Автор работы: Пользователь скрыл имя, 31 Октября 2013 в 15:09, практическая работа
Остання чверть ХХ століття стала періодом тріумфальної ходи демократії по всьому світу. За підрахунками Дому Свободи, з 191 існуючої в 1998 році держави, 117, або 61,3% володіли процедурним мінімумом демократії. Тобто з 1974 року по 1998 рік демократіями стали 89 автократій. Це дозволило Ф. Фукуямі сформулювати тезис про без альтернативність ліберальної демократії і капіталізму.
Кузьмич Богдан
Пл-11
Аналіз статті
В. Меркеля та А. Круасана «Формальні та неформальні інститути в дефективних демократіях»
Остання чверть ХХ століття стала періодом тріумфальної ходи демократії по всьому світу. За підрахунками Дому Свободи, з 191 існуючої в 1998 році держави, 117, або 61,3% володіли процедурним мінімумом демократії. Тобто з 1974 року по 1998 рік демократіями стали 89 автократій. Це дозволило Ф. Фукуямі сформулювати тезис про без альтернативність ліберальної демократії і капіталізму. Проте з часом з’явились нові емпіричні ознаки того, що це може бути не тріумф політичного лібералізму, а історія успіху «дефектного» варіанта неліберальної демократії.
Продовжуючи аналізувати останній факт, автор статті ставить два конкретні запитання: які відмінні особливості дефектних демократій? І які причини їх виникнення? Після цього було виведено шість параметрів, на основі яких можна виявити політичні режими різних типів, це:
Враховуючи зміст цих параметрів автор їх зводить до трьох вимірів, таких як:
Автор порівнює усі пункти, визначає «демократичні» і такі, що «обмежують демократію, але сприяють її тривалішому існуванню»
Після аналізу усіх вищенаведених пунктів і розмежування понять конституційно-правова і правова держави автор висуває і доводить гіпотезу про те, що дефектна демократія утворюється тоді, коли вибрані на вільних і рівних виборах представники народу відступають від даних основних принципів і взаємний контроль влад частково порушується за рахунок дій в обхід парламенту чи судової влади.
Отже, у даній статті автор намагається заповнити білі плями в дослідженні трансформацій політичних режимів. Було виявлено, що правовою може вважатись будь-яка демократія де управління здійснюється тільки на основі і в рамках права, натомість конституційно-правова демократія передбачає конституційно закріплені норми і процедури, а визначені структури і функції правління служать двом цілям: встановленню основоположних структур політичного панування і захисту суспільства від держави. Автор пропонує відповіді до запитань про дефектні демократії. Вони є аргументованими і вичерпними.