Гуманізм епохи Відродження

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2012 в 13:49, реферат

Краткое описание

Ренесансний гуманізм, також класичний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури. Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Гуманізм епохи Відродження.docx

— 151.17 Кб (Скачать документ)

Гуманізм і Ренесанс були явищем винятково міським. Зовсім безсумнівна  та обставина, що міський характер культури Ренесансу і зв'язаний з ним  ренесансний індивідуалізм відбилися  на всіх шарах тодішньої культури і, зокрема, естетика Ренесансу назавжди залишилася в очах культурного європейського  суспільства як естетика індивідуалістична.

Але аж ніяк не можна говорити про повну незалежність індивідуалістичної естетики Ренесансу як від середньовічної ортодоксії, так і від античної скульптурної тілесності. Усім цим  визначається людина ренесансної естетики по її змісту й сутності. Однак їй була властива і своя власна, теж  цілком специфічна духовна структура, що виявлялася в двох видах, що завжди переходили один в інший і часто  навіть мало чим відрізнялися, а  саме в неоплатонізмі і гуманізмі. Неоплатонізм Ренесансу додавав  його естетиці піднесений, оживлений, завжди поетичний і часто навіть веселий, художньо-грайливий і життєво-радісний, майже богемний характер. При цьому  неоплатонізм естетики Ренесансу зберігав свою специфіку й у порівнянні з античністю, і в порівнянні із середніми століттями.

На відміну від теоретичного неоплатонізму ми розуміємо гуманізм як практичну систему вільнодумних переконань в області моралі, громадськості, політики, педагогіки і взагалі історичного  прогресу. Власне кажучи, усі ренесансні неоплатоніки теж були гуманістами, включаючи і тих, котрі минулого ближче усього до середньовічної ортодоксії.

Ці напрямки думки могли  і нескінченно близько сходитися  одне з іншим, аж до повної тотожності, і досить значно розходитися, аж до їхнього повного протиставлення. Епоха Відродження в історії  світової культури має революційну, поворотну роль. Не можна назвати  таку сферу культури, в якій би не виникли явища, процеси, що визначили  весь подальший розвиток, аж до сучасного  їх стану. На зміну церковній ортодоксії, яка панувала неподільно, приходить  новий погляд на світ, в центрі якого  стоїть людина, гуманізм, об'єктом вивчення стає і саме людське суспільство, починаються пошуки шляхів його справедливого  устрою.

     




Информация о работе Гуманізм епохи Відродження