Курсова
робота
з методики музичного виховання
в школі
на тему: «Взаємозв’язок літератури і музики і його
осмислення на уроках музичного мистецтва в школі»
2012 рік
Зміст
Вступ……………………………………………………3
- Особливості музики і літератури, як видів мистецтва
- Особливості музики…………………………….
- Особливості літератури………………………..
2. Взаємозв’язок літератури
і музики на уроках музики в школі………………………………….
2.1. Поєднання літератури і музики
на уроках музики в школі…………………………………………………..
Використання взаємозв’язку
літератури і музики на уроках ………………………………………………
Додатки………………………………………………..
Висновок………………………………………………
Список використаних джерел…………………………
Об’єкт дослідження: зміст освіти
Предмет досліджень: взаємозв’язок літератури
і музики та його
осмислення на уроках музики в школі
Основна мета:
доцільне використання художніх творів
різних видів
мистецтва, наведення учнів на
естетичне осягнення і
переживання змісту музичних
творів з опорою на весь
художній досвід дітей
Практична значимість
дослідження:
даний матеріал можна використовувати
на роботі з
дітьми в школі
Методи дослідження: - емпіричні: спостереження,
бесіда, дослідницькі,
проблемно-пошукові методи, експеримент
- теоретичні: аналіз, синтез, індукція, дедукція
Вступ
З
найдавніших часів внутрішня
єдність різних видів мистецтва
є основною тенденцією розвитку
художньої культури. Всі види
мистецтва споріднені й покликані
до життя потребами людей –
естетичними, пізнавальними, комунікативними,
виховними, тощо. Немає мистецтва
головного або другорядного. Жоден
вид мистецтва не може бути
замінений іншим, а всі разом
вони утворюють динамічну систему,
єдиний організм із загальними
закономірностями. Наприклад, музика
не може, як живопис, достовірно
зображати видимий предметний
світ. Вона не може, подібно до
літератури, безпосередньо передавати
зміст певних понять і уявлень,
але здатна з досконалістю, недоступною
іншим видам мистецтва, прямо
і безпосередньо відтворювати
духовне життя людини, виражати
характер і динаміку її переживань,
втілювати найтонші нюанси її
почуттів.
Світ
мистецтва надзвичайно багатий,
складний і різноманітний. Кожен
його вид має численні різновиди,
роди, жанри, тощо. В одному випадку
твір мистецтва постає перед
нами як матеріальний предмет,
звернений до здорового сприймання
( скульптура, картина, будівля), в
другому – як розгорнутий у
часі процес (словесний або музичний),
у третьому – як дія, що
відбувається в просторі і часі(танець,
спектакль, кінофільм). «Мистецтво – це
час і простір, в якому живе краса духу.
Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво
випрямляє душу. Пізнаючи цінності мистецтва,
людина пізнає людське в людині, підносить
себе до прекрасного, переживає насолоду»,
- писав В.О.Сухомлинський. Тому ставлення
до мистецтва – показник духовності особистості.
Кожна людина повинна оволодівати духовним
надбання мистецтва, яке є концентрованим
вираженням естетичного досвіду людства.
Виділяючи
питання взаємозв’язку різних
видів мистецтва на уроках
музики в окремий розділ, ми
виходимо з того, що доцільне
використання художніх творів
різних видів мистецтва дає
вчителю можливість вирішувати
складні завдання наведення учнів
на естетичне осягнення і переживання
змісту музичних творів з опорою
на весь художній досвід дітей,
без нав’язливого втручання в
цю тонку сферу художньої діяльності
людини.
Між
видами мистецтва існує не
тільки сюжетний або хронологічний
зв'язок, а й внутрішній, творчий
і життєвий. І це зрозуміло,
адже всі види мистецтва народжуються
з єдиного джерела – реального
життя яке однаковою мірою
живить і композитора, і письменника,
і художника. Отже, взаємозв’язок
між різними видами мистецтва
означає не лише знаходження
внутрішніх зв’язків між музикою,
літературою і живописом, а
й між цими видами мистецтва
і життям.
Р.Роланд
писав у цьому зв’язку, що
межі окремих мистецтв аж ніяк
не абсолютні: постійно відбуваються
взаємні переходи, один вид мистецтва
знаходить своє продовження і
завершення в іншому. «Це все
таж невгамовна потреба людського
духу: переповнивши до вінця форму
одного мистецтва, вона шукає
і знаходить в другому своє
цілісне вираження».
Педагогічний
сенс досягнення взаємодії мистецтв
у навчальному процесі полягає
у тих психічних новоутвореннях,
які виникають у дітей саме
в результаті комплексного впливу
мистецтв. Учні мають усвідомити,
що різні мистецтва не тільки
не відокремлені один від одного,
а навпаки, тісно пов’язані
між собою і знання одного
з них допомагає глибшому сприйманню
і розумінню інших видів мистецтва.
Безпосередність
певного виду образності або,
навпаки, необхідність асоціативного
домислювання зумовлює сильні і слабкі
сторони різних видів мистецтва у їх конкретно-почуттєвому
впливі на слухача, читача, глядача. Наприклад,
художнє слово викликає емоційно-естетичну
реакцію. Сприймання музики йде зворотнім
шляхом: емоційно-естетична реакція викликає
активну діяльність свідомості, яка матеріалізується
в слові. Тому співдружність цих видів
мистецтва виявляється такою плідною.
Світ мистецтва
представлений у шкільних програмах
трьома його видами - літературою,
музикою, образотворчим мистецтвом,
які посідають центральне положення
в художній культурі. Це пояснюється
їх роллю в духовному життя
людини, що визначається синтезом
трьох головних сфер психіки
– раціональної, емоційно-почуттєвої
і вольової.
Література
найповніше і найглибше втілює
в життя думки людини, музика
– життя її почуттів і переживань,
образотворче мистецтво – зміст
уявлень людини про світ у
тій формі, яку дає їй реальне
почуттєве сприйняття діяльності.
Тим самим музика, література
і образотворче мистецтво всебічно
і повно охоплюють духовне життя людини,
а їх різні поєднання дозволяють передавати
взаємозв’язок процесів, що в ньому відбуваються.
Зрозуміло,
що наявність трьох художніх
предметів у шкільному курсі
має відбиватися й на методиці
їх викладання. На уроках слід
цілеспрямовано і послідовно
проводити думку про те, що
ці предмети є трьома гранями
єдиного процесі осягнення світу
мистецтва. Взаємозв’язок у викладанні
мистецтв розширить кругозір
школярів, дасть можливість глибше
відчути і зрозуміти життя,
відтворене в художніх творах.
Взаємозв’язок
різних видав мистецтва включає
їх механічне поєднання. Тому
ефективність звернень до різних
видів мистецтва у навчально-виховному
процесі полягає не в їх
кількості, а в доцільності
використання для заглиблення
в художній світ конкретного
твору мистецтва. Наприклад, на
уроці музики художньою домінантою,
яка визначає педагогічну доцільність
використання інших видів мистецтва,
виступають саме музичні твори.
Варто пам’ятати
про те, що співдружність різних
видів мистецтва у навчальному
процесі – це просто додаткове
залучення на уроки одного
виду мистецтва матеріалу іншого
або ілюстрування одного виду
мистецтва іншим. Йдеться про
те, що кожен вид мистецтва
– неповторна художня цінність,
що має свої специфічні особливості
й своєрідний вплив на особливість
школяра.
Питання
про взаємодію різних видів
мистецтва у виховному процесі
не можна розглядати однозначно.
Все залежить від конкретного характеру
взаємодії, від того, на якому уроці –
музики, літератури чи образотворчого
мистецтва – використовуються твори цих
видів мистецтва. Учні мають усвідомити,
що різні види мистецтва тісно пов’язані
між собою й знання одного з них допомагає
глибшому сприйманню і розумінню іншого.
Перед учителем постають такі завдання:
підвищення рівня художньої та загальної
естетичної культури учнів, збагачення
і систематизація знань про мистецтво,
поглиблення сприймання музики. Ці завдання
можуть бути вирішені, якщо вчитель звертатиметься
до творів інших видів мистецтва систематично,
проводитиме аналіз музичних творів у
тісному зв’язку з літературою і образотворчим
мистецтвом. Розуміння специфіки цих видів
мистецтва допоможе учням глибше зрозуміти
особливості й специфіку музики, сприятиме
форсуванню цілісного уявлення про мистецтво,
як образну форму відображання дійсності.
Розділ 1. Особливості
музики і літератури, як видів мистецтва
Розглянемо детальніше ті особливості
музики та літератури, які допоможуть
вчителю методично правильно використовувати
твори суміжних видів мистецтва на уроках
музики.
- Особливості музики
Як відомо, музика – один із
видів мистецтва, що вирізняється від
інших його видів особливою емоційною
глибиною. Музика – єдиний «канал», безпосередньо
підключений до емоційних структур людини,
до її душі.
Музичний
образ настільки багатозначний,
наскільки багатозначні і складні
почуття людини. Адже неможливо
осягнути розумом складну симфонію
людських почуттів, в якій поєднується
добро і зло, мужність і сум’яття,
сумніви і торжество, ніжність
і трепетність, невтримне прагнення
до радості і щастя. Велика сила музики
– в її активному характері: вона ніби
змушує себе слухати, проникаючи в свідомість,
стаючи духовним стимулом поведінки особистості.
Основою
музики є інтонація людської
мови, які досягають вищої пластичності
в мелодії. Інтонація – єдність
звуку і змісту. Але на відміну
обмеженого набору фонем у
звуковому матеріалі слова –
у музиці інтонація спирається
на звук у всій повноті його
властивостей: незліченних тембрових
відтінків, способів артикуляції,
відмінностей темпу, ритму, рівнів
динаміки, гармонії, тощо. Інтонацій
– на виразність мови в музиці
досягає сили, досконалості і
гнучкості, які для мови стають
недоступними. Тому музика яскравіше,
ніж мова, виражає емоції людини,
але смислова, понятійна сутність
мови в музиці зникає. Слово
називає явище, інтонація ж
змушує відчути і пережити
його. Саме тому Б.Астаф’єв назвав
музику мистецтвом інтонованого змісту.
Музична
інтонація – втілення художнього
образу в звуках. Вона черпає
свою виразність з мовної інтонації,
жестів, рухів і пластики тіла.
Систему музичних інтонацій складають
емоційно-експресивні (інтонації
зітхання, знемоги, радості, героїчного
піднесення, тощо); предметно-зображальні
(що імітують, наприклад, припливи хвиль,
біг кінноти, дзвони, тощо); музично-жанрові
(відтворення рис маршу, танцю, пісні, баркароли,
тощо); музично-стилеві (втілення типових
рис музики Й.С.Баха, Л.Бетховена, С.Прокоф’єва);
Інтонації типізованих у
музиці засобів (мажорність, пунктирний
ритм, мелодичний рисунок, «пусті» квінти,
тощо).
В основі
конкретного твору можуть лежати
різні види інтонацій. Наприклад,
можуть переживати експресивно-емоційні
або типізовані ладо інтонації
і бути відсутніми зображальні.
При цьому основою цілісності
твору є будь-який один вид
інтонації.
Музика
безпосередньо відтворює лише
звукову картину навколишнього
світу. Вона не здатна зображати
дійсність конкретно, як це
робить архітектура, ні опосередковано,
як це робить література: музичні
образи втілюють не світ, а
його переживання.
Синтез
музики, слова, зображання у програмній
музиці полягає не тільки в
наданні музичним звучанням предметної
або понятійної конкретності (наочності,
образу), а головним чином у
тому, щоб спрямувати мислення
слухачів у заданому напрямі,
створити багате поле уявлень
для творчого переживання й
роздумів. Музика при цьому не
втрачає своєї самостійності,
вона залучає до свого арсеналу
виразності (завдяки єдності мислительного
процесу і асоціативної діяльності свідомості)
різні типи сприймання, уяви, набувають
таким чином універсальності у пізнанні
і вираженні світу і людини.
Зіставлення
музики і літератури показує,
що навіть співзвучності й
ритми поезії видаються слабкими
і незначними порівняно з могутніми
або ніжними хвилями музики, здатними
полонити людей. Але музика
безсила там, де всесильна література
– в змалюванні конкретних
образів людей і природи, у
роздумає про добро і зло, у безконечній
предметності почуттєвого пізнання і
мислення.
Порівнюючи
музику з живописом, бачимо
переваги кожного з цих видів
мистецтва. Сила музики в її
процесуальності, динамізмі, активності
й емоційній повноті. Слабкість
– у предметній обмеженості,
відсутності точної інформації
про зовнішній світ. Найталановитіша
музика не може дати тих
образів предметів і форм, які
можуть бути зображені на полотні.