Студентське життя

   Отже, для економічного  самовизначення молоді на сучасному  етапі її життєдіяльності стають  характерними наступні риси:

• падіння рівня життя молоді в цілому та різке погіршення її економічного стану зокрема;

• вимушене вдавання до додаткового підробітку, який, по-перше, збагачує не державу, а приватні структури, по-друге, супроводжується надмірним використанням фізичних і розумових здібностей молодих людей на шкоду їх загальному і духовному розвитку, що часто становить загрозу для стану їх здоров'я; по-третє, сприяє декваліфікації молоді та втраті можливостей набуття фахової освіти або підвищенню кваліфікації;

• посилення матеріальної, економічної та психологічної залежності молоді від суспільства та батьків, труднощі одержання статусу самостійної автономної особистості, тобто досягнення стану дорослості;

• відсутність помітного соціального просування і зростання соціального статусу, брак стимулів для продовження освіти;

• зростання кількості психічних проблем і комплексів, пов'язаних зі страхом втрати роботи і неможливістю самовияву та реалізації своїх сутнісних можливостей.

Мета молодіжної політики у цій сфері – це вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, в тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для   працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування юнаків і дівчат. Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційнрго, освітнього, наукового зросту молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування.     Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватись через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки.

   До числа молодіжних  проблем, крім названих вище, належать  також забезпечення духовного  і фізичного розвитку, зміцнення  молодої сім'ї та ряд інших, причому всі вони пов'язані  із погіршенням становища молоді  у цих сферах у порівнянні  з минулим. Розв'язанню молодіжних  проблем мають сприяти законодавчі  акти, прийняті українською державою. До них відносяться Декларація  про загальні засади державної  молодіжної політики в Україні  від 15 грудня 1992 p., Закон України  «Про сприяння соціальному становленню  та розвитку молоді в Україні»  від 5 лютого 1993 р. та відповідна постанова  Верховної Ради України про  введення його в дію. У зв'язку  з цим перед вітчизняною соціологією  молоді стоїть дуже важливе  і відповідальне завдання: поглиблення  знань про молодь та її проблеми, аналіз ходи виконання прийнятих  законодавчих актів у конкретних  ділянках та інформація органів  влади і управління з метою  внесення коректив у самі закони  чи прийняття доповнень і додатків  до існуючого законодавства.

   Для західної соціології  молодіжні проблеми набувають  дещо іншої пріоритетності та  змісту. Центральною з них вважається  напруження між молоддю та  суспільством, яке робить можливим  конфлікт між індивідуальностями  та існуючим соціальним устроєм. В основі цього напруження  лежить амбівалентність (тобто двоїстість, суперечливість почуттів та емоцій) молоді, яка здатна привести і  до політичного активізму, і до  інтенсивної самотрансформації  особистості, і до її втечі  у світ наркотиків або релігії. Тому одним із завдань молодіжної  політики у розвинутих країнах  є створення таких умов для  молоді, коли б ця амбівалентність  якомога лагідніше скеровувалась  у просоціальному напрямку через  надання найрізноманітніших можливостей  для соціальна корисної діяльності  молоді.

   Ще одною характеристикою  віку молодості в цих країнах  виступає величезна цінність  змін, трансформацій, руху взагалі  і послідовна огида і відраза до усталеного статусу. Звичайно, всі люди прагнуть змін, але саме молоддю зміни і рух обожнюються, стають усвідомленими завданнями, основною метою існування. Тому конфлікт поколінь, який є досить поширений у західних країнах, набирає виразу протесту молодих проти зупинки в русі і динамічному розвитку їх батьків, що, набувши певного соціального статусу і положення у суспільстві, заспокоюються і зупиняються на досягнутому. Це враховується у молодіжній політиці розвинутих держав, яка не має постійних пріоритетів і усталених напрямків, є надзвичайно гнучкою і придатною для модифікацій.

   Цей неповний перелік  основних положень, пов'язаних із  розумінням молоді та її проблем, дає можливість порівняти вітчизняну  і західну соціології молоді  та скерованість молодіжних політик. Якщо увагу соціологів пострадянського  простору привертають насамперед  питання підкреслено соціального  значення і ваги, тобто входження  молоді у суспільство та її   адаптації в ньому, то західні  соціологи акцентують на процесах  становлення особистості; якщо перших  цікавлять передусім проблеми  підготовки молоді до праці, то  других — поведінка молоді, що  відхиляється від суспільних  норм і цінностей і загрожує  руйнації цілого суспільства. Якщо  молодіжна політика перехідних  країн ще несе на собі відбитки  колишнього патерналізму, а законодавство  не забезпечує механізмів реалізації  правових актів щодо молоді  і побудоване на обмеженнях  і забороні, то політика розвинутих  країн стосовно молоді будується  на принципах і нормах ЇЇ  самозабезпечення і державного  забезпечення лише тих, хто не  здатний до цього в силу  фізіологічних, психологічних та  соціальних причин.

   Таким чином, соціологія  молоді - одна з важливих спеціально  соціологічних галузей знання, яка  переживає в нашій країні своє  становлення. Від рівня розробки  цієї теорії, вдосконалення її  інструментарію і методик дослідження  залежатиме своєчасність і ефективність  вирішення нагальних молодіжних  проблем в умовах нової соціальної'реальності. Вивчення основних положень цієї  теорії майбутніми спеціалістами  сприятиме осмисленню місця і  ролі молодого покоління у  будівництві оновленого суспільства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бебик В.М., Головатий  М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура  сучасної молоді. К.: 1996.

2. Головатий М.Ф., Цибульник B.C. Проблеми молодіжної політики \\ Філософська і соціологічна  думка. 1992, - №4.

3.  Иконникова С.Н. Социология  о молодежи. Л.: 1985.

4. Молодежная политика: Опыт, проблемы, перспективы \\ Материалы  международной научно-практической  конференции (в 2 ч.), К.: 1992.

5. Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв'язання. К.: 1995.

6. Проблеми соціального  захисту молоді в умовах зміни  соціально-економічних відносин \\ Матеріали  міжнародної науково-практичної  конференції, К.: 1993.

7. Социальный облик молодежи. К.: 1990.

8. Черниш Н.Й. Суспільна  свідомість молоді. Львів, 1990.