Проблема розмежування сфер компетенції теології і науки

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Января 2013 в 16:43, реферат

Краткое описание

Проблема співіснування релігії і науки є особливо актуальною для українського народу. Адже протягом сімдесяти років всіма методами і засобами прихильники комуністичної ідеології намагалися відкинути один з наріжних каменів, на яких будується усе людське буття.
Це тільки мала частина причин, що спонукають до вирішення такої проблеми або, хоча б, її розгляду. І вже з них можна зробити висновки про те, що питання віри і науки є складовою частиною однієї проблеми, яку намагається вирішити людство протягом свого існування, це сенс Буття Людини.

Содержание

Вступ 4
Розділ 1. Релігія і наука в світлі сучасних духовно-цивілізаційних процесів: тенденції, суперечності 6
1.1. Глобальні проблеми сьогодення крізь призму науки і релігії 7
Розділ 2. Історія розвитку і співіснування науки і релігії 12
2.1. Міф 12
2.2. Релігійний світогляд 13
2.3. Розум 15
Розділ 3. Розмежування проблеми 18
3.1. Початок 18
3.2. Ентропія – міра організації 19
3.3. Ідеальні пропорції у всесвіті 21
3.4. Наука про життя 23
Висновок 26
Список використаних джерел 27

Прикрепленные файлы: 1 файл

Реферат (Наука і релігія).doc

— 150.50 Кб (Скачать документ)
    1. Ентропія – міра організації

Протягом всіх часів вчені намагалися придумати теорію, яка б змогла пояснити всі явища всесвіту. Але «Теорія про Все» виявилась утопією. Чим більше людина заглиблювалась в науку тим складнішими ставали вчення. Врешті решт  напрямки пізнання звузились настільки, що вчені з сусідніх лабораторій перестали розуміти один одного.

Але, зокрема, у  фізиці існують фундаментальні закони, на яких грунтується опис будь-яких явищ. З розвитком науки ці закони почали цікавити не лише фізиків. Вийшовши у своєму пізнанні далеко за межі сонячної системи і заглибившись у мікросвіт  атома, вчені на основі таких понять зіткнулися з проблемами зі сфери філософії і релігії.

Одним  з таких  понять в фізиці є ентропія. Ця фізична  величина є одним з найважливіших  понять в статистичній фізиці. Її визначають як логарифм числа рівноважних станів, в яких може перебувати система в даних умовах, тому ентропія не може бути від’ємною. За фізичним змістом вона є мірою безладу системи.

Проблема, пов’язана  з ентропією, постала з відкриттям Другого закону термодинаміки. Він  був відкритий Клаузіусом в 1865, а його статистичне обгрунтування Больцманом в 1870-ті роки. Цей закон говорить про те, що якщо система знаходиться в нерівноважному стані, то в наступні моменти найбільш ймовірним буде зростання ентропії системи внаслідок переходу її в рівноважний стан і в цьому стані вона прийме своє максимальне значення. Тобто, в будь-якому випадку ентропія може або збільшуватись, або залишатись сталою. Звалося б досить простий закон, який виконується безліч разів в повсякденному житті і його легітимність не мала б викликати жодних сумнівів. Але при детальнішому розгляді виявляється, що цей закон викликає ряд труднощів, коли його застосувати до всесвіту, як єдиної замкненої системи.

Отже, згідно цього  закону наш всесвіт мав би перебувати або хоча б прямувати до рівноважного стану. Тобто на нього б мала чекати так звана «Біла смерть». Але наш щоденний досвід на Землі і астрономічні дані про всесвіт кажуть, що явища природи не мають нічого спільного з рівноважною системою. Вихід з даної ситуації вчені ніби то знайшли після виникнення Загальної теорії відносності, написаної Ейнштейном, хоча він і побудований на гіпотетичних здогадах. В масштабах всесвіту важливу роль починають відігравати гравітаційні поля, що є наслідком змін просторово-часової метрики. Вони виступають ніби зовнішніми полями для системи при чому нестаціонарними внаслідок постійного розширення всесвіту. Тобто не можна всесвіт вважати рівноважною замкненою системою. Він є скінченим і, крім того, перебуває в зовнішніх! умовах. Іншим вирішенням даної проблеми могла б бути гіпотеза про постійне зародження певних флуктуацій, які б призводили до зменшення ентропії в замкненій системі. Але тоді постає питання Хто ці флуктуації створює.

Іншою проблемою  в даній ситуації є симетричність  класичних законів механіки відносно часу, а ентропія, як відомо може лише збільшуватись . І якщо її розглядати як функцію від часу, то згідно закону система прагне до рівноважного стану  з найбільшою ентропією виходячи зі станів з меншою ентропією. Таким чином ми б мали прийти до якогось початкового стану системи з мінімумом ентропії. Такий хід подій можливий лише у випадку коли Хтось руками виготовить в початковий момент часу таку замкнену систему і питання про попередні стани не матиме змісту.

Таким чином  в такому простому законі фізикам  необхідний «Хтось», хто б доповнював абсолютну дію цього закону у всіх системах.

Сучасні вчені  вважають, що існує прямий зв’язок  між інформацію (організацією) і  ентропією Всесвіту. Здобування першої потребує затрат енергії, що в свою чергу призводить до росту другої. Сучасна теорія інформації говорить про те, що в замкненій системі при абсолютному хаосі знаходиться скінчена максимальна кількість інформації. Тобто у своєму розвитку всесвіт має за мету досягнути стану абсолютного хаосу,  що свідчитиме про присутність поза межами матеріального найвищої і найбільшої інформації. А сутність, що нею володітиме буде безконечним буттям, що перевершує всесвіт.

    1. Ідеальні пропорції у Всесвіті

Константи у  фізиці відіграють вирішальну роль у  формуванні тих чи інших законів. Але крім своєї прямої функції  ці числа несуть в собі певну таємницю, і підривають віру у випадковість Всесвіту. Ще Піфагор вірив у абсолютну  силу чисел, і він до певної міри мав рацію. З цілого неперервного ряду дійсних чисел, якими оперує сучасна математика, існує лише кілька постійних, які описують пропорції Світу.

Однією з  таких констант є так звана  стала Планка  h=1.05457266. При обчисленні формул дана величина вважається незалежною сталою. Тобто, міняючи її значення ми перейдемо до опису зовсім іншого невідомого нам Світу. Чому саме цю величину Хтось вибрав для нас -  невідомо, але захоплює, наскільки точно підібране це число для існування нашого світу.

Ще однією фундаментальною константою є стала електромагнітної взаємодії a. Вона об’єднує в собі заряд електрона, сталу Планка і швидкість світла (a = e2/c=1/137 ). Чому a приймає саме це значення - є невирішеним. За однією з гіпотез ця величина як і інші фундаментальні постійні визначається топологією поверхні, яка охоплює даний простір. І, можливо, набір цих констант є пов’язаний конкретно з нашим тривимірним світом. Ще одне питання постає перед нами, чи ці величини дійсно константами. За гіпотезою Дірака ці величини залежать від часу. Так, зокрема, на підставі цієї ж гіпотези гравітаційна стала G з часом зменшується і слабкість гравітаційних взаємодій є наслідком існування Всесвіту протягом 15000000000 років. В неї було достатньо часу щоб зменшитись.

Вражаючими  є пропорції мас між електроном, нейтроном і протоном, що дозволяють існувати атому водню і решті хімічних елементів. Зміни цих пропорцій бодай на долю процента призвели б до повної відсутності нас з вами. Є ще одна загадка, виявлена вченими відносно чисел. Виявляється, що відношення часу існування Всесвіту до маси протона є сталою величиною tuniverse/ mp=constant. Оскільки чисельник постійно збільшується то постає питання: Хто творить додаткову масу Всесвіту. До цього часу раціонального пояснення цього факту ще не знайшли. Ще одним фундаментальним числом є загально відома константа p=3.14159265359. Власне, абсолютно точного значення цього числа ніби не існує. Воно є так званим ірраціональним і про нього згадується у Біблії.

Повернемось ще раз до розмірності нашого простору. Число “три” яке її визначає також ще раз стверджує про не випадковість існування таких пропорцій в нашому Всесвіті. Виходячи з вигляду фундаментальних законів, що описують різного роду взаємодії, зроблені висновки про те, що лише при такому значені вимірності може існувати наш Світ. При d=2 він би збігся в одну точку, і при d=4 він би розпався. Але питання про можливість стабільності Всесвіту при таких умовах все ж залишається відкритим. Сучасна фізика чітко доводить стійкість системи, що складається з двох тіл. Для трьох тіл ця задача залишається невирішеною. В нашій сонячній системі успішно  співіснує десять великих планет не рахуючи їх супутників. Якою силою підтримується ця стабільність і Ким вибрані саме такі пропорції в розмірах? Це також поки що є недоступним нашому розумові.

Таким чином  фізика як наука на даний момент порушує проблеми, які прийнято вважати  філософськими. І навіть ці дві потужні  науки не можуть пояснити всіх цих  явищ раціональним «всесильним» розумом.

    1. Наука про життя

Наскільки у  фізиці кожна нова теорія поступово  завойовувала своїх прихильників і  рано чи пізно наступав момент, коли її легітимність не викликала ні в  кого жодних сумнівів, настільки в  біології (нехай не ображаються на мене фахівці з даної галузі) існує  цілий ряд тверджень, що  залишають за собою певні риси гіпотези, для якої існує стільки ж доказів, скільки і заперечень. Як виникло життя на землі, яким шляхом воно розвивалось, звідки врешті решт з’явилась людина – всі ці питання вивчає біологія, і до цього часу нема на них чітких відповідей.

Звідки виникло  життя на Землі? Це питання до цього  часу залишається однією з найбільших загадок людства. Раціональні теорії перед нею безсилі. Спочатку вважали, що життя викристалізувалося з землі. Але ще у 1669 році голандець Сваммердан висловив твердження «Усяке життя походить від життя». У ХІХ столітті Луї Пастер встановив, що навіть найменші організми гинуть при нагріванні і при певній температурі жоден зародок не залишиться для подальшого відтворення життя. З огляду на те, що виникнення світу на початкових стадіях відбувалось при температурі в мільярди градусів, то у живих організмів не залишається жодних шансів на існування. Тим же заперечується і гіпотеза, що життя прийшло до нас з глибин космосу.

Отже, спочатку був лише водень – перший хімічний елемент, що утворився і з якого сформувались решта 110 елементів. З цих же хімічних елементів складаються і всі органічні сполуки. У 1953 році американець Станлі Міллер спробував відтворити первісні умови утворення Землі. Результати були сенсаційними. Виявилось, що за таких умов дійсно утворювались органічні молекули, зокрема амінокислоти, що є основними складовими в живих організмах. Але це ще не вирішило проблеми.

Кількість атомів в одній молекулі  амінокислоти лежить в межах 10 – 20. В білковій молекулі міститься від 500 до 50000 атомів. Одна молекула нуклеїнової кислоти містить в собі від 10000 до 10000000 атомів. Вчені підрахували, що ймовірність зародження найпростішої молекули нуклеїнової кислоти в середовищі вуглецю, кисню, водню, азоту і фосфору становить 1/102000 , тобто з часів існування всесвіту таке зародження відбулося б лише раз. З цим фактом погоджуються навіть найбільш радикальні матеріалісти. Але навіть за умов виникнення таких молекул виникає питання, яким чином ці молекули змогли об’єднатися в такий правильний замкнений і досконалий кругообіг. Крім того акт зародження молекули в хаосі супроводжується впорядкуванням системи, а це найменш ймовірно з точки зору другого закону термодинаміки.

Однією з  найбільш відомих і до цього часу недоведених теорій є теорія еволюції. У 1859 році у світ вийшла книга “Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя” Чарльза Дарвіна. Дарвін не ставив питання про виникнення життя. Цю проблему він вважав нерозв’язною. Але його теорія стала причиною нового злету матеріалістичного світогляду. Марксизм настільки вдало використав цю теорію для своєї ідеології, що її очевидні недоліки не помічалися або не хотіли помічатися протягом довгого часу. Зокрема, багато таких недоліків з`явилося після відкриття Менделем законів про спадкові закономірності.

Але, напевно, найбільшою загадкою усього Всесвіту є Людина. Чомусь прийнято вважати, що саме дарвінізм  довів, що Людина є просто одним з  видів ссавців з трохи кращою організацією суспільства і єдине, що її від них відрізняє це - розум. Але сам Дарвін формулюючи подібне твердження зробив одне застереження. Ця гіпотеза виявиться правдивою тільки у випадку, коли знайдуть проміжну ланку між людиноподібними  мавпами і Людиною. До цього часу, незважаючи на зусилля вчених, ця ланка так і не знайдена.

Отже, додаючи  до фізики і філософії ще біологію, перед нами все ж постає ще більше питань, які не можуть бути раціонально  проаналізовані. Візьму на себе сміливість стверджувати, що подібна тенденція спостерігатиметься і в інших галузях природничої науки. Але тим не менше, Людина залишається найбільш загадковим і найбільш досконалим творінням у Всесвіті. І як писав Блез Паскаль: "Не можна людині думати ні про те, що вона - рівня тваринам, ні про те, що вона рівня ангелам, і не можна допускати, щоб вона не бачила ні першого ні другого; їй необхідно знати і перше, і друге одночасно".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

В даному рефераті зроблено ще одну спробу розглянути питання, відповідь на яке є очевидною для одних і безглуздою для інших. Його актуальність на сьогоднішній день не викликає ні в кого сумнівів. ХХ століття зробило величезний поступ у розвитку науки. Правда, причини і наслідки цього поступу, як на мене, не є вельми корисні для людського буття. В основному, він був засобом для досягнення двох цілей людини. Першою з них були гроші. Буржуазні відносини добре сприяли швидкому розвитку освіти і науки. Але інша ціль до цього часу залишається, нажаль, найбільш пріоритетною у діяльності суспільства. Жага до влади перетворила науку у засіб для розвитку інструментів для покори і знищення. Найкращі уми працювали і працюють над розвитком найновіших зразків зброї. Все корисне, що отримало від науки людство для мирного існування є просто побічним ефектом. Зате негативні наслідки такої діяльності суспільство відчуває в першу чергу. Глобальні екологічні проблеми, необмежена кількість зброї, безмежна кількість нових хвороб,  це далеко не повний перелік досягнень раціонального «всесильного» розуму.

І зараз Людство поступово дійшло до висновку, що для повноцінного існування  замало раціонального пізнання. Існує  ще якась сторона буття, яку не можна просто побачити «неозброєним оком». І цією зброєю є Віра.

 Тільки вдалим  синтезом Віри і Розуму ми здатні осягнути Всесвіт, його мету і нашу роль в досягненні цієї мети. І відкинути одну з цих складових означає позбавити себе тієї цінності, яку ми представляємо для Всесвіту.

Нажаль, даний реферат не охоплює  багатьох аспектів даної проблеми, і, можливо, виглядає трохи непослідовним. Але його метою є не вирішити дану проблему чи дати її детальний опис, а ще раз нагадати про неї, зважаючи на її особливу актуальність для пострадянського суспільства.

    

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Августин Блаженний Сповідь. – Київ., 1996.
  2. Аксенов В. Нові матеріали для науки і техніки// Наука, філософія, релігія: Матеріали VIII Міжнародної конференції. Дубна, 1997. – 223с.
  3. Б. Паскаль Думки про релігію – Львів, 1995, 170 с.
  4. Богданов А. Боротьба за життєздатність. М., 1927. – 212с.
  5. Вакарчук І.О.. Квантова механіка – Львів, 1998, 615 с
  6. Гайденко П. Буття і розум// Питання філософії. 1997. № 7. – 443с.
  7. Дж. Лінч Середньовічна церква Київ, "Основи", 1994, 490 с.
  8. Йосиф Сліпий. Віра і наука – Рим, 1990, 50 с.
  9. Ландау Л.Д., Е. .М. Лифшиц. Статистическая физика ч.1 – Москва, 1976, 583 с.
  10. Матвєєв О.М.. Механіка і теорія відносності – Київ, 1993, 287 с.
  11. Ортинський І.. Наука і таємниця – Львів, 1998, 164 с.
  12. Сковорода Г.С.. Сочинения – Минск, 1999, 703.с.
  13. Сухіх Г. Секрет їхньої молодості// Столиця. 1994. № 11. – 113с.
  14. Філософія –під-ник. під ред. І.Ф. Надольного, Київ, 2000, 516 с.

Информация о работе Проблема розмежування сфер компетенції теології і науки