Нтропологічний аспект як сучасний підхід у формуванні професійно - педагогічної готовності в системі самовиховання майбутнього вчителя

В умовах оновлення освіти, активних пошуків педагогами шляхів та засобів підвищення ефективності підготовки професійних педагогічних кадрів особлива роль належить формуванню професійно - педагогічної готовності майбутнього вчителя в системі  самовиховання.

Категорія „самовиховання”  в філософській, педагогічній та психологічній  літературі трактується досить різнопланово. Самовиховання - формування людиною  своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети. Самовиховання - це відносно запізнене придбання  онтогенезу, яке пов'язане з певним рівнем самосвідомості, критичного мислення, здібності та готовності до самовизначення, самовираження, саморозкриття, самовдосконалювання [13: 679] Самовиховання - свідома діяльність, яка спрямована на більш повну  реалізацію себе як особистості [12: 580]

Таким чином, самовиховання  це цілеспрямований процес, він є  продовженням професійного виховання, коли майбутній учитель з об'єкта виховного впливу ("Я -- студент, хай мене вчать") перетворюється на суб'єкт організації власної життєдіяльності ("Я -- майбутній спеціаліст, готую себе до цього"): самостійно обирає мету самовдосконалення, постійно аналізує здобутки професійного зростання, займається самоосвітою.

Базуючись на активізації  механізмів саморегуляції, самовиховання  припускає наявність усвідомлених цілей, ідеалів, сенсу існування  особистостей. На нашу думку необхідні  складові самовиховання - це самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт, самоконтроль, який являє собою усвідомлення та оцінку суб'єктом особистісних дій, психічних процесів і станів.

І.А. Зязюн наголошує, що система  самовиховання має взаємопов'язані  етапи:

1. самопізнання;

2. планування роботи над  собою;

3. реалізація програми;

4. контроль.

Ми підтримуємо цю думку. Слід відзначити, що самовиховання - це ще й виховання волі, почуттів, а  самоконтроль виступає як регулювання  особистістю, її поведінки, мотивів, спонукань, складова система моральних відносин суспільства. Перемога над собою, переборення  душевних лінощів, придбання звички до постійної праці - дуже важливі  фактори ефективності самовиховання, але не єдині. Творчий підхід до самовиховання - це вірний спосіб швидкого та ефективного  духовного росту особистості.

Організація професійного самовиховання, як особливої системи дій педагогів  вищих навчальних закладів пов'язана  із її розглядом у плані цільового  призначення. Роль у цільовому орієнтирі  самовиховних зусиль студента відіграє його професійна готовність до самостійної  праці, як складна цілісна якість фахівця - педагога. Розгляд феномену цієї якості крізь призму антропологічного підходу до неї дозволяє стверджувати, що професійна готовність до педагогічної діяльності представляє собою цілісну, інтегральну та динамічну множину  взаємопов'язаних компонентів. Мова йде  про систему, що визначається, як заданою  метою особистісно зорієнтованого виховання й умовами її реалізації, так і особистістю фахівця - суб'єкта педагогічної діяльності, психологічним  і практичним забезпеченням його активності у напрямку використання зовнішніх умов та удосконалення  особистого фахового потенціалу в інтересах  неперервного розвитку особистості.

Під професійно-педагогічною готовністю студента ми розуміємо інтегративну особистісну якість та істотну передумову ефективності діяльності після закінчення ПВНЗ. Професійно-педагогічна готовність (ППГ) допомагає молодому спеціалісту  успішно виконувати свої обов'язки, правильно застосовувати знання, досвід, зберігати самоконтроль і  знаходити своєчасно оптимальні рішення в складних непередбачених педагогічних ситуаціях. ППГ може виступати  як професійно важлива якість особистості  вчителя, яка є складним психологічним  утворенням і має такі компоненти: мотиваційний, орієнтацій ний, операційний, вольовий і оцінний.

Система професійно-педагогічної готовності випускників ВНЗ включає  взаємопов'язані компоненти, а саме:

1. психологічна готовність;

2. практична готовність  до виконання педагогічної діяльності;

3. готовність до подальшого  удосконалення себе як спеціаліста,  фахівця.

До складу структурних  компонентів психологічної готовності можна віднести такі, як:

а) наявність установки  на професіоналізм;

б) усвідомлена потреба  студента в оволодінні комплексом ПВЯ (про- фесійно важливі якості);

в) розуміння самого себе, як творчої людини - фахівця в  активній формі;

г) стійкі, важливі для  здійснення педагогічної діяльності особливості  пізнавальних, вольових та емоційних  процесів;

д) адекватні вимогам педагогічної праці здібності, темперамент, риси характеру;

ж) психологічна спрямованість  професійної свідомості студента.

Практична готовність майбутніх  педагогів до виконання професійних  функцій - це належний рівень сформованості  комплексу вмінь та якостей, які  забезпечують професійний рівень педагогічної діяльності. Отже, зовнішнє функціонування професійно - педагогічної готовності студента до майбутньої діяльності, як системи залежить від рівня сформованості  у нього практичної готовності. У  свою чергу, навіть високий рівень цієї готовності повністю не забезпечує подальший розвиток професійно - педагогічної готовності як цілісної системи. Цю функцію виконує третій структурний компонент - готовність майбутнього педагога до самовдосконалення. Це також складна мікросистема, яка об'єднує психологічний і практично - технологічний компоненти. Вона передбачає роботу фахівця над собою на стадії самостійного професійного самовизначення і самовдосконалення. Структура педагогічної діяльності - один із вихідних пунктів розуміння професійної готовності майбутніх педагогів до праці.

Саме психолого - педагогічний аналіз педагогічної діяльності дозволив конкретизувати готовність як систему, зрозуміти її не як сутність абстрактних  якостей фахівця, а як структуру  його особистих виявів, сплав умінь, як особистісних цінностей у загальному образі професійного „Я”. Ось чим  можна пояснити введення в систему  професійно - педагогічної готовності до самостійної педагогічної праці  третього компоненту, який, на нашу думку, може відповідати за якісну перспективу  професійного розвитку спеціаліста. Випускник  тільки тоді здатний з часом і  в залежності від нових умов діяльності ефективно виконувати професійні функції, коли він вміє, з одного боку, оцінювати  себе за потенційними можливостями розвитку, як фахівця, а з іншого - самовдосконалювати якості, які вже склалися, наголошує  О.Г.Кучерявий[ 6: 21]

Таким чином, організація  самовиховання - складова частина цілісного  розвитку фахівця, вектор спрямування  якої - інтегральна готовність до самостійної  праці. Готовність до самовдосконалення - вищий рівень розвитку готовності до самовиховання. Поняття готовності до самовдосконалення слід розглядати і в широкому розумінні цього  терміну, виділяючи у ньому соціально - культурний, професійно - духовний і  особистісно розвивальний аспекти. Слід відмітити наступність зв'язків  як у системі „Професійно - педагогічна  готовність майбутнього педагога до самостійної праці” так і у  мікросистемі „готовність студента до самовдосконалення”. Однак наступність  зв'язків не здійснюється автоматично, а потребує значних зусиль з боку суб'єкта самовиховання - студента і  викладачів. Стратегія і тактика  теорії професійного самовиховання  будується на положеннях концепції  цілісності і особливостях її реалізації в професійній підготовці майбутніх  учителів, відзначає В.А. Семиченко.

На нашу думку, результативність та ефективність процесу формування професійно-педагогічної готовності студента в період навчання в закладах освіти залежать від підходів та технологій попереднього етапу професійного становлення  молодої людини - фахового відбору. [ 2 : 24]

На підставі змісту, висновків  цього дослідження формувалися  ідеї, творчі пошуки для подальшої  наукової роботи. А саме з урахуванням  антропологічного фактору у розвитку й формуванні особистості було розроблено та обґрунтовано критерії фахового відбору  абітурієнтів вищих закладів педагогічної освіти ( науковий керівник - Павлютенков  Є.М.), розглядаючи фаховий відбір як першу відповідальну ланку  професійного становлення майбутнього  вчителя щодо формування професійно-педагогічної готовності студента в системі самовиховання. Результати виконаної роботи дозволяють запланувати деякі перспективні шляхи поглиблення досліджень в  обраному напрямку. [ 3

Література

1. Баталіна А.Я. Цивилизационно - антропологический подход как  методологический инструменталий  в решении педагогических проблем  /Педагогіка і психологія формування  творчої особистості: проблеми  і пошуки: Зб. Наук. Пр. /Редкол.: Т.І.  Сущенко (відп. ред) та ін. -Київ - Запоріжжя. - Вип. 18. - 300с.

2. Добровольська Л.П. “Сучасні  підходи та технології професійного  відбору майбутніх учителів”. /Вісник  Житомирського педагогічного університету/ Випуск 6, 2000р. 

3. Добровольська Л. П.  “Фаховий відбір абітурієнтів  педагогічного вузу”. 13.00.04. Автореферат  дисертації на здобуття наукового  ступеня кандидата наук. К., 2001, 20 с.

4. Дубасенюк О.А. Дослідження  професійно - педагогічної спрямованості  майбутніх учителів. /Вісник Житомирського  педагогічного університету/ Випуск 6, 2000р. 

5. Кравченко А.И. Введение  в социологию: Учебное пособие. - М.: Новая школа, 1995. - 144с.

6. Кучерявий О.Г. Інтегральна  готовність до педагогічної діяльності  як орієнтир професійного самовиховання  майбутніх педагогів. /Педагогіка  і психологія формування творчої  особистості: проблеми і пошуки: Зб. Наук. Пр. /Редкол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ - Запоріжжя. - Вип.18.

7. Левківський М.Б. Відповідальність  у контексті нової виховної  парадигми. /Вісник Житимирського  педагогічного університету / Випуск 6, 2000р.

8. Мистецтво життєтворчості  особистості: Наук. - метод. посібник: У 2ч. /Ред. рада В.М. Доній  (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (керівники  авт. колективу) та ін. - К.:ІЗМН, 1997 -Ч.2 Життєтворчий потенціал нової  школи. - 936с.

9. Неперервна професійна  освіта: проблеми, пошуки, перспективи:  Монографія /За ред. І.А. Зазюна/. - Київ: Видавництво „Віпол”, 2000. - 636с.

10. Освітні технології: Навч. метод. посіб. /О.М. Пєхота, А.З.  Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256с.

11. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред.  І.А. Зязюна - К.:Вища шк., 1997. - 349с.

12. Словарь практического  психолога /Сост. С.Ю. Головин. - Минск:  Харвест, 1998. - 800с.

13. Современный словарь  по педагогике /Сост. Рапацевич Е.С. - Мн.: «Современное слово», 2001. - 928с.

14. Фіцула М.М. Педагогіка  навчальний посібник для студентів  вищих педагогічних закладів  освіти К.: „Академія” 2000. - 542с. 

15. Ярошевский М.Г. История  психологии. От античности до  середины XX века: учебное пособие  для высших учебных заведений. - 2-е изд. - М.:Издательский центр  «Академия» 1997. - 416с.