Використання педагогічних інновацій у фізичному вихованні студентів

Природно, що піклування про власне і громадське здоров’я неможливе без знання того, чому це необхідно і як це робити. Причому поняття освіти в даному контексті доцільно розуміти не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше — як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створити в суспільстві системне уявлення про проблему здоров’я взагалі.

Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам та навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального й громадського здоров’я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Харчування — це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, спеціальних продуктів та харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров’я і протидіє природному процесу старіння.

Прибуток передбачає наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.

Під стабільною екосистемою мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання подальшому порушенню екологічного балансу планети. Лише активна реституційна діяльність може забезпечити в майбутньому стабільність планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.

Сталі ресурси — поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничої сировини. Мається на увазі зважене господарювання щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідну тезу можна сформулювати наступним чином: чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно охорони здоров’я [28; 29].

У філософському розумінні спосіб життя — це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя й культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним із найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на здоров’я окремої особи або на здоров’я тих чи інших соціальних груп населення [4; 7; 14; 17].

Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням М. Лалонде, вона разом із біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем нележить до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров’я [30]. Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров’я виявили, що група чинників названих „біхевіоральними” (поведінковими) постійно випереджувала інші.

Найважчі хвороби в розвинених країнах у наш час пов’язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які в сукупності часто називають способом життя.

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров’я — фізичної, психічної, соціальної та духовної. Найважливіші з них — харчування (в тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, білків, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного й активного відпочинку, рівень психічної та фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура та спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень) [30].

Отже, у процесі дослідження ми з’ясували, що формування здорового способу життя молоді передбачає такі вимоги, як:

по-перше — вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів оцінки здоров’я індивіда;

по-друге — формування свідомості й культури здорового способу життя;

по-третє — розробку методик навчання молоді здоровому способу життя;

по-четверте — впровадження соціальних програм культивування здорового способу життя та збереження здоров’я;

по-п’яте — розробку та впровадження системи скринінгу й моніторингу здорового способу життя молоді.

 

2. Умови використання педагогічних інновацій у формуванні здорового способу життя студентів

 Хоча майже неможливо точно визначити походження терміну „інновація” (нововведення), вважається, що в соціальні науки він потрапив із природничих. Інновація, нововведення — ці поняття тлумачаться багатьма авторами та мають різні визначення.

Деякі педагоги вважають нововведення вузьким розумінням модернізації вищої освіти, інші — широким. Інколи термін „нововведення” замінюють термінами „реформа”, „осучаснення”, „вдосконалення”, „оптимізація”, „модернізація” тощо. Інновації — це зміни всередині системи. Інновації — це ідеї, процеси й кошти, результати яких якісно вдосконалюють педагогічну систему.

Найдавнішим вважається термін, уведений Е. М. Роджерсом, який здійснив огляд багатьох переважно американських та деяких європейських досліджень у сфері нововведень. Вчений так визначає поняття нововведення: „Нововведення — це нова ідея конкретної особи. Немає значення, чи є ідея об’єктивно новою чи ні, ми визначаємо її у часі, який пройшов з її відкриття чи першого використання”.

Майлс висловлюється про нововведення так: „ Спеціальне нове, особлива зміна, від якої ми чекаємо ефективності та її реалізації систематичних цілей”.

Учений Найхоф визначає нововведення так: „Це процес, який починається якоюсь ідеєю та впливає на зміни, завершуючи їх засвоєнням чи запереченням із боку потенційних споживачів”.

Термін „інновація” також тлумачиться по-різному в енциклопедіях і словниках: „Інновація (від латинського inovatis) — це новинка, нововведення, зміна. Інновація позначає введення чогось нового, запровадження новизни”.

Під педагогічними інноваціями розуміють нововведення в педагогічній системі, що покращують протягом десятиліть результати навчально-виховного процесу. Однак нововведення також може привести до погіршення навчально-виховної системи.

Новизна є однією з основних критеріїв оцінки педагогічних досліджень і результатом нововведення. Вона завжди відносна як в особистісному, так і в об’єктивно-часовому плані.

Нововведення як педагогічне поняття означає „запровадження нового у навчально-виховній роботі”. До нововведення часто ставляться впровадження й застосування методів, способів, коштів, нових концепцій, до реалізації навчальної літератури, нових навчальних програм, заходів виховання. Поняття „нововведення” повністю входить у поняття модернізації або осучаснення навчально-виховної роботи.

Нововведеннями освіти можуть бути педагогічний засіб, метод, методика, технологія та інше. Під „нововведенням” часто розуміють цілеспрямовану прогресивну зміну, тобто певний процес. В інших випадках нововведенням називають саме засіб, введення якого до системи призводить до її зміни.

М. Р. Юсуфбекова під нововведенням у педагогіці розуміє „зміст можливих змін педагогічної дійсності, які приводять (під час освоєння нововведень педагогічним співтовариством та впровадженні їх) до раніше не відомого, у вигляді історії освіти, стану, результату, які розвивають теорію і практику навчання та виховання”.

Вчений У. С. Лазарєв вважає, що за своїм змістом терміни „інновація” і „нововведення” є тотожними поняттями: „Якщо нововведення — це потенційно можлива зміна, то інновація — це реалізована зміна, що стала з можливої дійсною” .

Ми в поняття „педагогічна інновація” вкладаємо зміни, створені задля покращення та розвитку систем виховання й спеціальної освіти.

Формування здорового способу життя в студентів передбачає вирішення комплексу складних завдань ціннісно-орієнтаційного, програмного, інформаційного та організаційного змісту.

Поряд із цим зазначимо, що система середньої та вищої освіти зараз недостатньо сприяє формуванню певних мотивацій на здоровий спосіб життя, що пояснюється низкою протиріч, а саме:

1) більшість студентів знає, що курити, пиячити та вживати наркотики шкідливо, але багато хто з них є прибічниками саме таких шкідливих звичок і, на жаль, є тенденція до зростання кількості такої молоді;

 2) незважаючи на те, що в суспільстві на різних рівнях пропагується необхідність вести динамічний спосіб життя, рухатися та загартовуватися, більшість членів суспільства, здебільшого, веде малорухливий спосіб життя;

 3) має місце неправильне, нераціональне харчування, що призводить до зайвої ваги навіть серед молоді і т.п.

На жаль, труднощі сучасного життя залишають мало місця для позитивних емоцій.

Усе це підводить до висновку, що „знання” молоді про здоровий спосіб життя не стали переконаннями, молоді люди мало турбуються про власне здоров’я [6]. До того ж аналіз статистичних даних та результати наукових досліджень свідчать про те, що вік дітей, які починають курити, вживати алкоголь і наркотичні речовин, зменшується. Окрім цього, загрозливих масштабів набирає поширення ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, венеричних захворювань, вірусного гепатиту.

На сьогодні в суспільстві сформувалась соціальна толерантність до „несхожості” (девіантної поведінки), її намагаються зрозуміти, виправдати, посилаючись на власний вибір кожного.

Молодь практично проходить тяжке випробування необмеженою свободою у виборі поведінки щодо способу життя. Вибір існував завжди, але сьогодні в умовах вільної та надмірної пропаганди алкогольних напоїв, тютюнових виробів, лібералізації сексуальних стосунків, цей вибір часто робиться не на користь здоров’ю.

Наукові дослідження та соціальний досвід переконують, що націленість особистості на здоров’я, на здоровий спосіб життя не з’являються самі по собі, а формуються внаслідок певного періоду часу як результат цілеспрямованого педагогічного впливу. У такому випадку в структурі забезпечення нормального життя, діяльності та комфорту будь-якої людини, і зокрема студентів, принципово важливого значення набуває педагогічна складова формування та розвитку культури здоров’я, сутність якої, на думку І. І. Брехмана, яку ми взяли за основу в своєму дослідженні, зводиться до формування в людини, починаючи вже з раннього віку, індивідуального здорового способу життя, а також відповідального ставлення до власного здоров’я та життя.

Тут варто підкреслити, що здоров’я особи в процесі її розвитку не тільки може зберігатися або зміцнюватися, але й завдяки правильному та цілеспрямованому педагогічному впливу формуватися й одночасно перебудовуватися.

Суттєвим для нашого дослідження є принцип формування здоров’я, який має загальнопедагогічне значення, оскільки його дотримання дає можливість удосконалити механізми збереження й підвищення адаптаційних властивостей і резервів організму людини для цілеспрямованого оздоровлення власного способу життя та життя оточуючих.

Усе це актуалізує проблему формування здорового способу життя й обумовлює пошук ефективних стратегій збереження та зміцнення здоров’я, потребує сучасних форм, методів, засобів впливу на молодь і вимагає професійної підготовки вчителя нової генерації, здатного осмислювати й застосовувати новітні освітні технології, зокрема пов’язані з формуванням, збереженням та зміцненням фізичного, психічного, духовного здоров’я підростаючого покоління.

У ході нашого дослідження ми намагаємося, передусім, акцентувати увагу на індивідуальному самопізнанні, вивченні фізіологічних і психологічних особливостей молодої людини, духовних передумов здоров’я та створенні мотиваційних аспектів виховання здорового способу життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СУДЕНТІВ

 

2.1. Методи використання  педагогічних інновацій у формуванні  здорового способу життя студентів

 

Згідно з темою наукового дослідження, нами було проведено експеримент серед студентів 41 ТЛ (технологія легкої промисловості) групи на базі професійно-педагогічного коледжу Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (ГНПУ). Для участі в дослідженні було залучено 27 студентів. До уваги взято критерії та відповідні показники, що характеризують сформованість здорового способу життя у студентів

Мета нашого експерименту: підвищувати мотивацію та розвивати обізнаність студентів щодо дотримання здорового способу життя, визначити ефективність педагогічних інновацій у процесі мотивації та формування здорового способу життя студентів, перевірити ефективність розробленої нами педагогічної інновації  „Тиждень здоров’я”.  

У процесі експерименту використано декілька методів науково-дослідної роботи, а саме: письмове анкетування та усне опитування, виховні бесіди зі студентами, лекції з елементами відео, дискусії та дебати, також ми провели аналіз отриманих даних.

Експеримент тривав 1 тиждень і включав три основні етапи: констатувальний, формуючий та підсумковий.                                                                    

1. Констатувальний етап експерименту.