Ціна землі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Декабря 2012 в 22:48, сочинение

Краткое описание

Ціна землі має тенденцію до зростання. Особливо помітно підвищуються ціни на земельні ділянки в містах. Цьому сприяють зростання ренти та попиту на ділянки під будівництво.
В умовах розвинутих ринкових відносин в Україні значно поширюється оренда як форма господарювання, за якої на основі договору оренди між землевласником і орендарем останньому передається право володіння і користування землею за певну плату на певний термін.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Ціна землі.doc

— 58.50 Кб (Скачать документ)

Ціна землі є капіталізованою земельною рентою. Власник землі погодиться продати свою ділянку за умови, що він отримає за неї таку суму, яка, будучи вкладена до банку, принесе йому процент, не нижчий від ренти. Ціна землі прямопропорційна розмірові ренти і обернено пропорційна банківському проценту. її визначають за формулою:

Ціна землі  має тенденцію до зростання. Особливо помітно підвищуються ціни на земельні ділянки в містах. Цьому сприяють зростання ренти та попиту на ділянки під будівництво.

В умовах розвинутих ринкових відносин в Україні значно поширюється оренда як форма господарювання, за якої на основі договору оренди між  землевласником і орендарем останньому передається право володіння і користування землею за певну плату на певний термін.

У договорі оренди передбачено винагороду власникові землі у вигляді орендної плати, яка може включати не тільки платежі  за користування землею (ренту), а й  амортизацію споруд і будівель, які розміщені на цій ділянці.

Отже, орендна  плата має ширший економічний  зміст порівняно з земельною  рентою.

Сучасна аграрна реформа передбачає перехід на суцільні земельно-орендні  відносини між власниками землі (земельних паїв) та суб'єктами господарювання і обов'язкову платність за використання землі між суб'єктами земельних відносин.

Агропромисловий комплекс (АПК) України- це цілісна народногосподарська система взаємопов'язаних між собою галузей, об'єднаних у єдине ціле з метою виробництва продовольства та сільськогосподарської сировини для переробних галузей промисловості.

Сферами діяльності АПК є:

    перша - виробництво засобів виробництва для всіх інших галузей, пов'язаних із с/г;

    друга - лісове та водне господарство; с/г: рослинництво і тваринництво;

    третя - переробка сільськогосподарської; 

    четверта - виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок); 

    п'ята - соціальна інфраструктура.

На сьогодні важливого значення набувають питання  про виникнення нових проміжних  ланок між великими переробними підприємствами і дрібними сільськогосподарськими, які виконуватимуть функції заготівлі с/г продукції.

Цілі державного регулювання діяльності АПК наступні:

o забезпечення  населення продуктами харчування, а переробних галузей промисловості - сировиною;

o збільшення  експортних можливостей галузей  АПК;

o розв'язання  соціальних, культурно-побутових проблем,  що мають місце в АПК в  умовах становлення ринкових  відносин і багатоукладності  економіки.

Сутність державного регулювання АПК в умовах становлення ринкових відносин полягає в аграрній політиці держави, яка виявляється у:

o проведенні  земельної реформи;

o сприянні розвиткові  різних форм власності на землю;

Основою АПК  є галузі с/г: рослинництво, тваринництво, лісове та водне господарство. Усе це зумовлює особливості становлення ринкових відносин в АПК та його державного регулювання.

Суб'єктами державного регулювання на макрорівні є:

o Міністерство економіки  України через департамент розвитку  АПК, який об'єднує відділи  економіки розвитку с/г, виробництва продовольчих товарів та аграрної реформи;

o Міністерство аграрної  політики;

o Державний комітет із  земельних ресурсів;

o Державний комітет з  рибного господарства і рибної  промисловості;

o Державний комітет по водному господарству

o Державний комітет лісового господарства .

Функції держави з регулювання розвитку АПК:

o визначення напрямів  розвитку АПК та напрямів спрямування  інвестицій;

o регулювання земельних  відносин;

o здійснює заходи щодо  стабілізації продовольчого постачання;

o здійснення підтримки пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, кредитування, механізм дотацій, цільове субсидіювання;

o сприяння здійсненню  процесів роздержавлення, приватизації  та розвитку нових форм господарювання;

o встановлення механізму формування державних замовлень та контрактів;

o регулювання цін на  деякі види продовольства;

o визначення рівня орієнтовних  закупівельних цін і механізми  їх індексації відповідно до  інфляційних процесів;

o забезпечення митного  регулювання щодо продукції АПК;

o здійснення індикативного  планування розвитку АПК. 

Міністерство фінансів та Національний банк України розробляють  механізм фінансово-податкового і  грошово-кредитного регулювання.

Земельний Кодекс України та інші законодавчі акти регулюють земельні відносини в Україні. Завданням земельного законодавства є: регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання; збереження та відтворення родючості грунтів.

Відповідно  до прийнятого законодавства, в Україні  існують такі форми власності  на землю: державна, колективна, приватна. Усі форми власності є рівноправними. Регулювання земельних відносин органами місцевого самоврядування здійснюється:

      • передача земельних ділянок у власність,
      • реєстрація права власності,
      • права користування землею і договорів на оренду землі,            вилучення (викуп) земель,
      • погодження проектів землеустрою, погодження будівництва житлових, виробничих, культурно-побугових та інших будівель і споруд на земельних ділянках.

Державне регулювання  земельних відносин в Україні  реалізується шляхом методів:

- введення платні за придбання землі відповідно до законодавства;

- сплати щорічного земельного податку або орендної платні, які визначаються залежно від якості та місця розташування земельної ділянки;

- запровадження пільг щодо платні за землю;

- розробки і функціонування механізму визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам за погіршення якості земель.

У державному плані економічного й соціального розвитку України  визначаються основні напрями економічного розвитку АПК, виробництво основних видів продукції харчової та легкої промисловості, обсяги централізованих капітальних вкладень та державні замовлення на введення в дію основних виробничих фондів та виробничих потужностей у галузях АПК.

Виробництво основних видів с/г продукції обліковується у натуральному вираженні і представлене такими її видами: зернові культури, цукрові буряки, олійні культури, масло, молоко, яйця, вовна.

Виробництво найважливішої  продукції харчової: цукор-пісок  з буряків, олія із сировини, маргаринова продукція, кондитерські вироби, макаронні вироби, борошно із зерна, крупа із зерна, молоко тваринне із сировини, сіль кухонна, спирт етиловий з харчової сировини, дріжджі пекарські.

До загальнодержавних  потреб відносять потреби у с/г продукції на забезпечення армії та інших спецспоживачів, виконання міжурядових угод та створення резервів.

Земельні відносини - це відносини, які виникають щодо володіння, користування, розпорядження та управління земельними ресурсами на всіх рівнях господарювання.

Державне регулювання  земельних відносин полягає у  створенні законодавчої бази по захисту  прав землевласників і землекористувачів, у виборі ефективних пропорцій між  прямим і непрямим управлінням земельними ресурсами.

Україна володіє земельними ресурсами площею 60,4 млн га, з яких близько 69 % становлять с/г угіддя. Статистичні дані свідчать про те, що в Україні спостерігається тенденція до зменшення площі с/г угідь та їх частки у структурі всього земельного фонду.

Система державного контролю орієнтована на дотримання системи раціонального використання сільгоспугідь і недопущення їх вилучення із сільськогосподарського обороту.

В Україні здійснюється земельна реформа, в результаті реалізації якої формується нова аграрна структура, зорієнтована на приватну власність на землю. Сьогодні уже завершено перший і другий її етапи - проведено роздержавлення землі і передача її у колективну власність; здійснено паювання землі з видачею відповідного документа - сертифіката про право приватної власності на землю.Третій завершальний етап земельної реформи передбачає формування на базі приватної власності на землю нових за змістом приватно-орендних господарств.

Аграрна реформа в Україні  ще не завершена, бо поки що не торкнулася глибинних основ колективної  власності, а зміна власника не привела до появи ефективного власника. Розвиток земельного ринку гальмують низька купівельна спроможність населення, слабка державна підтримка землевласників та ін.

Державне регулювання  аграрного сектора передбачає підтримку  відповідного рівня цін та забезпечення цінової рівноваги на продукцію АПК. Державне регулювання цін в Україні здійснюється в умовах високого попиту на сільськогосподарську продукцію і значного спаду обсягів виробництва. Існуюча система цін не відшкодовує високих витрат на виробництво продукції, призводить до диспаритету цін.

Модель ціноутворення  в аграрному секторі України, за пропозицією спеціалістів, повинна  передбачати три рівні цін: перший рівень - гарантовані, або інтервенційні ціни, які визначаються для основних видів с/г продукціїт; другий рівень - еквівалентна ціна, яка забезпечує середню норму прибутку на авансовий капітал і включає рентний доход; третій рівень - це ціни стимулювання виробництва.


Информация о работе Ціна землі