Податкові злочини

5. Вчинення розрахунків щодо господарських операцій через додатково відкриті рахунки.

Способи приховування валового доходу:

1. Невнесення до оподатковуваного обігу бартерних операцій (податок на прибуток, податок на додану вартість та ін.).
2. Проплата однією організацією за іншу в рахунок взаємних вимог (за третю особу).
3. Оформлення фіктивних документів про передачу товару па зберігання або повернення прийнятого на реалізацію товару.
4. Завищення даних про ціну придбаного товару (продукції).

5. Неоприбуткування отриманої виручки від проданого товару (виконання робіт, наданих послуг).

Способи ухилення від сплати податку на прибуток:

1. Завищення витрат, віднесених на собівартість товарів (робіт, послуг).
2. Невнесення до обсягу оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від проведення позареалізаційних операцій (товарний, комерційний, фінансовий кредит).
3. Невнесення до обсягу оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від здачі майна в оренду.
4. Заниження суми балансового прибутку під виглядом відрахувань до благодійних фондів та інших організацій, що користуються пільгами під час оподаткування.
5. Внесення до звітності завищених даних про частку іноземного капіталу (інвестицій) у статутному фонді підприємств з іноземними інвестиціями.
6. Фальсифікація даних про наявність на підприємстві працівників, які мають пільги з податку на прибуток.

Інші види податків:

1. Завищення на підприємстві кількості певної категорії працівників, які користуються податковими пільгами (прибутковий податок).
2. Здійснення розрахунків із працівниками підприємства в натуральній формі (комунальний податок, платежі до різних фондів, соціального страхування).
3. Невнесення до штатного розкладу фактично працюючих па підприємстві осіб.
4. Неподання даних про наявність у власності підприємства транспортних засобів (податок на транспортні засоби).

5. Продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного збору (акцизний збір).

6. Фальсифікація митних декларацій імпортерами - платниками акцизного збору (акцизний збір).
7. Фальсифікація даних про кількість виробленої продукції підприємствами - виробниками підакцизної продукції (акцизний збір) тощо.

За рівнем організації та кримінальної кваліфікації злочинців вирізняють такі види способів ухилення від податків:

1. Способи дилетантського рівня, коли ухилення від сплати податків здійснюється приховуванням фінансово-господарських операцій, наприклад, за допомогою знищення облікових документів.
2. Способи напівпрофесійного рівня, коли ухилення досягається через відображення в бухгалтерській документації надуманої фінансово-господарської діяльності (вуалювання). Воно реалізується, якщо на підприємстві працює достатньо досвідчений головний бухгалтер, який вміє «ховати» прибутки у спосіб підміни первинних бухгалтерських документів сфальсифікованими, виконання неправильних бухгалтерських проводок, спотворень фінансової звітності, веденням «подвійної» бухгалтерії.
3. Способи професійного рівня, коли ухилення від податків реалізується одночасно приховуванням і вуалюванням. Особливо небезпечною є ситуація, коли злочин учиняється об'єднаними зусиллями декількох суб'єктів господарювання, практикується підкуп службових осіб податкових та інших правоохоронних органів (корупція), а приховувані від оподаткування засоби «перекачуються» в «тіньовий» бізнес [6, с. 129].

Окрім цього способи можна розмежовувати залежно від суб'єкта податкового злочину:

1. несплата податків відповідальними особами юридичних осіб - платників податків;
2. несплата податків фізичними особами, зокрема тими, що провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Зокрема, громадяни вчиняють податкові злочини такими характерними способами:

• провадять підприємницьку діяльність без реєстрації в податкових органах, або ж група осіб здійснює таку діяльність за одним свідоцтвом чи ліцензією;
• у декларації не дають інформації про отримані доходи від заняття підприємницькою діяльністю, плату за роботу за сумісництвом, доходи від цивільно-правових договорів, за індивідуальне обслуговування приватних замовників, інші надходження;
• ховають виторг у роздрібній торгівлі через підміну чи знищення накладних та інших облікових документів;
• занижують обсяги реалізації (суми угоди) на заздалегідь обговорені з покупцем суми;
• використовують розрахункові рахунки підприємців для облікування доходів юридичних осіб;
• ухиляються від сплати податків у ході реалізації нерухомого майна через заниження його вартості в договорах купівлі-продажу або укладаючи замість них договори дарування;
• вартість товарів і послуг виплачується без бухгалтерського і касового обліку, а всі розрахунки йдуть за готівку;
• фіктивно (згідно з документами) завищується видаткова частина балансу і занижується дохідна (такий спосіб ухиляння від сплати податків є характерним для приватного сектору).

Найбільша кількість податкових злочинів підприємцями - фізичними особами вчиняється у сфері роздрібної торгівлі, де найчастіше провадяться розрахунки готівкою, занижуються обсяги реалізованих товарів, ховається виторг способом фальсифікації чи знищення документів після продажу, завищуються витрати на придбання, транспортування і збереження товарів. У результаті реальний товарообіг і сума доходів, одержуваних такими особами, часто перевищують показники великих об'єднань. Об'єктом активності служать товари, що користаються стійким і постійним попитом: продукти харчування, тютюнові та лікеро-горілчані вироби тощо.

За характерам перекручувань, внесених в облікові документи, способи здійснення податкових злочинів можна поділити на три групи.

1. Способи приховування господарської діяльності через невідображення в бухгалтерських документах наявних матеріальних цінностей, коштів чи операцій з ними.
2. Відображення в облікових документах вигаданої господарської діяльності.
3. Синтез двох щойно названих способів [16, с. 312].

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ

 

2.1. Виявлення податкових злочинів

 

Високий рівень латентності податкових злочинів диктує необхідність оптимізації способів їх виявлення. Володіти цими способами повинні як працівники податкових інспекцій, так і слідчі, які:

• ознайомлюючись із одержаними матеріалами, повинні вміти критично їх оцінювати; визначити правильність чи помилковість обраної ревізорами, аудиторами, податківцями методики перевірки, іншими словами, розуміти про що йде мова у документі;
• розслідуючи кримінальні справи про інші категорії злочинів, були компетентними у виявленні ознаки податкових злочинів тощо.

Найчастіше податкові злочини виявляють аналізом бухгалтерської документації.

У процесі бухгалтерського аналізу застосовують:

1)зустрічне звіряння документів і операцій;

2) аналіз різних напрямів господарської діяльності та балансових рахунків у їхньому взаємозв'язку;

3) одночасну перевірку контрольних реєстрів і фінансово-господарських документів;

4) динамічний аналіз господарських процесів із зіставленням однорідних операцій;

5) перевірку відповідності списання матеріальних цінностей нормам витрат;

6) порівняння пояснень тих, хто здійснював господарські операції, та ін.

Оскільки всі процеси господарської діяльності є взаємозалежними, результат перевірки суб'єктів господарювання буває відчутним, коли вона проводиться одночасно в декількох співпрацюючих структурах [14, с. 113].

Ефективною може також бути перевірка господарських операцій на визначену дату.

Зіставлення динаміки однорідних даних на конкретні дати показує, як проводиться господарська діяльність, що є предметом перевірки, які фальсифікування використовуються для приховання доходів, наприклад, незаконні списання, порушення касової дисципліни.

Виявляються податкові злочини і за допомогою зовнішніх і внутрішніх порівнянь, зокрема зіставленням однорідних документів, наприклад відомостей на видачу заробітної плати за різні місяці зі звіренням підписів у них та в особистих справах її одержувачів у відділі кадрів.

Наведені вище методи здійснення бухгалтерського аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання - платників податків усіх рівнів притаманні, органам фінансового контролю, першочергово - органам контрольно-ревізійної служби України.

Що ж до форм виявлення фактів ухилення від сплати податків, здійснюваних органами податкової служби України, то це такі форми, як:

1. Камеральна податкова перевірка.
2. Виїзна податкова перевірка.
3. Формальна перевірка.
4. Арифметична перевірка.
5. Нормативна перевірка.

Камеральна податкова перевірка - невиїзна перевірка - полягає в тому, що кожен суб'єкт господарювання зобов'язаний до встановленого терміну подати до відповідної податкової інспекції бухгалтерський звіт і розрахунки щодо всіх видів податків.

Податковий інспектор переконується, що до податкового органу направлено всі необхідні додатки до бухгалтерського звіту і податкові розрахунки. Потім він перевіряє правильність їх заповнення, кореляцію показників, наведених у всіх формах звітності й у податкових розрахунках, з показниками бухгалтерського звіту, з'ясовує причини наявних непогодженостей, законність застосування податкових ставок і пільг.

Камеральна податкова перевірка містить у собі вивчення податкових декларацій і річних особових рахунків, порівняння наведених у них даних із однорідними даними попередніх років, аналіз співвідношення оцінок і балансу. У результаті виявляються перекручування у звітних документах, спрямовані на приховання чи заниження прибутку або інших об'єктів оподатковування.

Виїзна податкова перевірка - більш результативний метод виявлення ознак податкового злочину. Вона застосовується працівниками відповідних податкових підрозділів, тобто і податківців, і працівників податкової міліції.

У ході виїзних податкових перевірок на основі первинних бухгалтерських документів і облікових реєстрів здійснюється поглиблений аналіз діяльності суб'єкта господарювання, виявляються порушення, що призвели до заниження податкових платежів.

Обов'язково з'ясовуються:

• правильність відображення в бухгалтерському обліку і документах звітності прибутку та збитків від реалізації продукції (робіт, послуг), іншої реалізації, а також позареалізаційних операцій;
• достовірність відображення облікових даних щодо фактичної собівартості продукції (робіт, послуг);
• правильність розрахунків сплачених або таких, що підлягають сплаті, податків, зокрема правомірність застосування різних пільг.

У першу чергу контролюється правильність нарахування оподатковуваного прибутку і сплати з нього податку [5, с. 64].

Перевірка первинних документів і записів в облікових реєстрах, коли перевіряється частина документів у кожному місяці облікованого періоду, буває суцільною або вибірковою. Якщо виявляються грубі порушення податкового законодавства, подальшу перевірку ведуть суцільним методом з обов'язковим вилученням документів, які містять перекручені дані, що свідчать про приховування об'єктів оподаткування.

Під час аналізу кожного окремого документа наявні в ньому помилки, суперечності тощо виявляють у спосіб формальної, арифметичної чи нормативної перевірки.

За умов формальної перевірки аналізують дотримання установленої законодавством уніфікованої форми первинних облікових документів. Ця перевірка може сприяти встановленню таких ознак податкового злочину:

• використання в документообігу бланків неналежної форми;
• відсутність у них потрібних реквізитів і наявність зайвих. Різновидом останніх будуть різні сторонні записи і позначки на документах, що робить податковий злочинець. Особливу увагу необхідно звертати на наявні виправлення, сліди підчищень, дописок, а також на чорнові записи.

На подальшому етапі формальної перевірки, зіставляючи документи між собою, визначають, чи немає в них сумнівних реквізитів. Зіставляються тотожні елементи різних реквізитів, наприклад, назва організації у штампі й на печатці або реквізити даного документа з аналогічними реквізитами інших. Крім того, реквізити зіставляють із нормативними приписами щодо господарської діяльності організацій і підприємців, що діють без утворення юридичної особи. Невідповідності між реквізитами дають привід до оцінювання документа як сумнівного.

Арифметична перевірка полягає у визначенні правильності підрахунків, зроблених під час складання конкретного облікового документа. За її допомогою також виявляються невідповідності, як наслідок виправлень, дописувань, витравлювань і т. д. в первинних документах, облікових реєстрах і документах фінансової звітності.