Тактика слідчого огляду та освідування

При виїмці повинна  бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім'ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у веденні якої знаходяться предмети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитись тільки за згодою дипломатичного представника.

Виїмка проводиться  у присутності двох понятих. Про  проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.

Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК у разі відмови  виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку.

5. Фіксація результатів  обшуку та виїмки

Про проведення обшуку та виїмки складається протокол, який є джерелом доказів. Він має відповідати загальним вимогам, передбаченим ст. 85 КПК, а також спеціальним вимогам ст. 188 КПК, і складається з трьох частин: вступної, описової, заключної.

У вступній частині зазначається коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук чи виїмку. Тут також зазначається, що перед обшуком чи виїмкою слідчий запропонував добровільно видати предмети чи документи і яку було дано на це відповідь.

Описова частина  містить відомості про об'єкти пошуку, умови їх зберігання та способи маскування. Якщо під час обшуку виявлено тайник, необхідно детально описати його конструкцію, вказати розміри, місцезнаходження, яким чином приховано тощо.

У протоколі необхідно  зазначити загальні та окремі ознаки виявлених предметів (назва, розмір, форма, маса, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.). Завдання слідчого полягає в тому, щоб охарактеризувати та індивідуалізувати вилучений  предмет, зафіксувати ознаки і особливості, які дозволяють відрізнити його від інших схожих предметів, виключити можливість підміни. У разі вилучення виробів з дорогоцінних металів в протоколі обшуку (виїмки) вказують назву виробу, його родові та індивідуальні ознаки, колір або відтінок, розмір, кількість, особливості окремих частин (якщо є можливість — масу і розмір кожної частини), наявність пробірних знаків (фігурних клейм і цифрових позначок проби) (рис. 32). При описі виробів з фарфору, фаянсу та майоліки слід звертати увагу на їх маркування (рис. 33).

Певну специфіку  має опис зброї, яку вилучено при  обшуку. Необхідно вказувати тип і вид зброї (холодна, вогнепальна, бойова, мисливська, спортивна, саморобна), систему (автоматична, напівавтоматична, нарізна, гладкоствольна), марку, номер, клеймо виробника (рис. 34).

У разі вилучення  продовольчих товарів у протоколі  зазначаються найменування, маса, об'єм, кількість продуктів, їх стан, якість, упаковка, маркування, дата виготовлення тощо. Цих вимог слід дотримуватись й при описі промислових товарів. При вилученні однорідних предметів необхідно зазначати їх кількість. Якщо вилучаються цінні папери чи гроші, то вказують їхні серії та номери, вартість, інші реквізити.

У протоколі обшуку зазначається, в якому місці та за яких обставин виявлено ті чи інші предмети пошуку (ст. 188 КПК). Необхідно описати, яким чином зберігалися такі предмети: відкрито чи переховувалися у спеціальних  тайниках, інших суб'єктивно недоступних місцях.

Рис. 34. Заводські  клейма на вогнепальній зброї іноземних  фірм Патрони кругового запалювання:

Австрія: 1 — Хіртенбергська патронна фабрика; 2 — Келлер і Ко, Хіртенберг. Великобританія'. З — Елей, Лондон; 4 — Ай-Сі-Ай. Угорщина. 5 — завод «Нитроген», Будапешт. Німеччина 6 — Браун і Блом, Дюссельдорф; 7 і 8 — Г. Ген-шов і К° (Геко), Дурлах; 9 — ДВМ, Карлсруе; 10-12 — РВС, Нюрнберг. Італія: 13 — Д. Фіочи, Лекко. СРСР. 14 — клеймо на цільових патронах. США: 15 — «Каскад», Льюістон (Айдахо); 16 — Ю-Ем-Сі, Бріджпорт (Коннектикут); 17 — Федеральна корпорація по виробництву патронів, Міннеаполіс (Міннесота). Фінляндія: 18 — Патронний завод, Лапуа. Франція: 19 — Жевело і Гопиля, Париж. Чехословаччина. 20 — Блансгрой (колиш. Сельє і Белло), Прага.

Шпилькові патрони:

Австро-Угорщина. 21 — Хіртенбергська патронна фабрика; 22 — Сельє і Белло, Прага. Бельгія: 23 — Ш. Фусно і К°, Брюссель. Великобританія: 24 — Кайнок. Росія. 25 — Московський дроболитейно-патронний завод.

Патрони центрального запалювання:

Австро-Угорщина. 27 — Г. Рот, Відень; 28 — Хіртенбергська патронна фабрика; 29 — Сельє і Белло, Прага; ЗО — Келлер і К°, Хіртенберг. Австрія: 31 — Збройовий завод, Вьоллерсдорф; 32 — Хіртенбергська патронна фабрика. Бельгія: 33 — ФН, Ерсталь.

У заключній частині зазначається, які предмети вилучені, як вони упаковані й опечатані. За наявності заяв і зауважень присутніх їх заносять до цієї частини протоколу обшуку чи виїмки.

Протокол складається  у двох примірниках. Другий примірник  вручається особі, в якої було проведено  обшук чи виїмку, або представникові підприємства, установи чи організації, де було проведено слідчу дію. Протокол підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук чи виїмка, та запрошені особи, які були при цьому присутні.

Додатковими способами  фіксації результатів обшуку і виїмки є фото- та відеозйомка, складання  різних планів і схем. Так, фотозйомка дозволяє зафіксувати загальний  вигляд приміщення або місцевості, яка обшукувалась, місця приховування предметів, тайники, виявлені об'єкти. Фотознімки, відеострічки, схеми, рисунки та плани додаються до протоколу.

 

ПРОТОКОЛ  ОБШУКУ

20 січня 2012 р.

Обшук почато о 15-й  годині 20 хв. Обшук закінчено о 18-й годині 40 хв.

Ст. слідчий слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві майор міліції Федоренко Г. Л. у присутності понятих:

1. Устенка Василя Григоровича, який мешкає за адресою: 
   м. Київ, вул. Рогачова, 15, кв. 35;
2. Стрільченка Олега Андрійовича, який мешкає за адресою: 
   м. Київ, вул. Попова, 45, кв. 7.

а також матері підозрюваного  Петрової Килини Вікторовної, яка мешкає в одній квартирі з підозрюваним, на підставі постанови від 19 січня 2006 р. судді Голосіївського районного суду і з дотриманням вимог статей177, 180, 183, 185, 189 КПК України провів обшук у квартирі Петрова Кирила Павловича за адресою: м. Київ, вул. Інкубаторна, 15, кв. З, про що відповідно до вимог ст. 188 КПК України склав цей протокол.

Перед початком обшуку понятим та гр. Петровій К. В., згідно з ч. З ст. 181 КПК України, роз'яснено їхнє право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій, і що ці заяви підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

Понятим, окрім цього, роз'яснено, що відповідно до вимог  ст. 127 КПК України вони повинні засвідчити факт, зміст та результати обшуку.

Перед початком обшуку слідчим була оголошена постанова судді про обшук від 19 січня 1999 р., після чого Петровій К. В. було запропоновано видати вказані в постанові цінності та гроші. Гр. Петрова К. В. видала 150 грн. і заявила, що ці гроші дав їй її син Петров К. П. Ніяких цінностей він їй не давав.

Під час проведення обшуку знайдено та вилучено:

1. У скриньці письмового столу - жіночий наручний годинник із металу жовтого кольору марки «Орієнт» з номером механізму «469675» з металевим браслетом жовтого кольору. Інших цінностей, зазначених у постанові про обшук, за місцем проживання підозрюваного Петрова К. П. не знайдено.

Гроші, видані гр. Петровою К. В. загальною сумою 150 грн., всі купюрами по 10 грн. 1996 р. випуску за номерами від СВ 1117512 до СВ 1117561 включно, а також наручний жіночий годинник, упакований у пластмасову скриньку з кришкою, яка навхрест перев'язана ниткою чорного кольору, на кінці якої наклеєно листок паперу з відбитком печатки «Жовтневе районне управління Головного управління МВС України у м. Києві. Для довідок».

Після обшуку Петрова  К. В. заявила, що вранці 15 січня 2006 р. ЇЇ син передав знайомому Вихристенку Дмитру Григоровичу, який мешкає за адресою: м. Київ, вул. Інкубаторна, 19, кв. 41, золоті сережки та обручку. Інших заяв, зауважень не надійшло.

Протокол прочитаний слідчим вголос, записано правильно.

Поняті: Підпис (Устенко В. Г.)

Підпис (Стрільченко О. А.)

Присутні Підпис (Петрова К. В.)

Ст. слідчий

майор міліції Підпис (Федоренко Г. Л.)

Підпис (Петрова К. В.)

Копію протоколу  обшуку одержала

 

 

3. Тактика пред’явлення та пізнання

Пред'явлення для  впізнання — слідча дія, що полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.

Одночасно ця дія  передбачає показ певних об'єктів  в умовах, що дозволяють сприймати  загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює та співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.

Пред'явлення для  впізнання як процес встановлення чи заперечення тотожності або групової належності має елементи психологічної  діяльності, базуючись на здатності  людської психіки не тільки фіксувати, а й зберігати в пам'яті особливий комплекс ознак, які дозволяють виділяти певні об'єкти з групи подібних. З цих позицій пред'явлення для впізнання характеризується двома процесами — фіксуючим і впізнавальним: до фіксуючого належать засвоєння відмітних ознак і формування образу певного об'єкта, а до впізнавального — використання цих ознак у вирішенні питання щодо тотожності чи групової належності. Свідчення про тотожність або групову належність є по суті висновком, який ґрунтується на уявному аналізі, синтезі й порівнянні ознак. Відповідно до криміналістичних критеріїв організація пред'явлення для впізнання повинна забезпечувати правильність і обґрунтованість висновків за умов точного дотримання процесуального порядку пред'явлення для впізнання.

Цю слідчу дію  необхідно відрізняти від не процесуальних  способів встановлення тотожності об'єктів (наприклад, під час оперативно-розшукової діяльності). Здійснення розшуку, особливо злочинців, за зовнішніми ознаками передбачає ототожнення суб'єкта, якого спостерігають, з розшукуваним. Фотографії злочинця, якого розшукують, чи інших суб'єктів можуть бути показані окремим громадянам. Однак таке пред'явлення переслідує тільки оперативні цілі, а його результати не є доказами по справі і виконують роль орієнтуючих відомостей.

Пред'явлення для  впізнання регламентовано статтями 174—176 КПК, що дає змогу вірно вирішити питання про відокремлення цієї слідчої дії з інших. Цьому ж слугують розроблені криміналістикою тактичні правила проведення впізнання.

Об'єктами пред'явлення  для впізнання є особи (живі люди і трупи), предмети, тварини.

Пред'явленню для  впізнання повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:

а)  попередній допит  особи, яка впізнає;

б) підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

в) визначення місця  і умов пред'явлення для впізнання;

г)  визначення необхідного  комплексу науково-технічних засобів.

Під час допиту перед  пред'явленням для впізнання з'ясовують:

а)  місце, час, спосіб та інші обставини злочину;

б) прикмети особи, яку впізнають (найчастіше злочинця), ознаки його одягу, а також ознаки речей чи інших об'єктів.

Статтями 174, 175 КПК  встановлено, що слідчий до проведення впізнання повинен допитати свідка (потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого) про зовнішній вигляд і прикмети чи ознаки об'єкта, а також про обставини, за яких він бачив цей об'єкт. Залежно від об'єктів, що підлягають впізнанню, допит, який передує впізнанню, має деякі особливості.

Допит, який передує  впізнанню живих осіб, повинен бути спрямований на з'ясування:

а)  обставин, за яких впізнаючий бачив особу в  зв'язку зі злочином;

б)  зовнішності  та прикмет цієї особи;

в)  психологічного стану впізнаючого;

г) його фізіологічного і психічного стану (зір, слух, особливості пам'яті тощо).

При з'ясуванні обставин, за яких свідок бачив ту чи іншу особу в зв'язку зі злочинною подією, слідчий повинен допитати його також про місце спостереження (точне місцезнаходження, розташування відносно інших об'єктів, де саме це відбувалося — у приміщенні, на вулиці, в лісі тощо). Слід встановити, на якій відстані й протягом якого часу свідок спостерігав об'єкт, яка була погода, освітлення; в якому стані перебував злочинець (стояв, сидів, рухався чи перебував у стані спокою). Ці обставини потрібно з'ясувати в першу чергу, оскільки може статися, що свідок у міру певних об'єктивних чи суб'єктивних чинників не міг правильно і повністю сприймати ті чи інші зовнішні прикмети.

При з'ясуванні зовнішності  і прикмет особи, яка підлягає впізнанню, слідчий повинен детально допитати свідка про загальні й характерні її риси. При цьому необхідно користуватись даними словесного портрета, але в загальновживаних виразах. Слід детально дізнаватися щодо зросту, будови тіла, віку, типу обличчя, кольору волосся, шкіри і особливих прикмет (шрами, родимки, бородавки тощо). Під час допиту, який провадиться з метою з'ясування зовнішніх прикмет злочинця, можливе використання науково-технічних засобів і способів, що полегшують складання словесного портрета. До них належать виготовлені рисовані портрети, різноманітні фотороботи (у тому числі з використанням комп'ютерної техніки).