Шпаргалка по "Физиологии"

55 Авітаміноз,гіповітаміноз,гіпервітамноз

Авітаміноз - захворювання, що є наслідком тривалого неповноцінного харчування, в якому відсутні будь-які вітаміни. . Ознаки авітамінозу

• лущення шкірного покриву.

• ламкість нігтів.

• випадання волосся.

Згодом авітаміноз може привести до набагато більш поганих наслідків: проблем зі шлунково-кишковим трактом, погіршення зору.

Причини, що викликають авітаміноз

Порушення надходження вітамінів з їжею при неправильному харчуванні, недостатньому або неякісному харчуванні.

Порушення процесів травлення або порушення роботи органів, пов'язаних безпосередньо з травленням.

Надходження в організм антивитаминов, наприклад лікарських препаратів синкумар, дикумарол, що застосовуються при лікуванні підвищеної згортання крові.

Особливості дитячого обміну речовин

Особливості обміну речовин у літніх людей.

Гіповітаміноз (від гіпо ( греч. ὑπο - Під, внизу) і вітаміни), хворобливий стан, що виникає при порушенні відповідності між витрачанням вітамінів і надходженням їх в організм; те саме, що вітамінна недостатність.

Гіповітаміноз розвивається при недостатньому надходженні вітамінів. Гіповітаміноз розвивається непомітно: з'являється дратівливість, підвищена стомлюваність, знижується увага, погіршується апетит, порушується сон. Систематичний тривалий недолік вітамінів в їжі знижує працездатність, позначається на стані окремих органів і тканин (шкіра, слизові, м'язи, кісткова тканина) і найважливіших функціях організму, таких як зростання, інтелектуальні та фізичні можливості, продовження роду, захисні сили організму.

Гіпервітаміноз (від гіпер... і вітаміни ), інтоксикація, що викликається прийомом різко підвищених доз вітамінів А і D. Відносно ін. вітамінів можливість розвитку Р. точно не встановлена. Гіпервітаміноз D у дітей розвивається після введення дози вітаміну D понад 50000 ME, а у дорослих 100000—150000 ME в день. У дорослих Р. частіше протікає гостро, з болями в животі, нудотою, блювотою, проносами або замками; різко порушені функції нирок, з'являються гіпертонія, головний біль, болі в кістках і м'язах. У дітей ознаки ті ж, але виражені менш різко. Лікування: припинення прийому вітаміну D, рясне пиття, вливання фізіологічного розчину, прийом глюкози, аскорбінової кислоти, вітаміну Е і ін. Гіпервітаміноз А розвивається після прийому продуктів (наприклад, печінка білого ведмедя) або препаратів, багатих вітаміном А. У дорослих виявляється сильним головним болем, нудотою, блювотою, проносами, лущенням шкіри особи і тіла; у дітей після прийому великої кількості препаратів вітаміну А може розвинутися хронічний Р., який виявляється сухою, шорсткою, такою, що зудить шкірою, розвитком твердих, схожих на шкаралупу, глибоких хворобливих опухань на предплечьях, рідше — на руках і ногах; інколи спостерігається збільшення печінки. Після припинення прийому вітаміну А настає одужання.

56 Залози внутрішньої  секреціїБіологічне значення залоз внутрішньої секреціїВ організмі людини є слинні, шлункові, сальні, потові залози, секрети яких виділяються спеціальними протоками у порожнини тіла (в ротову порожнину, шлунок, кишечник) або в зовнішнє середовище. Такі залози називаються залозами зовнішньої секреції.Однак в організмі є й такі залози, які не мають вивідних проток, а сформовані у них біологічно активні речовини — гормони (від грец. hormao — збуджую) — виділяють у кров. Такі залози називаються залозами внутрішньої секреції, або ендокринними залозами (від грец. endon — внутрішній, сrіпо — виділяю). До ендокринних залоз належать: щитоподібна, прищитоподібні, зобна або вилочкова, гіпофіз, шишкоподібне тіло (епіфіз), надниркові залози, підшлункова та статеві залози (рис. 1).Підшлункова і статеві залози є змішаними залозами, бо частина їхніх клітин виконує зовнішньосекреторну функцію, інша частина—внутрішньосекреторну.Ендокринні залози невеликі за розмірами, мають малу масу, багаті на кровоносні судини. Кров приносить до них необхідний будівельний матеріал і забирає хімічно активні речовини (гормони). Гормони (від грец. hormao — збуджую) — специфічні, фізіологічно активні речовини, які виробляються залозами внутрішньої секреції. Розмір молекул гормонів порівняно невеликий. Це забезпечує їхнє проникнення через стінки капілярів із кров'яного русла в тканини. Гормони порівняно швидко руйнуються тканинами, тому для забезпечення тривалої дії вони повинні постійно виділятися в кров. Тільки в цьому випадку можливе підтримання постійної концентрації гормонів у крові.Гормонам властива відносна видова специфічність, що має велике значення, бо дає змогу нестачу того чи іншого гормону в організмі людини компенсувати введенням гормональних препаратів.За хімічною будовою деякі гормони належать до поліпептидів — інсулін і більшість гормонів гіпофіза. Гормони щитоподібної залози — тироксин і трийодтиронін, а також адреналін і норадреналін, які виробляються в мозковому шарі надниркових залоз, є похідними амінокислот. Гормони кори надниркових і статевих залоз за своєю природою є стероїдами.Гормони впливають на обмін речовин, регулюють клітинну проникність, сприяють проникненню продуктів обміну речовин через клітинні мембрани. Гормони впливають на дихання, кровообіг, травлення, виділення, ріст і диференціювання тканин, з гормонами пов'язана функція розмноження.Вважають, що гормони справляють вплив на організм шляхом активації або пригнічення ферментних систем, через зміну проникності клітинних мембран і шляхом стимуляції генетичних процесів у ядрі клітин. Можливо, гормони, приєднуючись до ферментів, змінюють їхню структуру, а це впливає на швидкість ферментативних реакцій. Проте, майже всім гормонам властива дія через генетичний апарат клітини. Є дані про участь гормонів у синтезі нуклеїнових кислот.Уся діяльність ендокринних залоз регулюється нервовою системою. При порушеннях діяльності ендокринних залоз виникають різні захворювання: посилення діяльності залози—гіперфункція (від грец. hyper — над), коли утворюється і виділяється в кров надмірна кількість гормону, і послаблення діяльності залози — гіпофункція (від грец. hypo — під, пониження), коли утворюється і виділяється в кров мало гормону

57 Залози  внутрішньої секреції дітей різного  віку

Уже в процесі ембріонального розвитку функціонують деякі ендокринні залози, впливаючи на формування плода (вилочкова залоза, шишкоподібне тіло, інсулярний апарат підшлункової залози, корковий шар надниркових залоз).Від року до 6-7 років особливо впливають на організм гормони Щитоподібної залози, шишкоподібного тіла і вилочкової залози. На кінець цього періоду посилюється активність передньої частини гіпофіза, гормони якої є головним фактором, що визначає лінійний ріст дітей аж до періоду статевого дозрівання.Від 7 до 15-16 років посилюється функція гіпофіза, виразно виявляється діяльність статевих залоз, відбуваються складні нейрогормональні зрушення: знижується гальмівний вплив епіфіза на підзгір'я, посилюється секреція гонадотропних гормонів гіпофіза, в крові наднирників починають посилено вироблятися андрогени, які зумовлюють появу вторинних статевих ознак.

58 Гармони  внтурішньої секреціїЩитоподібна залоза розташована на передній поверхні шиї під шкірою і тонким шаром м'язів, трохи нижче гортані. Складається вона з двох бокових часток і перешийка. В залозі багато кровоносних і лімфатичних судин. У новонародженої дитини щитовидна залоза важить в середньому 1 г, під кінець другого року життя — 1-2 г, в 2 роки — 3 г, з 5 до 7 років її вага швидко збільшується з 6 до 10 г. У період статевого дозрівання вага залози продовжує збільшуватись і в дорослих чоловіків важить до 25 г, а в жінок — до 30 г.Щитоподібна залоза виділяє два гормони: тироксин і трийодтиронін, до складу якого входить 65% йоду. Під впливом цих гормонів збуджується центральна нервова система, прискорюється скорочення серця, підсилюється обмін речовин.Тироксин — сильний стимулятор обміну речовин в організмі, він прискорює обмін білків, жирів і вуглеводів, активізує окисні процеси в мітохондріях, що зумовлює посилення енергетичного обміну. Тироксин у невеликих дозах сприяє синтезу білка, а у великих призводить до інтенсивного розпаду білків, жирів та вуглеводів, підвищує збудливість нервової системи, прискорює рухові реакції. Особливо важлива роль гормону в розвитку плода, в процесах росту і диференціювання тканин.При гіперфункції щитоподібної залози людина хворіє на базедову хворобу, яку вперше описав у 1840 році німецький лікар Карл Базедов (1799-1854), а при гіпофункції — на мікседему і кретинізм. Характерними ознаками захворювання на базедову хворобу є збільшення щитоподібної залози (зоб), витрішкуватість (очні яблука виступають із орбіт), підвищується обмін речовин, який супроводжується значним схудненням. У хворих на мікседему обличчя стає одутлим і набряклим, шкіра стає сухою і грубою, волосся випадає, обмін речовин різко падає. Збудливість нервової системи зменшується, психічна діяльність порушується, спостерігається розумова відсталість, працездатність різко падає. Недостатність функції щитоподібної залози у дитячому віці приводить до кретинізму. При цьому затримується ріст і порушуються пропорції тіла, затримується статевий розвиток, відстає психічний розвиток дитини.Дві пари прищитоподібних залоз розташовані на задній поверхні щитовидної залози, часто в її тканині. Загальна їх маса — 0,1-0,13 г. Залози виробляють гормони — паратгормон і кальцитонін, які регулюють обмін кальцію і фосфору в організмі. Паратгормон підтримує вміст кальцію в крові на нормальному рівні, регулює відкладання кальцію в кістах і сприяє зв'язуванню кальцію білками і фосфатами.При гіпофункції прищитоподібних залоз відбувається зниження вмісту кальцію в крові, що приводить до судорожних скорочень м'язів ніг, рук, тулуба і обличчя — тетанії. Кістки розм'якшуються, спотворюючи скелет людини. А нирки, навпаки, "кам'яніють", бо в них кальцій відкладається у вигляді вапна. Гіперфункція спричиняє надмірне окостеніння, підвищення вмісту кальцію в крові, тимчасове підвищення збудливості великих півкуль головного мозку, а потім гальмування. В тканині нирок, у кровоносних судинах серця, слизовій оболонці шлунка і бронхіол відбувається відкладення солей кальцію.