Свідоме та несвідоме. Історико-філософський аналіз

4. Поняття несвідомого  та підсвідомого

Окрім процесів, котрі  контролюються людиною і є  свідомими, є дії, котрі здійснюються несвідомо і нею не контролюються.

Несвідоме – це певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутності явної причини, свідомого  контролю і регулювання.

Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, спогадах, сновидіннях, гіпнотичних станах і т.д.

Несвідоме – це дії, котрі здійснюються автоматично, рефлекторно, коли причина  їх ще не встигла дійти до свідомості (наприклад, реакція захисту і  т.п.). Несвідоме в широкому розумінні слова – це сукупність психічних процесів, котрі не представлені у свідомості суб’єкта.

Проблема несвідомого завжди була предметом гострої дискусії між  вченими, різними філософськими  напрямками. Одні філософи (матеріалісти) стверджували, що психічні процеси, котрі здійснюються несвідомо, мають фізіологічну, матеріальну обумовленість.

У поведінці людини, її духовно-практичній діяльності провідну роль відіграє свідомість, а не інстинкти (несвідоме). Інші (З.Фрейд  та його учні), навпаки, у діяннях людини пріоритет віддавали несвідомому.

За Фрейдом, наприклад, поведінка, характер, культура людини визначається вродженими емоціями, інстинктами, потягами – несвідомим.

Несвідоме, на думку вченого, є головним і первинним регулятором людської діяльності, глибинною основою психіки, що визначає все свідоме життя людини. Виходить так, що свідомість людини є другорядним, вторинним регулятором її поведінки, вчинків; що людина у своїй практичній діяльності керується емоціями, хотіннями, потягами та інстинктами. Такий підхід до співвідношення несвідомого і свідомості є перебільшенням значення першого, його абсолютизація, що не має достатньої підстави.

Ніхто не заперечує, що емоції, інстинкти  відіграють важливу роль у діяльності людини, однак не настільки ж, щоб вона підпорядковувала їм свою волю, розум, свідомість.

Підсвідоме – це психічний акт, котрий на певному етапі людської діяльності знаходиться за межами її свідомості (процеси запам’ятовування, визрівання творчого задуму тощо). Підсвідоме часто розглядають як суто фізіологічне явище. За Фрейдом, підсвідоме – активний психічний процес, котрий має прямий зв’язок з свідомістю. Що ж торкається несвідомого, то між ним і свідомістю існує неперехідний бар’єр, навіть антагонізм – несвідоме не може стати свідомим.

Підсвідоме – важкодоступна, недостатньо  вивчена сфера людської психіки.

Висновок

Отже, спосіб буття людини у світі завжди передбачає наявність  
свідомості, яка буквально "пронизує" людську діяльність, бо вона є необхідною умовою її  організації й відтворення. Свідомість як суб'єктивна реальність виступає нічим іншим, як  трансформованою в ідеальний план діяльністю, узагальненим досвідом  матеріально-предметного перетворення світу людиною, моментом теоретичної і практичної  взаємодії, ставленням до світу, формою діяльності людства.

Свідомість – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям  і зв’язана з їх психікою, членороздільною  мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем  своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої.

Таким чином, проблеми, які були розглянуті вище, не мають однозначного вирішення  та трактування. Вони складні, багатогранні, важкодоступні для наукового  з’ясування. Як у філософії, так  і в науці, вони розглядаються в основному на рівні припущень, наукових гіпотез та релігійних концепцій.

Список використаної літератури 

1. Гегель Г. Феноменология духа. Соч., т. 4. - М., 1969.
2. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени. Соч., т. 1. - М., 1994.
3. Дельгадо Х. Мозг и сознание. - М., 1991.
4. Енгельс Ф. Діалектика природи (К.Маркс і Ф.Егельс, тв., т. 3, 20).
5. Тейяр де Шарден. Феномен человека. - М., 1987.
6. Фрейд З. Психология бессознательного. - М., 1984.
7. Хайдеггер М. Время и бытие. - М., 1993.
8. Філософія. Навчальний посібник. Друге видання, перероблене і доповнене / За ред. І. Надольного. - К., 2001.