Суть та умови використання середніх величин. Види середніх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Зміст

1.Вступ                                                                                                                   3

2. Предмет, метод та організація статистики в Україні                                    4

3. Суть та умови використання середніх величин. Види середніх.                11

4.Висновок                                                                                                            17            

5.Список використаної  літератури                                                                     18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              Вступ

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ і предметів, які виникали в процесі його життєдіяльності. Це і чисельність чоловічого та жіночого населення країни, і прибуток скарбниці держави, і земельні угіддя та їх кількість, і сировинні ресурси та ін. При подальшому поглиблені суспільного розподілу праці, збільшенні її продуктивності, розвитку суспільних відносин відбувалось зростання кількості враховуваних факторів у виробничій та соціальній сферах, встановились їх зв'язки на господарському, регіональному та загальнодержавному рівнях. З урахуванням цих факторів зв'язані і методи їх обчислення, створення розрахункових показників.

 Всю перераховану інформацію надає суспільству статистика. Термін «статистика» визначається сукупністю латинських та італійських слів, що в перекладі означає «стан явищ». В наукове використання термін «статистика» було введено німецьким вченим, професором Геттингенськоґо університету Г. Ахенвалем у 1743 році для визначення сукупності знань, які характеризують державний устрій, визначні пам'ятки країни, що характеризує її добробут. Однак таке визначення далеко від сучасного тлумачення поняття «статистика». В даний час під статистикою розуміють галузь практичної діяльності, економічної науки та навчальної дисципліни з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища і процеси.

 Як галузь практичної  діяльності статистика займається  збиранням, накопиченням, обробкою  цифрових даних, які характеризують  економіку, населення, культуру, освіту  та інші явища в житті суспільства.

 Статистикою називають також особливу науку, тобто галузь знань, яка вивчає масові явища в житті суспільства з їх кількісної сторони. Основою для вивчення масових явищ є закон великих чисел. Сутність його полягає в тому, що кожне одиничне явище випадкове (воно може бути або не бути), але у з'єднанні великої кількості таких явищ в загальній характеристиці їх маси випадковість зникає в тім більшій мірі, чим більше з'єднано одиничних явищ. Так, врожайність на одному конкретному полі може бути більше або менше, навіть якщо воно удобрено краще іншого. Врожайність в цілому великої кількості добре удобрених полів буде вище, чим на великої кількості менш удобрених.

 

   Предмет, метод та організація статистики в Україні

Предмет статистики

 Статистика як суспільна  наука має свій об'єкт та  предмет дослідження. Розвиток статистичної  науки, розміщення сфери використання  статистичних досліджень на практиці, її активна участь в управлінні  економікою привели до такого  сучасного змісту поняття «статистика». Статистика розглядається як  суспільна наука, галузь практичної  діяльності, навчальна дисципліна, яка вивчає кількісну сторону  масових соціально-економічних явищ  і процесів у нерозривному  зв'язку з їх якісною стороною  шляхом збирання, обробки та аналізу  масових даних, вивченні їх структури  та розподілу, розміщенні у просторі  та за часом, тенденцій та закономірностей  перебігу, щільності взаємозв'язків та взаємозалежностей.

 Об'єктами статистичного  аналізу можуть бути найрізноманітніші  явища і процеси суспільного життя.

Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв'язку.

 У визначенні статистики  підкреслюються дві її основні  відмінності від інших суспільних  наук. По-перше, статистика вивчає  не поодинокі, а масові соціально-економічні  явища і процеси суспільного  життя. По-друге, предметом статистики  є кількісна сторона явищ і  процесів суспільного життя; при  цьому статистика вивчає кількість  не саму по собі, а у зв'язку  з її якісним змістом у конкретних умовах місця та часу.

 Кількісна сторона  проявів суспільного життя –  це насамперед розміри явищ  і процесів та їх співвідношення. Так, при вивченні товарообігу, товарних  запасів, витрат виробництва та  інших показників комерційної  діяльності встановлюють кількісні  характеристики їх розвитку, визначають  співвідношення між показниками, що дає цифрову оцінку виявлених при цьому закономірностям.

 Таким чином, кількісну  сторону масових суспільних явищ  і процесів статистика виражає  у вигляді статистичних показників (чисел). Статистичним показником  називають узагальнену числову  характеристику будь-якого масового  явища (процесу) з його якісною  визначеністю в конкретних умовах  місця та часу. Прикладами статистичних  показників є кількість працюючих на підприємстві на початок року, обсяги виробленої та реалізованої продукції, собівартість, рентабельність виробництва тощо.

 Статистичні показники  можуть бути виражені у вигляді  абсолютних і відносних величин. Якщо статистичний показник стосується  окремого явища (наприклад, конкретного  підприємства), то його називають  індивідуальним, якщо ж сукупності  явищ (наприклад, однотипних підприємств  регіону), то узагальненим, або зведеним. В статистиці використовуються  і система статистичних показників, якою називають сукупність взаємозв'язаних  і розташованих у логічній  послідовності узагальнених даних.

 Статистика оперує  з відповідними категоріями тобто  поняттями, які виражають суттєві, всебічні властивості явищ дійсності. До основних категорій статистики  можуть бути віднесені:

 а) статистична закономірність;

 б) статистична сукупність;

 в) одиниця та обсяг сукупності;

 г) ознака сукупності;

 д) варіація ознаки;

 ж) шкала ознаки.

 Статистична закономірність  – це повторюваність, послідовність  і порядок у масових соціально-економічних  явищах (процесах). В основі статистичної  закономірності лежить закон  великих чисел, основним принципом  якого є масовість явища або  процесу. При масовості зникає  вплив випадкових причин на  досліджуваний результат, випадкові  причини взаємно врівноважуються  і це дає можливість виявити  об'єктивну і невипадкову закономірність сторін суспільного життя.

 Статистична закономірність  притаманна лише сукупностям, тому  що сукупність, а не окремий  елемент, стає базою для встановлення  конкретних законів. Статистична  сукупність – це множина одиниць (об'єктів, явищ), які об'єднуються  однією якісною основою, але відрізняються  між собою за рядом ознак. Статистичній  сукупності притаманні дві властивості, це – масовість та однорідність  її одиниць. Прикладом статистичної  сукупності є комерційні банки  країни: їх об'єднує характер надання  банківських послуг, хоча капітал, прибуток та інші ознаки різні.

 Окремі елементи статистичної  сукупності називають одиницями  сукупності, а загальну їх кількість  – обсягом сукупності. Одиниці  сукупності, як первинні елементи, виражають її якісну однорідність  і виступають носіями певних  ознак. Наприклад, одиницями сукупності  можуть виступати акціонерні  товариства, фірми, фермерські господарства, людина, сім'я, станок тощо. Одиниці  сукупності повинні бути якісно однорідними.

 Елементи сукупності  характеризуються однією або  кількома ознаками. Ознака – це  статистичний еквівалент властивостей  одиниць сукупності. Так, для одиниці  статистичної сукупності «підприємство»  ознаками можуть бути: обсяги  виробленої продукції, співвідношення  власних та запозичених коштів, чисельність робітників тощо.

 Однією з особливостей  статистичної сукупності є наявність  варіацій ознак, тобто відмінностей, коливань у числових значеннях  окремих одиниць сукупності. Ознаки, які набувають різних значень, називають варіюючими. Прикладами варіюючих ознак людини є вік, стать, сімейний стан, рівень освіти, а підприємства – спеціалізація, форма власності, рентабельність виробництва тощо.

 Варіюючі ознаки поділяють на кількісні та атрибутивні (якісні). Кількісні ознаки виражаються числами (урожайність, заробітна плата, продуктивність праці та ін.). Атрибутивними називають ознаки, які не підлягають числовому вираженню і характеризують словами описові риси (стать, професія, галузь і т.ін.).

 За характером варіювання  кількісні ознаки поділяють на  дискретні та неперервні. Дискретними  називають такі кількісні ознаки, які можуть набувати тільки  цілочислових значень (кількість  автомобілів, кількість членів сім'ї  та ін.). Неперервними кількісними  ознаками є такі, які можуть  в окремих межах набувати будь-яких  значень (вік людини, стаж роботи, собівартість продукції тощо).

 Ознаки поділяються  також на істотні (основні) та  неістотні (другорядні). Істотними називають  такі ознаки, які є головними  для даного явища. Наприклад, для  підприємства ними є обсяг  виробленої та реалізованої продукції, кількість працівників, продуктивність  праці та ін. Неістотними є  такі ознаки, які не пов'язані  безпосередньо з суттю досліджуваного  явища, наприклад: назва підприємства, його підпорядкування, територіальна  належність тощо.

 Ознаки, що характеризують  статистичну сукупність, взаємопов'язані  між собою, тому розрізняються  факторні та результативні ознаки. Факторні ознаки – це незалежні  ознаки, які впливають на інші  ознаки і є причиною їх зміни. Результативними ознаками називають  залежні ознаки, які змінюються  під впливом факторних ознак. Так, кваліфікація, стаж роботи –  факторні ознаки; продуктивність праці – результативна ознака.

 Ознаки мають різний  рівень вимірювання, що відображається  у різних видах шкал. Існує  така класифікація шкал ознак: номінальна, яка встановлює шкалу  найменувань; порядкова, яка встановлює  відношення подібності і послідовності; матрична, де за допомогою звичайних  чисел вимірюються явища, ресурси, результати господарсько-фінансової  діяльності.

Метод статистики

 Для вивчення свого  предмету статистика розробляє  і використовує різні методи, сукупність яких утворює статистичну методологію.

 Теоретичною основою  статистики як суспільної науки  є філософія та економічна  теорія (політична економія, макро- і мікроекономіка). На основі цих наук статистика виявляє кількісні зміни суспільних явищ (процесів), з урахуванням їх якісного змісту, при використанні своїх специфічних методів (прийомів, способів). До таких методів належать: статистичне спостереження; зведення і групування даних; визначення абсолютних, відносних та середніх величин, показників варіації, динаміки; використання вибіркового методу, кореляційно-регресивного аналізу, табличного і графічного методів тощо.

 Будь-яке статистичне  дослідження складається з трьох послідовних етапів:

 Статистичне спостереження.

 Зведення, класифікації  та групування статистичних даних.

 Аналіз статистичної інформації.

 Розглянемо кожен етап  статистичного дослідження більш докладно.

 На першому етапі  використовується метод масового  статистичного спостереження, який  забезпечує всебічність, повноту  та представляємість (репрезентативність) початкової інформації. Вимога масовості одиниць спостереження цієї начальної стадії зумовлена тим, що статистичні закономірності виявляються в достатню великому масиві даних на основі дії закону великих чисел.

 На другому етапі  зібрана в ході масового спостереження  інформація підлягає обробці  методом зведення, класифікацій  та статистичного групування, що  дозволяє виділити у сукупності  соціально-економічні типи. На даній  стадії здійснюється перехід  від характеристики одиничних  факторів до характеристики даних, які об'єднані в групи. Методи  групувань розрізняються в залежності  від задач дослідження та якісного  складу первинного матеріалу. При  обробці статистичної інформації  обчислюються абсолютні, відносні, середні величини, статистичні коефіцієнти тощо.

 На третьому етапі  проводиться аналіз статистичної  інформації з використанням узагальнених  статистичних показників: абсолютних, відносних та середніх величин; варіацій; параметрів тісноти зв'язку  та швидкості зміни соціально-економічних  явищ за часом, індексів тощо. Проведення аналізу дозволяє  перевірити причинно-наслідкові  зв'язки явищ і процесів, визначити  вплив та взаємодію різних  факторів, оцінити ефективність  прийнятих управлінських рішень, можливі економічні та соціальні  наслідки створюваних ситуацій. У зрівнянні узагальнених статистичних  показників явищ розраховуються  кількісні оцінки їх розповсюджуваності у просторі та розвитку за часом, встановлюються характеристики зв'язку та відповідні залежності.