Лекции по "Страхованию"

· якщо квартира придбана одним із подружжя – нотаріально завірена письмова згода іншого на передачу квартири в заставу;

· рішення місцевої ради про згоду на заставу квартири (згода опікунської ради), за наявності у власника квартири малолітніх дітей.

У випадку, якщо власником квартири є юридична особа, додатково надається баланс підприємства з розшифровкою основних засобів, а також письмове рішення власників (засновників, акціонерів) на передачу квартири в заставу (якщо це передбачено статутними документами);

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.3. Для об’єктів незавершеного будівництва:

· Державний акт про право власності (на право користування) земельною ділянкою або рішення місцевої ради про відвід земельної ділянки або договір оренди земельної ділянки, укладений з відповідною держадміністрацією;

· Акт експертної оцінки про вартість незавершеного будівництва;

· Генеральний план будівництва, проектно-кошторисна документація на об’єкт будівництва;

· Документи державних органів, що надали дозвіл на будівництво;

· Баланс підприємства з розшифровкою капітальних вкладень в незакінчене будівництво;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.4. Застава товару в обороті чи переробці:

· Рахунок-фактура (інвойс), договір купівлі-продажу, інші договори цивільно-правового характеру (міни, поставки і т. ін.), які стверджують право власності заставодавця на товари, що передаються в заставу;

· Вантажні митні декларації (якщо товари придбані за кордоном), товарно-транспортні накладні чи акти прийому-передачі;

· Копії платіжних документів про оплату товарів, які передаються в заставу (для товарів в переробці);

· Баланс;

· Довідки про наявність товарів на складі в розрізі найменувань, кількості, вартості на дату, передбачену договором застави;

· Договір оренди приміщення, в якому зберігаються товари, що передаються в заставу, якщо приміщення не є власністю заставодавця;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами.

6.4.5. Застава обладнання:

· Рахунок-фактура (інвойс), договір купівлі-продажу або інші договори цивільно-правового характеру, які стверджують право власності заставодавця на обладнання, що передається в заставу;

· Вантажні митні декларації, (якщо обладнання купувалось за кордоном), товарно-транспортні накладні чи акти прийому-передачі;

· Копії платіжних документів, що стверджують здійснення оплати за обладнання, що передається в заставу;

· Баланс підприємства з розшифровкою основних засобів;

· Договір оренди приміщення, в якому знаходиться обладнання, якщо приміщення не є власністю заставодавця;

· Технічна документація (паспорт) на обладнання;

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами.

6.4.6. Для транспортних засобів:

· Технічний паспорт автотранспортного засобу;

· Баланс підприємства з розшифровкою основних засобів (для юридичних осіб);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами;

· Експертна оцінка вартості майна, що пропонується у заставу.

6.4.7. Для цінних паперів:

Акції:

· Виписка з реєстру акціонерів, яка стверджує право власності (право розпорядження) заставодавця на акції, що передаються в заставу;

· Баланс підприємства з розшифровкою відповідних рахунків;

· Розпорядження застави;

· Передавальне розпорядження (при закладі);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами (для юридичних осіб).

Облігації, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі та інші цінні папери:

· Договір купівлі-продажу, інші договори цивільно-правового характеру (міни, дарування і т. і.), які стверджують право власності заставодавця на цінні папери, що передаються в заставу, або безпосередньо цінні папери у випадку їх передачі через індосамент;

· Баланс підприємств з відповідною розшифровкою відповідних рахунків (для юридичних осіб);

· Письмова згода (якщо це передбачено статутними документами) власників (учасників, акціонерів) на передачу майна в заставу і довіреність на підписання договору застави конкретними особами (для юридичних осіб).

7. Довідка про наявність нерухомого майна позичальника.

8. Заява позичальника на ім’я керівників банків, де він має поточні рахунки, про надання права представникам Банку знайомитися в будь-який час із станом його рахунків.

9. Конкретний пакет документів щодо кожного позичальника визначається відділом кредитування з додержанням принципів кредитної політики.

Форми організації страхового захисту діяльності підприємств

 

Страхування представляє строго замкнуте коло розподільних відносин, що виникають між страхувальником і страховиком.

Страхування виконує чотири функції: ризикова, попереджувальна, ощадна, контрольна. Зміст ризикової функції страхування виражається у відшкодуванні ризику. Призначенням попереджувальної функції страхування є фінансування за рахунок засобів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику. Зміст ощадної функції страхування полягає в заощадженні грошових сум на дожиття. Зміст контрольної функції страхування виражається в контролі за строго цільовим формуванням і використанням засобів страхового фонду.

Класифікація страхування являє собою систему розподілу страхування на галузі, види, різновиди, форми, системи страхових відносин. В основі такого розподілу лежать розходження в об'єктах страхування, категоріях страхувальників, обсязі страхової відповідальності і формі проведення страхування.

У залежності від об'єктів страхування розрізняють три галузі страхування: особисте, майнове, страхування відповідальності.

Вид страхування являє собою частину галузі страхування. Він характеризується страхуванням однорідних майнових інтересів.

Вид страхування включає окремі різновиди.

Різновиду страхування – це страхування однорідних об'єктів у визначеному обсязі страхової відповідальності.

Різновидами особистого страхування є страхування дітей, змішане страхування життя, страхування на випадок смерті і втрати здоров'я й ін.

Різновидами майнового страхування є страхування будівель, основних і оборотних фондів, тварин, домашнього майна, засобів транспорту й ін.

Різновидами страхування відповідальності є страхування на випадок заподіяння шкоди в процесі господарської і професійної діяльності, страхування від збитків унаслідок перерв у виробництві й ін.

Страхування може здійснюватися в обов'язковій і добровільній формах.

Обов'язковим страхуванням є страхування, здійснюване в силу закону. Витрати по обов'язковому страхуванню відносяться на собівартість продукції.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Страхування як економічна категорія включає наступні елементи: ризикові обставини, ситуація ризику, вартість (оцінка) об'єкта страхування, страхова подія, страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, збиток (збиток) страхувальника, страхова виплата.

Взаємозв'язок між цими елементами утворить організаційну структуру страхування.

Страховик перед укладанням договору вивчає об'єкт страхування, визначає його стан і обстановку, у якій він знаходиться. Стан об'єкта страхування залежить від цілого ряду факторів. Страховик враховує й аналізує тільки істотні фактори, процес спостереження й обліку яких називається реєстрацією ризику. Фактори, якими визначається реєстрація ризику для даної ризикової сукупності, називається ризиковими обставинами.

Виділяють об'єктивні і суб'єктивні ризикові обставини. Об'єктивні ризикові обставини відбивають об'єктивний підхід до дійсності і не залежать від свідомості людей (прояв стихійних сил природи). Суб'єктивні ризикові обставини відбивають підхід до пізнання дійсності, зв'язаної з волею і свідомістю людей (порушення техніки безпеки й ін. ).

Оцінка вартості ризику являє собою визначення імовірності настання події, на випадок якого проводиться страхування, і його наслідків, виражених у грошовій формі. Розмір і оцінка вартості ризику міняється під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Знання ризику як імовірності настання страхового випадку дозволяє створити фінансову основу страхових операцій, виражену в науково обґрунтованому встановленні страхових тарифів (плати за страхування).

Оцінка вартості ризику визначається на основі вивчення статистичних даних, що характеризують частоту виникнення небезпек, силу їхньої дії і розмір заподіяного ними збитку. При укладанні договору страхування страховик здійснює підбор ризикових обставин. Усі ризикові обставини, узяті в їхній єдності і взаємодії, визначають стан, що називається ситуацією ризику.

Ситуація ризику характеризує природний стан об'єкта страхування й обстановку, у якій цей об'єкт знаходиться.

Правову основу страхової діяльності складають законодавчі і підзаконні акти по страхуванню. Договір страхування є основним юридичним (нормативно – правовим) документом, що регламентує правовідносини Сторін (страховика і страхувальника), у силу якого страховик зобов'язується при настанні страхового випадку зробити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий внесок у встановлений термін.

Основними факторами, що визначають можливість страхових виплат, є: факт страхового випадку; установлені причини й обставини настання страхового випадку; відповідність страхового випадку встановленому обсягові страхової відповідальності; обговорені в договорі наслідку страхового випадку; страхова сума або її частина, що підлягає виплаті, якщо на момент страхового випадку договір складався в силі; документально підтверджені факти того, що страховий випадок відбувся зі страхувальником або застрахованим і у ситуації, що не суперечить умовам страхування; визначення розміру страхової суми і конкретного її одержувача.

Підставою для відмовлення страховика зробити страхову виплату є: навмисні дії страхувальника, що сприяють настанню страхового випадку; здійснення страхувальником, на користь якого укладений договір, навмисного злочину; повідомлення страхувальником страховикові помилкових зведень про об'єкти страхування; одержання і приховання страхувальником відшкодування збитку від імені, винного в заподіянні цього збитку й інші випадки.

Прикладами припинення договору страхування можуть бути наступні випадки: витікання терміну дії; виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником за договором у повному обсязі; несплата страхувальником страхових внесків у встановлений термін; ліквідація страховика в порядку, установленому законодавством і ін.

Договір страхування вважається недійсним у випадках: якщо він укладений після настання страхового випадку; якщо об'єктом страхування є не страхові події (інфекційні хвороби й ін.).

Договір страхування визначає обов'язку страховика і страхувальника і визнається недійсним - цивільним, арбітражним або третейським судом.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим свідченням (полісом, сертифікатом) з додатком правил страхування. Страховий поліс вручається Страхувальникові відразу після оплати страхової премії. Договір страхування набирає сили після сплати страхової премії готівкою або шляхом безготівкових розрахунків. Дія договору закінчується в 24 години того дня, що зазначений полісі.

Обов'язки страховика: ознайомлення страхувальника з Правилами страхування; переукладання за заявою страхувальника договору страхування у випадку проведення страхувальником заходів, що зменшують ризик настання страхового випадку і розмір можливого збитку; визначення розміру страхової суми, виходячи з якої встановлюються розміри страхового внеску і страхової виплати; оформлення настання страхового випадку; при страховому випадку зробити страхову виплату страхувальникові в термін, установлений договором або законом; відшкодування витрат, зроблених страхувальником при страховому випадку для запобігання або зменшення збитку застрахованому майну; не розголошення зведень про страхувальника і його майнове положення.

Обов'язки страхувальника: вчасно вносити страхові внески; повідомити страховикові про усіх відомих йому обставинах, що мають значення для оцінки страхового ризику; сповістити страховика про настання страхового випадку; уживати необхідних заходів з метою запобігання і зменшення збитку застрахованому майну при страховому випадку.

У деяких договорах установлюється страхова франшиза - умовна і безумовна.

Умовна франшиза вноситься в договір страхування за допомогою запису «вільно від х відсотків». Якщо збиток перевищує установлену франшизу, то страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування цілком, не звертаючи уваги на зроблене застереження.