Центральні банки в системі монетарного та банківського управління

• видає гарантії та поруки;

• веде рахунок Державного казначейства України без оплати та нарахування відсотків;

• виконує операції щодо обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням та виплатою доходу за ними;

• веде особові рахунки  працівників Національного банку;

• веде рахунки міжнародних організацій;

• здійснює безспірне  стягнення коштів із рахунків своїх  клієнтів відповідно до законодавства, у тому числі за рішенням суду;

• інші операції, які  має право виконувати НБУ для  забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк також має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками. При цьому Національному банку заборонено:

• бути акціонером або  учасником банків та інших підприємств, установ;

• здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням його діяльності;

• здійснювати торговельну, виробничу, страхову та будь-яку іншу діяльність, що не відповідає функціям НБУ.

Перераховані вище обмеження  не стосуються випадків, коли НБУ набуває  будь-яких прав та активів щодо покриття заборгованості перед ним. а також  у разі участі в капіталах інших  підприємств, установ, що забезпечують його діяльність, та в деяких інших випадках.

Що стосується податкового  режиму, то Національний банк сплачує всі податки відповідно до законів України з питань оподаткування.

 

2. Емісійно-касові операції НБУ.

Виключним правом введення в обіг(емісії) грошей та організації їх обігу, а також вилучення грошей з обігу належить Національному банку. Своє емісійне право НБУ реалізує через виконання емісійно-касових операцій.

Емісійно-касовими операціями центрального банку називають  усі види операцій, що пов'язані з  випуском в обіг грошей.

В структурі емісійно-касових  операцій Національного банку можна  виділити три групи операцій:

1. операції  з резервними фондами НБУ;

Резервні фонди становлять собою стратегічний запас банкнот  і монет національної валюти у  Центральному сховищі. Вони забезпечують потреби банків та економіки країни в готівці.

Центральне  сховище - це структурний підрозділ НБУ, до функцій якого входять:

• зберігання резервних  фондів Національного банку;

• контроль за якістю готівки, що надходить від Банкнотно-монетного  двору;

• видавання готівки  управлінням НБУ та приймання  від них надлишків готівки;

• вибірковий контроль за якістю формування готівки управліннями НБУ та проведення експертизи готівки;

• збирання, контроль та оброблення зношеної і не придатної  до обігу готівки та її утилізація.

У грошових сховищах територіальних управлінь НБУ мають зберігатися  запаси готівки, достатні для забезпечення не менше як тримісячної потреби  регіону за кожним номіналом.

Друком паперових грошей в Україні займається створена 1994 року Банкнотна фабрика. Того ж року на її базі було створено Банкнотно-монетний двір НБУ. А з 1997 веденням в дію Фабрики банкнотного паперу в Україні утворився замкнутий цикл виробництва грошей. Із того ж року в Україні функціонує монетне виробництво.

НБУ встановлює правила випуску в обіг, зберігання, перевезення, інкасації та вилучення готівки з обігу, а також визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств та організацій.

Але при виконанні  емісійних операцій слід розрізняти такі два поняття, як випуск готівки в обіг та емісія готівки. Емісія — це додатковий випуск готівки в обіг, вона є фактором грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку. Натомість випуск готівки – це підкріплення кас банків готівкою.

2. касові  операції Національного банку;

Для проведення операції з готівкою в територіальних управліннях  створюється оборотна каса. Оборотна каса може складатися:

• із кас прибуткової, видаткової, прибутково-видаткової, обміну;

• каси з приймання  та видавання готівки інкасаторам;

• каси перерахування;

• кас, що виконують інші операції (реалізації ювілейних, пам'ятних, інвестиційних монет та іншої  нумізматичної продукції, скуповування дорогоцінних металів тощо).

Касири видаткової, прибуткової  та інших кас здійснюють щоденні  записи прийнятих і зданих готівкових сум в окремій Книзі обліку прийнятої і виданої готівки та інших цінностей. Для обліку внутрішнього переміщення цінностей використовують інші книги обліку:

• Книга обліку запасів готівки  у сховищі;

• Зведена книга обліку запасів готівки у сховищах;

• Книга обліку видачі із грошового  сховища банкнот для оброблення та повернення їх у грошове сховище;

• Контрольний журнал обліку відчинення, зачинення та опечатування грошових сховищ;

• Книга обліку готівки оборотної  каси та інших цінностей;

• Зведена книга обліку оборотної  каси та інших цінностей.

3.інкасація та  перевезення цінностей.

В структурі всіх територіальних управлінь  НБУ створено відповідні відділи  інкасації та перевезення цінностей, а в понад 300 найбільших районах - дільниці інкасації та перевезення цінностей відповідних управлінь НБУ, які функціонують у відділеннях та філіях інших банків, а в цілому по системі Національного банку перевезенням цінностей та інкасацією готівки відає Департамент перевезення цінностей та організації інкасації.

Усі операції, які виконує  центральний банк, є взаємопов’язаними  та взаємозалежними. Найбільше це ілюструють саме розрахункові відносини в країні, оскільки збої в системі платежів можуть спричинити таку ситуацію, за якої проблеми платоспроможності, ліквідності та кредитоспроможності однієї кредитної установи можуть призвести до неможливості виконання операцій і викликати системний ризик. А саме запобігання всім видам системних ризиків і є одним із найважливіших завдань центральних банків для забезпечення стабільності кредитно- банківської системи та успішної реалізації грошово-кредитної політики.

З огляду на це можна визначити  як одне з пріоритетних завдань центрального банку створення такої розрахунково-платіжної  системи в країні, яка б максимально зменшила системний ризик та всі його наслідки. У нашій країні НБУ виступає безпосереднім організатором міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕН), а також здійснює ліцензування та контроль за приватними розрахунково-кліринговими системами.

Міжбанківські розрахунки являють собою систему здійснення та регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами в процесі їх діяльності. НБУ виступає безпосереднім організатором міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП).

Існують два варіанти організації міжбанківських розрахунків:

а) централізований, за якого організатором міжбанківських розрахунків виступає центральний банк і кореспондентські відносини встановлюються між центральним банком та іншими банками;

б) децентралізований, за якого розрахунки здійснюються шляхом установлення прямих кореспондентських лоро- та ностро-рахунків один в одного.

Лоро-рахунок — це кореспондентський рахунок, відкритий іншому банку в нашому, що відображається в пасиві балансу банку (тобто «ваш рахунок у нас»);

Ностро-рахунок  — це наш рахунок, що відкритий в іншому банку, який відображається в активі балансу банку (тобто «наш рахунок у вас»).

Слід зауважити, що як при централізованому, так і при децентралізованому варіантах міжбанківських розрахунків можна застосовувати кліринг та розрахунки через власну платіжну систему (ВПС).

Кліринг – система  безготівкових розрахунків за товари, цінні папери та послуги, що грунтується  на зарахуванні взаємних вимог та зобов’язань.

 

3. Кредитні операції

Кредитування Національним банком інших банків є одночасно  як методом впливу на грошово-кредитний  ринок, так і способом надання  кредитів рефінансування для підтримки  ліквідності банків. Через кредитування інших банків центральний банк впливає на обсяги грошової маси для її збільшення, тим самим розширюючи кредитні можливості банківської системи. У той же час центральний банк для інших банків є кредитором останньої інстанції, до якого вони звертаються, попередньо використавши всі можливості міжбанківського ринку кредитів та фондового ринку для оперативного підтримання своєї ліквідності на належному рівні. Тому центральний банк виконує одну зі своїх основних функцій - функцію «банку банків», результатом виконання якої є підтримка їх ліквідності.

Кредити рефінансування класифікуються за різним ознаками.

За формою забезпечення розрізняють різні види ломбардних кредитів.

Ломбардні кредити являють собою кредити під заставу депонованих у банку цінних паперів. До них відносять, перш за все, державні цінні папери: державні облігації з різними термінами обігу, казначейські векселі, векселі, раніше враховані іншими банками, а також надійні корпоративні цінні папери.

За термінами використання кредити рефінансування поділяються на короткотермінові (до 14 днів) та середньотермінові (до 180 днів). Короткотермінові кредити рефінансування видаються на 1 або декілька днів (до одного місяця) для оперативної підтримки ліквідності банку, тому їх називають коригуючими. Серед короткотермінових кредитів рефінансування потрібно виділити одноденні кредити (овернайт), які надають для щоденної підтримки ліквідності балансу. Це найдорожчі кредити, їх надають через постійно діючу лінію рефінансування. Середньотермінові кредити видають на термін декілька місяців тим банкам, які відчувають потребу у фінансових ресурсах сезонного характеру (дуже характерно для аграрних країн); унаслідок тимчасової неефективності структури своїх активів; або за форс-мажорних обставин соціального, політичного або економічного характеру (стихійне лихо, «чорний понеділок» іт.д.).

За способом надання кредитів НБУ, рефінансування поділяється на такі види:

1) рефінансування банків  шляхом операцій на відкритому  ринку (до яких відносять короткотермінове  та середньотермінове рефінансування банків, кредити «овернайт», купівлю-продаж державних цінних паперів на відкритому ринку);

2) рефінансування шляхом надання стабілізаційних кредитів.

Для банків нашої країни кредитором останньої інстанції виступає Національний банк України. При цьому НБУ може підтримати ліквідність інших банків через відповідні механізми рефінансування тільки за умови дотримання цими банками таких вимог:

1. Термін діяльності  банку становить не менше ніж  один рік.

2. Наявність ліцензії  на здійснення відповідних банківських операцій.

3. Наявність високоліквідних  активів, що можуть бути передані  в заставу (державні цінні папери, векселі суб'єктів господарської  діяльності резидентів України,  а також нерезидентів України,  авальованих іноземними банками з рейтингом не нижче, ніж «інвестиційний клас», векселі Державного казначейства України)

4. Виконуються всі  вимоги щодо дотримання нормативів регулятивного капіталу, адекватності основного капіталу, поточної ліквідності з урахуванням установленого нормативно-правовими актами Національного банку перехідного періоду нарощування капіталу згідно з програмами капіталізації, що розроблені банками.

5. Сформовано резерв  для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями в установлених обсягах.

6. Здійснюється своєчасне погашення одержаних від НБУ кредитів.

Філії банків, а також  банки, зареєстровані менше ніж  один рік тому. і банки, що не відповідають перерахованим вище умовам, отримати рефінансування в НБУ не можуть.

Отже, в Україні, починаючи  з 1994 року, запроваджувалися ринкові механізми рефінансування банків, серед яких виділяють:

тендери НБУ, кредити „овернайт”, стабілізаційні кредити.

Порядок проведення тендерів Національного банку України

Щопонеділка Департамент  монетарної політики електронною поштою по банківській системі розсилає Повідомлення про тендер, у якому зазначено умови його проведення, а саме:

1) тип тендера (кількісний  або процентний);

2) термін користування  кредитом; ,

3) загальна сума коштів, виставлених на тендер (або без  її оголошення);

4) мінімальна сума  заявки від одного банку;

5) вид забезпечення  кредиту.

Слід зауважити, що умови  проведення тендера визначаються залежно  відстану грошово-кредитного ринку  та ліквідності банківської системи.

Тендери рефінансування НБУ проводить щосереди, перші три середи місяця з короткотермінового рефінансування, а четверту — зі середньотермінового рефінансування.

Для участі в тендері  банк може подати тільки одну заявку, а як забезпечення може запропонувати тільки однорідну заставу (або тільки державні цінні папери, або тільки векселі). Слід зауважити, що як заставу під наданий кредит рефінансування, незалежно від його виду, можуть бути прийняті державні цінні папери, термін погашення яких настає не раніше, ніж через 10 днів після терміну погашення кредиту, або враховані банком векселі, термін пред'явлення до платежу яких настає не раніше, ніж через З0 днів після терміну погашення кредиту.

Рефінансування банків під забезпечення державних цінних паперів здійснюється в розмірах, що не перевищують 90% від їх балансової вартості, а під забезпечення врахованих векселів — не більше ніж 70% їх балансової вартості.

Одержані шляхом тендера  кредити не можуть бути пролонговані і підлягають обов'язковому поверненню.

У кредитному договорі, що укладається між банком та НБУ в разі недостатності коштів для одночасного погашення кредиту разом із процентами, перш за все передбачається погашення заборгованості за кредитами, а потім процентів за користування ним.

У тому разі. якщо банк не повертає вчасно отриманий  через тендер НБУ кредит, то Національний банк має право:

• здійснити безспірне  стягнення заборгованості з кореспондентського рахунку банку повністю або частково вдень закінчення терміну договору;