Описати методику аналізу оборотності виробничих запасів і готової продукції

Самостійна робота №4

на тему: «Описати методику аналізу оборотності

виробничих запасів і готової продукції»

підготовила ст. групи ФБ-45к

Мойсеєва Валентина

Якість виробничих запасів має великий вплив на результати виробництва та фінансовий стан підприємства.

Накопичення великої кількості запасів свідчить при спад активності підприємства. Великі понадпланові запаси призводять до заморожування оборотного капіталу, уповільненню його оборотності, у результаті чого фінансовий стан погіршується. Крім цього збільшується псування сировини та матеріалів, збільшуються складські витрати, виникають проблеми з ліквідністю, що негативно впливає на кінцевий результат діяльності.

У той же час нестача запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки скорочується виробництво продукції через простої, зростає чутливість до росту цін на сировинні ресурси, зменшується сума прибутку.

Тому підприємство повинно постійно слідкувати, щоб виробництво своєчасно та у повному обсязі забезпечувалось усіма необхідними ресурсами та в той же час щоб вони не залежувались на складах.

Аналізуючи стан виробничих запасів, перш за все необхідно звернути увагу на вивчення їх динаміки та перевірку відповідності фактичних залишків їх плановим потребам.

Розмір виробничих запасів у вартісному виразі може змінитись як за рахунок кількісного, так і за рахунок вартісного (інфляційного) факторів. Розрахунок впливу кількісного та вартісного факторів на зміну суми запасів по кожному виду здійснюється способом абсолютних різниць:

де З – сума запасів;    

К – кількісні фактори;    

Ц – вартісні фактори.

Період оборотності запасів (сировини та матеріалів) дорівнює часу зберігання їх на складі від моменту надходження до передачі у виробництво. Чим менший цей період, тим менше виробничий цикл. Він визначається наступним чином: 

  Середнє сальдо по рахункам виробничих запасів х Дні періоду

П З =          

   Сума кредитових оборотів по рахункам виробничих запасів      ,

де П З – період оборотності запасів.

Уповільнення оборотності запасів може відбутися за рахунок накопичення надмірних, неходових матеріалів, а також за рахунок придбання додаткових запасів через очікуваний ріст темпів інфляції, дефіциту.

Тому необхідно визначити, чи є в складі запасів неходові, непотрібні матеріальні цінності. Це легко встановити по даним складського обліку. Якщо по якому-небудь матеріалу залишок великий, а на протязі року витрат не було чи були незначні, то його можна віднести до групи неходових запасів. Наявність таких матеріалів свідчить про те, що оборотний капітал заморожене на тривалий час у виробничих запасах, у результаті чого зменшується його оборотність.

Для оперативного управління запасами робиться більш детальний аналіз їх оборотності по кожному виду.

На більшості підприємствах велику питому вагу у поточних активах займає готова продукція. Це викликано низкою факторів, таких як конкуренція, низька купівельна спроможність суб’єктів господарювання та населення, висока собівартість продукції, неритмічність випуску та відвантаження тощо. Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства також призводить до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності грошових коштів, потреби у кредитах та оплати процентів по ним, росту кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, робітникам підприємства по оплаті праці тощо. В нинішній час це одна із основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємства та їх банкрутства.

Тривалість знаходження капіталу у готовій продукції дорівнює часу зберігання готової продукції на складах з моменту надходження до відвантаження покупцям. Вона визначається наступним чином:

 

 

        Середнє сальдо по рахунку 26 “Готова продукція” х Дні періоду

Т г.п =     

           Сума кредитового обороту по рахунку 26 “Готова продукція”   ,

де Т г.п  - тривалість знаходження капіталу у готовій продукції.

Для аналізу складу, тривалості та причин утворення понаднормативних залишків готової продукції по кожному виду використовують дані аналітичного та складського обліку, інвентаризації та відомості відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення та пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зменшення собівартості продукції, покращення її якості та конкурентоспроможності, структурної перебудови економіки підприємства, організація ефективної реклами тощо.

Також на багатьох підприємствах у поточних активах значну питому вагу займає незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може вказувати як на розширювання виробництва, так і на уповільнення оборотності капіталу через збільшення тривалості виробничого циклу.

Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, на протязі якого із сировини виготовляють готові товари. Вона визначається наступним чином:            

Середні залишки незавершеного виробництва х Дні періоду

Т в.ц. =                              

Собівартість випущеної продукції                            ,

де Т в.ц.  - тривалість виробничого циклу.

Таким чином, постійне слідкування за станом виробничих запасів, зменшить ризик спаду виробництва, низької платоспроможності та банкрутства підприємства.

 

Самостійна робота №5

на тему: «Завдання та методологія здійснення аналізу джерел фінансування»

підготовила ст. групи ФБ-45к

Мойсеєва Валентина

Традиційно структура  і джерела утворення  майна  підприємства досліджуються  за  допомогою порівняльного  аналітичного  балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один з фундаторів балансознавства М. Блатов. Щоб отримати порівняльний аналітичний  баланс, треба вихідний баланс доповнити  показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.

При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін).

Показники порівняльного балансу можна об’єднати у такі групи:

• структури балансу;
• динаміки балансу;
• структурної динаміки балансу.

На  основі  структури  змін в активі та  пасиві  можна  зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових  коштів  і в які активи вони були інвестовані. Забезпечення наступних витрат і платежів (розділ ІІ пасиву балансу) та  доходи майбутніх періодів (розділ V пасиву балансу) показують заборгованість підприємства власне собі, тобто йдеться про  власні кошти підприємства. Тому в агрегованому порівняльному балансі суми цих розділів слід додати до власного капіталу.

Аналіз якісних зрушень у майновому стані підприємства виконують за даними порівняльного балансу. Велике значення для коригування фінансової стратегії підприємства має трендовий аналіз окремих статей балансу за кілька років з використанням методів математичної статистики (середні прирости, кореляційні залежностей  статей балансу від різних чинників тощо).

Для аналізу складу і джерел формування майна підприємства застосовується матричний баланс. Матрична модель – це прямокутна таблиця, елементи (клітинки) якої відображають взаємозв’язок об’єктів. Вона зручна для фінансового аналізу, оскільки є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ. Аналіз за матричною моделлю можна формалізувати і виконувати на комп’ютері, що дає змогу оперативно змінювати та доповнювати модель.

Баланс підприємства подається як матриця, рядки якої – статті активу (майно), графи – статті пассиву (джерела коштів). Розмірність матриці може повністю відповідати кількості статей активу і пасиву балансу, але досить обмежитися кількістю  статей агрегованого балансу.

Істотним є поділ балансу на чотири квадранти (табл.1).

Таблиця 1

Квадранти матричного балансу           

         Актив                            Пасив        

        1. Необоротні                 1. Власний капітал        

        2. Оборотні                    2. Зобов’язання

Можна скласти:

• матричний баланс на початок року;
• матричний баланс на кінець року;
• різницевий матричний баланс;
• баланс руху коштів (надходження та витрачання коштів).

Перші  два баланси статичні, останні два відбивають зміни майна та коштів підприємства. Для перших трьох балансів матрична модель складається в чотири етапи:

1. Вибір розміру матриці.

2. Заповнення підсумкових рядків та граф відповідно до балансу, тобто заповнення «периметра» матриці.

3. Послідовний починаючи з першого рядка активу балансу вибір джерел коштів, що є у підприємства.

4. Перевірка всіх балансових підсумків по вертикалі та горизонталі матриці.

Найвідповідальнішим є третій етап складання матриці. Тут слід врахувати сукупність фінансових прав і повноважень підприємства, економічну природу оборотних та необоротних активів, власних та позикових коштів.

Джерела вибирають у послідовності, наведеній у табл. 2, у межах залишку коштів. Використання наступного джерела свідчить про певне зниження якості забезпечення коштами. Якщо постає потреба залучати інші джерела (які не ввійшли до наведеного переліку), це свідчить про неефективне використання (мобілізацію) коштів.

Таблиця 2

Порівняння статей активу і пасиву балансу          

Стаття активу                    Стаття пасиву

Необоротні активи                1. Статутний капітал                              

                2. Прибуток                             

                3. Довгострокові зобов’язання

Запаси                                   1. Статутний капітал (залишок)                           

                  2. Прибуток (залишок)                      

                       3. Довгострокові пасиви                  

                           4. Короткострокові кредити тапозики                        

                     5. Кредиторська заборгованість

Дебіторська заборгованість    1. Кредиторська заборгованість                               

               2. Короткострокові кредити та позики

Поточні фінансові інвестиції 1. Прибуток                                

              2. Кредиторська заборгованість

Грошові коштів та їх             1. Прибуток (залишок)

еквіваленти                           2. Кредити та позики                              

                3. Кредиторська заборгованість

 

Самостійна робота №6

на тему: «Економічна сутність, цілі та значення фінансового аналізу в процесі управління грошовими активами»

підготовила ст. групи ФБ-45к

Мойсеєва Валентина

Фінансовий аналіз є складовою частиною фінансового менеджменту й  аудита. Без знання методики фінансового аналізу неможливо ухвалити рішення щодо керування капіталом, мінімізувати фінансові ризики.

Фінансовий аналіз  – це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.

У традиційному розумінні сутність фінансового аналізу полягає в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерської звітності та обліку. Фінансовий аналіз – це засіб накопичення трансформації й використання інформації фінансового характеру. Він  є одним із головних елементів фінансового менеджменту, аудиту та фінансової політики підприємства.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він охоплює три головні напрямки:

1) оцінювання фінансових  потреб підприємства;

2) розподіл грошових  потоків  залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучених фінансових ресурсів та каналів їх одержання – пошук внутрішніх резервів для розширення бази формування власних фінансових ресурсів, кредити комерційних банків,  кошти інституційних інвесторів, додаткова емісія цінних паперів тощо;