Зовнішня політика

Зовнішня  політика – це курс держави в  міжнародних справах, що забезпечує специфічними засобами і методами захист її суверенітету, незалежності, досягнення життєво важливих національних інтересів  та цілей.

Зовнішня  політика держави складається: з  усвідомленого і наміченого власного курсу, спрямованого на досягнення мети держави (національних інтересів) на міжнародній  арені. Зовнішня політика будь-якої держави формується на основі багатьох факторів, зумовлених географічним розташуванням, історичними зв’язками і менталітетом нації, її релігійними, моральними, світоглядними особливостями. Тому зовнішньополітична мета історично конкретна і змінюється в залежності від цих факторів.

Основна мета зовнішньої політики будь-якої держави  – це забезпечення її безпеки, суверенності, цілісності та недоторканності, що пов’язано із захистом і охороною прав та інтересів країни. А також забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів тієї чи іншої держави, забезпечення національної безпеки та добробуту народу. Зовнішня політика зв’язана із пануючим економічним укладом, суспільним та державним устроєм суспільства і висловлює їх на міжнародній арені. Головна мета зовнішньо-політичної діяльності держави – реалізація її національно-державних інтересів у міжнародних стосунках, що відповідає охоронній функції держави , яка пов'язана з охороною і захистом прав та інтересів даної країни, а також її громадян за її межами і полягає також у пристосуванні зовнішньополітичної стратегії даної держави до системи міжнародних відносин. Реалізація цієї функції спрямована на запобігання загрози для цієї держави, на пошук мирних політичних рішень виникаючих спірних питань і проблем.

Стаття 18 Конституції України: «Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права».

З метою зовнішньої політики держави пов'язані її цілі та функції.

Держава, реалізуючи свою зовнішню політику, ставить  перед собою такі головні цілі:

• Створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації всіма державами своїх внутрішньополітичних цілей і завдань.
• Активна співпраця і взаємодія з усіма суб’єктами світового політичного процесу, з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед, збереження цивілізації.
• Участь у міжнародному поділі праці та пов’язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винагородами й духовними цінностями.
• Захист прав людини взагалі та кожного громадянина тієї чи іншої держави зокрема.
• Об’єднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму.
• Спільна ефективна участь у розв’язанні глобальних проблем сучасного світу.

Зовнішньополітичні інтереси мають наступну структуру:

1) інтереси окремих соціально-політичних сил (обумовлені соціально - економічним станом цих сил і часто егоїстичні);

2) національні інтереси (потреби всього суспільства: безпека і цілісність держави, захист економічної і політичної незалежності, і т.д.),

3) загальнолюдські інтереси (збереження життя на землі, забезпечення прав людини).

Від інтересу залежить суть мети: її реальність чи утопічність. Якщо інтерес утопічний, то при будь-ресурсах мета буде нереальною. Реалізація цілей залежить від способу зовнішньополітичної діяльності. Сукупність зовнішньополітичних цілей і способу їх реалізації становить концепцію зовнішньої політики. Ця концепція реалізується через зовнішньополітичний курс - цілеспрямовану зовнішньополітичну діяльність держави.

Головними для держави повинні бути національні інтереси. Але зовнішня політика держави не завжди може відповідати її справжньому національному інтересу. Часто правлячі сили під виглядом нібито національного інтересу проводять політику, що суперечить справжнім інтересам свого народу.