Фактори забезпечення конкурентоспроможності вищого навчального закладу

УДК

Курило М.С.

Фактори забезпечення конкурентоспроможності вищого навчального закладу

В сучасних умовах проблема виживання вищого навчального закладу – це проблема підвищення його конкурентоспроможності. Із-за наявності великої кількості вищих навчальних закладів в країні – це боротьба  за підвищення якості наданих освітніх послуг, за кращий формат організаційної структури, що дозволяє найбільш ефективно розподіляти бюджетні та позабюджетні засоби з метою подальшого розвитку вищого навчального закладу, його матеріально – технічної бази, підвищення кваліфікації співробітників, забезпечення  пристойної заробітної плати, тощо.

Питанням сучасного стану освіти в Україні та перспективи її розвитку досліджують А. Алексюк, І. Бех, О. Гребельник, М. Дробноход, І. Зязюн, Б. Клименко, Т. Красікова, В. Кремень, О. Сухомлинська, Т. Усатенко, Ю. Шумилов та інші. Одним з основних напрямів вирішення цієї проблеми провідні науковці та організатори системи освіти в Україні (І. Булах, І. Вакарчук, В. Вікторов, В. Гапон, Ю. Зіньковський, В. Курило, К. Левківський, В. Луговий, Т. Лукіна, Є. Хриков, С. Шевченко та ін.) визначають удосконалення системи управління якістю навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Один з напрямків підвищення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів - використання конкурентних переваг, заснованих на інноваційних стратегіях. Провідні економісти вважають, що забезпечити високі темпи економічного зростання і соціального розвитку можна тільки на основі «концентрації зусиль народу, держави, бізнесу на освоєнні нових, конкурентоспроможних технологій і продуктів, інноваційного оновлення критично застарілого виробничого апарату, переходу до інноваційного розвитку країни, підвищення ролі та відповідальності держави за вибір та реалізацію стратегії, за освоєння та поширення нових поколінь техніки і технології, за ефективність інтеграційних процесів, за сприяння підвищенню інноваційної активності підприємців, вчених, конструкторів, інженерів - молодого покоління, якому належить приймати доленосні рішення і здійснювати їх в майбутні десятиліття , забезпечити високі темпи зростання і соціального розвитку »[2,3].

Декларовані на всіх рівнях влади пріоритетність розвитку вищої школи та науки, режиму найбільшого сприяння часто не реалізуються на практиці. У цих умовах актуальною стає проблема пошуку додаткових (до бюджетного) джерел ресурсного забезпечення. При цьому потрібно принципово інша поведінка персоналу, особливо адміністративного: відмова від утриманства і очікування зовнішньої допомоги, перехід до активного вдосконалення всієї організації діяльності вищого навчального закладу і проведення активної маркетингової політики. Все це вимагає розробки і послідовного здійснення концепції активного виживання закладу в умовах конкуренції, стабільності життєзабезпечення вищого навчального закладу як процесу формування або «вишукування» ресурсів, необхідних для виконання основних і допоміжних функцій освітнього закладу, особливо фінансових, матеріальних, трудових і інформаційних.

В системі забезпечення конкурентоспроможності вищого навчального закладу виділяють зовнішні і внутрішні фактори. Під зовнішніми факторами розуміється все те, що задає формальні правила діяльності вищого навчального закладу на даному регіональному, національному або світовому ринку. Зовнішні фактори не піддаються впливу з боку вищого навчального закладу, але їх необхідно враховувати в оцінці конкурентоспроможності освітнього закладу і у виборі конкурентної стратегії. Внутрішні чинники – це можливості вищого навчального закладу по забезпеченню власної конкурентоспроможності (стратегічний потенціал). Завдання вищого навчального закладу полягає в тому, щоб на основі аналізу факторів зовнішнього середовища перетворювати внутрішні чинники в реальні конкурентні переваги у вигляді конкурентоспроможної продукції [1. С. 132-133].

Взаємодія вищої школи з зовнішнім середовищем необхідно розглядати на трьох рівнях: мегасереда, макросередовище і мікросереда (табл. 1).

Таблиця 1.    

Система факторів, що впливають на конкурентоспроможність вузу[1. С. 134]; [4. С. 153]

Істотні зміни відбуваються в даний час в мегасередовищі: в світовому економічному просторі йдуть процеси глобалізації та інтеграції національних економік, що пред'являє певні вимоги до змісту підготовки майбутніх фахівців. Фактори макросередовища єдині для всіх вищих навчальних закладів країни, а мікросередовище у кожного регіону своє [4. С. 155].

Всі ці фактори можуть як підвищувати, так і знижувати конкурентоздатність вищого навчального закладу. Так як зовнішня середа надає значний вплив на освітній процес, необхідні постійний її моніторинг і пошук методів адаптації до її змін.

Внутрішня середа також схильна до змін, вона визначає потенціал вищого навчального закладу в області якості освітніх послуг і повинна гнучко реагувати на зміни зовнішнього середовища (табл. 2). Зміст навчання задають державні освітні стандарти, а також професійно-освітні програми, розроблені вищим навчальним закладом. Безпосередній вплив на якість освітніх послуг надають методи і засоби навчання. Ядром вищого навчального закладу, що визначає якість навчання, є кадровий потенціал, від рівня професіоналізму викладачів, від їх володіння сучасними методами і засобами навчання також залежить якість освітніх послуг. Виробничий (матеріально-технічний) потенціал не менш важливий: не буває технологій без засобів навчання. Фінансовий потенціал впливає на якість кадрового, виробничого та інформаційного потенціалу, він формується за рахунок власних джерел і фінансових ресурсів, одержуваних від держави[4. С. 154-155].

Таблиця 2.                                               

Фактори внутрішнього середовища,що

характеризують конкурентоспроможність вищого

навчального закладу [5. С. 21]

Дану таблицю необхідно доповнити таким важливим фактором внутрішнього середовища, як інноваційність вищого навчального закладу, яка характеризується: багатоваріантністю форм надання освітніх послуг (по тривалості навчання, формуванню навчальних планів і програм, форм і методів навчання); наявністю сучасних форм контролю знань; оригінальністю програм навчання; орієнтацією на певний сегмент споживачів та ін. Істотний вплив на якість освіти, а відповідно і на конкурентоспроможність вищого навчального закладу, роблять також розроблені вищими навчальними закладами системи управління якістю на основі стандартів освітньої діяльності.

Конкурентний потенціал вищого навчального закладу визначається сильними і слабими його сторонами, наявністю виняткових переваг, а також можливостями і загрозами, які несе для нього змінювана зовнішня середа. Щоб забезпечити гідну якість освітніх послуг, стійку конкурентоспроможність, керівники вищих навчальних закладів повинні приділяти особливу увагу формуванню та реалізації стратегічних і тактичних маркетингових програм [4. С. 155].

Конкурентоспроможність вищого навчального закладу тим вище, чим повніше і точніше надані їм освітні послуги відповідають вимогам споживачів. Переліки вимог різних контрагентів вузу в значній мірі збігаються, серед них можна виділити наступні: якість освітніх послуг, імідж вищого навчального закладу, асортимент освітніх послуг, ціна освітніх послуг, сервіс.

Наблизити характеристики освітніх послуг до переваг споживачів, використовувати інформацію про запити ринку в маркетинговій діяльності вищих навчальних закладів допомагає модель конкурентоспроможності вищого навчального закладу. На першому етапі виявляється попит на освітні послуги з боку основних господарюючих суб'єктів того чи іншого регіону - окремих індивідів, домогосподарств, підприємств та організацій, держави - ​​і визначаються найбільш важливі з них для даного вищого навчального закладу. Другий етап - моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища вищого навчального закладу і пошук способів адаптації до їх змін. Третій - визначення пріоритетів споживачів і при необхідності коректування освітніх послуг, що надаються вищим навчальним закладом, відповідно до обраного сегментом ринку. Заключний етап - прийняття управлінських маркетингових рішень, з тим щоб при мінімальних витратах в максимальній мірі задовольнити запити споживачів.

На сучасному етапі розвитку ринку освітніх послуг маркетинг стає основним засобом управління вищим навчальним закладом.

Функціональна структура маркетингу включає:

• дослідження ринку (вивчення конкурентів, споживачів,спектра освітніх програм, пропонованих на ринку; оцінка ємності ринку, розподілу ринкових часток);

• управління асортиментом освітніх продуктів (формування продуктового ряду; управління життєвим циклом продуктів; інновації в асортиментній політиці);

• управління маркетинговим впливом (розробка маркетингової стратегії і програми; організація маркетингової служби, проведення маркетингового аудиту);

Досягнення конкурентоспроможності вищого навчального закладу можливо тільки при формулюванні дерева цілей і вирішенні конкретних завдань за наступними компонентами системи: 1) місія вищого навчального закладу (що ми хочемо і чим володіємо?), 2) «вихід» вищого навчального закладу (що ринок споживачів чекає від нас?), 3) зовнішня середа (хто і як на нас впливає з іншого боку?), 4) «вхід»вищого навчального закладу (що ринок постачальників може дати вищому навчальному закладу?), 5) стратегія і структура вищого навчального закладу (яка повинна бути стратегія функціонування та розвитку вищого навчального закладу, які підрозділи він повинен мати?); 6) процеси з переробки "входу" в «вихід» (якими процесами і як повинен управляти вищий навчальний заклад?) [6. С. 37].

Після формулювання місії, вивчення запитів споживачів, аналізу зовнішнього середовища, прогнозування конкурентоспроможності елементів «входу» слід розробити структуру спеціальностей, інноваційних програм, навчальних планів і сформулювати вимоги до якості різних процесів: маркетингових, економічних, соціальних, забезпечуючих, освітніх, інноваційних та ін.. Головною умовою підвищення конкурентоспроможності вищого навчального закладу є інтеграція школи, вищого навчального закладу, науки, виробництва та ринкового механізму (табл..), перетворення інженерно-економічної освіти в інтегровану систему [6. С. 38].    

Отже, управління конкурентоспроможністю вищого навчального закладу будується в певній послідовності: місія вузу; зв'язок вузу із зовнішнім середовищем; інструменти інноваційної економіки; принципи, функції та методи правління.

Література:

1. Голік А. Система зовнішніх факторів конкурентоспроможності

вузу / / Вища освіта в Росії. 2007. № 7. С. 131-135. 2. Кузик Б. Н. Росія в просторі і часі / А. І. Агєєв, О. В. Доброчеев, Б. В. Куроєдов, Б. А. М'ясо-едова. - М.: Інститут економічних стратегій, 2004. 3. Кузик Б. Н. Росія - 2050: стратегія інноваційного прориву / Б. Н. Кузик, Ю. В. Яковець. - М.: ЗАТ«Видав-тво« Економіка », 2004. 4. Лівандовський А. Зовнішня і внутрішня середу вузу: вплив на якість освіти / / Вища освіта в Росії. 2006. № 7.С. 152-155. 5. Оболенська Т.Є. Маркетинг освітніх послуг: вітчизняний і зарубіжний досвід: Монографія. – К. 2001.- 208 с. 6. Фатхутдінов Р.А. Управління конкурентоспроможністю вуза// Вища освіта в Росії.2006.№ 9.С. 37-38.