Здорове і повноцінне харчування

Квасоля багата білками, вуглеводами, мінеральними солями та іншими корисними для людини речовинами. По живильним цінності квасоля не поступається гороху. Страви з бобових, зокрема з квасолі, ситні та поживні, тому вони підходять для сніданку. Це каші, котлети, запіканки (з картоплею), паштети. Такі страви можна готувати заздалегідь — нескоро псуються. Для варіння супів краще використовувати квасолю білих сортів, оскільки кольорова квасоля надає відварам темний відтінок. Слід враховувати, що бобові вимагають тривалого варіння, тому їх попередньо замочують, квасолю наприклад, на 3-4 години.

 

 

4.2. Корисність фруктів

 

Фрукти й ягоди — це комора вітамінів (С, каротину та інших.). Вони містять легкозасвоюючі вуглеводи — цукор (глюкоза,фруктоза, сахароза) і різноманітний асортимент мінеральних речовин, органічні кислоти, фітонциди, харчові волокна (клітковина).

Яблука — одні з найпоширеніших у нашій країні плодів. У складі цукрів в яблук переважають глюкоза і фруктоза. Яблука не багаті вітаміном С, однак у літній і осінній час є суттєвим постачальником цього вітаміну. При зимовому зберіганні вміст у них вітаміну С значно зменшується. Яблука багаті солями калію, мають сечогінну дію. Вони містяться яблучну, цитринову, інші органічні кислоти. Без перебільшення можна сказати: яблука корисні всім — як здоровим, і тим, хто страждає різними захворюваннями, наприклад атеросклерозом, гіпертонією, захворюваннями печінки, нирок, суглобів. Яблука у кількості приблизно 1,5кг широко використовують при надлишкової масі в розвантажувальні дні.

Слива свіжа і сушена (особливо чорнослив) є ніжним послабляючим засом. Рекомендується при схильності до запорів. Завдяки вмісту сполук калію, вітаміну С, харчових волокон включення сливи до раціону харчування корисно при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, захворюванні нирок.

Цитрусові — апельсини, мандарини, грейпфрути, лимони відрізняються високими смаковими якостями, приємним ароматом, містять вітаміни (С, Р, каротин), солі калію, фітонциди.

Апельсини і мандарини близькі за складом. Вони містять цукру (8,1 мг%), вітамін С (60 мг% в апельсини і 38 мг% в мандаринах). Апельсини багатші органічними кислотами, ніж мандарини.

Лимони містять менше цукру (3мг в 100 грамах), а органічних кислот значно більше. Вони, як і апельсини і мандарини, містять вітамін С (40 мг%), вітамін Р, сполуки калію, а грейпфрути — 45 мг% вітаміну С.

Ягоди також багаті вітамінами.

Брусниця багата органічними кислотами (цитринова, яблучна, щавлева, бензойна), її використовують при лікуванні гастритів зі зниженою кислотністю. Таким хворим корисна бруснична вода, свіжа і мочена брусниця.

Суниця (садова, лісова) в свіжому і сушеному вигляді рекомендується при подагрі, як сечогінний засіб, що сприяє виведенню солей з організму. У земляниці багато вітаміну С та мало органічних кислот. Її можуть включати у меню люди, які страждають гастритом із підвищеною кислотністю.

Клюква (журавлина) містить великий набір органічних кислот. Киселі і морси з неї добре втамовують спрагу, підвищують апетит. Лікарі рекомендують ці напої хворим після операції, і навіть при захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури і пригніченням апетиту. Корисна журавлина і хворим гастритом зі зниженою кислотністю (після загострення). При певних захворюваннях нирок і серцево-судинної системи, коли рекомендується обмежити кухонну сіль, додавання в страви журавлини покращує їх смак.

Малина (сушена або у вигляді варення) — хороше потогінний і жарознижуючий засіб. Лікувальний ефект малини пояснюється вмістом у ній саліцилової кислоти.

Обліпиха поєднує у собі надзвичайно велику зміст вітаміну С та токоферолу — вітаміну Е. ці вітаміни відіграють істотне значення при профілактиці прогресування атеросклерозу. За вмістом каротину обліпиха перевершує навіть моркву. З її ягід отримують олію, яку застосовують для загоєння виразок і ран. Воно має і болезаспокійливу властивість.

Смородина чорна знаменита безліччю вітамінів С та Р. За вмістом вітаміну С свіжа чорна смородина поступається лише шипшині. Заготовлену про запас чорну смородину корисна їсти взимку і коли організм відчуває брак вітаміну С. Смородина червона містить значно менше вітаміну С, ніж чорна. Однак у ній більше каротину і органічних кислот. Червона смородина і сік з неї добре вгамовують спрагу, підвищують апетит. З іншого боку, червона смородина корисна при схильності до запорів.

Чорниця використовується при лікуванні гострих і хронічних захворювання органів шлунково-кишкового тракту, у яких часто бувають проноси. Зккріплюючу дію чорниці зумовлено вмістом великої кількості дубильних речовин, які надають протизапальну дію і зменшують перистальтику кишечника. З сушеної чорниці готують настій, відвар, кисіль.

Шиповник — рекордсмен за вмістом вітаміну С. Настій шипшини заслужено набув популярності як жовчогінний, легкий сечогінний засіб. Настій готують з розрахунку 15г шипшини на склянку води. Для приготування цього напою плоди шипшини заливають окропом і кип'ятять в емальованому посуді під кришкою 10 хвилин, потім настоюють протягом 6-7 год. і проціджують. Отримана порція містить близько 100мг вітаміну С.

Чорноплідна горобина відрізняється багатим вмістом вітамінів Р, С. Поєднання цих вітамінів сприяє зміцненню стінок кровоносних судин. Чорноплідну горобину корисно включати у раціон харчування тим, хто має порушена проникності судин. І це буває при гломерулонефриті, геморагічних діатезах. Низка спостережень і експериментальних досліджень, які є свідченням того, що плоди чорноплідної горобини надають судинорозширюючу дію. Отже, вони корисні тим, хто страждає на гіпертонію.

 

 

 

4.3. Користь соків з овочів, фруктів, і ягід.

 

Кожного дня потрібно пити різноманітні соки для здоров'я. Фахівці науки про харчуванні завжди вважали, що натуральні соки плодів і ягід мають займати в повсякденному раціоні людини значне місце. Маючи різноманітні смакові гами, вони не лише освіжають, добре втамовують спрагу, а й мають лікувальну й профілактичну дію. Соки — важливе джерело вітамінів. Регулярне вживання соків стимулює процеси обміну речовин, підвищує опірність до інфекцій, забезпечує стійкість організмам при стресових ситуаціях.

Органічні кислоти (яблучна, цитринова та інших.), які у соках, допомагають краще засвоювати їжу. З іншого боку, можуть почасти компенсувати відсутню соляну кислоту за певних захворюваннях, що супроводжується зниженою шлунковою кислотністю.

Соки багаті також мінеральними речовинами, включаючи мікроелементи, яких багато у будь-якому плодовому соці, виводять з організму зайву вологу. Саме тому лікарі рекомендують овочеві і фруктові соки тим, хто страждає захворюваннями серцево-судинної системи та нирок, що супроводжуються набряками.

 Клетчатка (пектинові  речовини), якої багато в м'якоті в плодах і в соках з м'якоттю, покращують перистальтику кишечника, допомагають виведення з організму холестерину. Такі риси соків дозволяють рекомендувати їх при атеросклерозі, і навіть при захворюваннях кишечника.

В натуральні соки не додають цукор, тому вони малокалорійні. Вони незамінні в раціоні тих, кому необхідно схуднути. Корисні соки і при інфекційних захворюваннях із підвищеною температурою і зниженням апетиту.

Відомо, що у похилому віці, і навіть при деяких захворюваннях — атеросклерозі, ішемічній хворобі серця,ожиренні — слід менше вживати рафінованого цукру (сахарози). Його надлишок в раціоні сприяє зростанню жировій тканини та підвищенню вмісту холестерину. Що ж до вуглеводів всі соки містять фруктозу і глюкозу. Наприклад, в яблучному фруктози вчетверо більше, ніж сахарози, а вишневому — майже в 15 разів. Ці вуглеводи натуральних плодів і овочів більш благодійно (ніж рафінові цукри) діють на обмін речовин. Соки необхідні як хворих людині, так й здоровій, особливо дітям.

Хоча термічна обробка при промисловому виготовленні соків і дозволяє багато в чому зберегти їх харчову цінність, проте якомога більше всіх корисних речовин міститься в свіжоприготованому сирому соці. Тому при приготуванні соків в домашніх умовах, краще це робити відразу перед вживанням.

Отже, користь соків для організму людини очевидна. Але сік — це, у першу чергу, харчовий продукт, і його лікувальний вплив, зрозуміло, менш сильний, ніж, приміром у лікарській таблетці, і до того не відразу помітний.

 

 

4.4. Хліб у нашому харчуванні

 

Хліб посідає особливе місце у нашому харчуванні. Без хліба неможливо уявити харчовий раціон як здорової людини, і тих, хто потребує дієтичного харчування. До того ж таки, хліб має рідкісну для продуктів харчування властивість — він не приїдається, не набридає, що дозволяє включати його у раціон повсякденно.

Хліб — важливе і найдоступніше джерело цінного рослинного білка (поруч із картоплею, крупами, бобовими), що містить ряд незамінних амінокислот (метіонін, лізин,треонин). У пшеничному хлібі білка міститься більше, ніж у житньому (відповідно 8,6 і 5,6%). Багато у хлібі і вуглеводів (в житньому — 40—43%, в пшеничному —- 42—52%). Жирів мало — від 0,6 до 2,9%.

Хліб — суттєве джерело вітамінів групи В. Він служить повсякденним постачальником рослинної клітковини. Нарешті, він — джерело необхідних організму мінеральних речовин (калію, кальцію, магнію, натрію, фосфору, заліза) . Хліб —висококалорийний продукт. Калорийність пшеничного хліба трохи вища, ніж житнього. 100г житнього хліба це 190 Ккал, а 100г пшеничного хліба із борошна вищого гатунку — 233 Ккал. Калорийність здоби ще більше: 100г — 297 Ккал.

При різноманітному харчуванні, що включає продукти як рослинного, так і тваринного походження, сить вживати приблизно 300—400г хліба на день. Проте при деяких хворобливих станах кількість хліба, який включають до раціону, зменшують. Наприклад, гладкій людині лікар можить рекомендувати зменшити кількість хліба в раціоні до 100—150г щодня. Конкретніші рекомендації з питань, щодл оптимальної кількості хліба в раціоні, може дати лікар, який знає ваші енерговитрати, спосіб життя, стан здоров'я.

Про хлібі ще можна додати, що враховуючи меншу калорійність житнього хліба, його частіше, ніж пшеничний, слід вживати тим, хто схильний до повноти. Для більшості здорових людей корисніше житній хліб, виготовлений із борошна грубого помелу. Але житній хліб категорично не рекомендується при загостренні виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного гастриту із підвищеною кислотністю.

Зазвичай, лікарі не рекомендують повністю виключати хліб з раціону. Тим, хто схильний до повноти, повинен у першу чергу відмовитися від солодощів — цукерок, тістечок, тортів, варення. Кількість хліба можна без шкоди для здоров'я обмежити до 2—3 шматків щодня, переважно житнього.

 

 

 

4.5. Роль круп у здоровому харчуванні

 

Крупи, які використовуються у нашому харчуванні, доставляють організму вуглеводи (у різних крупах їх міститься від 65 до 77%), рослинні білки (7—12%), жири (>до.6%), мінеральні речовини, серед яких фосфор, залізо, калій, магній, кальцій, такі вітаміни, як У5, У,РР та інших.

З погляду дієтології, крупи може бути універсальними продуктами і використовуватися незалежно від захворюванні. Використовуючи різну кулінарну обробку, можна забезпечити максимально щадний режим органам (рідкі й протерті каші), або викликати активізацію моторної функції кишечника (розсипчасті каші).

Деякі крупи (рис, вівсяна, перлова) при разварюванні виділяють білково-крахмальний слиз, який використовують при приготування слизових супів, Ці супи між іншими першими стравами трохи менше збуджують шлункову секрецію, не викликають значної перистальтики кишечника. Слизисті супи додають у раціон при загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічного коліту, що супроводжується розладом діяльності кишечника, хронічного панкреатиту.

Манну крупу виготовляють із пшениці. Вона швидше розварюється, добре засвоюється, містить мінімум клітковини (0,2%). Рідкі манні каші додають у дієти, призначені при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і після операцій на шлунку і кишечнику.

Рис, як і манна крупа, містить мінімум клітковини (0,4%). Найбільш м'які страви - слизистий суп з рису, протерта рисова каша. Рис добре поєднується з молоком, овочами та фруктами. Розсипчас та рисова каша, рисовий плов із родзинками, пудинг, запіканка, котлети, і десятки інших страв з цієї крупи можуть прикрасити сніданок, обід, вечерю. Деякі люди зрікаються рясу, боючись розжиріти, однак це крупа, вуглеводи якої представлені переважно крохмалем, який набагато менше сприяє повноті, ніж торти, варення й інші продукти, багаті цукром. Калорийність рисової крупи приблизно дорівнює калорійності гречки.

Кулінарам відома здатність рису вбирати у собі сіль. Тому з її допомогою можна врятувати становище, коли суп виявився пересоленим. І тому досить жменю крупи завернути в мішечок з марлі, опустити в каструлю і прокип'ятити її вміст. Відомо, що вживання великої кількості рису корисно при захворюваннях суглобів, що пов'язане з відкладенням солей. Гадаю, що рис істотно виведення солей з організму людини не здійснює, а лише сприяє цьому.

Пшенная крупа виготовляється з проса. Багата мінеральними речовинами, зокрема калієм і магнієм. Доцільно включати пшоняну кашу і супи з пшоном до раціону лікувального харчування при захворюваннях серцево-судинної системи.

Гречана крупа багата вітамінами, а по кількості вуглеводів, білків і жирів вона має перевагу над іншими крупами. Але її білки із своїм   аминокислотним складом вважаються найбільш повноцінними. Гречка багата лецитином, що зумовлює її застосування при захворюваннях печінки. Хворих на цукровий діабет нерідко цікавить, чи справді вони мають віддавати перевагу гречаній крупі. З погляду змісту вуглеводів гречка не відрізняється істотно, наприклад, від пшона, Страви і гарніри з будь-яких круп дозволяються при цукровому діабеті в обмеженій кількості, узгодженому зі своїм лікарем.

Ячнева і перлова крупи виробляються з ячменю. Перловую крупу використовують при приготуванні розсипчастих каш, різних супів, зокрема слизових. Їдять перлову кашу гарячою. Холодною вона втрачає смак, гірше перетравлюється. З ячної крупи готують як розсипчасті, так і рідкі каші. Ці крупи корисні при захворюваннях кишечника, що супроводжуються при запорах.