Індивідуальні особливості пам'яті

Природно, що представлені в  структурно-функціональних моделях  операції та їх зображення у вигляді  блоків, як і саме поняття «блок», не цілком відповідають реальній природі  психічних процесів і операцій, що утворюють структуру операторської  діяльності. Для цих операцій характерні не тільки послідовність у часі, але і паралельність, одночасність, повторюваність за рахунок внутрішніх циклів зворотних зв'язків і т. п. З цією обставиною пов'язана, зокрема, труднощі визначення чітких часових  інтервалів між окремими операціями – мнемічними, сенсорними і мовномислітельної. Однак побудова функціональних моделей є поки найважливішим евристичним методом, який дозволяє розкрити інтимні механізми регуляції психічних процесів і виявити продуктивну організуючу роль пам'яті в цілісній структурі конкретних видів людської діяльності.

 

 

 

Висновок до розділу 3

 

 

 

При аналізі систем «людина-техніка» основною проблемою ставати організація  оптимальної взаємодії людської і технічної ланок системи, їх взаємної адаптації з тих, щоб забезпечувався не тільки високий технічний ефект, але створювалися також комфортні умови для праці людини-оператора. Ця проблема вирішується комплексно в двох напрямках. З одного боку, це конструювання технічних засобів з урахуванням психофізіологічних можливостей людини. З іншого - це індивідуальний відбір і навчання операторів, адаптованих для конкретних видів і умов діяльності.

Як і у всякій діяльності, в діяльності оператора пам'ять проявляється в мимовільній і довільній формах, мимовільна п'ямять органічно включена в операційний склад дій оператора, направлених на рішення пізнавальних або практичних завдань. Вона здійснює видачу необхідних елементів раніше засвоєних знань у ході вирішення оперативних завдань, бере участь у фіксації проміжних і кінцевих результатів діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

 

У даній роботі ми з'ясували, що пам'ять у людей розрізняється  за багатьма параметрами: швидкості, міцності, тривалості, точності і обсягом запам'ятовування. Іноді одній людині, для того щоб  краще запам'ятати матеріал необхідно  його прочитати тому при запам'ятовуванні і відтворенні йому легше спиратися  на зорову пам'ять, а іншому легше  спиратися на слухову пам'ять  і акустичні образи, третьому ж  легше запам'ятовувати і відтворювати рух.

Процеси пам'яті тісно  пов'язані з особливостями особистості  людини, її емоційному настроєм, інтересами, потребами. Вони визначають те, що і  як людина запам'ятовує, зберігає і  пригадує.

Ефективність пам'яті  визначається трьома параметрами: обсяг  пам'яті; повнота (або точність) відтворення; а також міцність (тривалість) зберігання інформації, доступна переведенню в  актуальну пам'ять.

На вдосконалення цих  трьох складових і повинна  бути спрямована робота кожного, бажаючого  поліпшити свою пам'ять.

Підвищення продуктивності пам'яті забезпечується: правильною постановкою завдання запам'ятовування у зв'язку з вимогою відтворення; активній орієнтуванням в запам'ятовуємо матеріалі з вибором головного, істотного і з відсіканням  несуттєвого, незначущої; встановленням (вибором) принципу організації матеріалу, що запам'ятовується і формуванням  оперативної одиниці і коду запам'ятовування; правильної організації процесу  забування (переведення в латентну пам'ять), заснованої на виборі адекватного  коду; урахуванням особливостей негативного  впливу інтерферує діяльності; всебічним і повним використанням різних органів чуття.

Особливе місце у вирішенні  завдання поліпшення пам'яті займає осмислена, інтелектуально насичена робота над матеріалом, введення його у  вже наявну систему знань. Добре  працююча пам'ять пов'язана з умінням  спостерігати, бути уважним і зосередженим. Ставлення до повторення як творчого процесу, правильна організація  змістовних і часових аспектів повторення абсолютна, необхідна для результативного  прояви можливостей пам'яті, максимально  високої, але строго адаптивної ефективності, – тобто прояву рівно в тій  мірі, наскільки це в кожен даний  момент дійсно необхідно – не менше, але й не більше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

 

 

 

1. Асмолов А. Г. Принципы организации памяти человека: Системно-деятельностный подход к изучению познавательных процессов. Учебно-метод. пособие. – М.:Изд-во Моск.ун-та, 1985. – 103с.
2. Бочаров С.П. Психология и память.  Теория и практика для обучения и работы. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2007, – 384 с.
3. Вейн А.М., Каменецкая Б.И. Память человека. – М.: Наука, 1973.
4. Герасимова Н. Є. Загальна психологія. Практикум. – Чекраси:Вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2009. – 208 с.
5. Дроздов О.Л., Дзяк Л.А., Козлов В.О. Маковецкий В.Д. Анатомія памяті: Атлас схем рисунків провідних шляхів і структур нервової системи, що беруть участь у процесах пам'яті. – Д.:АРТ – ПРЕС, 2004. – 196 с.
6. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб.:Питер, 2012. – 583 с.: ил. – (Серия «Учебник для вузов»)
7. Немов Р.С. Общая психология: Краткий курс. –СПб.: Питер, 2011. – 304 с.:ил. – (Серия «Краткий курс»)
8. Партико Т.Б. Загальна психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл./ Т.Б. Партыко. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 416 с.
9. Психология памяти/Под.ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Роианова. – М.: ЧеРо, 2000. – 816с., ил – (Серия: Хрестоматия по психологии)
10. Рубенштейн С.Л. Основы общей психологии.- СПб.: Питер,1999.
11. Хрестоматия по общей психологи. Психология памяти. Под. ред. Д.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.,Изд-во Моск.ун-та, 1979. с.272.