Чутки як не документальні джерела інформації

 

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ  УКРАЇНИ                                                                       ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ                                          «МИКОЛАЇВСЬКА ФІЛІЯ КИЇВСЬКОГО                                                                                                         НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

 

                         Факультет менеджменту і бізнесу

            Кафедра документознавства та інформаційних систем

 

                            РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни: «Інформаційний менеджмент»                                                                                на тему: «Чутки як не документальні джерела інформації»                                                     

 

 

 

                                                                               Виконавець:

                                                                               студентка групи ДМ-3

                                                                               денної форми навчання

                                                                               Митронич Оксана

                                                                              

                                                                               Викладач:

                                                                               к.п.н. доцент

                                                                               Єрмолаева Г. А.

                                                                           

 

                                                                             

                                     Миколаїв, 2012

 

     

 

Чутки як не документальні  джерела інформації

 

            Вступ

 

1. Дефініції чуток;
2. Обставини, що сприяють поширенню, сприйманню та передаванню чуток;
3. Класифікація чуток.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         ВСТУП

 

Чутки, чи “ходячі звістки” є порівняно новим предметом професійного аналізу соціологів і психологів .

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Чому важливо вивчати чутки ? Світ походить від чуток, на них стоїть, ними і живе. Дехто вважає, що перша чутка пішла від Бога. Це були принципи Каббали, які Бог передав ангелам, через ангелів вони потрапили до Адама, від Адама – до Ноя, а вже Ной посвятив у це вчення сімдесят старійшин, і “вони передавали його з вуст в уста”. На божественне походження чуток вказує і книга “Стародавнього Заповіту”. У діалозі між Мойсеєм та Господом останній постійно вимагає повідомити старійшинам про своє веління вивести ізраїльтян з Єгипту. Як тільки він бачить коливання Мойсея, що ґрунтувались на недоведеності пропозиції та невмінні переконувати, Господь звертається до посередництва Аарона,провідника божественних слів. Саме в дусі сучасних уявлень, де під чутками розуміють неперевірену усну інформацію, найкращим прикладом її може бути релігія, в основі якої лежить не доведення, а віра в СЛОВО, що передається з уст тих, хто говорить, у вуха тих, хто слухає.

Отже, по-перше, чутка – це важливе джерело отримання знань про те, що відбувається у суспільстві загалом, у політиці, зокрема. Несерйозна назва цього джерела інформації (“ОБС= одна баба сказала” або“ББС= баба бабі сказала”) не зменшує роль і значення його у структурі загального обсягу джерел інформаційного забезпечення сучасного індивіда. Так, приміром, опитування, здійснені після убивства Кеннеді, показали, що 50 % опитаних довідалися про те, що трапилося, від інших людей, а не з повідомлень засобів масової комунікації. Чутки супроводжують людство постійно, оскільки ситуації з дефіцитом інформації неминуче повторюються.

По-друге, чутка – це особливе джерело отримання інформації, оскільки саме чуткам люди довіряють. Річ у тім, що чутка за своєю комунікативною природою “інтимна”, приблизно так само, як дитяча казка, тобто передбачає довірливе ставлення до себе. Так само, як для дитини реальними у казці є феї,

дракони, добрі та погані чаклуни, так і для звичайних дорослих людей інформація, яка отримана від “компетентної” особи, є якщо не абсолютно реальною, то принаймні такою, що заслуговує на увагу.

По-третє, чутки – це своєрідне дзеркало соціально-психологічної, соціально-політичної, соціально-економічної, соціально-культурної ситуації у суспільстві. Через матеріалізацію зовні архетипів та стереотипів масової свідомості вони надають валідну інформацію про громадську думку, політичні настрої, ставлення до керівництва країни, державного устрою, засобів масової інформації тощо. Чутки є важливим чинником формування громадської думки, іміджу особистості, організації. Вони украй важливі у визначених сферах економіки, наприклад, у банківському бізнесі, коли однієї негативної чутки часом буває досить, щоб викликати серйозний відплив внесків. На тлі чуток може породжуватися паніка, вони найчастіше серйозно компрометують органи державного управління, сприяють політичній дестабілізації суспільства.

Отже, чутка – це доволі могутній комунікативний інструмент, що змушує замислитися над його використанням серйозніше. Аналіз чуток, що циркулюють у суспільстві, істотно доповнює картину, котра складається на підставі традиційних і, як правило, прямолінійніших методів збирання інформації про суспільство .

По-четверте, чутки за певних обставин можуть бути активним засобом модифікації, технологією зміни суспільної свідомості, перетворювачем дійсності. Можливість маніпулювання чутками давно стала загальним місцем серед PR-спеціалістів. Про це багато говорять, але мало хто зміг реалізувати, або ж після реалізації перевірити їхню ефективність. Подібний метод впливу на громадськість вигідно продавати клієнтам – вони люблять таємні технології. Особливо коли говорять, що вони реалізуються колишніми офіцерами КДБ. Клієнтам подобається, коли їм розповідають, що в цьому мегапорохотязі використовувалися технології, розроблені НАСА. Так і віра в чутки, яку можна назвати гібридом віри у нейропрограмування,секретні технології впливу і лабораторії КДБ. Але, разом з тим, можна задати і прямо протилежне запитання: чому б і ні ?! Адже існував штатний астролог у Бориса Єльцина, чому б не існувати подібному відділу із поширення чуток, який описано в В. Пелевіна в “Генерейшен Пі”. Про існування комерційних фірм, що спеціалізувалися на поширенні чуток, в яких можна було замовити потрібний сюжет для потрібної аудиторії,в США пишуть в підручниках. Відомо також, що німецькі війська, а також їхні союзники під час Другої світової війни активно і вельми ефективно використовували дослідницькі ідеї тих, хто займався вивченням чуток, на фронтах. Механізми поширення чуток професійно вивчали в ЦРУ, Пентагоні та у спецпідрозділах американської армії .

 

1. Дефініції чуток

 

Кіт Девіс - відомий дослідник встановив, що походження цього терміна відноситься до часів Громадянської війни в США. Провід телеграфного зв'язку, простягнуті з дерева на дерево, нагадували пагони виноградної лози і широко використовувалися армією Півночі і Півдня. Повідомлення, надіслані за таким телеграфу, часто фальсифікувалися і заплутувалися. У кінцевому рахунку стало загальноприйнятим кваліфікувати неточні повідомлення та відомості як "чутки" (минулі по системі таємного повідомлення).

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми і на які спирається автор. Що ж являє собою чутка звичайна — rumor vulgaris? За академічною традицією вартопочинати з визначення, з виокремлення чутки з-поміж аналогічних явищ в інформаційному просторі.

Можна згрупувати визначення за науковими підходами з погляду декількох дисциплін. Особливе місцеу вивченні та визначенні чуток займають соціально-філософські підходи, які пов’язують чутки з проявами масової свідомості. Типовим в цьому аспекті є погляд А.С. Ахієзера. Він співвідносить виникнення чуток із прагненням масової свідомості освоїти інновації на основі своєї (суб)культури, постійно відтворювати картину світу та переводити її у план дій.

“Чутки – постійно діюча система інтерпретації подій массовою свідомістю відповідно до історично складеного менталітету.

Чутки – неофіційна форма зв’язку у великому суспільстві, постійний процес освоєння подій у дуальній опозиції: комфортний – дискомфортний стан, таємне шепотіння широких мас, що формує духовну атмосферу у суспільстві,проти якої безсилими виявляються як система масової інформації, так і найжорсткіші методи масового терору.

Чутки, досягаючи певного ступеня інтенсивності, народжують страх, фобії, дискомфортний стан, можуть перетворитися у масові дії, у непідкорення владі, у погроми тощо, масові рухи, наприклад, втечу до “землі обітованної”, панічне скуповування товарів і тому подібні явища” .

У цьому сенсі чутки можна вважати формою прасвідомості. Як форма прасвідомості чутка намагається осягнути “тіньовий” світ, освоїти свого роду “чорний ринок” інформації: цінність чутки в тому, що вона приховано, неофіційно передається “своїм”, а значить — про “чужих”. Інакше кажучи, це інформація для своїх проте, що є цікавого у чужих (чи про немовби чужих). У змісті прасвідомості (чутках) дуже специфічним способом відображаються найболючіші проблеми соціуму, які проходять через систему норм і цінностей.

Інше розуміння чуток у роботах соціального психолога Т.Шибутані, який пов’язує функціонування чуток з розвитком ефективної комунікації (комунікативний підхід), і, зокрема, з одним з її видів –формальним (офіційним). Чутки, на його думку, – це доповнення неформальною мережею “довірчих повідомлень”. Буфет, перукарня, магазин, туалет – це місця контактів. З певною іронією він пише: “випадкова точка дотику набуває незвичної важливості; майстер, що заручений із секретаркою управляючого, або ж рядовий, котрий був класним приятелем старшини батальйону, стає основним джерелом новини”

Саме на базі соціальних взаємин, які формуються на особистісній основі, створюються неформальні канали інформації, і довіра, якою наділяють ці джерела, ґрунтується на поширенні серед учасників думок щодо їхньої чесності та надійності. Такі канали, як правило, є допоміжними, оскількиколи “довірча” інформація суперечить офіційним повідомленням, від неї відмахуються, як від “чуток”. Запевних обставин, однак, такі незаконні новини можуть навіть витісняти офіційні повідомлення.

Соціологічний аспект дефініції чуток є найпомітнішим у американського соціолога Н. Смелзера, коливін пов’язує чутки з колективною поведінкою, найчастіше стихійною та неорганізованою, у натовпі (порівняно великій групі людей, що перебувають у безпосередньому контакті одне з одним). Притому чутки –найпоширеніші засоби комунікації. “Чутки надають значення ситуації, яку люди не розуміють, і допомагають їм підготуватися до дій”

      Чутки - це «циркулююча форма комунікації, за допомогою якої люди, перебуваючи в невизначеній ситуації, об'єднуються, створюючи розумну її інтерпретацію, спільно використовуючи при цьому свої інтелектуальні можливості». 
       Чутки - специфічна форма недостовірної або частководостовірної інформації, що надходить від однієї особи або групи про певні події чи ситуації.

    Чутки «специфічний вид міжособистісної комунікації, в процесі якої сюжет, до певної міри відображає деякі реальні або вигадані події, стає надбанням великої аудиторії». 
      Чутки - це щире спотворення інформації. Людина що - то почув, як то по-своєму, зрозумів і передав далі, не бажаючи нікого вводити в оману.

Наведені дефініції відповідають науковим підходам, кожен з яких відображає позиції конкретної суспільної дисципліни. Водночас, очевидним стає і те, що немає сенсу в універсальній дефініції чуток, оскільки вивчення

цього феномена ведеться в різних дисциплінарних напрямках, кожен з яких має певні специфічні цілі. При початковому підході до аналізу важливим буде встановлення системи координат, в яких дослідник може відобразити своє розуміння чуток як комунікативного явища. Доцільним є і виділення тих аспектів наших знань про чутки, які уможливлять їхнє використання для управління політичним комунікативним простором.

Б.В. Дубин и А.В. Толстих  відмежовують чутки від інших  інформаційно-психологічних явищ. Високий ступінь узагальненості відрізняє чутку від доносу, дезінформації, плітки (крім того, плітка –це свідоме, злісне придумування і перебріхування фактів); прив'язка до часу і до середовища свого виникнення — від байки, повір'я; наявність свіжої новини — від легенди, анекдоту; неофіційність — від офіційної інформації. Разом з тим, і в умовах функціонування, і у внутрішній структурі, формах споживання і передавання, чутка зберігає свій зв'язок із усіма перерахованими типами соціальних повідомлень.

 

2. Обставини, що сприяють поширенню, сприйманню та передаванню чуток

Виникненню чуток сприяє ряд соціально-психологічних обставин: 
         1. Чутки виникають в умовах бажаної, значимої інформації при незадоволеному інтересі. 
         2. Джерелом виникнення чуток часто є співробітники з підвищеним рівнем тривожності або люди, що задовольняють особисті потреби, наприклад, демонструють свою перевагу у володінні інформації. 
         3. Якщо людина не відчуває себе в безпеці - він відчуває тривогу, страх. Емоційне напруження саме по собі є чинником виникнення чуток, за допомогою яких люди контролюють загрозливі умови реальності. Також ділячись, один з одним тривожними побоюваннями відбувається емоційна розрядка. 
        4. Дефіцит або слабка офіційна інформація, про яку-небудь ситуації. Через довгого мовчання керівництва, інформаційний вакуум часто заповнюються чутками. 
        5. Виникненню чуток сприяє несприятлива, тривожна обстановка в колективі, наявність серйозних організаційних проблем. 
        6. Іноді породженню чуток сприяє «витік інформації» з так званих, достовірних джерел. 
        7. Конфліктуючі сторони також часто поширюють чутки, точніше «порочить компромат». 
         8. Тривала затримка у прийнятті рішень з боку керівництва у важливому питанні, про яке мають уявлення співробітники також породжує домисли у вигляді чуток. 
        Також є соціально-психологічні обставини, які спонукають одних людей поширювати чутки: 
        1. Механізм самоствердження: передаючи іншому відомості («ексклюзивну» інформацію), що складають зміст чуток, людина піднімає себе в своїх очах і в думці навколишніх, як людина більш обізнана, наближена до рівня людей, що володіють подібними відомостями. 
        2. Тут же можна розглядати і потреба у владі. Інформаційна влада з успіхом може реалізовуватися в поведінці людей, з кимось ділячись інформацією, а з кимось ні. Саме тому досить часто найбільш затятими розповсюджувачами чуток є люди, формальна діяльність яких відіграє в організації далеко не першу роль, але які хочуть показати свою значущість і вплив. 
        3. Почуття солідарності, яке виражається в прагненні допомогти колегам, друзям по роботі, попередити їх і дати можливість самим або спільно підготуватися до зустрічі з неприємною подією. 
       4. Спонукання інших до підтримки себе і своєї позиції, підштовхування до групових дій, які розповсюджувач чуток не вирішується здійснити сам, поодинці. 
       5. Потреба в приналежності до суспільства. Коли людина поширює чутки, ним рухає відчуття своєї включеності в групу. 
       6. Чутки - це також вельми поширений спосіб релаксації і розваги, своєрідне проведення вільного часу. 
       Соціально-психологічними обставинами, що спонукають людей сприймати чутки,є: 
        1. Перш за все, це згадані раніше, загальні обставини неблагополуччя і тривожності. 
        2. Прагнення людини оберігати себе від неприємностей, по можливості передбачати їх, підготуватися, і зменшити шкоду, якщо уникнути його неможливо. 
        3. Механізм психічного зараження, ідентифікації з групою. Людина довіряє всьому, що роблять все, прагне рятуватися разом з усіма. До того ж зміст чуток схвалюється більшістю «Всі говорять ...». Думка, поділюване більшістю, розглядається багатьма людьми, як правильне, що заслуговує уваги. 
        4. Дуже важливою особливістю сприйняття чуток є легка сугестивність частини людей, некритичність сприйняття інформації.