Контрольна робота з «Нормування праці»

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

 

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни «Нормування праці»

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 4 курсу УПБ2-10з групи

факультету економіки та управління

спеціальності «Управління

персоналом та економіка праці»

Степанюк Світлани Миколаївни

Перевірив: професор Бандур С.І.

 

 

                

 

 

Київ– 2014

Варіант 18

 

1.Предмет і об’єкт нормування праці,його мета і завдання

2.Сумарний метод нормування праці,його загальна характеристика,переваги та недоліки

3.Задача

Визначте норму багатоверстатного обслуговування і норму виробітку робітника-верстатника за кінцевою продукцією(кг або т продукції на зміну  у 8 год.),якщо Тма=20хв.,Тз=3хв.,Кд=0,9,а нормативна продуктивність кожного верстата-45кг/год. Вказівка. При розрахунку визначити час чистої роботи усіх верстатів,що обслуговуються,з урахуванням їхнього послідовного пуску на початку зміни,після обідньої перерви і послідовної зупинки перед обідньою перервою і наприкінці зміни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Вступ

Нормування праці - одне з найважливіших елементів організації праці та участі з розробки підходу до нормуванню праці, одне з гарантій встановлення соціально виправданих і науково обгрунтованих норм праці, основі яких реалізується дуже важливий принцип рівної сплати працю рівної цінності було без будь-якої дискримінації.

Нормування праці - багатоаспектна діяльність, що включає у собі:

1) вивчення передових методів праці;

2) аналіз виробничого процесу, поділ  його за елементи;

3) проектування складу, регламенту  і послідовності виконання технологічного  й трудовому процесу;

4) наукове обгрунтування можливих  варіантів нормируемой роботи;

5) визначення величини норм праці, розрахунок і впровадження;

6) вибір оптимального варіанта  технології, прийомів і методів  праці, систем обслуговування робочих  місць, режимів праці та відпочинку.

Нормування праці є складової частини (функцію) управління виробництвом і які включає у собі визначення необхідних витрат праці (часу) виконання робіт (виготовлення одиниці виробленої продукції) окремими працівниками (бригадами) встановлення цій основі норм праці

Важливими елементами нормування праці є:

а) функціональна класифікація витрат робочого дня (тимчасово здійснення виробництв, процесів за видами та палестинці час перерв);

б) визначення інші норми праці (вироблення, обслуговування, чисельності, керованості, нормованого завдання).

З нормуванням пов'язана класифікація нормативів за працею. Останні класифікуються: за змістом, видам витрат робочого дня, групам працівників, сферу застосування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Предмет і об’єкт нормування праці,його мета і завдання

Нормування праці — це вид діяльності з організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контролю за мірою праці, а також визначення необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування. 
Мета нормування праці полягає в скороченні витрат на виготовлення продукції (послуг), підвищенні продуктивності і якості, сприянні розширенню виробництва та зростанні доходів працівників на основі впровадження техніко-технологічних нововведень і удосконалення організації виробничих і трудових процесів. 
Завдання та зміст нормування праці. Нормування праці безпосередньо пов’язане з проектуванням технології та трудового процесу і являє собою ключовий елемент менеджменту, системи трудових відносин, ланку технологічної підготовки, організації та оперативного управління виробництвом. Пошук найвигіднішої організації праці відбувається за допомогою нормування. Нормування праці вважається складовою технологічної, організаційної підготовки й оперативного управління виробництвом. 
Важливим завданням нормування є підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне — у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне — у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку. 
У загальному випадку змістом робіт з нормування праці є: аналіз виробничого процесу, розподіл його на частини, вибір оптимального варіанта технології і організації праці, проектування режимів роботи устаткування, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку, розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного та трудового процесу, їх упровадження і наступного коригування у міру змін організаційно-технічних умов.  
Важливим є те, що в процесі нормування праці встановлюються необхідні затрати, результати та співвідношення. На основі необхідних затрат робочого часу на виконання конкретних робіт (операцій) установлюється норма праці. Це означає, що норми мають відповідати найефективнішим для умов конкретної дільниці варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва та управління. Іншими словами, норми праці за умови додержання науково обґрунтованих режимів праці і відпочинку мають сприяти найліпшому використанню трудових і матеріальних ресурсів виробничих підрозділів. 
Об’єкт і предмет нормування. При визначенні необхідних затрат часу треба чітко розрізняти об’єкт і предмет нормування праці. Об’єктом нормування може бути трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві. Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів у часі. 
Виходячи з того, що в разі розробки норм праці враховується множина чинників організаційно-технічного та соціально-економічного характеру, то в цілому до об’єктів нормування відносяться умови й охорона праці, затрати та результати праці. 
Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об’єктів нормування належать: робочий час, виробнича операція, технологічна структура операції, трудовий мікроелемент, обсяг роботи, зона обслуговування, чисельність персоналу.  
Робочий час як об’єкт нормування є одним з важливих питань соціально-економічної політики держави. Згідно з Законом Україні про працю за нормальних умов праці норма робочого часу становить 40 годин на тиждень. За наявності шкідливих чинників передбачено відповідне зменшення загальної норми робочого часу. Також скорочено робочий час для окремих категорій громадян: підлітків, інвалідів, матерів, що мають малолітніх дітей, вагітних жінок. 
Виробнича (технологічна) операція є результатом поглибленого поділу праці, для виконання якої у певних організаційно-технічних умовах потрібно визначити час. Операція поряд з роллю об’єкта нормування є одиницею планування та обліку виробництва. 
Технологічна структура операцій значно впливає на точність визначення норм та трудомісткість нормування. Структурно найскладнішими вважаються основні операції механічної обробки металів. Для обробки заготовки кожен з етапів операції (установлення, позиція, перехід, прохід) може виконуватися необхідну кількість раз. 
Установлення — це одноразове закріплення оброблювальної заготовки або деталі (наприклад, токарна операція з обробки циліндричної поверхні вала, закріпленого в центрах, здійснюється за одне, а обробка його торців — за два установлення). 
Позиція — це фіксоване положення предмета праці в просторі, де він підлягає технологічному впливу багатопозиційного устаткування (автоматичні лінії, агрегатні верстати тощо). 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сумарний метод нормування  праці,його загальна                характеристика,переваги та недоліки

   При використанні сумарного методу норми розраховуються на операції в цілому без аналізу та проектування їх структури. На основі такого методу норми встановлюються нормувальником чи майстром на основі особистого досвіду, тобто ґрунтується на вже досягнутому рівні виробництва і не стимулює росту продуктивності праці. Норми, які встановлені сумарним методом нормування праці, називають досвідно-статистичними і використовують лише в індивідуальному виробництві [4, с.123; 2, с. 47].

Сумарний досвідно-статистичний метод нормування праці має кілька різновидів встановлення норми [1, с.122]:

-  на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувались раніше;

-  на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;

-  за досвідом особи у встановленні норм праці;

-  за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.

Особливістю досвідно-статистичних норм є використання звітно-статистичних відомостей про фактичні витрати часу на дану чи подібну роботу або обсяг виробленої продукції за звітний період. їх широко застосовують в одиничному та малосерійному виробництві, де, як правило, відсутні детальні розробки технологічного процесу, а тому встановлення технічно обґрунтованих норм потребує значних витрат праці нормувальників. Головною вадою цих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в організації праці, не відображають наукові досягнення і не орієнтують на передовий досвід, бо узагальнюють лише звітно-статистичні відомості. Як правило, рівень досвідно-статистичних норм знижений, тому їх легко перевиконують. Це відбувається, як правило, тому, що цим типом норм не враховуються повною мірою організаційні й технічні умови виробництва. Вони не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічної озброєності, впровадження нової техніки, поліпшення його організації виробництва та вдосконалення праці.

В розрізі даного питання необхідно зазначити перелік факторів впливу на вибір , зазначених вище, методів нормування праці. Так, методика технічного нормування праці, а відповідно і вибір його методів в значній мірі залежить від ряду наступних факторів [3, с. 15-16; 6]:

-  типу організації виробництва  (масового, серійного, одиничного).

-  способу виконання робіт (ручного, машинно-ручного, машинно-автоматизованого);

-  форми організації праці (індивідуальної, багатоверстатної, бригадної);

-  характеру нормованих робіт;

-  умов виконуваних нормованих робіт.

Охарактеризуємо кожен із вказаних факторів більш детально.

Тип виробництва визначає структуру підприємства і цехів, характер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі виробництва. Кожний тип виробництва має свої особливості організації виробництва, праці, технологічних процесів і устаткування. Конкретний організаційний тип виробництва визначає особливості формування системи планування, обліку та оперативного управління процесами. Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове. Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів, малим обсягом їх випуску на робочих місцях, які не мають певної спеціалізації. Серійному виробництву властива обмежена номенклатура виробів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно протягом тривалого часу [7].

Під час визначення методу нормування праці дуже важливим є врахування застосування способів виконання трудових прийомів і дій робітника. Зазвичай цей фактор найбільше впливає на визначення методів нормування режимів роботи обладнання. По таких нормативах проводяться наладка обладнання на виконання завдання і визначається машинно-автоматизований і машинно-ручний час виконання роботи.

Ефективність здійснення виробничих процесів, визначення методів нормування праці, використання засобів праці, витрати на виготовлення продукції та її якість значною мірою залежать від вибору тієї або іншої форми організації праці: суміщення професій (функцій), багатоверстатного обслуговування, колективної (бригадної) праці [8].

Суміщення професій – це виконання одним працівником різноманітних функцій або робіт при оволодінні кількома професіями або спеціальностями. Суміщення професій відіграє важливу роль у забезпеченні раціональнішого використання робочого часу, повнішого завантаження устаткування, ефективного використання кадрів, підвищенні кваліфікації, а також є вагомим чинником підвищення ефективності праці без додаткових трудових ресурсів. Воно впливає на змістовність праці, поліпшення працездатності, формування якісно нового профілю робітника, зниження плинності кадрів, задоволеність працею, сприяє розширенню можливостей творчого підходу до неї.

Колективна форма праці. Трудовий колектив являє собою об’єднання всіх працівників, які здійснюють спільну трудову діяльність на підприємстві. Під організацією праці трудових колективів слід розуміти організацію праці колективів цехів, дільниць, бригад, спеціальних груп працівників, в основі якої лежать поділ і кооперація праці. Серед колективних форм організації праці провідне місце належить виробничій бригаді, де досягається найбільш тісна кооперація працівників, яка притаманна внутрішньодільничній кооперації.

Не менш важливими чинниками, що впливають на вибір конкретного методу нормування праці виступають характер та умови виконуваних нормованих робіт. В розрізі таких факторів розглядаються складність завдання, тривалість його виконання, вплив зовнішніх факторів тощо.

 

 

Задача

= (20/3+1)*0,9 = 6,9

де – час машинної роботи, хв.;

     – час зайнятості робітника (час ручної роботи), хв.;

    – коефіцієнт допустимої зайнятості.

Приймаємо 7 верстатів.

Визначимо норму виробітку верстатника.

Тривалість зміни – 480 хв.

Робітник послідовно включає верстати і також послідовно їх виключає.

Час роботи до перерви 240 хв., час роботи після перерви – 180 хв.

Послідовність роботи верстатів:

Пуск – робота – зупинка … обідня перерва…. Пуск – робота – зупинка

1. 3+(18+198)+3 … 3 + (18+138) + 3 чистий час роботи – 372 хв

2- 3+(15+198+3)+3 … 3 + (15+138+3) + 3 чистий  час роботи – 372 хв

3- 3+(12+198+6)+3 … 3 + (12+138+6) + 3 чистий  час роботи – 372 хв

4- 3+(9+198+9)+3 … 3 + (9+138+9) + 3 чистий  час роботи – 372 хв

5- 3+(6+198+12)+3 … 3 + (6+138+12) + 3 чистий час роботи – 372 хв

6- 3+(3+198+15)+3 … 3 + (3+138+15) + 3 чистий  час роботи – 372 хв

7- 3+(0+198+18)+3 … 3 + (0+138+18) + 3 чистий  час роботи – 372 хв

Загальний чистий час роботи верстатів – 372*7 = 2604 хв

Виробітка робітника: 2604/60*45 = 1953 кг

 

                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Висновки

В сучасних ринкових умовах господарювання ефективна організація праці на промисловому виробництві значною мірою залежить вибору способів та методів її нормування.

Методом нормування праці являє собою сукупність засобів, прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється процес встановлення норм праці. Вибір таких засобів нормування великою мірою залежить від способу виконання робіт, форми організації праці, характеру, умов виконуваних нормованих робіт тощо.

На сьогоднішній день найраціональнішими методами нормування праці є досвідно-статистичний, аналітичний та мікроелементний. В практиці господарювання сучасних підприємств найбільш поширеним виступає аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.