Монополістична конкуренція

2. Удосконалювання. Конкуренція продуктів є важливим  засобом реалізації технічних  нововведень і поліпшення продукту  з часом. Таке удосконалювання  продукту може бути наростаючим  у двох різноманітних змістах. По-перше, удале поліпшення продукту  однією фірмою зобов'язує конкурента  наслідувати або, якщо вони можуть  це зробити, перевершити тимчасову  ринкову перевагу цієї фірми, у противному випадку їм не  уникнути збитків.

По-друге, прибутки, отримані від вдалого поліпшення продукту, можуть бути використані для фінансування подальших його поліпшень. [16, с.345-349]

 З  огляду на вищесказане робимо  висновок,що економічна ефективність  потребує потрійної рівності - ціни, граничних витрат і середніх  витрат. Рівність ціни і граничних витрат необхідна для досягнення ефективного використання ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми валовими витратами припускає високу виробничу ефективність, використання найбільше ефективної (або - найменьш витратної) технології. Дана рівність означають, чго споживачі одержать найбільший обсяг продукції по найнижчій  ціні, яку будуть припускати існуючі витрати.

 

3.2. Реклама як засіб підвищення  прибутку фірми монополістичної  конкуренції: позитивні та негативні  аспекти

 

Виробник в умовах монополістичної конкуренції може, маніпулюючи продуктом, домогтися принаймні тимчасової переваги над конкурентами. Такий же результат може бути досягнутий виробником за допомогою реклами й інших прийомів стимулювання збуту. У той час як диференціація продукту пристосовувє продукт до споживчого попиту, реклама простосовує споживчий попит до продукту.

Ціль реклами фірми, що діє в умовах монополістичної конкуренції, проста. Фірма сподівається збільшити свою ринкову частку і підсилити лояльність споживачів по відношенню саме до її диференційованого продукту. У перекладі на спеціальні терміни це означає, що фірма сподівається, що реклама пересуне криву її попиту праворуч і одночасно зменшить її цінову еластичність.

Існує множина думок щодо економічної і суспільної бажаності реклами. Разглянемо головні докази за рекламу й обвинувачення проти реклами.

Позитивні аспекти реклами.

 На  користь реклами можна призвести  такі аргументи.

• Реклама надає інформацію, що допомагає споживачам робити розумний вибір. У складній економіці , що змінюється , у споживача існує гостра потреба в близькому знайомстві з новими фірмами, новими продуктами і поліпшеннями в продуктах , що існують. Реклама і є засобом поширення такої інформації.
• Реклама підтримує національну систему зв'язку. Радіо, телебачення,  газети фінансуються частково за рахунок реклами.
• Вважають, що реклама стимулює зміну продукта. Вдала реклама часто заснована на виняткових і корисних властивостях продукту фірми. Отже, для того щоб успішно конкурувати в сфері реклами, фірма зобов'язана поліпшити свій продукт, щоб забезпечити "підстави для продажу".

• Завдяки вдалій рекламі фірма може розширити своє виробництво і за допомогою цього одержати більший ефект.
• Вважається, що реклама є силою, що підтримує конкуренцію. Надаючи інформацію про широку ріноманітність продуктів,  які є замінниками, реклама схильна послабляти монопольну владу. У дійсності інтенсивна реклама часто пов'язана з упровадженням нової продукції, призначеної для конкуренції з  існуючими торговими марками.
• Реклама нібито забезпечує повну зайнятість, стимулюючи високі рівні споживчих витрат. Це має, як вважають прихильники реклами, вирішальне значення в багатому суспільстві, де велика частина сукупної продукції приймає форму предметів розкоші або товарів не першої необхідності. Реклама не потрібна для того, щоб продати їжу голодній людині, але реклама і заходи для стимулювання збуту необхідні для того, щоб переконати сім'ї в тому, що їм потрібна друга машина, відеомагнітофон або комп'ютер. Стабільність у суспільстві достатку потребує діяльності по створенню потреб, зокрема  реклами, інакше не будуть підтримуватися високі рівні виробництва і зайнятості.

Прихильники реклами заявляють, що реклама буде розширювати виробництво фірми, скажемо, з а до b та знижувати  витрати на одиницю продукції, оскільки реалізується ефект масштабу. Деякі критики доказують, що більш імовірним є те, що реклама збільшує витрати і лишає обсяг виробництва в значній мірі незмінним, як передбачається прямуванням  
від а до с.

Негативні аспекти реклами.

• Критики реклами вказують на те, що головна її ціль - переконувати, а не інформувати. Конкурентна реклама заснована найчастіше на вводящих у помилку і неправдиві твердження, що призводять у сумнів і часто вражають споживачів, а не просвіщають їх. Справді, реклама цілком може в деяких випадках переконати споживачі заплатити високі ціни за сильно розрекламовані, але гірші по якості продукти, відмовившись від кращих по якості, але непрорекламованих  продуктів, які продаютсья по більш низьких цінах.
• Витрати на рекламу є щодо невиробничими, вони мало що або взагалі нічого не добавляють до процвітання товариства. Реклама відриває людські і матеріальні ресурси з інших більш гостро потрібних у засобах областей.  Реклама нібито являє собою область недоцільного застосування дефіцитних ресурсів.
• У зв'язку з рекламою виникають значні зовнішні витрати. Дошки оголошень погіршують пейзаж і взагалі псують місцевість. Зростає споживання таких шкідливих продуктів, як тютюн і алкоголь. Підтримка рекламою національних засобів зв'язку може робити несприятливий вплив на їхню точність і якість. 
• Велика частина реклами має тенденцію до самонейтралізації. Результати багатокоштовної рекламної кампанії одного з виробників у значній мірі зводяться на нуль такими ж дорогими кампаніями, проведеними його конкурентами. Кожна фірма після проведення подібної рекламної кампанії володіє майже тієї ж самою долею ринку, яку вона мала спочатку. А витрати і, отже, ціна товарів вища.
• Затверджується, що реклама сприяє росту монополії. З одного боку, велика реклама створює фінансові бар'єри для вступу і тим самим посилює ринкову владу, котрої фірми уже володіють. Вважаеться, що так це є в тютюновій промисловості, де усі виробники в сукупності можуть витрачати більше 600 млн. дол. щорічно на рекламу.

Більшість економістів не хочуть визнавати рекламу важливим чинником, що визначає рівень виробництва і зайнятості. Найбільш мінливою складаючою сукупного попиту є не стільки сильно рекламовані споживчі товари, скільки мало рекламовані товари виробничого призначення. Затверджується також, що витрати на рекламу мають циклічний характер: вони коливаються разом із сукупними витратами, збільшуючи безробіття в погані часи і посилюючи інфляційний тиск у роки процвітання. [10, с.119-123]

Отже ситуація рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції в дійсності є набагато більш складною, чим показує попередній графічний аналіз. Фірма в умовах монополістичної конкуренції в пошуках максимальних прибутків фактично повинна жонглювати трьома перемінними чинниками: ціною, продуктом і рекламно-пропагандистською діяльністю. Реклама скоріше збільшує конкуренцію, ніж сприяє монополії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Адаптація світового досвіду  функціонування фірм на ринку  монополістичної конкуренції до  умов України

 

У 90-х роках в Україні відбувався активний розвиток системи антимонопольного регулювання. Внаслідок процесів демонополізації, що здійснювалися шляхом ліквідації, а також поділу державних монопольних утворень, знизився рівень монополізації економіки. Так, питома вага монополізованих товарних ринків у 1998 р. порівняно з 1994 р. зменшилась у машинобудуванні з 97,7 до 14,2%, у хімічній та нафтохімічній промисловості — з 61,9 до 9,7%, у галузях чорної та кольорової металургії — з 44,9 до 9%.

У цілому на початку 1999 р. до переліку підприємств, що займають монопольне становище на загальнодержавних ринках, було включено 372 суб'єкти господарювання, які діють на 579 товарних ринках (на 1.01.1997 р. — відповідно 506 і 753).

Крім того, з 1998 р. в машинобудуванні і металообробці на ринках 152 товарних груп (6,6% від загальної кількості) монопольне становище було близьким до абсолютного.

У хімічній та нафтохімічній промисловості абсолютно монополізованими були ринки 53 товарних груп (8,4% від загальної кількості), в чорній та кольоровій металургії — 19 ринків (2%), в галузях будівельного комплексу — чотири підприємці були абсолютними монополістами.

Абсолютно монополізованими були ринки м'ятного ефірного масла, риболовних сіток, сириці, амінокислот, стрептоміцин-сульфату, поліакрилату, племінних бджіл закарпатської породи, послуг комунального обслуговування сільського населення тощо.

У лютому 1992 р. було прийнято Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В 1993 р. Верховна Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України". Порядок розгляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначають Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджені у 1994 р.

З 1.01.1997 р. введено в дію Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Захист конкуренції у підприємницькій діяльності передбачено статтею 42 Конституції України, яка проголошує:

• Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
• Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку,неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
• Види і межі монополії визначаються законом.

Деякі норми антимонопольного законодавства містять інші закони України. Серед них такі: Закон України "Про підприємства в Україні", який, наприклад, у статті 3 містить норми щодо об'єднань підприємств; Закон України "Про приватизацію державного майна", який містить норми щодо проведення приватизації державних підприємств-монополістів, об'єднань підприємств тощо. Закон України "Про видавничу справу", наприклад, передбачає проведення державної політики у вказаній галузі на принципах дотримання свободи, протидії монополізації. Загалом норми антимонопольного законодавства містять близько 100 законів України з питань регулювання економічної діяльності.

Законодавство України визначає фірму монополістом, коли її частка на ринку певного продукту перевищує 35%. Ця цифра для окремих виробництв може бути знижена Антимонопольним комітетом. Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним становищем на ринку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.

За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:

• майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців — юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем; 
• оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавлення ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.

Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.

У кінці 90-х років основними видами порушень антимонопольного законодавства України були зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками — суб'єкти природних монополій та представники органів державної влади.

Розподіл штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловживання монопольним становищем — 64,5%; недобросовісна конкуренція — 6%; неправомірні угоди — 2%; дискримінація органами державної влади — 0,5%; неподання інформації та невиконання рішень АМК — 27%.

Практика застосування чинного антимонопольного законодавства показала, що через недоліки у нормативноправовій базі воно поки що не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Згідно з програмою "Україна-2010", здійснюватимуться заходи щодо вдосконалення антимонопольного законодавства з метою забезпечення ефективного державного впливу на розвиток конкуренції.

У більшості країн світу уряди намагаються підтримати конкуренцію та усунути монополістичні тенденції, про що свідчить антимонопольне законодавство. В Україні антимонопольне законодавство перебуває на стадії становлення і тому ще не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Крім того, рівень абсолютного монополізму в Україні залишається високим. [2, с.5-11]

Як бачимо антимонопольне законодавство України побудоване з урахуванням світового досвіду. У даний час, незважаючи на помітний розвиток конкуренції, Україна належить до країн з високим рівнем абсолютного монополізму в економіці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

 Основні  ознаки монополістичної конкуренції: значна кількість фірм у галузі, які мають невеликий контроль  над цінами; взаємозалежність фірм  відсутня ,а змова практично неможлива; продукт диференційований; в економічному суперництві використовують цінову й нецінову конкуренцію; входження в ринок є відносно легким.

Диференціація продукту є знаряддям, за допомогою якого фірми в умовах монополістичної конкуренції можуть нейтралізувати тенденцію до зменшення економічних прибутків у довгостроковому періоді. Диференціація продукту забезпечує споживачеві широкий вибір продуктів та їх покращення.

До методів конкурентної боротьби монополістичного конкурента відносять:

методи цінової конкуренції вона означає,що головним методом боротьби є ціна;

методи нецінової конкуренції,до них відносять,насамперед,рекламу і поліпшення якості товару;