Система місцевого самоврядування

Принцип гласності забезпечує відкритий (публічний) характер діяльності органів місцевого самоврядування і систематичну інформацію населення  про цю діяльність для залучення  широких народних мас до активної діяльності територіальних сільських, селищних, міських громад та їх виконавчих органів. З моменту закріплення  на конституційному рівні територіальної громади як первинного суб'єкта місцевого  самоврядування, а також становлення  і розвитку таких її форм діяльності, як місцевий референдум, загальні збори  громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання населення має більші можливості одержати інформацію про їх діяльність у сфері місцевого самоврядування. Крім цього, сесії сільських, селищних, міських рад, як правило, проводяться  відкрито. Кожний громадянин може бути присутнім на пленарному засіданні  ради чи постійної комісії. [28,с.63]

Про вирішення тієї чи іншої  місцевої проблеми громадськість повинна  бути проінформована на сході села, селища, якщо це глобальна проблема, або розміщенням інформації на дошці  оголошень, якщо це проблеми локальні. [46, с.214]

Принцип колегіальності означає  таку організацію і діяльність відповідного колективного органу, коли до його складу входить відповідне число осіб, вибраних персонально у встановленому законом порядку, а питання, що належить до компетенції колегіального органу, вирішують більшістю голосів на засадах колективного, вільного та ділового обговорення. Таке входження до складу колегії породжує виникнення відповідних при цьому рівних прав і обов'язків. Ради, як представницькі органи територіальних громад, повинні функціонувати колегіально.

Сесії рад, які є організаційно-правовою формою діяльності рад, дають можливість обраним депутатам на базі широкої  колегіальності обговорювати і вирішувати всі важливі питання, що входять  до їх компетенції.

Регулярне проведення сесій - одна із основних умов послідовного здійснення принципу колегіальності і розвитку творчої активності депутатів. Принцип  колегіальності лежить в основі організації  й органів ради. Колегіальними  є постійні комісії ради, виконавчі  комітети рад і комісії виконкомів.

Колегіальність передбачає не лише право, а й обов'язок депутатів  активно брати участь у роботі ради та її органів, до яких вони вибрані. Але в силу різних причин, частіше  об'єктивного характеру, деякі депутати не можуть бути присутніми на пленарних  засіданнях ради або її колегіального  органу і тому Закон України "Про  місцеве самоврядування в Україні" визначає необхідний мінімум, або кворум, без якого діяльність колегіального  органу, або його рішення визнаються недійсними. "Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від  загального складу ради" - гласить  ст. 46 п. 11 цього Закону. Встановлений законом кворум - це важлива, але  не єдина правова гарантія колегіальності. [21, с.108]

Принцип поєднання місцевих і державних інтересів означає, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси. Центральні органи держави мають цілу низку засобів  впливу на структури та діяльність територіальних громад. Основними засобами, якими парламент користується для  впливу на територіальні громади, є  конституційне і законодавче  регулювання. Саме воно визначає систему  функцій, повноважень органів місцевого  самоврядування. Законами регулюються фінансування органів місцевого самоврядування, а також надання їм грошових сум у вигляді трансфертів, щоб спонукати їх до діяльності, яку б вони інакше не могли здійснювати. [22, с.238]

Через делеговані повноваження від виконавчої влади органи місцевого  самоврядування здійснюють управління у різних сферах і галузях життєдіяльності  населених пунктів та надають  конкретні послуги громадянам. Без  системи органів місцевого самоврядування держава через свої центральні й  регіональні органи не змогла б дійти  до кожного громадянина та забезпечити  його всім необхідним для активної життєдіяльності в цивілізованому суспільстві. З іншого боку, держава  через свої органи не зможе залучити всіх громадян до будівництва громадянського суспільства і правової держави. Це можуть зробити лише територіальні  сільські, селищні, міські громади, їх виконавчі органи з широким залученням громадських організацій.[28, с.129]

Тільки в поєднанні  місцевих і державних інтересів, у мобілізації зусиль центральних  і регіональних органів державного управління та місцевого самоврядування можемо побудувати громадянське суспільство, в якому кожен громадянин буде усвідомлювати відповідальність за свої обов'язки перед ним, і правову  державу, в якій найвищою цінністю буде людина, закон і справедливість.

Принцип виборності в місцевому  самоврядуванні означає, що органи місцевого  самоврядування формуються шляхом виборів. В Україні виборами формуються сільські, селищні, міські, районні в містах, районні та обласні ради; заміщуються  посади сільських, селищних і міських  голів. Згідно з чинною Конституцією України вибори до органів місцевого  самоврядування є вільними і здійснюються на основі загального, рівного і  прямого виборчого права таємним  голосуванням терміном на чотири роки.

Основний Закон передбачає як чергові (через 4 роки), так і позачергові (до закінчення терміну) місцеві вибори. Верховна Рада призначає чергові  і позачергові вибори до органів  і посадових осіб місцевого самоврядування (п. 30 ст. 85 Конституції України). Чергові  вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів відбуваються одночасно, а позачергові можуть проводитися окремо. Крім цього, існують повторні вибори та вибори замість вибулих депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських  голів" виборчий процес здійснюється на засадах: вільного і рівноправного  висування кандидатів; рівності можливостей  для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії; неупередженості  до них з боку органів державної  влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; контролю за джерелами  фінансування та витратами на виборчу  компанію; гласності й відкритості  виборчої компанії; свободи агітації.

Право голосу на місцевих виборах  мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилось 18 років і які проживають на території  відповідних сіл, селищ, міст, районів  у містах.

Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни, яких визнано судом недієздатними. Здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення  волі, - на час перебування в цих  місцях. [20, с.164]

Принцип державної підтримки  та гаранти місцевого самоврядування  означає, що на рівні Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування в нашій державі відповідно до Конституції України виявляється в наданні територіальним громадам та їхнім органам - радам владно-управлінських повноважень. Україна не тільки визнає і гарантує місцеве самоврядування на рівні свого Основного Закону (ст. 7), а й розглядає його як фундаментальну засаду устрою держави і суспільства. на місцевому рівні.

Державною гарантією місцевого  самоврядування є, зокрема, участь держави  у формуванні дохідної частини його бюджетів, компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальні  громади, виконавчі органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

У разі розгляду місцевою державною  адміністрацією питань, які зачіпають  інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого  самоврядування (ст. 71 п. З Закону України "Про місцеве самоврядування в  Україні").

2.3. Поєднання форм безпосередньої і представницької демократії у здійсненні місцевого самоврядування в Україні 

Як уже згадувалось  в п.2.2. в моєї роботи, у системі  основних принципів місцевого самоврядування, закріплених статею 4 Закону України  “Про місцеве самоврядування в Україні” [10], першим вказаний принцип народовладдя.  

У класичному розумінні засади народовладдя як принципу народного  суверенітету вона не може виступати  конституційно-правовою засадою місцевого  самоврядування. Адже суб’єктом місцевого  самоврядування є не народ України, а його складові - територіальні  громади сіл, селищ, міст. Незважаючи на це, вплив засади народовладдя на конституційно-правовий інститут місцевого  самоврядування є суттєвий. Закріплений  у ст.5 Конституції України принцип  народовладдя набув якості однієї з  основ конституційного ладу України, яка передбачає можливість здійснення влади безпосередньо чи опосередковано не тільки народом України загалом, але й на рівні територіальних громад. У такій якості принцип  народовладдя відіграє роль бази, фундаменту, на якому ґрунтується та з якої випливає уся система конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні. 

Разом з тим не слід відкидати  інше можливе розуміння засади народовладдя, закріпленої у ст.4 Закону України  “Про місцеве самоврядування в Україні”, яке може означати загальний демократичний  характер здійснення місцевого самоврядування, а саме:

• можливість територіальних громад здійснювати місцеве самоврядування безпосередньо (через форми прямої демократії);
• виборність органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
• дотримання демократичних процедур виборів органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
• відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою.

 Механізм реалізації поєднання  форм безпосередньої та представницької  демократії у здійсненні місцевого  самоврядування, охоплює такі основні  елементи:

• безпосередня реалізація вказаної засади: вона відбувається шляхом законодавчого закріплення системи місцевого самоврядування, створення юридичних передумов для самоорганізації населення, розвитку місцевої ініціативи;
• реалізація вказаного принципу шляхом практичного здійснення конституційно-правових засад виборності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами.

 У чинному конституційно-правовому  законодавстві України втілена  засада поєднання форм безпосередньої та представницької демократії у  здійсненні місцевого самоврядування. Так систему місцевого самоврядування, згідно з Законом, складають: по-перше, форми безпосереднього волевиявлення  жителів територіальних громад (місцеві  референдуми (ст.7), загальні збори громадян (ст.8), місцеві ініціативи (ст.9), громадські слухання (ст.13), інші форми прямого  народовладдя, які можуть бути передбачені  статутами територіальних громад); по-друге, органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні та ін.); по-третє, органи місцевого самоврядування [31, с. 195].

Слід зазначити, що в конституційно-правовій науці України ведеться дискусія щодо пріоритетності безпосередньої чи представницької форм демократії в  системі місцевого самоврядування України. Необхідно звернути увагу  і на існуючі розбіжності стосовно вирішення цього питання в  Європейській Хартії про місцеве самоврядування та національному законодавстві України.  

У першому випадку головним суб’єктом місцевого самоврядування вважаються органи місцевого самоврядування. Так, Європейська Хартія про місцеве  самоврядування визначає місцеве самоврядування як право і реальну здатність  органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних  справ і управляти ними, діючи  в рамках закону, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення [2, ч.1 ст.3].  

В той же час чинна Конституція  України первинним суб’єктом  місцевого самоврядування визнає територіальну  громаду [5, ч.1 ст.140]. Існування такої  розбіжності, як зазначає професор В.Шаповал, є наслідком наявності “двох  підходів до природи місцевого самоврядування, двох філософій оцінки відповідного явища. Ці підходи відображені у  змісті двох основних і, по суті, протилежних  теорій місцевого самоврядування - державницької та громадівської” [45, с. 50]. 

У Європейській Хартії про  місцеве самоврядування знайшла  своє відображення державницька теорія місцевого самоврядування. В Конституції  України 1996 року зроблена спроба поєднати положення обидвох концепцій. Стаття 140 Конституції, в якій мова йде про  територіальну громаду як первинний  суб’єкт місцевого самоврядування, за визначенням професора М.І.Корнієнка, є наслідком сприйняття громадівської  теорії. Хоча багато важливих положень Основного Закону написано в дусі державницької теорії місцевого  самоврядування [27, с. 95].

Головний обсяг завдань  та функцій місцевого самоврядування виконується виборними органами місцевого самоврядування. Та поряд  з органами місцевого самоврядування, не менш важливу роль відіграє особиста активність людей (населення територіальної громади), заснована на їхній свідомій зацікавленості у вирішенні питань життєдіяльності територіальної громади, відчутті своєї відповідальності за хід їх вирішення.  

Безпосередня та представницька демократія в сукупності забезпечують необхідні умови з тим, щоб  територіальні громади не тільки володіли правом на самоврядування, але  й фактично здійснювали його. Переваги органів місцевого самоврядування як форми представницької демократії полягають у можливості виборних органів регулярно здійснювати  функції управління, оперативно вирішувати будь-які питання місцевого життя, в професійності такого управління тощо. 

Свої переваги мають і  форми безпосередньої демократії, які  відкривають шлях особистій участі в управлінні місцевими справами кожному мешканцю територіальної громади, сприяють розвитку політичної та правової культури населення, громадської активності та ініціативи.