Типологія жіночих образів у романі Джейн Остен

Найбільш романтична пригода Джейн відбулася на Девонширському узбережжі, куди влітку виїжджало сімейство Остена. Саме там Джейн і познайомилася з якимось молодим чоловіком, який, за словами Кассандри, відчував до її сестри найніжніші почуття. Згодом Кассандра дуже високо відгукувалася про цього прихильника, і навіть стверджувала, що Джейн відповідала йому взаємністю. ,,Вони розлучилися, але він обіцяв обов'язково знайти її знову …”. Однак більше вони ніколи не зустрілися – через деякий час Джейн дізналася про його раптову загибель. Можливо, ця історія сильно вплинула на Джейн, проте сама вона нікому про це не говорила. Лише через роки після смерті Джейн, її сестра Кассандра повідала племінницям про цю трагічну любов.

Відомий і інший випадок. У 1802 році Джейн і Кассандра гостювали  в будинку сімейства Біггов неподалік  від Стівентона. Харріс Бігг-Уітер  зробив пропозицію Джейн (не соромлячись тим, що був на шість років молодший за неї), і Джейн дала згоду. Тим не менш, до наступного ранку вона передумала, і вони разом з сестрою з'явилися в Стівентоні, де вимагали у брата, щоб він негайно відправив їх додому в Бат. Можливо, це було не зовсім чемно по відношенню до Бігга, але Джейн зберегла самоповагу. Харріс Бігг був багатий, що не заважало йому при цьому бути “величезним і незграбним”.  
Так чи інакше, Джейн так і не вийшла заміж і весь свій запас нерозтраченої материнської любові перенесла на своїх численних племінниць і начисленні літературні твори. Наприклад, “Pride and pejudice” (,,Гордість і упередження”) вона називала не інакше як “my favourite child”: (,,своєю улюбленою дитиною”) [4].

1. 2. Головні теми у романі ,,Гордість і упередження”

Джейн Остен переписала ,,Перші враження”, які в новій редакції були перейменовані “Pride and pejudice” (,,Гордість і упередження”). Книга побачила світ у кінці січня 1813. Права на ,,Гордість і упередження” Джейн продала всього за 110 фунтів, ймовірно для того, щоб отримати гроші авансом, не чекаючи доходів від продажу. Тому, коли книга була перевидана в 1813 році, Джейн більше нічого не отримала.

Роман ,,Гордість і упередження” витримав три перевидання прижиттєвих і до цих пір входить до п'ятірки найбільш популярних творів англійської літератури. Він удостоївся доброзичливої уваги критиків і якийсь час був надзвичайно популярний у світі. Відома репліка письменника Р. Шерідана: ,,немає нічого дотепніше цієї книги” [4]. Роман починається рядком, яку навіть англійські критики часто називають найвідомішою в англійській літературі: “It is a truth universally acknowledged, that a single man in possession of a good fortune, must be in want of a wife”: (,,Всім відомо, що кожний молодий чоловік, який має гроші, мусить підшукати собі дружину”) [8, 1].

Гордість жінки, абсолютно убогій і абсолютно вільній – у своїй бідності у своїй іронії, в силі свого характеру. Один з найбільш відомих англійських романів. Це безперечний шедевр Джейн Остен. Тут вона вперше повністю контролює свої пристрасті та можливості; моралізаторські міркування не вторгаються в аналіз і характеристику персонажів; сюжет дає простір її почуттю комічного і авторським симпатіями. Роман дійсно присвячений полюванню на женихів, і темі вдалого шлюбу і ці теми висвітлені автором з усіх боків і досліджена з точки зору всіх можливих результатів – комічного, повсякденного, емоційного, практичного, безперспективного, романтичного і навіть (у випадку Mr. Benet) трагічного. Майстерно побудовані діалоги, тонкий гумор і нещадна сатира, романтика і психологічна достовірність зробили роман хемпширскої провінціалки класикою відразу після його появи на прилавках.

Серед тих, хто зміг гідно оцінити роман ще за життя Джейн Остен – був Вальтер Скотт. Рецензуючи роман, письменник звернув увагу на основну відмінність стилю Остен – ,,як найтонкіший дотик, завдяки якому навіть пошленькі події та характери стають цікавими від правдивості описів і почуттів” [4].

РОЗДІЛ II. ТЕМА ЖІНКИ У ТВОРЧОСТІ ДЖ. ОСТЕН

Тема жінки в романах Джейн Остен виражена яскраво, інколи вибагливо, образи жінок наділені різними характерами. Героїні творів Остен – сучасні їй панянки із верстви не дуже заможних дворянських родин, а головна тема творчості письменниці – мораль англійського суспільства ранньої індустріальної епохи.

Хоча героїні Остен завжди є незалежним і сильним, вони відображають різні періоди в житті письменниці. Деяким з них пощастило. Але всі вони є невід'ємною частиною Джейн, образи жінок є відображення власного досвіду з життя.

2. 1. Жіноча емансипація  у творчості Дж. Остен

Дослідження гендерно-маркерованих процесів у літературі неможливе  без ретроспективного аналізу традиційних  стереотипних уявлень, які визначають статусне положення жінки. Саме проблема освіти жінок, яка виявляла у багато чому, соціальний статус ,,феміністок до фемінізму”, порушувалися у працях М. Астел, М. Уоллстоункрафт, Дж. Остен та багатьох інших письменниць ХVIII-ХIХ cторічч.

Хоча термін ,,фемінізм” і не був зареєстрований у його сучасному значенні до кінця ХIХ сторіччя, дослідники показють, що і Мері Уоллстоункрафт, і Джейн Остен будували свої феміністичні судження, спираючись на роботи Мері Астел, леді Чадлей, Мері Маколей, що суперечка Рідчарсона-Філдінга була пов’язана з фемінізмом і страхом жіночої емансипації, що твори Мері Уоллстоункрафт та скандал, пов’язаний з її смертю, вплинули на феміністичну політику у самому кінці ХVIII сторіччя [3, 2 ].

Розквіт ,,жіночої літератури” у Британії у ХVIII-ХIХ сторіччях досить яскраво демонструє процес осмислення британськими інтелактуалками своіх прав, привілеїв, рівно як і обмежень, які накладені на їх долю відношенням до ,,слабкого полу”. Слід відзначити, що осмислення цього складалося із кількох пластів: з одного боку, ставленням до жіночого питання у безпосередній поведінці тієї чи іншої романістки, у її реальному житті; з іншого боку проектувалися на сюжети, та образи героїнь творів, які були написані жінками [1, 2].

У цій хвилі боротьби за освіту, рівні з чоловіками права, почала працювати Дж. Остен. Її романи не мають широкої галереї жіночих образів, де кожна героїня була б феміністично спрямована чи хоча б намагалася щось змінити у стані речей суспільства, у якому жила. Явище фемінізму у випадку Дж. Остен, на наш погляд, можна розглядати у її спробах писати романи, бо літературною працею займалися чоловіки, це була лише ,,чоловіча справа”.

Досліджуючи її творчість, на прикладі найвідомішого її роману ,,Гордість і упередження”, можна простежити гумор, до якого вона часто звертається. Вона полюбляла сміятись та смішити. Чекати від гумориста, щоб він (чи вона) не виказав того, про що думає – означає вимагати від нього надзвичайно багато. Дж. Остен безпомилково відчувала безглуздість, претензії, нещирість, афектованість, однак все це забавляло її, а не викликало розпоч.

Окрім гумору Дж. Остен мала ще схильність до спостережень. Спостерігала вона уважно та почуття при цьому відчувала  надзвичайно високі, однак саме гумор  додавав госироти та жвавості її почуттям. Світогляд її був невеликим. У всіх її книгах приблизно одна й та сама історія. Ніби, одні й ті ж самі люди кожного разу розглядалися з іншого боку. Здоровим глуздом вона була щедро наділена і ніхто краще за неї не знав, що їй не під силу. Вона писала про те, що знала. Як першим зазначив доктор Чаплен, вона жодного разу не намагалася відтворити діалог двох чоловіків, який вона, по суті, не могла й почути [6, 3].

Світ романів Дж. Остен  – це світ звичайних чоловіків  та звичайних жінок. Її світові бракує таємничості, але він зовсім не затьмарений. Тут є емоції, відбуваються помилки, які породжені вихованням, дурним впливом оточення. Так, наприклад: як та соціальна розмежованість, яка з самого початку була між Дарсі та Елізабет “ No blood would have been my friend for much less evil than me”: (,,Неродовитість була б для мого друга куди меншим злом, ніж для мене”), “Affinity of your mother, though undesirable, - nothing compared to disregard the laws of decency…”: (,,Спорідненість вашой матері, хоча і небажана, - ніщо в порівнянні зі зневагою законами пристойності…”) [8, 215].

Сама ж вона дивиться на світ своїх  героїв іронічно. Вона не нав’язує читачам своїх оцінок, однак її позиція завжди відчувається. При всій зовнішній камерності її романи насичені описами героїв. Грошові відносини відіграють у них чималу роль. Розмови-гроші ведуть як негативні, так і позитивні персонажі, яким симпатизує автор. Перша характеристика майже кожної людини – це гроші, сума її річного прибутку: “A single man of large fortune; four or five thousand a year. What a fine thing for our girls!" (,,Самотній чоловік, зі значним становищем; заробляє чотири або п’ять тисяч на рік. Яка чудова партія для наших дівчаток!”); “First of all Mr. Uikhema without doubtful stirred my sister's fortune, even thirty thousand pounds…”: (,,В першу чергу мистера Уікхема, без сумнівно, вабило статок моєї сестри, рівний тридцяти тисячам фунтів…”) [8, 220].

Задовго до Теккерея Остен  звернула увагу на типову англійську хворобу – снобізм.

Сатиричне перо письменниці  намалювало усю цю малопозитивну  галерею соціальних типів – аристократів, дворян різного калібру та міщан.

Вражає, що у письменниці було досить мало ілюзій. Хоча її романи і мають щасливмй кінець, зло в них не переборне, а доброчесність зовсім не перемагає. Так вона руйнує на той час принципи ,,ідеальних романів”. Можливо тому про шлюб Дж. Остен говорить скоромовкою, усього декілька речень. Розповідь про майбутнє щастя її героїнь, мабуть, здавалася їй недоречною у світі, де так відчувається дефіцит моральності. Хоча сама вона зростала у суспільстві, де було прийнято робити ,,ярмарок наречених”, вона чи не першою серед англійських романісток заговорила про те, що виходити заміж без кохання аморально, гроші ніяк не можуть вважатися єдиним мірилом щастя. Плата за комфорт та благополуччя – відчуженість та байдужість, втрата інтересу до життя – може бути занадто високою. Це вона яскраво показує на випадку містера Беннета: “Natura of Mr. Bennett was composed of so many contradictory qualities, such as sarcastic intellect, restraint and chudokovatost that twenty-three years of life with him was little that my wife has learned to understand it. But its meaning was much easier to understand. She was a woman very near, uneducated, withstupid character . If something bothered her, she was really nervous breakdown. Target for her life was to give their daughters in marriage, and joy – visits and gossip”: (,,Натура містера Беннета складалася з стількох суперечливих якостей, таких як саркастичний розум, стриманість і чудоковатость, що двадцяти трьох років життя з ним виявилося мало, щоб дружина навчилася його розуміти. А ось її сутність зрозуміти було куди легше. Вона була жінкою дуже недалекою, неосвіченою, з безглуздим характером. Якщо їй щось турбувало, вона впадала в нервовий розлад. Цілю її життя було видати заміж своїх дочок, а радостями – візити і пліткування”) [8, 8]. Письменниця неодноразово підкреслбє це у тексті, постійно звертаючи нас до образу життя містера Беннета та його дружини. Містер Беннет оселився в своїй бібліотеці серед книжок, він збудував свою стіну, яка і символізує цю відчуженість від дружини.

Самотність, дає нам  зрозуміти Дж. Остен, можливо спираючись на свій власний досвід, іноді краще за самотність удвох; вона показує як сприймався шлюб у той час, коли щастя та шлюб були двома різними речами, вони не витікали одна із одної, а лише доповнювали одна одну: “Marriage will be very help their happiness”: (,,Шлюб буде сприяти їхньому щастю.”) [8, 118]. Шлюб розглядався лише зі сторони корисності та що отримує наречена чи наречений із такого шлюбу: “My girlfriend is very сlever, although I am not sure that her marriage to Mr Collins, the most wise act. But she seems very happy, but from a practical standpoint, this certainly was good for her party”: (,,Моя подруга дуже благорозумна, хоча я не впевнена, що вважаю її шлюб з містером Коллінзом самим мудрим вчинком. Однак вона здається дуже щасливою, а з практичної точки зору це безперечно, була для неї хороша партія”) [8, 195].

Образ Елізабет пройшов  крізь призму власних поглядів письменниці. На її прикладі вона показує власні погляди на шлюб, який не моживий без кохання. У кінці твору, містер Беннет звертаючись до Елізабет, говорить фразу, яка є головною у системі поглядів авторки на шлюб: “I know that to live happy and carefree, you can only, if you respect your husband, if you believe in his superiority over you”: (,,Я  знаю, що жити щасливо і безтурботно, ти зможеш тільки якщо будеш поважатьи свого чоловіка, якщо будеш вірити в його перевагу над собою”) [8, 400]. Тут, мабуть, слід зазначити, що в         Дж. Остен був свій погляд на роль жінки у шлюбі.

2. 2. Інтерпритація гендерних  стереотипів у тексті Дж. Остен ,,Гордість і упередження”

Під впливом історичних, політичних, суспільних і культурних змін за кожним індивідом у певному соціумі закріплюється гендерна роль чоловіка чи жінки. На їх основі створюються деякі узагальнені уявлення про особливості поведінки чоловіків і жінок, про очікувані від них реакції та дії, про прийнятні тільки для чоловіків і тільки для жінок види діяльності – інакше кажучи, у суспільній свідомості формуються гендерні стереотипи [10].

Гендерні відношення також фіксуються у вигляді мовних стереотипів, які накладають відбиток на комунікативну поведінку індивідів. Мова жінок суттєво відрізняється від чоловічої на всіх рівнях. Наприклад, в англійській мові такі відтінки кольорів, як aquamarine, mauve, beige, lavender, є більш притаманні жіночому мовленню, хоча це й не означає, що жінки розрізняють більше відтінків кольорів, ніж чоловіки. Жінки частіше використовують вічливі форми, звертання.

В англійській національній літературі ХІХ-ХХ ст. гендерна проблематика є однією із домінуючих і виступає джерелом до розуміння місця жінки в суспільстві, її ролі в розвитку суспільного прогресу, виявлення типовості чи специфіки питання про її права та свободи. Одними із найперших і найбільш репрезентативних у цьому плані є творчі доробки таких письменниць, як Джейн Остен, Шарлотта і Емілі Бронте, Джордж Еліот, Елізабет Гаскелл, які органічно вписуються в соціокультурний та літературний контекст епохи. Проте відправною точкою в розвитку гендерної проблематики справедливо вважається творчість саме Дж. Остен. Її твори відіграли визначну роль у формуванні ,,жіночої прози” вікторіанської епохи, здійснивши значний вплив на твори її наступниць [11, 17].

У романі Дж. Остен ,,Гордість і упередження” сутність гендерних стереотипів реалізується не тільки за допомогою звернення письменниці до проблем, які стосуються розподілу гендерних ролей у британському середовищі тієї епохи, а також за допомогою численних мовних засобів. У першу чергу, це стосується лексичних одиниць, паремій, афоризмів, мікротекстів, які вживаються у відношенні до чоловіків і жінок, а також репрезентації гендерно маркованих особливостей мовленнєвої поведінки