  актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства  у сфері страхування. До таких  органів входять: Кабінет Міністрів  України, Міністерство фінансів України.

Література [1, 2, 3, 4, 24]

 

Розділ 2. Аналіз сучасного  стану страхового ринку України.

2.1.Характеристика діяльності суб’єктів страхового ринку.

Станом на 1 січня 2011 року в Україні зареєстровано 451 страховик, з них 70 компаній зі страхування  життя. Сукупно на 200 страхових компаній або 42% від загальної кількості  страхових платежів припадає лише 0,5%.

На ринку діє 89 страховиків  з іноземним капіталом, на яких припадає 3,85 млрд. гри. або 26,5% сукупного статутного капіталу страховиків.

На ринку скоротилась  до 60 кількість страхових брокерів, не запроваджено механізму навчання та сертифікації актуаріїв; працює 25-30 тис. страхових агентів, які не сертифіковані.

Динаміка розвитку вітчизняного страхування в умовах фінансової та економічної кризи свідчить про  посилення негативних тенденцій.

Зниження рівня платоспроможності  населення та довіри до фінансового  сектору в цілому та страховиків  зокрема привели до суттєвого  зменшення попиту на страхові послуги. Одночасно підвищилась вартість перестрахового захисту в міжнародних перестраховиків і погіршились умови інвестування активів страхових компаній.

Питома вага інвестицій страховиків  в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів  України, на кінець 2010 року становила 0,5% від загальної суми активів, якими  представлені технічні резерви та резерви  зі страхування життя. Кошти страхових  резервів практично не вкладаються  в банківські метали, іпотечні сертифікати, довгострокові кредити для житлового  будівництва, у тому числі індивідуальні  їх забудовників, а також на видачу кредитів страхувальникам-громадянам. Натомість у банківській системі  знаходиться понад 44% активів страхових  компаній, переважно на поточних та короткострокових депозитних рахунках. За оцінкою експертів, понад 80% акцій  у портфелі страховиків є низьколіквідними або 16% у загальній структурі їхніх активів.