Економічна політика держави

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА  УКРАЇНИ

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Факультет інженерів  землевпорядників

Політологія

 

 

 

 

 

 

 

 

Р Е ФЕ Р А  Т

на тему:

«Економічна політика держави»

 

 

 

 

                                                                  Виконала ст. 3 гр. фіз. (зо)

                                                                  Шкурко Я.П.

                                                             Викладач:

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2013

 

План

1. Сутність  і цілі економічної політики  держави 
2. Сучасна економічна політика України: проблеми та стратегія розвитку 
3. Грошово-кредитна (монетарна) політика

4. Бюджетно-податкова  (фіскальна) політика

5. Чи потрібна  ринку допомога держави?

1. Сутність і цілі економічної політики держави

Під економічною  політикою розуміють взаємопов'язану  систему довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені  державою, комплекс відповідних державних  рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки. 
В політичному значенні економічна політика - це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства. 
Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.  
Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання.  
Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки. 
Структура економічної політики: 
1. Структурна політика. 
2. Фінансово-кредитна політика. 
3. Інвестиційна політика. 
4. Соціальна політика. 
5. Зовнішньо-економічна політика. 
6. Науково-технічна політика. 
7. Податкова політика. 
8. Бюджетна політика. 
Призначення економічної політики держави - сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці. 
Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі: 
- економічне зростання: 
- ефективна зайнятість: 
- стабільний рівень цін; 
- зростання економічної ефективності; 
- захист і підтримка принципів економічної свободи; 
- соціальна безпека і стабільність.

2. Сучасна економічна політика  України: проблеми та стратегія розвитку.

У процесі  трансформації політичної та економічної  систем в Україні триває пошук  ефективної моделі розвитку економіки. Очевидно, що нова економічна система не може бути "чистим" капіталізмом, який переважав усередині XIX ст. Тим більше що в розвинених країнах домінують змішані суспільства. У них взаємодіють ринок як засіб підвищення ефективності економіки і система коригування ринку як засіб досягнення оптимально справедливого розподілу доходів через структуру соціального законодавства. 
Eкoнoмiчнa політика України на початку XXI ст. має своєю головною метою перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки. 
         Риси сучасного економічного становища України: 
§ величезна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств країнам близького і далекого зарубіжжя; 
§ відставання сектора економіки, який виробляє товари, від сектора економіки, який їх споживає; 
§ паливно-енергетична залежність від Росії; 
§ занадто сильний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектора, що виробляє товар; 
§ криміналізація стосунків між державним апаратом і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України; 
§ Україна занадто відірвана від світової економіки. 
         Основними завданнями української держави в галузі економіки є: 
- реформування електроенергетичного сектора; 
- надання людям економічної свободи; 
- зміцнення інституційних структур національної економіки; 
- стабілізація національної валюти; 
- створення умов для подолання кризи виробництва і для підвищення його конкурентноспроможності; 
- розвиток аграрного сектора економіки, перетворення землі в товар і набуття нею реальної вартості; 
- утвердження відкритого типу економіки, забезпечення прозорості економічних процесів; 
- входження України у світовий економічний простір; 
- захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення фінансового, кредитного та податкового механізмів, які стимулюють виробництво; 
- створення української економіки як самодостатньої системи; 
- перехід відносин між суб'єктами господарювання з бартерних принципів на грошовий (товарно-грошовий); 
- легалізація "тіньових" капіталів і виробництв, "тіньової" економіки і відносин; 
- інтенсифікація процесів приватизації, особливо в аграрному секторі; 
- посилення боротьби з економічною злочинністю, корупцією; 
- переведення економіки у ліберальне русло. 
           Реалізація економічної політики в Україні передбачає використання таких методів впливу держави на економіку, як: 
§ регулювання і планування пропорцій; 
§ державні замовлення; 
§ цільові програми; 
§ політика доходів; 
§ вирівнювання економічних потенціалів і життєвих умов різних регіонів. 
          Модель економічного розвитку України передбачає поетапне здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з кризи шляхом поєднання регулюючого впливу державних органів на економіку і запровадження ринкових відносин. Ключовим чинником у створенні економічної сфери, сприятливої для підприємницької діяльності, є держава, яка, не втручаючись у діяльність приватних підприємств, управляє ринком і підтримує його, стримує негативні тенденції через відповідні юридичні важелі - програми оподаткування, монетарну політику. Держава покликана дбати про поєднання приватних і суспільних інтересів. 
           Здійснюючи стратегію виходу з економічної кризи, важливо брати до уваги, що перехід суспільства від тоталітарного устрою до демократичного не відбувається за кілька років. Економіка України потребує суттєвих структурних змін, а це неможливо без формування механізму відтворення цілісної національної економіки (за роки незалежності так і не вдалося його сформувати). Тому потрібні всебічно обґрунтована концепція економічних реформ, відповідні управлінські структури, професійно підготовлені кадри, які б досконало володіли механізмами перетворення сучасної економіки. У ситуації, коли першочерговим завданням є розв'язання проблем модернізації економіки і прискорення темпів розвитку країни, існує спокуса встановити авторитарний режим. 
         Та застосування авторитарних методів управління матиме лише тимчасовий успіх. А формування соціальне орієнтованої економіки неможливе без утвердження демократичної, соціальної, правової держави. 
З огляду на реалії й особливості суспільного життя в Україні, становлення та розвиток її політичної системи характеризуватимуть такі параметри: 
- подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин шляхом відкриття максимального простору для самоуправління суспільства на всіх рівнях його соціально-політичної організації; 
- побудова справдідемократичної, соціальної, правової держави з ефективно діючим парламентом, професійним висококваліфікованим урядом, незалежними судовими органами; 
- формування інститутів громадянського суспільства як співтовариства вільних людей і їх самодіяльних організацій, політичних партій, рухів, профспілок, кооперативів, асоціацій; 
- розвиток політичної свідомості та політичної культури суспільства й особистості як на загальнодержавному, так і на побутовому рівні; 
- забезпечення необхідних умов для вільного розвитку нації загалом і кожного етносу зокрема, формування та підвищення національної свідомості й самосвідомості, національної культури; 
- удосконалення діяльності ЗМІ, підвищення їх ролі ,в регулюванні політичних відносин, управлінні суспільством, формуванні політичної свідомості та політичної культури суспільства і кожного громадянина; 
- своєчасне самооновлення політичної системи з урахуванням внутрішнього та міжнародного становища України (постійна самоадаптація). 
            Гармонізація політичної системи українського іуспільства разом з ефективними економічними перетвореннями покликані забезпечити політичну та економічну безпеку держави, високий життєвий рівень її громадян. 
3. Грошово-кредитна (монетарна) політика.

Монетарна політика означає контроль за грошовою масою в економіці. її ціль - підтримка стабільного розвитку економіки. Держава звичайно збільшує кількість грошей у період економічного спаду і стримує їх ріст при підйомі.

Провідником грошово-кредитної  політики держави виступає центральний  банк у взаємодії з комерційними банками (згадайте, які функції банки виконують у сучасній економіці). В економічній практиці використовуються наступні інструменти регулювання грошової маси: установлення дисконтної ставки відсотка, установлення норми обов'язкових резервів. Розглянемо різні варіанти грошово-кредитної політики.

Центральний банк видає кошти комерційним банкам, а останні - своїм клієнтам за певну  плату, яка називається "відсоток за кредит". Наприклад, якщо фірма  бере в банку 20 тис. гривень на рік під 50% річних, то повертати їй прийдеться ЗО тис. карбованців. Дисконтна ставка процента - норма відсотка, якою центральний банк дає кредити комерційним банкам. Підвищуючи або знижуючи дисконтну ставку, центральний банк робить кредит більш дорогим або дешевим.

Якщо кредити  стають більш дорогими, то відповідно зменшується кількість бажаючих їх брати. Це призводить до зменшення  грошей в обігу і допомагає  знизити темпи інфляції, але підсилює спад виробництва, тому що фірми позбавляються  можливості одержати кредит.

Знижуючи дисконтну  ставку відсотка і роблячи кредит дешевим, держава збільшує число  позичальників, стимулюючи їхню економічну активність, що сприяє підйому виробництва. Але збільшення грошової маси в обігу веде до посилення інфляції.

Таким чином, держава може впливати на всю економіку шляхом зміни дисконтної ставки відсотка, стимулюючи або обмежуючи виробництво і споживання.

За законом  комерційні банки зобов'язані частину  своїх засобів тримати у вигляді  резервів у центральному банку, щоб  здійснювати виплати клієнтам, які бажають одержати гроші зі своїх рахунків. Установлюючи норму обов'язкових резервів, центральний банк впливає на можливість банків надавати кредити, змінюючи тим самим загальну кількість грошей в обігу.

Збільшення  норми обов'язкових резервів призводить до зменшення грошей у банків для кредитування, що робить кредит "дорогим", скорочує число позичальників і відповідно зменшує грошову масу в звертанні.

Зменшення норми  резервування, навпаки, дозволяє збільшити  обсяги кредитування фірм, що веде до збільшення грошової маси. До яких наслідків в економіці це призводить, ви вже знаєте.

Таким чином, обидва методи грошово-кредитної політики дозволяють державі, впливаючи на грошову  масу в обігу, допомагати економіці  розвиватися стабільно.

4. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика.

Діяльність  держави в галузі оподатковування, регулювання державних витрат і  державного бюджету називається  фіскальною політикою. Вона спрямована на забезпечення стабільного розвитку економіки, запобігання інфляції, забезпечення зайнятості населення.

Державний бюджет - зведений план доходів держави  і використання отриманих засобів  на покриття усіх видів державних  витрат. Він затверджується парламентом  країни, а уряд відповідає за виконання  бюджету. Основне місце у витратах українського уряду займають соціальне забезпечення, культура, економічний розвиток, оборона, охорона здоров'я.                             Головні джерела доходів держави - податок на прибуток підприємств, податок на додаткову вартість, соціальний податок.

Через бюджет держава  перерозподіляє створені суспільством блага від безпосередніх виробників до інших груп. Держава, використовуючи бюджет, може істотно впливати на економіку, стимулювати виробництво і соціальні  процеси. Основні важелі цього впливу - регулювання оподатковування і державних витрат.

Основним джерелом доходів бюджету є податки. Обов'язок платити, законно встановлені податки  і збори зафіксовані в Конституції  України. Тим часом в умовах економічної  кризи багато українських підприємців  вважають, що єдина можливість вижити - це ухиляння від повної сплати податків, приховання від обліку частини прибутку. Далеко не завжди платять податки й інші особи, які одержують високі доходи. У результаті наш бюджет недобирає й половини встановлених податків, росте дефіцит бюджету (тобто доходи нижчі від необхідних витрат), спотворюються дані про стан української економіки, що утруднює розробку програм її стабілізації.

Як впливає  податкова політика держави на економіку? Якщо економіка страждає від високої інфляції, для зниження її, як ви вже знаєте, необхідно зменшити грошову масу в обігу. Для цього держава збільшує податки, знижуючи тим самим економічну активність фірм і населення.

Якщо в економіці  спостерігається спад виробництва  і споживання, то держава прагне зменшити податковий тягар. Це сприяє пожвавленню економіки. У фірм з'являються додаткові засоби для випуску товарів, а споживча активність населення зростає в результаті росту його платоспроможності.

Регулювання державою своїх витрат може сприяти подоланню спаду і застою у виробництві. Так, у кризових ситуаціях в економіці держава намагається збільшити витрати на підтримку особливо потребуючих у допомозі підприємств і галузей господарства, розширює державну закупівлю товарів і послуг, стимулюючи виробників у розвитку виробництва і скорочуючи безробіття.

Бюджетна політика також спрямована на балансування (досягнення кількісної рівності) доходів і витрат, тому що значний ріст державних витрат і недобір податків призводить до дефіциту бюджету, одного з негативних економічних показників.

У цій ситуації держава для покриття своїх витрат змушена брати кредити, що могли  б бути використані фірмами, а  це стримує економічний ріст. Держава  може покрити дефіцит бюджету, випустивши в обіг додаткові гроші чи взявши в борг у фірм і населення. Але можливості кредитування держави національним банком звичайно обмежені, а випуск нових грошей, не забезпечених товарами, як ви знаєте, веде до інфляції, тобто до збільшення кількості паперових грошей.

Тому більшість  урядів воліє позичити гроші в громадян, господарських і фінансових організацій (вітчизняних і міжнародних). Сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам називається державним боргом. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Найбільш часто використовувана форма позичання - продаж державних цінних паперів. Сума заборгованості держав власникам їх цінних паперів представляє частину державного боргу. Уміле проведення операцій з державними цінними паперами дозволяє не тільки вигідно залучати гроші в державний бюджет, але і впливати на розвиток всієї економіки. Так, шляхом купівлі і продажу державних цінних паперів центральний банк може або вливати резерви в кредитну систему держави, або вилучати відтіля. До яких наслідків в економіці це призводить, ви вже знаєте, познайомившись з дією основних механізмів грошово-кредитної політики держави.

Дефіцит бюджету  і величина державного боргу - найважливіші показники стану економіки.

Як бачимо, держава  може проводити і фіскальну, і  монетарну політику, підсилюючи або послабляючи ті чи інші механізми впливу на економіку. Вибір варіанту регулювання визначається різними факторами, які характеризувалися на початку параграфа. В умовах української економіки старт реформам в 90-х рр. XX ст. був даний за рахунок активного використання методів монетарної політики (згадавши матеріали попереднього параграфа, спробуйте відповісти чому). Вданий час в Україні активно використовуються обидва інструменти державної економічної політики.

5. Чи потрібна ринку допомога  держави?

На початку параграфа ми виділили таку економічну функцію держави, як підтримка і забезпечення функціонування ринкової системи.

Для того, щоб  були реалізовані такі важливі інститути  ринку, як приватна власність, свобода  підприємництва свобода і свобода  економічного вибору, необхідна розробка спеціального законодавства і правових норм (які ще закони і правові норми забезпечують економічні права і свободи?).