Стилістичні властивості повних і коротких форм прикметників

М'який приголосний  в кінці основи визначає належність прикметника до м'якої групи: ранній, синій, домашній, безкра[йі]й,  

Належність до тієї чи іншої групи визначає вимову і написання всіх прикметникових форм.  

НАПИСАННЯ ЗАКІНЧЕНЬ  ПРИКМЕТНИКІВ

  Тверда група  М'яка група

Відмінки Однина чоловічого і середнього роду

Н. чистий, чисте  давній, давнє

Р. чистого давнього

Д. чистому давньому

Зн. як Н. або Р.  як Н. або Р.

Ор. чистим давнім

М. чистому (чистім)  давньому (давнім)

  Однина жіночого роду

Н. чиста давня

Р. чистої давньої

Д. чистий давній/td>

Зн. чисту давню

Ор. чистою давньою

М. чистій давній

  Множина (для всіх родів)

Н. чисті давні

Р. чистих давніх

Д. чистим давнім

Зн. як Н. або Р.  як Н. або Р.

Ор. чистими давніми

М. чистих давніх 
 
 

Примітки.

Форма знахідного відмінка залежить від того, що означає  той іменник, з яким пов'язаний прикметник, — назву істоти (тоді — як у  Р. в.) чи неістоти (тоді — як у Н. в.). Порівняй: помітив гарного хлопчика; зустрів давнього друга — купив гарний зошит, згадав давній випадок.

Вибір однієї з  можливих форм місцевого відмінка прикметника  чоловічого і середнього роду залежить від того, з якого звука —  голосного чи приголосного — починається наступне слово у словосполученні або реченні. Порівняємо: у далекому плаванні — у далекім океані. Це один зі способів уникнути немилозвучних збігів голосних або приголосних звуків.

Зверніть увагу  на закінчення Д. і М. відмінків у прикметниках жіночого роду: тільки -ій. Форма без кінцевого -й є помилковою.  

ПОХІДНІ ПРИКМЕТНИКИ 

Прикметники бувають  непохідні (м'який, білий, простий) і  похідні (водний <- вода, безтурботний <— турбота). Похідні прикметники  утворюються від слів різних частин мови, а також від словосполучень та інших сполучень слів.  

нагору 

  

1.5. ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ ТА ПРАВОПИСУ ВІДНОСНИХ ТА ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ 

          Префіксальним способом прикметники утворюються від:

- прикметників: давній - прадавній; чемний - нечемний; гарний -прегарний; народний – антинародний; за такого творення граматичні ознаки похідного слова залишаються такими ж, як у твірного прикметника;

- іменників (із прийменником без): без крил -безкрилий; без сили -безсилий. Водночас змінюється закінчення, а прийменник стає префіксом.

          Суфіксальним способом прикметники утворюються від:

- іменників: зуб – зубний, зубатий, зубacтий; цегла – цегляний, цегельний; хлібороб - хліборобський; земля – земний, земляний.

- прикметників: високий – височенький, височеоний, височенний; злий –злющий; тісний– тіснуватий; страшний – страшнющий, страшенний.

- дієслів: колоти – колючий; пекти – пекучий; гнути – гнучкий; говорити–говіркий; вичерпати – вичерпний; подвоїти – подвійний.

- прислівників: тут – тутешній; вчора – вчорашній; сьогодні –сьогоднiшній; раптом – раптовий; мимоволі – мимовільний; нікуди –нікудишній.

           Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від

 - іменників (здебільшого від прийменниково-іменникових сполучень, прийменник яких входить до складу похідного слова як префікс): вода (під водою) – (під)водний; план (без плану) – (без)плановий; Дунай (при Дунаї) – (при)Дунайський; хмара (над хмарами) – (над)хмарний.

          Основоскладанням утворюються прикметники від:

- двох прикметників: світлий i зелений –світло-зелений;

науковий і  дослідний – науково-дослідний; синій і жовтий – синьо-жовтий; м'ясний і молочний – м'ясо-молочний; український і англійський – українсько-англійський;.

- сполучення іменника і прикметника або числівника: широкі плечі – широкоплечий; ясне чоло – ясночолий; одна нога –одноногий.

           Складно-суфіксальним (складанням основ з додаванням суфікса) способом утворюються прикметники від:

- словосполучень: збирати буряки – бурякозбиральний; рити землю –землерийний; правий берег – правобережний; шістнадцять поверхів – шістнадцятиповерховий; п'ятдесят літ – п'ятдесятилітній; свій рід – своєрідний; далеко глядіти – далекоглядний;

- інших сполучень слів: не до ладу – недоладний;  не по силі – непосильний.

            Незначна кількість прикметників утворюється також:

- злиттям двох слів (словосполучення) в одне:

вічно зелений  – вічнозелений; важко хворий – важкохворий;

- переходом із дієприкметників (внаслідок втрати дієслівних ознак): варений, вихований, вишуканий,

- тільки зміною закінчення: золото – золотий.

             Внаслідок утворення прикметників в основах слів нерідко відбуваються зміни:

- чергування звуків: рік – річний, школа – шкільний;

- спрощення у групах звуків: земля – земний, щастя – щасливий;

- злиття звуків кореня і суфікса: ткач + -ськ- - ткацький.  

Утворення присвійних прикметників

           Присвійні прикметники утворюються від назв людей і тварин. Від іменників 1-ої  відміни — назв людей — присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи [г], [к], [х] чергуються з [ж], [ч], [ш]: сестра — сестр-ин, баба — баб-ин, Ольга — Ольж-ин, тітка — тітч-ин, Солоха — Солош-ин. Якщо твірна основа закінчується на [j], маємо суфікс -ін (на письмі -їн): Лідія — Ліді-їн, Євдокія — Євдокі-їн. 

Від іменників 2-ої відміни присвійні прикметники  творяться за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов, -ев (-єв):

якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів/-ов: дядько — дядьк-ів, дядьк-ов-ого;

якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи мішаної  групи, то відбувається чергування -ів (-їв)/  —ев (-єв): Андрій — Андрі-їв, Андрі-єв-ого; лікар — лікар-ів, лікар-ев-ого. 

Від назв тварин прикметники із значенням присвійності утворюються за допомогою суфіксів -ин, -ін (на письмі -їн): бджол-ин-ий, пташ-ин-ий, орл-ин-ий, змі-їн-ий, солов'-їн-ий; чи суфіксів -ач, -яч: соб-ач-ий, кач-ач-ий, тел-яч-ий, свин-яч-ий. Іноді такі прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи та додаванням закінчення -ий: вовчий, овечий. 

1.6. ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

 

     Прикметник  — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?

           Прикметники, які утворилися складанням двох і трьох основ, називаються складними, наприклад: народногосподарський, промислово-торговельний, повітряно-реактивний, дослідно-показовий, інженерно-будівельний, англо-російсько -український.

           Елементи складних прикметників об'єднуються сурядним або підрядним зв'язком. За сурядним способом зв'язку основи, з яких утворюються складні прикметники, сполучаються як рівноправні {торговельно-комерційний, фінансово-економічний). За підрядним способом одна основа синтаксично залежить від іншої {великопанельний, багатогалузевий, багаторічний, морозотривкий, малопродуктивний, малоприбутковий) .

            У складних прикметниках під час поєднання основ використовуються сполучні голосні о, е, є. Якщо першою частиною складного прикметника є числівник, прислівник і прийменникове сполучення, то складові елементи з'єднуються без сполучних голосних, наприклад: повсякчасний, одновесловий, багатообіцяючий, вічнозелений тощо.

Пишуться разом:

прикметники, утворені сполученням основ прикметника  й іменника: внутрішньоринковий, зовнішньоторговельний, сухопутний, різноякісний, зовнішньополітичний;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і  прикметника: кредитоспроможний, суднопідіймальний, лісопромисловий, зимостійкий, шовкопрядильний, повітроплавальний;

прикметники, утворені сполученням основ прислівника  і прикметника: великопромисловий, великоваговий, малопотужний, багатосерійний;

прикметники, утворені сполученням основ числівника й іменника: п'ятипроцентний, шестиповерховий, семитонний, стокілометровий;

прикметники, утворені сполученням основ іменника і  дієслова: водолікувальний, грязелікувальний, нафтопереробний, овочесушильний, овочезбиральний;

складні прикметники, що означають терміни, утворені з двох і більше неоднорідних прикметників: поперечношліфувальний, новогрецький, геологорозвідувальний, староцерковно-слов 'янський та ін.

Пишуться  через дефіс:

складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ: офіційно-діловий, ощадно-позичковий, науково-технічний, промислово-інвестиційно-будівельний, синьо-біло-червоний;

складні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, добродушно-хитрий, гіркувато-солоний; б) відтінки й поєднання кольорів: чорно-білий, яскраво-ліловий, блідо-рожевий, жовтувато-червоний, фіолетово-сірий, ізумрудно-зелений, біло-блакитний (але жовтогарячий — один колір);

складні прикметники, утворені сполученням прикметника  та іменника, але з перестановкою  елементів: літературно-художній (художня література), науково-медичний (медична наука);

складні прикметники, перша основа яких утворена від слів іншомовного походження і закінчується на -ико, -іко: хіміко-технологічний, медико-хірургічний.

Наприклад, речення: Увечері небо стає сірувато-рожевим. На тлі оранжево-попелястої зірниці чорні зграї ворон, що летять на ночівлю, розпростерши крила, здаються якимись фантастичними істотами. Ліс стоїть задумливий, тихий, тільки листя де-не-де тріпоче від тривожного повіву вітру. Поле з кожною хвилиною все більш темніє; здається, ніби сутінки розтікаються хвилями із балок і ярів, покривають землю, застилають ліс. На сірому небі покотилась, упала зірочка. 

7.  ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ ТА ЙОГО РЕКВІЗИТИ.

ОСОБЛИВОСТІ НАПИСАННЯ.  

         Протокол - документ, в якому фіксується хід обговорення питань та прийняття рішень на зборах, нарадах, засіданнях (за ДСТУ).

         Протокол може складати офіційна компетентна особа, засвідчуючи той чи інший факт. За обсягом фіксованих даних протоколи можна поділити на три групи:

1. Скорочені  - містять назву обговорюваних  питань, прізвища доповідачів та  виступаючих і прийняті рішення.

2. Повні - в  тексті яких окрім рішень, коротко  записують виступи доповідачів  та виступаючих та інших учасників  зборів, нарад, засідань, конференцій.

3. Стенографічні  - всі виступи записують дослівно.

В залежності від  способу фіксації - можуть бути рукописними (машинописними), стенографічними, фонографічними. 

У формуляр протоколу  включають наступні реквізити:

1. Найменування  організації та її підвідомств.      

2. Назва документа  (протокол).

3. Порядковий  номер протоколу (після слова  протокол).

4. Дата засідання.

5. Місце засідання.

6. Гриф затвердження (якщо є необхідність затверджувати).

7. Заголовок  до тексту.

8. Кількісний склад учасників (якщо до 10-12 називають усіх, якщо більше - вказують загальну кількість + реєстраційний лист).

9. Посади, прізвища, ініціали керівників зборів (голова, секретар, президент).

10. Порядок денний (питання, запропоновані для розгляду  у називному відмінку).