Державне регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній

Середньо  та довго термінові  інвестиції можна  розділити на такі групи: цінні папери з фіксованим доходом. акції, нерухомість та іпотечний кредит.

Цінні папери з фіксованим доходом є основним об’єктом інвестування страхових компаній Великобританії. Вони є надійним капіталовкладенням, яке забезпечує стійкий  доход і в той  самий час можуть бути швидко реалізовані  на ринку.

Одночасно страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції компаній та фірм різних галузей  господарства. Це пояснюється намаганням отримати більш високий доход. Також через володіння акціями певних компаній страхові компанії намагаються впливати на галузі в яких вони мають свої інтереси.

Нерухомість, як об’єкт інвестування, є дуже привабливою  для страхових  компаній, бо надійно  захищає вкладені кошти від інфляції. Разом з тим цей вид інвестицій є дуже низько ліквідним і їх реалізація за короткий час може бути проблематичною для інвестора.

В Великобританії є дуже розповсюдженим іпотечне кредитування. Воно здійснюється в сумі, що не перевищує 2 / 3 від суми яка може бути отримана від продажу майна. Даний вид інвестицій носить довготерміновий та низько ліквідний характер.

Останнім  часом набуває  популярності такий  вид інвестицій, як купівля творів мистецтва, антикваріату, різних цінних колекцій. Це не дає стабільного прибутку, а доход залежить виключно від підвищення цін на данні предмети.

Висновок. З вищенаведеного можна зробити  висновок, що найбільш доходними і стабільними  є інвестиції в  цінні папери з  фіксованим процентом, які випускає уряд і місцеві органи влади. В Україні ж до останнього часу переважали банківські депозити, зі зменшенням банківського відсотку акценти змістились в бік державних цінних паперів.

В цілому за деяких умов (завершення приватизації, стабілізація грошової одиниці) перспективними напрямками інвестицій стануть інвестиції у акції підприємств. Для компаній які здійснюють довготермінове страхування виходом зі становища могло б бути інвестування вільних коштів в будівництво, зокрема житла, це надало б можливість захистити зібрані кошти від інфляції на довгому періоді.

Очевидно, що інвестиційна діяльність страхових компаній як сукупність дій щодо реалізації інвестицій відіграє важливу роль у розвитку ринкової економіки і посідає особливе місце у страховому бізнесі. Роль інвестиційної діяльності страховиків виявляється у п’яти аспектах. По-перше, як засіб забезпечення платоспроможності страхової організації. По-друге, як основу розширення продуктового ряду страхових послуг, які передбачають врахування запланованої дохідності від інвестицій при розрахунку страхових тарифів. По-третє, як можливість забезпечення стійких маркетингових позицій при просуванні страхових послуг. По-четверте, як засіб капіталізації ресурсів страхових компаній, що спрямовуються на розвиток бізнесу. По-п’яте, як потужний інвестиційний ресурс для розвитку національної економіки.

 Обґрунтованість державного втручання в інвестиційну діяльність страхових компаній підтверджується теоріями державного регулювання ХХ ст. (теорія суспільного інтересу, теорія захвату регулювання, економічна теорія регулювання та ін.), важливими факторами є відсутність контролю за розміщенням тимчасово вільних коштів з боку страхувальників, необхідність захисту інтересів національної економіки.

 Державне регулювання розглядається як поєднання стратегічних і тактичних заходів, що дозволяє виділити довгострокові цілі і пріоритети держави, реалізувати їх шляхом застосування різноманітних механізмів і забезпечити успішність прийняття рішень. Динамічний характер процесу державного регулювання передбачає побудову моделі державного регулювання на основі проведення комплексного системного аналізу розвитку страхового ринку, зовнішнього соціально-економічного середовища, а кінцевою метою державного регулювання є узгодження інтересів суб’єктів економічних відносин, оскільки гармонізуючий вплив страхового ринку на соціально-економічний розвиток держави має місце винятково у разі збалансування інтересів держави, страховиків і страхувальників.

Перелік фінансових методів державного регулювання інвестиційної діяльності страхових організацій  включає формування інвестиційного потенціалу страховиків, розміщення страхових резервів, оподаткування, фінансову підтримку і фінансовий контроль, що супроводжує рух грошових потоків, які формуються у процесі інвестиційної діяльності.

Негативні тенденції інвестиційної  діяльності страхових компаній України  зумовлені також і низкою недоліків  чинної системи державного регулювання. Регулятивний інструментарій розміщення страхових резервів еволюціонував у напрямі розширення видів вкладень, посилення регламентації щодо нормативів вкладень та вимог до активів, якими представлено кошти страхових резервів. З 2004 р. окремо здійснюється регулювання розміщення резервів зі страхування життя. У результаті неузгодженості нормативно-законодавчої бази у 2007 р. у судовому порядку анульовано регулювання розміщення технічних резервів у частині нормативів вкладень та вимог до активів (за винятком операцій з перестрахування), що є неприйнятним з точки зору забезпечення інтересів страхувальників і держави.

Втручання держави у формування інвестиційного потенціалу страхових компаній відбувається шляхом непрямого впливу на розмір нерозподіленого прибутку, регламентації розміру та порядку формування статутних фондів, затвердження правил формування та обліку страхових резервів. Збільшення мінімального розміру статутних фондів відповідно до вимог останньої редакції Закону України «Про страхування» сприяло зростанню інвестиційних можливостей страхових компаній.

В Україні рівень централізації  державного регулювання інвестиційної  діяльності страхових компаній у  частині розміщення коштів страхових  резервів є досить високим.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Інвестиційна діяльність  страхових компаній як сукупність  дій щодо реалізації інвестицій  віддзеркалює інвестиційну функцію  страхування, має галузеву специфіку  і тісний взаємозв’язок зі  страховими операціями. Макроекономічні функції інвестиційної діяльності страховиків полягають у мобілізації капіталу, перерозподілі вільних ресурсів на фінансових ринках, підвищенні загальної ефективності національної економіки та забезпеченні її конкурентоспроможності. Мікроекономічні функції інвестиційних операцій страхових компаній пов’язані з гарантуванням платоспроможності, підвищенням капіталізації, зменшенням ризиків через диверсифікацію вкладень, забезпеченням приросту капіталу власників страхових полісів. Інвестиційна діяльність страхових компаній залежить від двох основних чинників - спеціалізації та розміру інвестиційного потенціалу страховика.

2. Враховуючи потреби  у прийнятті ефективних управлінських  рішень щодо інвестиційної діяльності  страховиків запропоновано розширити  перелік класифікаційних ознак  інвестицій страхових компаній  на основі застосування таких  нових критеріїв як джерела  фінансування інвестицій та їх  спрямованість на внутрішньому  інвестиційному ринку. 

3. Узагальнення теоретичних  основ державного регулювання  інвестиційної діяльності надало  можливість уточнити визначення  поняття «державне регулювання   інвестиційної діяльності страхових  компаній» як поєднання стратегічних  і тактичних заходів держави  з урахуванням особливостей розвитку  страхового ринку, що спрямовані  на забезпечення умов для здійснення  інвестиційної діяльності страховиків  з метою узгодження інтересів  суб’єктів економічних відносин  і мінімізації ризику, а також  виокремити поняття «фінансовий  механізм державного регулювання  інвестиційної діяльності страхових  компаній» як сукупність фінансових  методів та засобів впливу  держави на інвестиційну діяльність  страхових компаній за відповідного  нормативно-правового, інституційного  та інформаційно-аналітичного забезпечення. Спираючись на вітчизняну практику  та зарубіжний досвід, доведено, що вплив держави на інвестиційну  діяльність страхових компаній  здійснюється за допомогою фінансових  методів, а саме: формування інвестиційного  потенціалу страховиків, розміщення  страхових резервів, фінансової  підтримки інвестування, оподаткування  та фінансового контролю.

4. На підставі вивчення  зарубіжного досвіду визначено,  що запроваджена в Україні  система державного регулювання  страхового ринку (частиною якого  є інвестиційна діяльність страхових  компаній) значною мірою ґрунтується  на континентальній моделі, що кореспондується з історичними, національними традиціями розвитку підприємництва та особливостями становлення вітчизняного страхового ринку. Розміщення страхових резервів відповідає Європейським Страховим Директивам, згідно з якими кожна країна може самостійно визначати правила розміщення страхових резервів, категорії дозволених активів та структурні їх співвідношення. Вітчизняна система державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній повинна враховувати тенденції, що мають місце у світовій практиці. Відповідно до цього запропоновано використання зарубіжного досвіду за такими напрямами: посилення фінансових важелів державно-регулятивного сприяння активізації співпраці страхових компаній з місцевими органами влади у реалізації територіальних інвестиційних проектів; запровадження елементів нагляду за інвестиційною діяльністю відповідно до ризиків; стимулювання переміщення центра прибутку в бік інвестиційної діяльності з метою забезпечення конкурентоспроможності українських страховиків.

5. Аналіз тенденцій інвестиційних  вкладень страхових компаній  України засвідчив, що інвестиційна  діяльність демонструє недостатню  реалізованість інвестиційної функції  страхування, яка проявляється  у структурних особливостях і  дохідності інвестицій. Це зумовлено внутрішніми чинниками, до яких належать недостатність ресурсної бази, висока рентабельність страхових операцій, та зовнішніми чинниками, такими як інфляція, нерозвиненість вітчизняного фінансового ринку, недосконалість системи державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній.

6. У процесі дослідження  доведено, що еволюція державного  регулювання інвестиційної діяльності  страхових компаній характеризується: посиленням регламентації розміщення  страхових резервів зі страхування  життя і ліберальним підходом  щодо регулювання розміщення  технічних резервів; відсутністю  необхідних мотивів до більш  широкої диверсифікації вкладень  з боку страхових компаній, які  повинна забезпечити держава;  ігноруванням інтересів держави  у частині оподаткування страхових  компаній, що здійснюють ризикові  види страхування, податком на  прибуток.

7. Доведено, що система  державного регулювання повинна  передбачати інтеграцію фінансового  механізму державного регулювання  з іншими її складовими (роль  страхування в соціально-економічному  розвитку суспільства, місце інвестиційної  діяльності у страховому бізнесі,  цілі, принципи, функції, напрями  регулювання), будуватись за ієрархічним  принципом і бути спрямованою  на соціально-економічний розвиток  суспільства і страхового ринку. 

8. Обґрунтовано, що стратегічним  напрямом державного регулювання  інвестиційної діяльності страхових  компаній з огляду на сучасний  стан розвитку страхового ринку  має бути збалансованість обмежень  і стимулів. У цьому контексті  обґрунтовано модель співробітництва  страхових компаній та місцевих  органів влади у розвитку регіонів  з використанням різних форм  гарантій і забезпечення принципів  поверненості та прибутковості  інвестицій. Іншим напрямом посилення регіональної спрямованості інвестицій страхових компаній може бути делегування місцевим органам влади права диференціювати в галузевому розрізі відповідно до потреб територіальних громад встановлений норматив вкладень у цінні папери, які не котируються на фондовій біржі.

9. Спираючись на аналіз  чинної системи оподаткування  страхових компаній податком  на прибуток, порівняння базових  моделей оподаткування даним  податком з позиції забезпечення  балансу інтересів держави, страховиків  і страхувальників, обґрунтовано  необхідність переходу компаній, що здійснюють ризикові види  страхування, до оподаткування  прибутку від усіх видів діяльності  за базовою ставкою, яка діє  згідно з чинним законодавством, у поєднанні з оподаткуванням  страхових премій за тими видами  страхування (зокрема, страхування  фінансових ризиків), що провокують  використання механізму страхування  для ухилення від податків  іншими суб’єктами господарювання.

10. Проведення комплексного  аналізу інвестиційної діяльності  страхових компаній у процесі  фінансового контролю пропонується  здійснювати з використанням  інтегрального показника оцінки  інвестиційної діяльності, методика  розрахунку якого базується на  виборі напрямків оцінки та  конкретних показників, які всебічно  характеризують інвестиційну діяльність  страхових компаній, врахуванні  спеціалізації та етапу життєвого  циклу страхової організації.  Його застосування надасть можливість органу державного регулювання виявляти проблемні напрями та вживати превентивних заходів з метою запобігання впливу неефективної інвестиційної діяльності на платоспроможність страховика.

11. Аналітична складова  фінансового контролю у сфері  страхування має базуватись на  повній та достовірній інформації. Запропоновано доповнити спеціалізовану звітність страхових компаній інвестиційним звітом, який би містив інформацію про процедуру управління активами, забезпеченість інвестиційного менеджменту кваліфікованими кадрами, оцінку інвестиційних ризиків та фінансові результати інвестиційної діяльності страхових компаній. Це дозволить поєднати фінансовий контроль за діяльністю страхових компаній у частині дотримання державних регулятивних вимог з потребами нагляду відповідно до ризиків.