Сучасні тенденції у політиці оподаткування юридичних і фізичних осіб

 

У багатьох країн світу оподаткування фізичних осіб здійснюється двома основними  податками.

 

Перший  вид податку фізичні особи  – це соціальні й страхові платежі, нараховані на зарплатню працівника. Зазвичай, половину таких платежів виплачує роботодавець, решта –  безпосередньо сам працівник. У  багатьох держав ставки цього податку  відносному обчисленні носять регресивний характер, тобто за низьких доходах соціальний податок виплачується за вищими ставками. Однак у абсолютному вираженні соціальні платежі, сплачувані з вищої зарплати, більше сум, нарахованих працівники з низьким достатком.

 

Загальноприйнято, що працівники, залежно від рівня половини їхньої доходів, діляться на групи. У Росії її, наприклад, все платники податків розбиті втричі групи: перша група (із низьким достатком до 280 тис.руб./год), що є основну масу платників податків, виплачує податок за ставкою в 26%, друга (із низьким достатком від 280 тис.руб./год до 600 тис.руб./год) – за ставкою удесятеро% плюс 72,8 тис.руб./год й третя група (із низьким достатком понад 600 тис.руб./год) – за ставкою у два% плюс 104,8 тис.руб./год.

 

Другий вид податку фізичні особи – це прибуткового податку. Як і з соціальним податках, у разі все платники податків діляться на групи залежно від рівня половини їхньої доходів. З іншого боку, за величиною доходів усі вони може бути розбиті по сімейним ознаками: одружені, неодружені, глави домогосподарств тощо.

 

У багатьох розвинутих країн ставки прибуткового податку носять прогресивний характер. Приміром, США для одружених платників  податків із об'єднаними платежами  при доході до 45,2 тис.дол./год стягується податок у вигляді 15%, від 45,2 тис.дол./год до 109,3 тис.дол./год – 28%, від 109,3 тис.дол./год до 166,5 тис.дол./год – 31%, від 166,5 тис.дол./год до 297,4 тис.дол./год – 36% і більше 297,4 тис.дол./год – 39,6%.

 

Слід сказати: якщо ставки прибуток останні 30 років у багатьох країнах знизилися в 1,8–2 разу, то ставки податків соціальних виплат і прибуткового податку більш консервативні мало змінюються під часу.

 

Попри що здається роз'єднаність і різноманітні тенденції  в оподаткуванні між юридичними і фізичними особами, з-поміж них спостерігається тісний взаємозалежність, здійснювану через таку послідовну ланцюг економічних подій.

 

Зменшення податкового навантаження на юридичних  осіб, з одночасним використанням  цільових податкових пільг, обумовлює  інтенсифікацію інвестиційних процесів економіки. Інвестиції – через зростання продуктивність праці, зниження енерго- і матеріаломісткості виробництва, впровадження нових технологій новітній техніки – сприяють збільшенню заробітної плати працівників.

 

Зростання зарплати (особливо у країнах  із переважної податкової навантаженням  на фізичні особи) дозволяє помітно  збільшити обсяг зібраних податків без будь-якого збільшення податкового  навантаження.

 

По-перше, сам собою зростання  зарплати сприяє збільшення обсягу зібраних податків із фізичних осіб. У цьому ніж велика частка у загальної величині зібраних податків посідає фізичні особи, тим більше коштів виявляється, і обсяг зібраних податків від подальшого зростання зарплати.

 

По-друге, зростання зарплати веде до постійномуперетеканию платників податків у вигляді фізичних осіб із груп з відносно низьким достатком до груп з вищими доходами, отже – і з вищими ставками оподаткування.

 

У цьому розподіл платників податків із групам встановлення податкових ставок із них будуються отже під час переходу фізичних осіб, у іншу групу, з вищими ставками, платники податків не збільшують своє податкове навантаження, а скорочують його. Це виявляється у цьому, що вони на підвищення рівня доходів після вирахування їх податків частка витрат задоволення основних життєвих потреб (в харчуванні, одязі, житло) скорочується, а частка вільних коштів збільшується. Тож якщо в 1950 р. США харчування, одяг, оплату житла і експлуатацію особистого транспорту доводилося 59% усіх витрат населення, то 2002 р. – лише 31,7%.

 

По-третє, обсяг зібраних податків починає дуже залежати від структури  розподілу платників податків із податковим ставками. Що багатша країна, тим більше у ній (за інших рівних умов) населення, яке виплачує податки  із найбільш високим податковим ставками, і навпаки – чим бідніші країна, тим більше у ній платників податків із найнижчими податковими ставками і тих нижче частка у ВВП податків, що з фізичних осіб.

 

І по-четверте, обсяг зібраних податків (за інших рівних умов) починає залежати від соціального політики, яку проводять у країні. Інакше висловлюючись, що менше розшарування населення за доходами, що меншедецильний коефіцієнт, то вищі податки збирається у країні. Це з тим, що у таких країнах переважна більшість населення починає сплачувати податки із приводу відносно високим податковим ставками.

 

Отже, за умов превалювання обсягу податків, виплачуваних фізичними особами, за їх обсягом, що збирає з юридичних, і  навіть зростання заробітної плати  доходів населення держава отримує іще одна додаткове джерело збільшення обсягів зібраних податків без будь-якого підвищення податкового навантаження на фізичні особи. У цьому темпи зростання податків, що з фізичних осіб, як компенсують відносне зниження надходження податків із юридичних, а й починають визначати загальні темпи зростання оподаткування за всі платникам податків. І саме ту обставину зумовлює зростання частки зібраних податків у ВВП.

 

>Структурний ефект збільшення  обсягів податків, що з фізичних  осіб, набагато більше проявляється у тих країнах, де спостерігається прогресивніша шкала їх оподаткування. Статистичні дані показують, що «круті» би ставки оподаткування (до 50–60%) використовують у таких країнах, як Фінляндія, Норвегія, Швеція, Данія, Люксембург, Нідерланди, Бельгія. Натомість, це і частці зібраних податків у ВВП.

 

Висока частина зібраних податків у ВВП починає благотворно  проводити розвиток економіки загалом, оскільки такі країни можуть велику частку коштів виділяти освіту, охорону здоров'я, перепідготовку кадрів, розвиток науки, підтримку найбільш наукомістких галузей економіки (особливо у перших етапах їх розвитку) тощо. Усе це також сприяє зростання економіки, а водночас та зростання зарплати, що стала за останні десятиліття ключовим моментом у збільшенні обсягу зібраних податків без будь-якого підвищення податкових ставок.

 

Отже, ми з упевненістю можемо стверджувати, що останні десятиліття розвинених країн податкове навантаження скорочується як у юридичним, і по фізичних осіб, за одночасного зростання частки податків у ВВП.

 

Треба сказати, що з цього загальну тенденцію випадають США. При  значному перевищенні надходжень податків від фізичних осіб за їхньою обсягом, що збирає з юридичних, у країні частина  зібраних податків у ВВП не перевищує 27% і у 1,5 рази менше, ніж у сусідніх розвинених країн з аналогічної структурою зібраних податків. Для пояснення такого феномена, очевидно, необхідно провести самостійне дослідження.

 

Можливо, одній з причин низькою  частки зібраних податків у ВВП США  є спеціальні податкові пільги для приватного сектора цілях фінансування їм соціальних витрат своїх працівників. У результаті США не прямо через податки, а побічно забезпечується частину спільних соціальних витрат населення, складова приблизно 8% ВВП. Інші причини аналізованого явища полягають, мабуть, на більш високої продуктивність праці для 1 зайнятого проти іншими державами в та не, на відміну більшості країн, ПДВ.

 

У цілому нині викладене дозволяє нам дійти невтішного висновку, що передвиборне збільшення частки зібраних податків у ВВП, коли основне навантаження із них несуть фізичні особи, свідчить щодо зростанні податкового навантаження, йдеться про підвищення ефективності функціонування економіки. Причому низька частина зібраних податків у ВВП – це, скоріш, не гідність, а недолік. Насамперед, це низького рівня доходів населення, коли основну масу податків змушені збирати з юридичних. Ця обставина виступає гальмом у розвиток економіки, оскільки, за інших рівних умов, податкове навантаження на юридичних осіб завжди буде більше, порівняно із країнами, де основну масу податків збирають з фізичних осіб.

 

Тому, якщо дослідники починають будувати висновки про податкової навантаженні поділі зібраних податків у ВВП, без  урахування структуру податкових надходжень, всі вони завжди дійдуть неправильним висновків. Приміром, чимало економістів, орієнтуючись частку зібраних податків у ВВП Росії лише на рівні 32–33%, роблять висновок про низькою податкової навантаженні економіки країни, забуваючи, що переважна частина податків збирається ні з фізичних, і з юридичних, і ефективна податкове навантаження ними, наприклад, 2003 р. була приблизно 3,6 разу вищу, ніж у США.

 

Слід зазначити: в багатьох країнах  спостерігається серйозна недооцінка важливості підвищення доходів населення  і побудову перебудови цій основі структури надходження податків. На 2005 р., у загальних доходах консолідованого бюджету Росії на прибуткового податку, соціальні й страхові внески припадало лише 22%, тоді як і навіть інших розвинених країн – загалом 60%. Причому динаміці розрив не скорочується, а збільшується. У багатьох країнах перехід більш ефективну податкову систему нерідко гальмується через низку економічних догм, спочатку сформованих у у науковому середовищі, та бувперекочевавших в податкового законодавства.

 

Один із таких економічних догм говорить, що мали бути зацікавленими нейтральними (чи, інакше кажучи, «пласкими») стосовно платникам податків. У цьому нейтральність розуміється неправильно – не як здатність платника податків сплачувати податки, бо як його спроможність виживати в однотипних умовах.

 

Порочність теорії «нейтральності»  в оподаткуванні у тому, що у  економіці хто б скасовував галузеві розбіжності у частці витрат за зарплатню, у витратах на основні фонди й  у тому окупності, у витратах сировини і матеріалів, у період оборотності обігових коштів та т.д. І, звісно, податкову систему зобов'язана враховувати ці галузеві особливості.

 

Проведений аналіз діючої практики оподаткування юридичних і фізичних осіб, у розвинених країнах і його впливу економічні процеси, які у  їх економіках, свідчить, у світі поступово, поки стихійно, почав складатися алгоритм ефективного оподаткування нафтопереробки і використання зібраних податків. І країни, беруть цей алгоритм на озброєння, показують найвищі темпи розвитку і підвищення рівня життя населення. До таких країн можна віднести Швецію, Фінляндію, Данію, Австрію, Норвегію.

 

 

Такий алгоритм формувався емпіричним шляхом, і наочно той процес можна  простежити з прикладу США, де зараз  його вперше постав під час виходу країни з Великої депресії. Першим імпульсом до нього почало підвищення оплати праці найманих працівників. Наприкінці 1930-х уже минулого століття президент Ф. Рузвельт законодавчимпугем ввів всім роботодавців мінімальний погодинної тариф оплати праці в досить високому на той час рівні. Заробіток з урахуванням цього тарифу дозволяв як забезпечувати основні життєвих потреб, а й виплачувати від нього прибуткового податку.

 

З іншого боку, Ф. Рузвельт, скориставшись  розпочатої Другої світової війною (1939–1945 рр.) і необхідністю до її підготовці, ввів «круту» прогресивну шкалу з податку на фізичні особи – від 10% до 80%. Важливу лепту в підвищення рівня оплати праці американських працівників у повоєнні роки вносила боротьба профспілок за підвищення зарплати. Тож якщо 1940 р. кількість страйків становила 2508, чи до 1953 р. вона зросла вдвічі – до 5091. У цьому держава робить у страйкової боротьбі негласно підтримувало не роботодавців, а профспілки, розуміючи важливість у розвиток економіки підвищення доходів працівників, а чи не вузького прошарку підприємців.

 

Усе це, разом узяте, дозволило США  помітно збільшити обсяг податків, які у бюджети різних рівнів, і  водночас різко поміняти пропорції  за найважливішими джерелами надходження  енергоносіїв. Буквально за 10 років (1934–1945) частка прибуткового податку загальному обсязі зібраних федеральних податків стала переважної, збільшившись з 14,2% до 40,7%.

 

Майже триразове збільшення частки податків, що з фізичних осіб, дозволило  розпочати зниження податкового  навантаження на виробників (юридичних осіб). Так, за 1945–1980 рр. США частка податків, сплачуваних на прибуток юридичних, зменшилася з 35,4% до 12,5% (тобто в 3 разу). Аналогічні процеси відбувалися та інших промислово розвинених країн.

 

Аналіз податкового навантаження на юридичні і особи свідчить, що її динаміка і податкові ставки формуються що зовсім різним критеріям та принципами.

 

По юридичних осіб у нових  економічних умов, коли держава робить у цілях стимулювання інвестиційної  діяльності надає широку гаму цільових податкових пільг, дозволяють до мінімуму скоротити оподаткування прибутку, оптимальність ставки прибуток не у цьому, аби залишити досить вільних коштів у вигляді чистий прибуток для інвестиційної діяльності, суть у тому, щоб рівень податкової ставки одночасно, з одного боку, виступала стимулом до зменшення виплат з податку прибуток, з другого – змушувала підприємців для використання цільових податкових пільг.

 

Сформована взаємозалежність між  ставкою прибуток, цільовими податковими  пільгами та інвестиційної діяльністю нагадує систему «батога і "медяника», де серед «батога» виступає ставки податку з прибутку, а ролі «пряника» – податкові пільги інвестування. Існування таких різноспрямованих і водночас взаємодіючих сфер оподаткування змушує по-новому подивитись рівень ставки прибуток.

 

У «нових економічних умов» державі  стає вигіднішим від не дуже знижувати  ставку прибуток із стимулювання інвестиційної  діяльності, а підтримувати в щодо рівні – і у тому, щоб зібрати  більше податків, а зважаючи на те, що вона у тому випадку починає  виявлятися як більше сильний стимул до того що, щоб позбутися цього податку. Тим більше що, звільняючись податку з прибутку, підприємці одночасно стають «боржниками» держави за інвестиціям.

 

Важливим гідністю новою податковою політики і те, у результаті його реалізації підприємці отримують додаткові фінансові ресурси для інвестиційної діяльності не ззовні, та якщо з власного прибутку – з допомогою скорочення виплат за нею. У разі інвестиційна діяльність стає їм ефективнішою проти використанням, наприклад, ресурсів, за якими потрібно платити відсотки, чи вільного залишку прибутку, обтяженого податком з прибутку.