Преступления и наказания за Литовскими уставами

Висновки

Отже, найважливішою пам'яткою права Литовсько-Руської держави були статути. Протягом шістдесяти років (1529—1588) литовський уряд тричі здійснює кодифікацію права. В епоху коли видані закони століттями залишалися в силі, це було видатним явищем.

Деякі дослідники трактують  статути як три послідовні редакції однієї й тієї ж пам'ятки. Але більшістю  вчених було доведено, що ми маємо справу з різними пам'ятками права. На сьогодні ця точка зору є пануючою.

Статути є пам'ятками історії  законодавства та культури литовського, українського і білоруського народів. Ось чому викликає протест найменування Статутів литовськими, що перекручує їх сутність і історичне походження.

За Литовськими статутами, протиправне діяння, було прописанне,як «гріх» і саме за всіма трьома статутами розрізнялися деякі види злочинів:  злочини проти віри, злочини проти життя, злочини проти сім'ї, злочини проти моралі, злочини проти держави.

Серед майнових злочинів Статут розрізняв

а)  крадіжку. Покарання  залежало від цінності вкраденого, способу вчинення злочину, соціального становища злочинця. Якщо злочинець не міг відшкодувати завдані збитки, повернути вкрадене, то застосовувалася смертна кара;

б) пограбування обкладалося  лише різноманітними штрафами;

в)  розбійний напад. Посягання  на особу з корисливою метою передбачало смертну кару. Шляхтич притягувався до відповідальності лише тоді, коли був затриманий безпосередньо на місці злочину;

г) знищення або спалення майна. Навмисний підпал житлового  будинку передбачав спалення злочинця. Інші способи знищення майна як от: рибальство в чужих водоймах, полювання в чужих угіддях, псування греблі, гатки, млина передбачали штрафи у розмірі 12 коп грошей;

Система покарань, що склалася в Литовсько-Руській дер­жаві, в  узагальненому вигляді мала наступний  вигляд: 1)  грошові стягнення (годовщина — плата родичам за голову вбитого, нав 'язка, ґвалт, вина, заклад,  шкода, смертна кара; болісні та члепоушкоджувальні покарання; тюремне ув'язнення; позбавлення прав або виволапня, позбавлення честі.

Особливо наочно було видно класово-становий характер права при призначенні покарань. Так, наприклад, коли шляхтич поранив або покалічив іншого шляхтича, то він міг бути осуджений до такого ж покарання. Якщо ж шляхтич наніс побої або покалічив просту людину, то він засуджувався тільки до виплати штрафу. Якщо проста людина поранила або побила шляхтича, то він карався відсіканням руки, а якщо покалічив шляхтича, то карався смертною стратою. Слуга, який поранив поміщика, карався смертною стратою, а тому, хто підняв руку на поміщика - її відрубували.

Норми процесуального права  не знали істотних відмінностей між  цивільними та кримінальними справами. Судочинство починалося за заявою заінтересованої  сторони -- потерпілого або його родичів. Увесь процес мав позовний характер. Позивач повинен був самостійно зібрати усі докази, подати їх суду і підтримувати обвинувачення.

Статут непослідовний  відносно недонесення про злочин. Законодавець вважає доноси суспільним злом і намагається боротися з  ними шляхом невизнання таємних доносів  і встановлення неправдивому доносчику  такого покарання, якому могла бути піддана звинувачена ним людина. Виключення робилося тільки щодо державних  злочинів.

Список використаної літератури

1. Статути Великого князівства Литовського :  у 3 т.  – Том 3. Статут Великого князівства Литовського 1588 року :  у 2 кн.  – Кн. 2 /  за ред. С. В. Ківалова, П. П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса : Юридична література, 2004. – 568 с.
2. Захарченко П.І. Історія держави і права України: Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 368 с.
3. История государства и права Украинской ССР. В 3 т. -- К, 1987. -- Т. I. -- С. 233.
4. Історія держави і права України. Академічний курс / За ред. В.Я.Тація та А.Й.Рогожина. - К.,2000. - Т.1.
5. Історія держави і права України. Хрестоматія / За ред. О.О.Шевченко. - К., 1996.
6. Кудін С. В. Основні напрями дослідження кримінального права у працях Я. Падоха / С. В. Кудін // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2010. – № 1 (48). – С. 195–201.
7. Кульчицький В. С., Настюк М. І, Тищик Б. Й. Історія держави і права України. -- Львів, 1996.
8. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2001. - 319 с.
9. Лановенко К. Є. Історичний досвід використання оціночних понять у кримінальному законодавстві України / К. Лановенко // Митна справа.  – 2011.  – № 1 (73). – С. 248–254.
10. Марисюк К. Б. Головщина як вид майнових покарань за литовськими статутами 1529, 1566, 1588 рр. / К. Б. Марисюк // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 4. – С. 19–24.
11. Марисюк К. Б. Головщина як вид майнових покарань за литовськими статутами 1529, 1566, 1588 рр. / К. Б. Марисюк // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 4. – С. 19–24.
12. Музиченко П. Історія держави і права України. -- К., 1999.
13. Мусорин  А. Ю.  Латинизмы в юридической терминологии Статута  Великого княжества  Литовского 1588 года [Электронный ресурс] / А. Ю.  Мусорин // Менеджмент, право и культура.  – Новосибирск, 1997.  – С. 43–46.  – Режим доступа: http://www.philology.ru/linguistics3/musorin-97.htm. – Загл. с экрана.
14. Пальченкова В. М. Еволюція тюремного ув’язнення в трьох редакціях литовських статутів [Електронний ресурс]  / Пальченкова В. М. // Держава та регіони. Серія “Право”.  – 2011.  – № 2.  – С. 17–23.  – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_pravo/2011_2/files/LA211_04.pdf.  – Назва з екрану.
15. Полонсъка-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. -- К., 1993.
16. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С.В. Ківалова, П.П. Музиченка // Статут Великого князівства Литовського: У 3-х т. -- Одеса, 2002. -- Т. 1.
17. Терлюк І.Я. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 1999. -
18. Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. Т. 1. -- К., 1997. С 375--388.