Хорова творчість С. Людкевича

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Мая 2013 в 10:29, доклад

Краткое описание

В мистецькому доробку С. Людкевича хоровим творам належить особливе місце. Це сфера втілення суспільно вагомих, актуальних ідей, звернених часом до цілого народу. У хорових піснях, п’єсах, гімнах, поемах передусім визначилися характерні риси індивідуального стилю мит-ця; тут апробувалися й шляхи до монументальних вокально-симфонічних композицій.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Хорова творчість Людкевича.docx

— 32.08 Кб (Скачать документ)

 

                                    Хорова творчість Людкевича

          В мистецькому доробку С. Людкевича хоровим творам належить особливе місце. Це сфера втілення суспільно вагомих, актуальних ідей, звернених часом до цілого народу. У хорових піснях, п’єсах, гімнах, поемах передусім визначилися характерні риси індивідуального стилю мит-ця; тут апробувалися й шляхи до монументальних вокально-симфонічних композицій.

         Сам С. Людкевич є одним з організаторів хорового руху в Галичині кінця XIX — початку XX ст. Йдеться про участь його в артистичних мандрівках, диригентську працю та виступи з багатьма колективами, зокрема із знаменитим «Львів-ським Бояном», публікацію наукових розвідок з приводу актуальних музичних проблем та багатьох статей.

         Тяжіння до хорової музики великою мірою пов'язано з особистою схильністю композитора до вокальної образ-ності, чуттям природи багатоголосого співу, інтересом до музично-поетичного синтезу, тонким розумінням поезії та принципів її музичної інтерпретації, а також з суто науко-вими інтересами Людкевича-музикознавця. дослідника проблем співвідношення слова і музики, програмності тощо. Доробок композитора в жанрі хорової музики складає-ться з кількох десятків творів, написаних протягом вели-кого проміжку часу (90-і роки XIX ст. — 60-і роки XX ст.), творів досить різноманітних, широкого тематико-образного та стильового діапазону. Чи не найбільш вагомою його частиною є хори з ак-туальною суспільною проблематикою, розкриті в плані ге-роїчної та героїко-драматичної образності. На тлі україн-ської, особливо галицької, хорової літератури початку XX ст. твори Людкевича вирізнялися великою ідейною наснагою, темпераментом, новими інтонаційними джере-лами і формотворчими принципами. Починаючи від перших юнацьких спроб («Гамалія» — 1894, «Поклик до братів-слов'ян» — 1897), сферою героїки хорів Людкевича стали образи протесту, визвольної боротьби. Далі в цьому ряду з'являється «Вічний револю-ціонер» (1898), «Урочиста кантата» (1904), «Останній бій» (1905), «Дайте руки, юні друзі» (1911), «За мир» (1939), «Гей, слов'яни» (1949), «Заповіт піонерам» (1966) та інші.

            У сфері героїки увагу початкуючого композитора спо-чатку привернуло використання двох жанрових засад. Першою можна назвати втілення героїко-закличних віршів засобами танцювальних і кантових пісень. Така традиція йшла від галицьких композиторів старшого по-коління. Подібна пісенно-танцювальна жанрова орієнтація про-ступає в хорі Людкевича «Поклик до братів-слов'ян» на слова М. Драгоманова.

          Другим жанровим джерелом, бу-ли маршові хорові пісні, близькі до Liedertafel, які на межі XIX і XX століть набули значного поширення в побутово-му хоровому музикуванні Галичини. Серед таких зразків можна назвати популярні «Де Дніпро наш котить хвилі» М. Вербицького, «Задзвенімо разом, браття» І. Воробкевича, «Не згасайте, ясні зорі» В. Матюка, до певної міри також і «На прю» М. Лисенка.

           У доробку Людкевича маємо кілька творів, позначених чіткістю усталеної пісенно-маршової логіки, характерних для зазначеної галицької традиції. Це «Дайте руки, юні друзі», «Присяга Батави» та інші. Подібні типологічні прикмети знайдемо і в прославно-гімнічних хорових піснях Людкевича «Гей, слов'яни», «Привіт Моск-ві» (1948), «Пісня про возз'єднання» (друк. 1959).

          Стильовий пилив гімнічно-прославної пісні позначився на пізніших творах Людкевича — «Гей, сло-в'яни» на слова М. Рильського, а також «Пісні про воз-з'єднання» па слова Т. Одудька — щедрою мелодизацією густої фактури мішаного складу хору. Використовуючи для розкриття героїчної образності пісенно-куплетні структури, С. Людкевич шукає динамізуючих засобів у контрастах тематизму, інтонаційному розвит-ку фактури в інтенсивному тонально-гармонічному русі, еліпсах та модуляціях.

         Втілення складніших концепцій у композиціях більшо-го масштабу, до яких належать «Вічний революціонер», «Урочиста кантата» і «Заповіт піонерам», дає багатшу палітру барв, ширше дихання і різноманітніші засоби втілення художніх образів.

          Особливе місце посідає хор С. Людкевича «Вічний революціонер», написаний на текст І. Франка до 25-річного ювілею творчої діяльності поета (1898). Це була перша спроба музичної інтерпретації знаменитого вірша І. Фран-ка, який уславив одвічне дерзання людства, велику ідею боротьби за «поступ й волю».

             Тенденція до монументалізації героїчних образів і роз-витку пісенно-афористичного тематизму засобами інвенційної поліфонії відчутна і в «Урочистій кантаті» С. Людкевича для мішаного хору з фортепіано (1904), що виконувалася на ювілеї Михайла Павлика, соратника і побратима І. Франка.

         Істотно вирізняється серед героїчних хорів Людкевича «Заповіт піонерам» на вірш О. Олеся. Твір дуже роман-тичний, схвильований, з сильним ліричним аспектом.

        С. Людкевич сказав вагоме слово і в розробці героїко-драматичного різновиду хорових творів. Про це свідчать його «Хор підземних ковалів», «Останній бій», почасти «Конкістадори».

           Жанровими джерелами для героїко-драматичних композицій С. Людкевича, написаних в пору творчої зрілості майстра, очевидно, послужили, з одного боку, інструмен-тальна, з іншого, — оперно-театральна музика. В галиць-кій хоровій літературі до таких зразків можна віднести «Хор норманів», «Наша жизнь» А. Вахнянина, почасти «Тост до Русі» М. Вербицького.

          Написані буремного 1905 року «Хор підземних кова-лів» та «Останній бій» добре передають громадське збу-дження в час загострення революційної ситуації.

        Отже, в своїх героїчних та героїко-драматичних хорах Людкевич відгукнувся на найбільш кардинальні пробле-ми, що хвилювали мистецьку громадськість,— визвольної боротьби проти деспотизму і усіх видів гноб-лення, утвердження революційних ідеалів.

         Величезне багатогранне обдаровання дозволило Людкевичу вже в ранніх творах знайти власний індивідуальний стиль і збагатити мистецтво полум'яними хвилюючими творами, що розширили обрії української музики і в ідей-но-образному, і стильовому аспектах. Еволюція ліро-епічних і ліричних хорових творів С. Людкевича сягає від стилізації побутово-пісенного зраз-ка до вибагливої художньої мініатюри.

        Перші ліричні хори Людкевича за стилістикою близькі до народної пісенності. Опрацювання їх позначене впливом М. Лисенка, особливо його обробок ліричних пісень («Закувала зозуленька» (1807), «Підлисє» (1911) на слова М. Шашкевича).

          В кількох ліричних композиціях Людкевича для хору з фортепіанним супроводом відчутна тенденція «переноси-ти вагу музичної ілюстрації змісту поезії на фактуру ін-струментального підкладу...». Це особливо характерно для жіночих триголосних хорів «Дністрованка» на слова М. Шашкевича, «Царівна Млака» і «Українська баркарола» на слова В. Пачовського, партії фортепіано яких від-значаються пишною колористичною мелізматикою. Разом з тим саме в подібних хорах варіантні принципи стиму-люють пошуки урізноманітнення й хорової фактури. Тут накреслюється характерна для триголосся активна взаємо-дія партій, з'являються цікаві, національно характерні ла-дові звороти та імпровізаційний розспів мелізмів, що далі набудуть широкого розвитку саме у західноукраїнських композиторів. Прояв тенденції до ілюстративної зображальності мож-на побачити і в ранній побутовій сценці «Вечір в хаті» (1904) на власні слова, написаній для мішаного хору з сопрановим соло і супроводом фортепіано. До таких зразків можна віднес-ти хор «Сонце заходить» на текст Т. Шевченка.

         Хоровий доробок Станіслава Людкевича належить до найцінніших надбань української музики. З діяльністю митця пов'язаний важливий етап розвитку, поширення і професіоналізації хорової культури, видатні художні здо-бутки, що визначали досягнення в цій галузі, запліднюва-ли творчі пошуки інших композиторів, активізували мис-тецький процес. Серед багатогранних інтересів Людкевича однією з най-важливіших, провідних ідей стає прагнення демократизу-вати музичну культуру, зробити її надбанням мільйонів. Найбільш реальним шляхом до цього в умовах початку XX століття Людкевич справедливо вважав хорове мисте-цтво. Цим зумовлена подвижницька праця митця в галузі хорової музики, якій він віддав безліч сил, енергії, на-тхнення й таланту як диригент, хормейстер, критик, вче-ний, композитор. Хорова творчість Людкевича тісно пов'язана з прогре-сивними ідеями епохи. Відбиваючи напружену історичну ситуацію початку XX століття, надії та тривоги творчої інтелігенції, хорова музика Людкевича втілює передусім образи революційно-визвольної боротьби («Вічний рево-люціонер», «Останній бій»), ідеї патріотизму і громадського обов'язку («Дайте руки, юні друзі»), почуття непримирен-ності до насильства і гноблення («Хор підземних ковалів»). Вплив романтичного методу позначає ці твори героїч-ним пафосом, пристрасністю утвердження позитивного ідеалу, напругою драматичної конфліктності. Для музики властивий пошук динамічних форм, лейтмотивності, інтен-сивного тематичного розвитку. Героїчні твори Людкевича вирізняє те, що композитор не обмежується результативно-концентрованими характе-ристиками, а вносить до п'єс елемент конфлікту, динаміч-ний розвиток якого уособлюй ідею боротьби. Такий принцип, характерніший для великої форми, позначається на будові хорових п'єс, де часто спостерігається тенденція до збільшення масштабу, а вплив на формотворення різних принципів музичного розвитку приводить до виникнення оригінальних, нетипових конструкцій. Відтворення внутрішньо-суперечливих ситуацій, склад-них художніх концепцій Людкевич часто здійснює, синте-зуючи різні стильові засади, вдаючись до принципів сим-фонізму. Це дозволило йому в різних сферах образності, зокрема й у ліриці, сказати попе вагоме слово. Плідною тенденцією композитора є синтез національ-них засад — народної пісенної ладоінтонаційності, особ-ливостей розспіву і голосоведення — з формотворенням, прийомами тематичної розробки, контрапунктично-імітаційною поліфонією — здобутками професіоналізму світо-вій музики. Композиції Людкевича постійно викликали підвище-ний Інтерес мистецької громадськості і мали істотний Ішли» на шляхи розвитку цілої галузі хорової музики. Кращі хорові твори Людкевича належать до золотого фонду української музики, дорогоцінних пам'яток її роз-витку та художнього освоєння нових явищ життя. Про-йняті гуманізмом, високим етичним та громадянським па-фосом, вони й сьогодні хвилюють щирістю, сплою почуттів, красою музичних форм.


Информация о работе Хорова творчість С. Людкевича