Взаємозв’язок між самооцінкою та споживчою поведінкою молоді

Представлена  ​​методика дослідження локусу контролю Дж. Роттера включає 29 пар висловлювань, за результатами обробки яких виводиться дві шкали: екстернальність і інтернальність (Додаток 2.).

Обробка результатів здійснюється за ключем у відповідності з двома основними вимірами локусу контролю особистості:

1. Екстернальність: 2а, 3б, 4б, 5б, 6а, 7а, 9а, 10б, 11б, 12б, 13б, 15б, 16а, 17а, 18а, 20а, 21а, 22б, 23а, 25а, 266, 28б, 29а.

2. Інтернальність: 26, За, 4а, 5а, 6б, 7б, 9б, 10а, 11а, 12а, 13а, 15а.

Для екстерналів  властива зовні спрямована захисна поведінка і їм простіше уявляти існування шансу на успіх. Такі люди переконані, що їх невдачі є результатом невезіння, випадковостей, негативного впливу інших людей. Схвалення і підтримка таким людям дуже необхідні, інакше вони мають погану результативність. Однак, екстернали не проявляють вдячності за можливу підтримку з боку оточуючих, так як ну усвідомлюють її намірів та значення.

Інтернали мають найчастіше переконання в  невипадковості їх успіхів або невдач, і що вони залежать від компетентності, цілеспрямованості, рівня здібностей і є закономірним результатом цілеспрямованої діяльності і самодіяльності та структуруванні процесу цілеутворення і його стратегій. Інтернали мають більш широкі часові перспективи, що охоплюють багато подій як майбутнього, так і минулого. При цьому їх поведінка направлена ​​на послідовне досягнення успіху шляхом розвитку навичок і більш глибокої обробки інформації, постановки все зростаючих по своїй складності завдань. Потреба в досягненні, таким чином, має тенденцію до підвищення, пов'язану зі збільшенням значень особистісної та реактивної тривожності, що є передумовою для можливої ​​більшої фрустрованості і меншої стресостійкості у випадках серйозних невдач.

В цілому, інтернали справляють враження впевнених у собі людей, в житті вони частіше займають більш високе суспільне становище, ніж екстернали, - як вважають Дж. Дігман, Р. Кеттелл і Дж. Роттер. Відповідно до їх поглядів, прагнення до досягнення забезпечується наполегливістю, планомірністю, старанністю, відповідальністю, акуратністю та впорядкованістю. До негативних характеристик відносять апатію, недбалість, безвідповідальність і необов'язковість. Такий погляд з боку Р. Кеттелла.

Дж. Роттер трохи інакше висловлюється, пом'якшуючи характеристики виключенням моральних оцінок. Це означає, що незалежно від моральних цінностей, людина завжди схильна чинити у відповідності з її локусом контролю, орієнтованим або на безпосередність реакцій, або на їх велику опосередкованість. У такому випадку з екстерналами, природним виявляється зв'язок з емоційною нестабільністю та практичним, неопосередкованим мисленням. Для інтерналів відзначається емоційна стабільність і схильність до теоретичного мислення, абстрагування та синтезу уявлень.

 

ІІІ.3. Шкала  самоповаги Розенберга.

Самоповага  є одним з найбільш істотних властивостей особистості, що визначають взаємини людини з її оточенням. Діагностика самоповаги є важливим завданням психодіагностичної роботи з молоддю, оскільки для такої вікової категорії, особливо в період кризи, характерне різке зростання самоповаги. Завдання діагностики самоповаги вимагає для свого рішення надійних психодіагностичних методик, які можна було б проводити не тільки індивідуально, але і в групі. Крім того, важливо, щоб такі методики дозволяли швидко обраховувати результати за допомогою комп'ютера.

Незважаючи  на методологічну критику опитувальників, вони залишаються основним засобом діагностики Я-концепції. Однією з найбільш відомих методик для вивчення самоповаги є шкала дитячої Я-концепції Пірса-Харріса, проте до недавнього часу методика не мала достовірних нормативних даних, отриманих на вітчизняній вибірці. Запропонована А.М. Прихожан модифікація методики, завдяки якій опитувальник був стандартизований і забезпечений шкалою достовірності, значно підвищила його діагностичну цінність, проте даний опитувальник є досить об'ємним, що дещо обмежує його можливості при проведенні масових обстежень.

У вітчизняній  літературі згадуються методики, які  могли б стати надійним засобом  для дослідження самоповаги. До них  відноситься опитувальник самоповаги М. Розенберга.

Опитувальник  створювався і використовувався як одновимірний, хоча, проведений пізніше факторний аналіз виявив два незалежних фактора: самоприниження і самоповагу.

Самоповага  може бути присутньою і разом, і у відсутності самоприниження. В першому випадку воно виступає в якості захисної функції. Опитувальник має високу надійність і конструктивну валідність.

Показники за опитувальником пов'язані з депресивним  станом, тривожністю і психосоматичними симптомами, активністю у спілкуванні, лідерством, почуттям міжособистісної  безпеки.

Досліджуваному пропонується десять тверджень і чотири варіанти відповіді до кожного: «повністю згоден», «згоден», «не згоден», «абсолютно не згоден». При обробці результатів кожній відповіді респондента нараховується бал від 1 до 4, відповідно до чотирьох градацій. При такому способі обробки даних, чим нижче бал за відповідями, які виражають самоповагу, тим вище показник самоповаги. Чим вище бал за відповідями, які виражають самоприниження, тим нижче показник самознищення.

 

ІІI.4. Метод семантичного диференціалу.

Діагностику "образу бренду" слід проводити  методом експериментально-психологічних  досліджень, заснованих на використанні того чи іншого варіанту семантичного диференціала.

Завданням наукової роботи є визначення особливостей впливу гендерних відмінностей на сприймання бренду, тому для проведення дослідження  було обрано метод семантичного диференціалу. Метод отримав широке застосування в дослідженнях, пов’язаних зі сприйманням і поведінкою людини, з аналізом соціальних установок і особистісних смислів. Дослідники мають можливість визначати ставлення суб’єкта до світу речей, соціального оточення і самого себе [34, c.15].

Метод семантичного диференціалу був запропонований в 1955 році групою американських психологів на чолі з Ч. Осгудом як метод виміру прагматичного значення або конотативного  значення. Під прагматичним значенням  розуміється поведінкова реакція  на слово, яке умовно-рефлекторно  пов’язане з загальною реакцією на об’єкт, позначений цим словом. Важливу  роль при цьому відіграє індивідуальне  знання та досвід суб’єкта.

Семантичний диференціал – вимірювальна техніка, заснована на застосуванні факторного аналізу при дослідженні значень. Це певна комбінація методу контрольованих асоціацій та процедур шкалювання. Процес опису досліджуваного об’єкту  може розглядатись у вигляді пар  антонімічних термінів. При цьому, різні  антонімічні пари формують певні  фактори, які слугують суб’єктивними  критеріями порівняння об’єктів. Фактори  можна виділити за допомогою математичних процедур (факторного аналізу), після  чого стає можливим порівняння різних об’єктів незалежно від того, які  характеристики використовують респонденти  для опису об’єктів. Можуть бути також використані монополярні  шкали з характеристиками для  оцінки запропонованих об’єктів.

На початку  дослідження проводиться опитування за допомогою відкритих питань для  визначення критеріїв аудиторії, за допомогою яких вона може охарактеризувати об’єкт. Для проведення даного опитування достатньою є вибірка з 20-30 осіб. Важливим є дотримання термінології респондента при виділенні основних характеристик об’єкта. Це дозволяє визначити ключову лексику аудиторії  і використати її при формуванні антонімічних пар в семантичному диференціалі. Для відсіювання певної частини виділених характеристик  можна застосувати метод експертних оцінок.

На другому  етапі характеристики, які називаються  частіше інших, перетворюють в шкали (від -3 до +3 або від 1 до 7) і просять  респондентів оцінити досліджуваний  об’єкт по кожній з характеристик. Вибірку досліджуваних повинні  складати люди, які не брали участь в попередньому опитувальнику. Вона має містити не менше 40-50 чоловік. Досліджувані повинні бути однієї вікової  категорії і співвідношення осіб чоловічої та жіночої статі відповідати 1:1. Це забезпечить максимальну валідність результатів. 

На основі схожих оцінок по шкалам будується  матриця відстаней шкал, над якою проводиться процедура факторного аналізу. В результаті факторного аналізу  оцінок, даних респондентами по кожній характеристиці, характеристики групуються на декілька факторів, які і характеризуватимуть  суб’єктивне сприймання об’єкту. Назви  факторів є завжди досить умовними. Як правило, фактори називають одним  із складових антонімічних пар, які  домінують за позитивним чи негативним показником [34].

Одним з  різновидів семантичного диференціалу є особистісні семантичні диференціали, побудовані на базі прикметників, які  позначають риси особистості і характеру, і орієнтовані на оцінку самого себе або іншої людини. По великій кількості  біполярних або моно полярних шкал, створеними «особистісними» прикметниками, оцінюються реальні люди. На основі схожості оцінок об’єкта будується  матриця схожості шкал, над якою потім проводиться факторний  аналіз. Виділені факторні структури  відображають присутні у досліджуваних  структури категоризації, через  призму яких відбувається сприймання іншої людини або самого себе і  яка формується на базі життєвого  досвіду.

У випадку  даного наукового дослідження відбувалась  оцінка запропонованих брендів автомобілей різних цінових категорій. В результаті проведеного наукового дослідження Соснюком Олегом Петровичем, анкетування та семантичного диференціалу було визначено критерії оцінки брендів і їх сприймання.

До переваг  методу семантичного диференціалу відносять  наступні:

• Необмеженість кількості об'єктів (брендів, рекламних матеріалів), серед яких проводиться порівняння.
• Можливість включення в дослідження нових брендів і проведення тестування варіантів рекламних матеріалів по мірі їх створення протягом тривалого часу (протягом декількох місяців).
• Методи семантичного диференціалу дозволяють також порівнювати об'єкти, що мають різні набори значущих ознак в тих випадках, коли звичайні методи формального порівняння застосувати неможливо. З'являється можливість формалізації та вивчення взаємин в суб'єктивному світі товарів, що відносяться до різних товарних груп.
• Зведено до мінімуму вплив дослідника (модератора, інтерв'юера) на респондентів.
• Для участі в дослідженнях немає необхідності збирати респондентів в певний час у певному місці, як для фокус-групи.

 

 

Висновки до розділу ІІ.

 

РОЗДІЛ  ІІІ. Аналіз результатів дослідження особливостей впливу самооцінки на споживчу поведінку молоді.

Метою даної роботи було:

1. Співставити оцінки респондент з низькою та високою самооцінкою вісьми марок автомобілей чотирьох цінових категорій.
2. Виявити основні тенденції при оцінці запропонованих брендів.
3. Виявити основні тенденції в результатах дослідження локусу контролю.
4. Виявити основні тенденції в результатах дослідження самоповаги респондентів.
5. Виявити та вивчити кореляційні зв’язки між явищами.

Респонденти: об’єм вибірки: 62 чоловік (20 хлопців, 42 дівчат), студенти ІV курсу факультету психології віком 20-22 роки, українці.

Час проведення дослідження: весна 2013.

Процедура збору даних: досліджуваним було запропоновано бланк для відповідей (додаток 2.), на якому потрібно було відповісти на 29 закритих запитань методу дослідження локусу контроля та 10 закритих запитань шкали самоповаги. Потім потрібно було заповнити матрицю, де по 20 монополярним шкалам, які містили твердження з мотивами споживчої поведінки, визначити ті, що притаманні запропонованим 8 маркам автомобілей, відповідно: Daewoo, Geely, Toyota, Puegeot, BMW, Lexus, Maybach, Bentley, відібраним на основі попереднього анкетування та експертного оцінювання. Досліджуваним пропонувалось оцінити по семибальній шкалі (від 1 до 7) на скільки, на їх думку, кожен мотив відповідає запропонованому бренду або має місце при виборі товарів вказаних брендів.

Список шкал формувався на основі виявлених мотивів споживчої поведінки при проведеному дослідженні Соснюка Олега Петровича.

Аналіз результатів:

 

Отримано  дані дослідження Локусу контролю та дослідження за допомогою шкали  самоповаги Розенберга. Результати підраховано та зведено в одну таблицю.

	Екстернали	Інтернали
Кількість респондентів	20	42
Самоповага  23-34	18	7
Самоповага  35-40	2	25

 

Таблиця 1. Результати дослідження Локусу контролю та дослідження за допомогою шкали самоповаги Розенберга.

 

З данних видно, що хоча респондентів екстерналів  значно менше, вже виділяється тенденція, пов’язана з тим, що серед екстерналів більше респондентів з самоповагою рівнем від 23-34. Такі люди характерні тим, що самоповага переважає над докорами, вони можуть адекватно оцінювати свої достоїнства та недоліки, погоджуються з тим, що бувають неправі, зберігають повагу до себе при невдачах, але схильні іноді займатися затягнутим самодоріканням за власну неуважність, що не дозволяє змиритися з тим, що змінити деякі речі неможливо. Такі люди не можуть швидко зреагувати і відкоригувати там, де є така можливість.