Особливості провадження в кримінальних справах щодо неповнолітніх

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

ім. гетьмана Петра Конашевича - Сагайдачного

 

Юридичний факультет

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни:Кримінальний процес

на тему: Особливості провадження в кримінальних справах щодо неповнолітніх

 

Виконав  студент 5 курсу

юридичного факультету

заочної форми навчання

                                              

Група №2

 

Шифр:

 

 

Київ-2013р.

ПЛАН

Вступ

Розділ І . Провадження у справах про злочини неповнолітніх

1.1Предмет доказування

Розділ II. Особливості попереднього розслідування  в справах про злочини

2.1Особливості  провадження у справах про  злочини особами,що не досягли  віку для настання кримінальної  відповідальності

2.2 Затримання  та взяття під варту неповнолітньої  особи

2.3 Особливості  пред’явлення обвинувачення та  допиту неповнолітнього

2.4 Участь захисника  у справах  про злочини неповнолітніх

Розділ III. Судовий розгляд справ  про злочини неповнолітніх

3.1 Звільнення  неповнолітнього від кримінальної  відповідальності із застосування  до нього примусових заходів  виховного характеру

3.2 Види покарань, що застосовуються до неповнолітніх,  осбливості їх призначення та відбування

Висновок

Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

  Суб’єкт підлягає кримінальній відповідальності по досягненні на момент вчинення злочину встановленого кримінальним законом віку.                                

Встановлення певного  мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатності  особи з моменту досягнення певного  віку усвідомлювати свої дії, керувати ними та розуміти небезпечність дій, які вона вчиняє. У зв’язку з  цим закон диференціює вік  кримінальної відповідальності: за загальним  правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину  виповнилось 16 років, і лише за вчинення низки злочинів відповідальність наступає з 14-річного віку .

Вік суб’єкта злочину виконує  не лише роль критерію нижчої вікової  межі , з якої може настати кримінальна  відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості  кримінальної відповідальності, покарання  чи особливостей провадження в справах  про злочини неповнолітніх.

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження  в справах щодо осіб, які вчинили  злочин, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду справ про злочини, які вчиняються неповнолітніми.

Встановлюючи дані особливості, законодавець виходив з психологічної  характеристики цього віку, а саме : нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого  досвіду, знань, навичок, соціальної поведінки. Тобто така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою ( на рівні  дорослої людини ) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність  такого складного соціального явища  як злочин, а також можливість адекватно  оцінювати свою поведінку.

Тому враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості  неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, є певні особливості  досудового та судового розгляду справ про злочини, що вчиняються самими неповнолітніми. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини.

Необхідність відокремлення  спеціальних норм про провадження  у справах і кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму та економії кримінальної репресії. Тобто, законодавець націлює на те, щоб справи стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, без будь-яких затримок, а особи, які ведуть провадження по цих справах мали відповідну кваліфікацію і  при виборі запобіжних заходів чи покарання виходити з принципу “мінімальної достатності”.

  Стаття 1 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р. та ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р., проголошує, що дитиною є кожна людська істота до досягнення вісімнадцятирічного віку.

 Стан злочинності серед неповнолітніх викликає глибоку занепокоєність та необхідність пошуку нових ефективних засобів попередження злочинності, вжиття додаткових заходів з боку державних, зокрема правоохоронних, органів та громадськості, що сприяли б поступовому скороченню злочинних проявів серед неповнолітніх. Серед загальних заходів профілактики важливе місце належить процесуальній діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, що здійснюють провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх. Важливе значення має підвищення якості досудового і судового слідства у кримінальних справах.

Рівень наукової розробки проблеми можна визначити як достатньо  досліджений. Відомими є наукові  праці таких авторів, як В.Т. Маляренка, Ю.М. Грошевого, В.Г. Гончаренка, Л.М. Лобойка, М.М. Михеєнка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І . Провадження  у справах про злочини неповнолітніх

  Провадження кримінальних справ щодо неповнолітніх, що вчинили злочини, здійснюється у межах повноважень єдиної системи процесуальної діяльності органів розслідування, прокуратури і суду, спрямоване на досягнення спільних цілей кримінального процесу і ґрунтується на його загальних принципах. Проте воно має й свої особливості, які спрямовані на вирішення питань відповідальності й покарання неповнолітніх за вчинені злочини. Ці особливості пов'язані з предметом доказування у справах, колом і статусом осіб, які беруть участь у судочинстві з метою підвищення правової захищеності неповнолітніх, здійсненням окремих слідчих дій, гласністю судочинства тощо.

Відповідно до чинного  кримінально-процесуального законодавства  кожна особа, яка вчинила злочин, повинна нести кримінальну відповідальність.

Однак законодавець залежно  від віку поділяє осіб, які вчинили  суспільно небезпечне діяння, на кілька категорій і встановлює для них  певні процесуальні гарантії з метою  захисту їх конституційних прав.

Однією з таких категорій  осіб є неповнолітні, які підлягають підвищеному захисту з боку державних  органів та посадових осіб. Саме тому справи, в яких беруть участь неповнолітні, виділяють в окреме провадження, в якому встановлено додаткові  процесуальні гарантії захисту їх особистих  прав.

За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів: умисне вбивство, посягання  на життя державного чи громадського діяча, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне  ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний  акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом , крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження  шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового  судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство - з чотирнадцяти років .

До неповнолітніх, які  вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого  ККУ, у віці, коли їм виповнилося 11 років, але до досягнення віку, з якого  згідно з кримінальним законом можливе  настання кримінальної відповідальності, суди застосовують заходи виховного  характеру, передбачені ст. 105 ККУ.

Примусові заходи виховного  характеру суди можуть застосовувати  також до неповнолітніх, які у  віці до 18 років вчинили злочин невеликої  або середньої тяжкості, якщо їх виправлення можливе без застосування покарання.

Тому закон встановлює:

- вікову межу кримінальної відповідальності;

- додаткові форми заміни кримінальної відповідальності іншими заходами, надаючи особливого значення обставинам, що пом'якшують покарання;

- межі застосування позбавлення волі;

- спеціальний режим виконання покарань тощо.

1.1Предмет доказування

Кримінально-процесуальне законодавство  містить спеціальну норму, що визначає предмет доказування по справах  про злочини неповнолітніх. Положення цієї статті деталізують деякі загальні положення ст. 91 КПКУ, в якій визначено обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі про злочини неповнолітніх, але жодною мірою не встановлюють і не замінюють їх, як і не створюють якийсь «особливий» предмет доказування.

Згідно зі ст. 433 КПКУ при  провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочин неповнолітнього крім обставин, що вказані в ст. 91 КПКУ, також необхідно встановити:

1) вік неповнолітнього  (число, місяць, рік народження);

2) стан здоров'я та загального  розвитку неповнолітнього. За  наявності даних про розумову  відсталість неповнолітнього, не  пов'язану з душевним захворюванням,  повинно бути також з'ясовано,  чи міг він повністю усвідомлювати  значення своїх дій і якою  мірою міг керувати ними;

3) характеристику особи  неповнолітнього;

4) умови життя та виховання  неповнолітнього;

5) обставини, що негативно  впливали на виховання неповнолітнього;

6) наявність дорослих  підмовників та інших осіб, які  втягнули неповнолітнього в злочинну  діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувати необхідні  документи і провести інші слідчі та судові дії.

За необхідності для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості  та з'ясування питання, чи міг він  повністю усвідомлювати значення своїх  дій і якою мірою міг керувати ними, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої  та юнацької психології (психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра.

1. Вік неповнолітнього  повинен бути встановлений за  документами про народження. Таким  документом є свідоцтво про  народження. Документи про вік  неповнолітнього повинні бути  приєднані до справи в оригіналі  або в копії. При цьому слідчий  повинен перевірити відповідність  копії документу з оригіналом. Особа вважається такою, що  досягла певного віку не в  день народження, а починаючи  з наступної доби. За неможливості  встановити точний вік неповнолітнього  повинна бути призначена і  проведена судово-медична експертиза  для встановлення віку.

При встановленні віку на підставі висновку судово-медичної експертизи слід мати на увазі, що експертиза не може точно визначити вік. Днем народження вважається останній день того року (31 грудня), який названо експертами, а  при визначенні судовою експертизою  віку (мінімальної і максимальної кількості років) слід виходити з  пропонованого експертами мінімального віку.

Встановлення віку неповнолітнього  підозрюваного або обвинуваченого є обов'язковим, якщо про вік його немає відповідних документів і їх неможливо одержати. Не призначення в цих випадках судово-медичної експертизи означає неповноту слідства і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування як прокурором, так і судом.

2. Стан здоров'я та загальний  розвиток неповнолітнього необхідно  з'ясовувати за розумової відсталості  неповнолітнього.

Відомості про можливу  розумову відсталість обвинуваченого або підозрюваного, про стан його здоров'я можуть бути одержані слідчим  від батьків або осіб, які їх замінюють, вчителів, вихователів, ровесників та інших осіб, а також шляхом витребування необхідних документів, характеристик тощо .

Може бути проведено і  судово-психіатричну експертизу, якщо ці експерти мають достатньо знань  у галузі дитячої психології.

3. При розслідуванні справи  про злочини неповнолітніх обов'язково  необхідно долучити до справи  розгорнуту характеристику зі  школи, з місця роботи, а також  з місця проживання. Крім того, необхідно одержати з органів  міліції у справах неповнолітніх  і служби у справах неповнолітніх  (судових вихователів) довідки  про інформацію, що може бути  про цього неповнолітнього.

4. По кожній справі  повинні бути з'ясовані умови  життя і виховання неповнолітнього,  тобто встановлені факти, що  стосуються сімейно-побутових умов  його зовнішнього оточення. Це  допоможе слідчому з'ясувати безпосередні  причини, що призвели до вчинення  неповнолітнім злочину або суспільно  небезпечної дії.