Фольклорні мотиви гумористичних творів С. Руданського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Степан Васильович Руданський… Це імя відоме багатьом шанувальникам гострого і дотепного слова. Спадщина цього письменника – оригінальне явище в нашій літературі. Вона ґрунтується на фольклорній основі, витікає з народних джерел. Це відчутно вже в назві творів. Автор називає їх не віршами, а співомовками, тобто призначеними для розмови чи співу, для побутування в народі.

Твори Степана Руданського є значним внеском в українську літературу. Письменником було створено не так вже й багато творів, але всі вони разом та кожен з них окремо є справжніми перлинами української літератури. Творчість Руданського поєднує у собі дві, на перший погляд, протилежні риси: твори письменника, з одного боку, характеризуються новаторством, аж до створення якісно нових жанрів, а з іншого боку, Руданськии використовує фольклорні мотиви, що вже роками побутували як в усній, так і в писемній літературній творчості. Степан Руданськии відомий нам як автор-новатор, який створив та ввів у широкий вжиток новий ліро-епічний жанр — співомовки. Співомовки — це якісно новий жанр української літератури, вони грунтуються на поетичній обробці та частковому творчому переосмисленні народних анекдотів, усмішок, навіть казок. За обсягом співомовки невеликі, у них оповідається про якусь комічну подію, кінець найчастіше несподіваний та гумористичний, твір зазвичай завершується дотепним стислим висловлюванням. Співомовки Руданського містять у собі традиції народних усмішок, вони зачаровують нас живою народною мовою, пересипаною прислів’ями та приказками, смішними фразами. Як на мене, співомовки Руданського є дуже цікавими і для сучасного читача, адже яскравий гумор, властивий цим невеличким творам, є зрозумілим та актуальним і для нас. Адже народний гумор, як на мене, по-справжньому вічний, бо заснований на народній мудрості, на поглядах наших пращурів, які ще й досі живуть десь у нашій підсвідомості.   

 Кращі традиції творчості «незрівнянного анекдотиста» успадкувала й сучасна література: всі наші гумористи й сатирики зазнали певного впливу його співомовок. На жаль, співомовки С. Руданського побачили світ лише через тридцять років після їх написання. Але вони одразу ж були підхоплені народом. Його гумор — це сміх нескореного народу, який вірить у свої сили, своє краще майбутнє.

Темарій співомовок С. Руданського – це дуже різнобарвна картина людського співжиття, побачена крізь призму сміху. Важко знайти якось явище буття, що не опинилося б на вістрі дотепного, інколи – гостро сатиричного слова поета. Тут і недоладний посполитий люд ("Не свої ноги"), і здирники-хабарники ("Засідатель"), і крутії-крамарі ("Добре торгувалось"), і багато інших "героїв", що мають не тільки національне, а й інтернаціональне походження.

Доступність і простота поетичної мови гуморесок, українська сміхова культура, афористичність, глибокий підтекст переконують у тому, що митець був наділений непересічним талантом, чесно працював у царині національної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Білокопитов М. На іменинах у С.Руданського / М. Білокопитов // Запорозька Січ. – 1998. – 17 лютого. – С. 2.
2. Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість / В. Герасименко. – К.: Наукова думка, 1985.-179 с.
3. Герасименко В. „Лірникові одежини" С.Руданського / В. Герасименко // Народна творчість та етнографія. – 1960. – № 2. – С. 102-107.
4. Герасименко В. Степан Руданський – поет-демократ / В. Герасименко // С.Руданський . Твори. – К.: Держ .вид-во худ. літератури, 1956. – 321 с.
5. Гончарук М. До питання про основний текст гуморесок С. Руданського / М. Гончарук // Питання текстології. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 28 – 50.
6. Гончарук М. Назріле академічне видання С. Руданського і доля його літературної спадщини / М. Гончарук // Слово і час. – 1994. – № 6. – С. 34 – 45.
7. Зленко Г.С. Руданський – шлях до Ялти / Г. Зленко // Слово і час. – 1999.– № 1. – С.46-49.
8. Історія української літератури XIX ст.: У 3-х кн.-Кн. 2: 40-60-ті р. ХІХ ст./ [гол. ред. М. Яценка]. – К.: Либідь, 1996. – 384 с.
9. Киричок П. Міський лікар Ялти : сторінки життя відомого українського поета С. Руданського / П. Киричок // Золоті ворота. – 1993. – № 5. – С. 25-38.
10. Колесник П.С. Руданський / П. Колесник. – К.: Дніпро, 1971. – 111 с.
11. Кравченко В.С. Руданський як автор співомовок / В. Кравченко, К. Пирогова // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. – Запоріжжя: ЗДУ. – 2002. – С. 44-46.
12. С. Руданський // Історія літератури руської (української) [заг. ред. О. Огоновський]. – Ч.2., 1991. – С.319-330.
13. Погребенник В. Рідний край у поезії С. Руданського / В. Погребенник // Українська мова та література. – 1998. – №1. – С. 2-3.
14. Приходько І.С. Руданський – поет національного болю / І. Приходько // Дивослово. – 1999. – №4. – С.54-57.
15. Руданський С. Повне зібр. тв.: в 3-х т / С. Руданський. – К.: Наукова думка, 1972. – Т.1. 547 с.
16. Сиваченко М. Про гумореску С Руданського „Господь дав" та її італійські і німецькі літературні паралелі / М. Сиваченко // Сторінки історії української літератури і фольклористики . – К.: Наукова думка, 1990. – С. 116-133.
17. Слапчук В. Національна ментальність у співомовках С.Руданського / В. Слапчук //Дивослово. – 1994. – № 9. – С.5.
18. Чубук М. "Повій, вітре, на Вкраїну..." (Про українського поета С.Руданського) / М.Чубук // Наука і суспільство. – 1984. – № 1. – С. 39-40.
19. Юрик П. Співець козацької гідності (До 125-ти річчя з дня смерті С. Руданського ) / П. Юрик // Запорозька Січ. – 1998. – 5 травня.