Поняття інтертекстуальності

Розвиток ідеї поліфонії й чужого слова приводить Крістеву в 1969 р. до формулювання поняття, що стало однією з основних категорій постструктурного аналізу, – поняття інтертекстуальності.
Поняття “інтертексту” від самого початку було спрямоване на руйнування міфу про єдність і цілісність тексту; інтертекст розмиває кордони тексту, робить його фактуру проникною, його значеннєві контури – невизначеними й мінливими. У просторі даного тексту різні висловлювання, запозичені з інших текстів, не доповнюють, а, за словами
Крістевої, “перетинають і нейтралізують один одного”; в остаточному підсумку текст як окремий феномен губиться в безперервних інтертекстуальних нашаруваннях.