Методика математики в дошкільно поділ на рівні частини

В останні десятиліття питання розвиваючого навчання розглядаються в тісному зв`язку з інтеграцією програмних завдань, різних видів діяльності дітей, особливо це притаманне  навчанню дошкільників математики. Для дітей молодшого й середнього дошкільного віку більш природним є набуття знань, умінь в ігровій, конструктивній, руховій, зображувальній діяльності. Тому рекомендується один-два рази на місяць проводити інтегровані заняття: математика й малювання, математика й фізкультура, конструювання й математика, аплікація й математика тощо.

Зазначимо, що формування певного методу навчання не отримало необхідного підтвердження на практиці. Найбільш раціональним, за даними наукових досліджень і педагогічного досвіду, є поєднання різноманітних ігрових методів і методів прямого навчання.  Останнім часом розроблена ідея найпростішої логічної підготовки дошкільників, введення їх у сферу логіко-математичних уявлень на основі використання спеціальної серії “навчаючих ігор” (А.А.Столяр). Ці ігри цінні ще й тим, що вони активізують приховані інтелектуальні можливості дітей, розвивають їх (Б.П.Нікітін).

При виборі методів враховується мета, завдання навчання, зміст знань, що формуються на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей, необхідні дидактичні засоби, а також особисте ставлення вихователя до тих чи інших методів і конкретні умови, в яких відбувається процес навчання.

Експериментальні дослідження  й педагогічна практика навчання дошкільників елементам математики переконують у перевазі такої  організації навчального процесу, при якій органічно поєднуються різні форми та методи  навчання [1.67].

 

 

 

 

1.3. Методика  формування навичок поділу цілого  предмета 

на 2 та 4 частини

 

Програмою передбачено  навчити дітей поділяти предмет  на дві, чотири, вісім, три, шість, п'ять, сім рівних частин (наприклад, розділити яблуко, булку, лист папера і т.д. ), називати ці частини (половина або одна друга, один четверта, дві (три) четвертих, один восьма, дві (три...сім) восьмих, один третя, дві треті і т.д. ), на конкретному матеріалі встановлювати, що ціле більше частини, а частина менше цілого.

Навіщо введена ця програмна  задача? Що дає вона для розумового і, зокрема,  математичного розвитку дитини дошкільного віку? Чи не так  вже необхідно її включення в  «Програму»?

Так, необхідно. Навчання дітей розподіленню цілого предмета на кілька рівних частин дозволить виявити ряд закономірностей в речах і явищах, схованих для безпосереднього сприйняття, допоможе формуванню логічного мислення дітей, умінню знаходити причинні зв'язки, судити по підсумку про вихідні дані, словом, дасть широкий загальнорозвиваючий ефект. Навчання дітей розподілення цілого на рівні частини тісним чином пов'язано з виміром величин умовною міркою, і все вищесказане про широкий загальнорозвиваючий ефект у повній мірі відноситься і до навчання дітей вимірові. Уміння поділяти ціле на рівні частини дозволяє вирішити і ряд практичних задач, коли в житті (у тому числі й у дитячому) виникає необхідність розподілу конкретного предмета (наприклад, яблука) на дві або чотири однакові частини.

Навчання дітей розподілення цілого на декілька частин рівних частин дозволить якоюсь мірою уникнути існуючий дотепер недолік математичного  розвитку дітей, зокрема, їхнє відношення до одиниці. Перевірка знань вихованців дитячих садків показує, що діти рахують тільки предмети, що стоять окремо один від одного, і не можуть порахувати два предмети за один, якщо зразком для рахунка є два предмети.

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ  ВИВЧЕННЯ  ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ  СТАРШИХ  ДОШКІЛЬНИКІВ ПОДІЛУ  ЦІЛОГО  ПРЕДМЕТА  НА  РІВНІ ЧАСТИНИ  В  ПРОЦЕСІ  ОРГАНІЗОВАНИХ  ЗАНЯТЬ

 

2.1. Констатуючий та формуючий експеримент

 

Отже, після  теоретичного дослідження ми вирішили приступити  до апробації  отриманих  знань. Для  цього ми пропонуємо  провести формуючий  експеримент по визначенню  рівня  вмінь  дошкільників  середньої групи  дитячого садка № 11 м. Кременчука  ділити  цілий  предмет  на  рівні  частини. В дослідженні брало участь 20 дітей.

Під  час  проведення експерименту ми пропонували дітям уважно стежити за нашими діями - рахувати, скільки крупи ми насипали. А насипали ми в купку на столі дві столові ложки рису. Потім передавали ту ж ложку кожній  дитині  окремо і просили їх зробити п'ять разів по стільки ж або п'ять таких же купок (п'ять купок, із двох ложок крупи кожна). Переважна більшість дітей із завданням не справлялися: вони насипали або п'ять купок, але по одній ложці, або насипали п'ять ложок в одну купку.

Що дає нам для  усунення цього недоліку, який обмежує  можливості рахунка, розподілення цілого предмета на кілька рівних частин? Уявіть собі: в руках у вихователя (а потім і в дітей) прямокутний лист паперу. Вихователь, звертаючи на нього увагу, запитує: "Скільки в мене "аркушів паперу?" "Один", - відповідають діти. Потім вихователь згинає папір, поділяє його навпіл: "Скільки листочків вийшло?" "Два", - говорять діти. "А якщо я складу ці листочки так, як було до розподілу, - продовжує вихователь і складає частини по лінії розриву, - що вийде?" - "Один лист паперу".

Діти зуміли об'єднати два окремих листочки папера в  один і позначити це відповідним словом. За одиницю прийняті, власне кажучи, два предмети.

При наступному навчанні дітей розподілення цілого на рівні  частини, вимірові за допомогою умовної  мірки ця задача уточнювалася, усвідомлюватися дітьми, і до кінця дошкільного періоду в них повинно бути сформоване повноцінне поняття про число.

Отже, на  початок  нашої  роботи з дітками з навчання  поділу  цілого предмета на  рівні  частини ми мали  наступні  дані (оцінки  ми  взяли умовні при конкретній  відповіді кожної окремої дитини)

Таблиця 2.1.

     Показники   рівня  вміння  поділу  цілого  предмета  на  рівні  частини

Дитина	Практичне завдання  № 1	Практичне завдання № 2	Загальний результат
Антон К.	4	4	4
Аня Б.	4	4	4
Богдан В.	3	4	3
Борис М.	5	4	4,5
Даша М.	3	4	3
Денис К.	4	4	4
Данило Н.	3	3	3
Марина П.	3	4	3
Мирослава Д.	3	3	3
Микита В.	4	4	4
Настя Ч.	4	3	3
Павло Д.	5	5	5
Роман В.	4	3	3
Руслан Ш.	4	4	4
Сергій О.	3	4	3
Мирослава К.	5	5	5
Тетяна Н.	4	5	4,5
Тарас З.	5	4	4,5
Юра Н.	4	4	4
Юля Д.	5	4	4,5

 

«5» - справилися із завданням  повністю;

«4» - не повністю відповіли  на питання;

«3» - затруднювалися відповісти на питання.

 

Рис. 2.1. Рівень  вмінь дітей поділу  цілого предмета

 

Тепер перейдемо до конкретних рекомендацій, які ми враховували при наступних  своїх заняттях  з дітьми.

Ми вже говорили про те, що дітей  дуже важливо зацікавити рішенням тієї або іншої задачі, зробити необхідним пошук шляхів цього рішення. Тому на першому занятті ми створили ігрову ситуацію. Наприклад, на столі в педагога столи ляльковий стіл і стілець. Більше нічого. Вихователька сказала, що чекає в гості ляльку Наталю. Приходить Наталя. Вихователька ставить перед нею тарілку. Незабаром приходить лялька Олена. Але у виховательки тільки один шматок пирога. Діти пропонували різні рішення, і, нарешті, одне найбільш прийнятне - розділити навпіл. Вихователька розрізала пиріг на дві рівні частини і поклала на тарілки Олені і Наталі.

Введення в розподіл цілого предмета на дві рівні частини відбулося. Тепер необхідно тренувати дітей у цьому. Вихователька показувала, як розділити навпіл яблуко. Поділяє, порівнює половини, показує, що вони однакові, рівні. Те ж саме вона робить з цукеркою і печивом, але при розподілі цукерки і печива вихователька не тільки звертає увагу дітей на те, скільки шматочків вийшло і чи однакові вони, але і говорить дітям, що шматочки по-іншому називаються частинами.

При цьому вихователька знову і  знову показує дітям шматочки печива або цукерки, підкреслено  порівнює їх, говорячи: "Однакові, рівні  частини". Поступово ці визначення ввійдуть в активний словник дітей.

 Ми з’ясували, що перше заняття, як ми вже говорили, є введенням у тему розподілу цілого на рівні частини, і тому дуже важливо на першому занятті показати, як поділяються навпіл самі різноманітні предмети.

З цією метою (після того як ляльки "поїли") вихователька ставить  на стіл дві чашечки і маленьку пляшку із соком. Заздалегідь (до заняття  і без дітей) вона виміряла, скільки  треба налити соку, щоб вийшло дві  повні чашки (ані більш, ані менш).

Якщо наявність чашок на столі не допоможе дітям знайти спосіб розподілу рідини на дві рівні частини, вихователька покаже його сама, розливаючи сік по чашках і звертаючи увагу дітей на рівну кількість соку в тій чи в іншій. При цьому так само необхідно говорити дітям, що сік розділили навпіл, на дві рівні частини.

Що ще добре розділити на цьому  занятті? Які-небудь предмети, що поділяються  шляхом згинання.

Вихователька показує дітям стрічку. Вона одна - і приготовлена була в подарунок Наталії. Але прийшли дві дівчинки. "Що ж треба зробити, щоб подарувати стрічку і тій й інший?" Вихователька складає стрічку навпіл і звертає на це увагу дітей, потім розрізає стрічку і зав'язує бантики Олені і Наталії.

"Нашим лялькам хочеться порисувати, але в мене знову приготовлений  тільки один лист папера. Що робити?" - і запитує вихователька.

Нехай діти спробують оформити в  слові тільки що отриманий досвід: "Потрібно розділити лист папера навпіл, вийдуть дві рівні частини, одну частину, або половину, треба  дати Наталії, іншу - Олені". Вихователька проробляє все те, про що тільки що говорили діти.

"А тепер ви, - звертається  вихователька до дітей, - розділіть  на дві рівні частини листочки  паперу, що лежать у вас на  столі".

Діти поділяють. Вихователька стежить, як діти діють, допомагає скласти точно посередині, щоб кінці збіглися з кінцями, і тільки тоді дозволяє розрізати або розірвати листочки.

Після цього вихователька просить  їх показати одну частину. Діти піднімають листочок. Вихователька просить показати дві частини. Діти показують. Потім пропонує покласти листочок на листочок (або частина на частину) і уточнює з дітьми, що частини вийшли рівні, однакові. На цьому перше заняття може бути закінчено.

Ми докладно зупинилися на його описі, тому що правильно проведене перше заняття - запорука подальшого успіху. Інші заняття тією чи іншою мірою  зв'язані з першим і, власне кажучи, розширюють і уточнюють знання, отримані дітьми.

Перше заняття присвячене цілком одній програмній задачі - розподілу цілого предмета на дві рівні частини. У наступні заняття ми включали й інші задачі: на розвиток уявлень про величину, форму предметів, на уточнення знань про кількість, число, рахунок і т.д.  Може бути дві, три, чотири, а то і п'ять програмних задач, у залежності від насиченості заняття і від того, наскільки засвоєна нова задача.

Ляльки на занятті  повинні бути однаково привабливі. (В нас був випадок, коли діти поділяли не нарівно лише тому, що одна з ляльок була гарніше, охайніше іншої, і хлопці усі норовили їй дати краще та побільше шматочок.) Якщо ж все-таки діти скажуть, що треба розділити яблуко, але не вкажуть, що нарівно, вихователька повинна розділити не нарівно і, показавши дітям неоднакові шматочки, запитати, якій ляльці дати менше. Звичайно діти говорять: "Ви неправильно розділили. Треба було навпіл". Таким чином, вони самі роблять висновок про необхідність розподілу на рівні частини, а це корисніше, ніж повідомлення вихователя, не підкріплене дитячим досвідом.