Хворобы голосового апарату

План……………………………

Вступ…………………………….

Розділ І. Основні  характеристики голосу………………………

Розділ ІІ. Хвороби голосу………………………………………….

П.2.1. Причини порушення  голосу………………………………….

П.2.3. Співочі вузлики………………………………………..

П.2.4. Крововилив у гортань………………………………………

П.2.5. Рубці на складках……………………………………………

П.2.6. Нервовий стресс……………………………………………….

Розділ ІІІ. Профілактична  робота над голосом………………………..

Висновки……………………………………………………………………

Список використаної літератури…………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Актуальність. Голос є невід'ємним компонентом процесу комунікації. Мовне спілкування не може повноцінно здійснюватися при порушенні голосоведення. Розлади голосу різного генезу ускладнюють, як процес відтворення мови самим мовцем, так і сприйняття її оточуючими. Найбільш схильні до розладів голосу особи голосoмовних професій, які не володіють навичками правильної голосоподачі. Неправильна техніка голосоведення і, як наслідок цього, перенапруження голосового апарату є поширеними причинами виникнення порушень, які можуть спричинити за собою професійну непрацездатність.

Голос - це унікальне явище, завдяки якому людина отримує  можливість висловлювати свої думки, спілкуватися з оточуючими його людьми. Тривалий розлад голосової функції веде до утруднення міжособистісних відносин, порушення процесу соціальної адаптації, що негативно позначається на загальному розвитку, нервово-психічний стан і  формування особистості дитини. Весь хід нормального розвитку голосy протікає за строго певним закономірностям, при яких кожне вже сформувався  ланка є свого роду базою для  повноцінного формування наступного. Тому випадання якоїсь однiї ланки (або відхилення від норми в  його розвитку) перешкоджає нормальному  розвитку та інших, «надбудованих» над  ним, ланок.

У дитячому віці, який характеризується зниженою стійкістю нервової системи  до несприятливих дій, неправильне  використання голосового апарату може привести до стійких і вираженим  порушенням голосу. 

Мета роботи - вивчення причин та механiзмiв порушень голосу.

Завдання:

1. Дати Основні характеристики поняття «голос».
2. Виділити основні хвороби, що вражають голосовий апарат
3. Показати основні аспекти профілактичної роботи голосового апарату.

Розділ І. Основні  характеристики голосу.

Голос - це сукупність різних за частотою, інтенсивністю та тембром звуків, що вимовляються людиною за допомогою голосового апарату. Голосовий аппарат - комплекс органів і систем, які беруть участь у голосоутворенні. Легені відіграють роль джерела енергії. Повітря з легень проходить через трахею і голосові зв'язки. Голосові зв'язки замикаються й розмикаються, модулюючи повітряний потік, внаслідок чого він набуває вигляду послідовності імпульсів складної форми. Деякі індивідуальні відмінності в будові голосових зв'язок обумовлюють відмінності у формі імпульсів, а значить, тембру голосу.

Частота імпульсів називається  частотою основного тону. Вона грає головну роль в утворенні інтонацій  і співі, а також є «несучою»  для голосних звуків.

Далі, через гортань повітря  потрапляє в ротові і носові резонансні області. Піднебінна завіска ділить повітряний потік між ротовою  і носовою порожниною в різній пропорції. При значному перерозподілі  в носову порожнину виходять назалізовані (тобто набулий носовий тембр) звуки. За відповідною артикуляцією мови, зубів і губ у мовленнєвому тракті можуть утворюватися щілини. При  проходженні через них повітря  завіхрюється, тобто шумить. Такі шуми і шиплячі звуки називаються щілинними.

Коли ми говоримо, відбувається процес зміни форми резонансних  областей ротової і носової порожнин, рух мови, нижньої щелепи і губ, запуск і зупинка (розкриття) голосових  зв'язок. Труднощі акустичного моделювання  мовного тракту полягають насамперед у тому, що весь мовний тракт можна  вважати ланцюгом з зосередженими  параметрами тільки на низьких частотах. При більш високих частотах довжина  звукової хвилі близька або перевищує  довжину мовного тракту. У цьому  випадку процес генерації звуку, що точно може описуватися тільки складними хвильовими рівняннями, навіть без урахування перебудови мовного апарату при артикуляції.

За механізмом голосоутворення, а також з точки зору способу  та мети використання голос поділяється  на розмовний (мовленнєвий) та співочий (вокальний). Розмовний голос поділяється  на побутовий, котрий ми використовуємо у повсякденному житті, та професійний. Професійний голос повинен відрізнятись від побутового витривалістю, максимальною виразністю. Співочий (вокальний голос) може бути аматорським та професійним.

Головні якості будь-якого  голосу - це висота, сила, тембр.

Механізм голосоутворення  центрально обумовлений: в корі головного  мозку знаходиться центр локалізаціі, але для утворення голосу необхідний струмінь повітря, без якого коливання голосових складок неможливо. Голосовий апарат має три периферичних відділи, взаємопов'язаних між собою і якi регулюються корою головного мозку: органи дихання (легені, бронхи, трахея), гортань з голосовими складками (в гортані утворюється слабкий первинний тон голосу), надставнa труба (порожнина рота, носа, глотки, додаткові пазухи носа). У надставнiй трубі голос посилюється і набуває додаткової забарвлення.

Для характеристики голосу вкрай важливі резонатори. Резонатор - порожнє тіло, заповнене повітрям, що має вихідні отвори. Стінки резонатора коливаються, накладаючи обертони і  підсилюючи звук. Чим більше резонатор, тим нижче тон голосу. Найбільший резонатор - грудна клітка. Голос кожної людини індивідуальний. Звуки голоси характеризуються за силою, тембром, висотою. Висота визначається частотою коливань звучного тіла (голосові зв'язки) за секунду. Чим частіше коливання, тим вище звук. Тембр - складнa якість звуку. Його складають: основний тон (коливання поверхонь голосових складок), що обумовлює висоту звучання і обертони. 

Сила звуку (суб'єктивно  сприймається, як гучність) залежить від  амплітуди коливань голосових складок. Чим більша амплітуда, тим голосніший звук.

У дітей характеристики голосу істотно відрізняються від дорослих. Їхній голос слабший  за силою, так як голосові складки дітей коливаються не всією поверхнею, а краями, тобто з меншою амплітудою. Голосові складки дітей коротші, ніж у дорослих, отже, дитячий голос вище. Система резонаторів у дітей не так розвинена, отже, тембральнe забарвленнe голосу слабкe. Голосова функція дозріває протягом тривалого періоду і зазнає змін на протязі всього життя. Характеристики голосу виражено залежать від діяльності залоз внутрішньої секреції (гіпофіз, щитовидна залоза та статеві залози). Вікові зміни голосу: відбуваються, як правило, в 12-15 років. Вікова мутація обумовлена змінами гортані (збільшується в розмірі у чоловіків в 1,5-2 рази, у жінок на 1/3). Голосові складки збільшуються в розмірі по всіх параметрах (довжина, ширина, товщина), починають коливатися всією масою. Збільшується корінь язика. Голос не встигає пристосуватися до швидких анатомічних змін і звучить нестійкo. Голос хлопчиків знижується на октаву, у дівчаток - на 1-2 тони. Причинами зміни голосу в період мутації є порушення координації функцій зовнішніх і внутрішніх м'язів гортані та відсутність узгодженості між диханням і фонації.

 

 

 

 

Розділ ІІ. Хвороби голосу.

П.2.1. Причини порушення голосу.

Порушення голосу призводить до: зміни тембру, гіперназальності (тупіковий резонанс), тихого або  гучного, занадто високого або низького, невідповідаючий віку людини, неправильної вимови слів, порушення інтонації, порушення  темпу.

Причини порушення голосу поділяється на дві велики групи: функціональні, органічні.

Серед типів порушення  голосу слід виділити: зміну тембру, зміну резонансу, зміну гучності, зміна тону.

Функціональні порушення  виникають внаслідок: істеричної дисфонії та афонії (внаслідок психосоматичних  змін), спастичної дистонії.

Хвороби голосового апарату, пов'язані з порушеннями голосової  функції, мають різні причини. Найчастіше причиною порушення функцій голосового апарату є гострі запальні захворювання верхніх дихальних шляхів: ангіни (тонзиліт), гострий нежить (риніт), запалення  глотки (фарингіт), гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт), бронхів (бронхіт). Мовні  навантаження і спів слід припинити  в цьому випадку до одужання. Причина  появи співочих вузликів - підвищене  навантаження на голосовий апарат, неправильний форсований спів. Гострі вузлики при забезпеченні голосового спокою зазвичай мимоволі розсмоктуються. Застарілі вузлики видаляються  оперативним шляхом.

Органічні порушення голосу - патологія голосy, яка виникає  внаслідок анатомічних змін або  хронічних запальних процесів голосового апарату. До периферичних органічниx порушень належать дисфонії і афонії при хронічних  ларингітax, парези і паралічі гортані, стани після видалення пухлин. Ступінь дефекту голосу залежить не від виду захворювання, а від його тяжкості. Так, за будь-якого із зазначених захворювань поряд з афонією може спостерігатися лише незначна зміна тембру (винятком є стан після видалення гортані, яке завжди призводить до афонії).

П.2.2. Хвороби голосового апарту.

До захворювань, з підвищеним професійним навантаженням на голос, відносять співочі вузлики. Вони бувають гострими і хронічними, застарілими. Причина появи – підвищене навантаження на голос, неправильне форсований спів. Гострі вузлики забезпечивши голосовий спокій зазвичай спонтанно розсмоктуються. Застарілі вузлики, зазвичай, видаляються хірургічним шляхом. Поява на зв'язках вузликів може призвести до зміну тембру голосу (з'являється захриплість), зменшенню його діапазону. Щоб уникнути повторного їх виникнення, доцільним є недопущення перевантаженості голосового апарату.

До захворювань з підвищеної експлуатацією голоси, також належить крововилив в голосовиу складку. Воно настає при різкому напруженні (крик, форсування). Голос відразу «сідає». Попри абсолютний голосовий спокій крововилив поступово розсмоктується і може пройти безслідно.

Дисфония – розладголосообразования,протекающее  або у формі ослаблення діяльності голосових складок (>несмикание), або  успазматической формі (>пересмикание, спазми). Зазвичай, це результат перенапруги  нервової системи, посиленою голосової  діяльності, часто плинною і натомість  який-небудь інфекції.

Голосовий апарат відчутно реагує на будь-які зміни організму. Психічні перевантаження, перевтома голосового апарату, зловживання верхніми звуками, криком, хвороба можуть спричинити захворювань голосу.

П.2.3. Співочі вузлики.

Співочі вузлики виникають в  наслідок перенапруги голосу, неправильного  звукодобування. Це своєрідні мозолі на голосових зв’язках.

Симптоми появи співочих вузликів: захриплість, але, якщо не напружувати голос – відновлюється на дуже нетривалий час. І сама виразна ознака появи вузликів – постійні, легкі покашлювання – не першіння в горлі, а як ніби щось заважає. Іноді, поява вузликів спровокована вірусним захворюванням – збільшенням лімфовузлів.

Лікування: В незапущених стадіях допомагає простий рецепт: на м’ясорубці прокрутити м’ясистий лист трирічної квітки Алое, додати квітковий (краще травневий) мед у пропорції один до одного. Приготоване зілля розсмоктувати в роті по одній чайній ложці три рази на день. Після розсмоктування – сорок хвилин не їсти, не пити, не курити!

Ще один рецепт для розсмоктування співочих вузликів: на ніч (на п’ять  годин) на шию пов’язувати компрес, що складається з рівних частин Новокаїну (0,5%), Димексиду і Настойки Алое. І, звичайно ж, категорично не співати, а розмовляти якомога менше, низьким, грудним голосом. Термін лікування  — п’ять-сім днів.

При більш запущеній стадії вузликів, до вищезазначеного лікування рекомендують додавати Алое (внутрішньом’язово, один раз на день, 10 днів), Кальцій Сандоз (по 1-2 таблетки тричі на день) і обов’язкові вливання в гортань.

Для тих вузликів, які почали зарубцьовуватись, потрібно збільшити кількість вливань. При запущених формах допомагає наступнасхема вливань: Лідаза, розведена фізіологічним розчином (1 кубик). Через 20 хвилин, після вливання лідазу — мазь Контрактубекс з фізіологічним розчином. Через 30 хвилин влити без перерв, не змішуючи, по черзі: 1кубік 10% Аскорбінової кислоти; 1 капсула Троксевазин, розчинена в 1мл фізіологічного розчину, 0,3 Гідрокортизону (рідкого), розчиненого в 1 кубику фізраствора.После вливання — 40 хвилин нічого не брати в рот. Курс лікування — 15 днів.

Якщо дане лікування не допомогло, залишається останній засіб —  операція. Вона абсолютно безболісна, через тиждень вже можна співати, але краще помовчати і почекати місяць. Головне, для операції вибрати  хорошого лікаря-спеціаліста.

Деякі лікарі та вокалісти воліють  операцію для видалення співочих вузлів, замість лікування. Це зрозуміло  — на лікування йде місяць-два, а після операції голос з’являється  через пару днів (в окремих випадках через тиждень). Але треба кілька разів подумати, перш ніж вибрати  метод лікування. Сама операція дріб’язкова, все залежить від здібностей лікаря.

П.2.4. Крововилив у гортань.