Сучасні методи і засоби обробки інформації

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З курсу

«Інформаційні технології»

На тему

«Сучасні методи і засоби обробки інформації»

 

 

 

Виконав

Студент 5 курсу

    Колесник Олександр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ, 2012

 

ВСТУП

 

Сьогоднішнє суспільство  часто називають інформаційним. Ми не уявляємо наше життя без інформації, при чому актуальної, доступної та зручної для сприйняття. Роль інформація є виключно важливою в будь-яких галузях діяльності людини: від виробництва побутових дрібничок (де бізнес буде провальним без маркетингових досліджень) до пошуків у глибинах Всесвіту. Процеси інформатизації набувають сьогодні виключно важливого значення. Інформація як стратегічний продукт стає і предметом конкуренції, і засобом захисту та впровадження в життя базових національних інтересів. Здатність суспільства та його інституцій збирати, обробляти, аналізувати, систематизувати та накопичувати інформацію стала ключовою передумовою соціального та технологічного прогресу, фактором національної безпеки, основою успішної зовнішньої політики. Висока мінливість інформаційного середовища, викликана прогресом інформаційних технологій, змушує державу швидко адаптуватися до нових умов. Інакше їй загрожує інформаційне домінування більш розвиненої держави (групи держав), постійне перебування у чиїйсь інформаційній тіні.

Інформаційні  і телекомунікаційні технології, що містять у своїй основі глобальні  телекомунікаційні мережі й інтелектуальні комп’ютерні системи, відкриють  цілком нові можливості. Об’єднання таких  систем і мереж уже сьогодні складає  основу нової інфраструктури планети – інфосфери. Серед творців інфосфери вже панує інший спосіб мислення, нова етика і нова культура розуміння. Комп’ютер, інформаційна техніка і технологія виступають не просто як підсилювачі інтелекту – вони відкривають нові виміри свідомості. А жива комунікація, невід’ємна від інформаційних технологій, зв’язує ці виміри в єдине ціле, створюючи упорядковану систему нових знань.

Становлення інформаційного суспільства спричинить по собі радикальні зміни в сфері виробництва  і ділової активності людей, а також і у всій соціальній сфері. Майбутнім поколінням доведеться вирішувати проблему адаптації до життя в цьому суспільстві, де вирішальну роль буде грати не речовина й енергія, а інформація і наукові знання – чинники, що стануть визначати як загальний стратегічний потенціал суспільства, так і перспективи його подальшого розвитку…

Первинна інформація, в тому стані, в якому вона існує  в природі майже завжди є незручною  та незрозумілою звичайній людині. Перш ніж дійти до нас, новини на телебаченні підлягають істотній переробці, метеорологи роблять висновки про можливість дощу на основі знімків атмосфери та певної кількості значень параметрів, що вимірюється приладами. Отже однією з основних проблем при роботі з інформацією є її обробка, тобто приведення первинної сировини у вигляді деякого вектору даних, або статистичної вибірки, або графічної інформації і т.ін. до того вигляду, який є необхідним для прийнятті рішення чи подальшого використання інформації.

Загалом існує  багато методів обробки інформації. Найбільш загально їх можна поділити на дві групи:

1) Теоретичні  методи.

2) Автоматизовані  методи.

До перших можемо віднести:

1) Теоретична$і прикладна статистика;

2) Побудова та дослідження математичних моделей;

Другі методи включають в себе будь-які варіанти, які пов’язані з автоматизованими інформаційними системами, програмами і т.ін.

В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить добрі. Менш розвинена автоматизація процесів обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.

Розглянемо  детальніше теоретичні методи.

1. Теоретичні методи

1.1 Математичне моделювання.

Розглянемо  метод побудови математичних моделей  на прикладі його застосування у галузі оцінок господарської діяльності підприємств.

Застосування  методів моделювання в аналітичному дослідженні господарської діяльності підприємств та їхніх структурних  підрозділів є однією з передумов  широкого використання економіко-математичних методів. Запровадження останніх сприятиме розширенню вивчення спектра факторів, що впливають на окремі аспекти діяльності суб'єктів господарювання, а отже, і визначенню можливих додаткових резервів підвищення ефективності виробництва. Ідеться передусім про постановку й розв'язання нових багатовимірних завдань аналізу, виконання яких за допомогою традиційних методів неможливе.

На сучасному  етапі економічного реформування, запровадження  ринкових методів господарювання зростає  потреба в оперативності прийняття управлінських рішень, у розрахунку й прогнозуванні варіантів можливих напрямків виробничої діяльності окремих підприємств. А це практично неможливо здійснити без застосування в аналітичному дослідженні економіко-математичних методів. Найпоширенішим у процесі простого економічного аналізу є використання методів елементарної математики. Вони застосовуються для обґрунтування потреби у виробничих ресурсах, для балансових та інших розрахунків. Для дослідження складніших економічних явищ застосовуються методи вищої математики, наприклад диференціальне та інтегральне числення, логарифмування.

Використання  в економічному аналізі методів  навіть елементарної математики, зокрема  методу математичних перетворень, спрощує  вивчення впливу додаткових факторів на об'єкт дослідження. Метод математичних перетворень є найбільш ефективним у кратних економіко-математичних моделях, де значення підсумкового показника визначається як співвідношення факторних показників. Реалізація цих методів відбувається за трьома основними модифікаціями.

Перша модифікація передбачає подовження чисельника розрахункової моделі перетворенням одного або кількох факторних показників на алгебраїчну суму складових елементів цього показника (показників). Так, у розрахунковій моделі визначення витрат у розрахунку на одну гривню товарної продукції значення чисельника, тобто повної собівартості товарної продукції можна подати як суму окремих статей витрат, тобто витрат сировини і матеріалів, заробітної плати і т. д.

Друга модифікація, полягає у формального розкладанні факторної системи, пов'язане із подовженням знаменника базової факторної моделі також перетворенням одного або кількох факторних показників, зазначених у знаменнику, на алгебраїчну суму відповідних складових. У розрахунковій базовій моделі визначення показника рентабельності реалізованої товарної продукції маємо співвідношення прибутку від реалізації товарної продукції (чисельник) до її собівартості (знаменник). Проте значення показника собівартості можна подати як алгебраїчну суму окремих статей витрат, тобто матимемо відповідне подовження знаменника.

У разі застосування третьої модифікації, тобто методу розширення, потрібне відповідне перетворення і чисельника, і знаменника розрахункової моделі помножуванням або діленням факторних показників на те саме значення якогось нового показника. Унаслідок цього можуть виникнути нові факторні показники. Так, базова модель визначення загальної фондовіддачі являє собою співвідношення обсягу товарної продукції до середньорічної вартості основних промислово-виробничих фондів. Розділивши чисельник і знаменник моделі на значення показника чисельності робітників промислово-виробничого персоналу, матимемо відповідно в чисельнику значення показника продуктивності праці в розрахунку на одного робітника промислово-виробничого персоналу, а в знаменнику - значення коефіцієнта фондоозброєності.

В економічному аналізі застосовуються також і  економетричні методи, які передбачають поєднання елементів теоретичної  економіки, математики і статистики. Базується використання цих методів на економічному моделюванні абстрактних економічних процесів. Зрозуміло, що модель відображає тільки певні аспекти об'єктивної дійсності, що характеризуються факторними показниками, найбільш важливими для розв'язання даного конкретного завдання аналітичного дослідження. Прикладом можуть бути матричні моделі, що відображають зв'язок витрат і результатів виробництва. 
Застосовується в економічному аналізі і математичне моделювання розподільних відносин. Як приклад можна назвати побудову аналітичних таблиць з визначенням динаміки розподілу робітників за рівнем заробітної плати. 
Чільне місце серед математичних методів, що застосовуються в економічному аналізі, належить методам комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємств. Сутність цих методів полягає у визначенні рейтингової оцінки кожного суб'єкта господарювання в системі сукупності певних показників. Існує багато різних варіантів розв'язання цього завдання, загальна постановка якого передбачає побудову вихідної матриці. Застосовуючи метод сум, можна розрахувати значення показника комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності для кожного 7-го структурного підрозділу підприємства як суму показників системи.

 
1.2 Статистичні методи.

Вони займають велику частку сред методів обробки інформації, оскільки напряму пов’язані із методом її збору. Проте ми не будемо зупинятися на них докладно, оскільки їх детальний огляд ми знаємо з курсів аналізу данних та теорії ймовірностей.

Ці методи грунтуються на збиранні та обробці статистичних матеріалів. Характерною рисою цих методів є врахування випадкових впливів та відхилень. Статистичні методи включають методи теорії імовірностей та математичної статистики. В управлінні широко використовують наступні з цієї групи методів: кореляційно-регресійний аналіз; дисперсний аналіз; факторний аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного контролю якості і надійності та інші.

Їх широко використовують при соціологічних дослідженнях, як підготовчий етап до побудови математичних моделей (для визначення певних параметрів і т.ін).

 

2. Автоматизовані  методи.

2.1 Сутність  системної обробки економічної  інформації і нової інформаційної  технології.

Рішення окремих, або навіть багатьох задач без  їх взаємозв'язку, як свідчить практика, не є ефективним. Тільки системна обробка одноразово зібраної первинної (фактичної) інформації при вирішенні всього комплексу задач принесе відчутну вигоду. 
Термін "система" використовується у широкому плані і має різне тлумачення. Однак з наукової позиції цей термін визначає як сукупність взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів або частин, що утворює єдине ціле, направлене на досягнення єдиної мети. Тому термін "система" включає:

- велику  кількість взаємозв'язаних і взаємозалежних  елементів або частин;

- ця  велика кількість утворює єдине ціле, так як вилучення якого-небудь елементу або частини порушить властивість цільності, тобто єдності; 
- зазначене єдине ціле має визначену мету або призначення, як і характерні для усієї сукупності елементів або частий, а не для якої-небудь комбінації з них.

При дослідженості  соціально-економічних і організаційних систем важливо установити загальні зв'язки поміж її елементами або частинами.

Науковою основою  для раціонального або ефективного  управління тією чи іншою системою є системний підхід.

Системний підхід - ця сукупність методологічних принципів і положень, які дозволяють розглядати систему як єдине ціле з погодженою діяльністю всіх її елементів або частин, які називаються інколи підсистемами. Це підсистеми в ряді випадків виступають як "самостійні системи низчого рівня. Такий підхід передбачає вивчення кожного елементу або частини (підсистеми) в його взаємозв'язку і взаємодії з іншими елементами або частинами (підсистемами); дозволяє спостерігати заміни, які відбуваються у системі як результат аміни її основних елементів або частин (підсистем);виявляти специфічні системні властивості, робити обгрунтовані припуски відносно закономірності розвитку системи та визначити оптимальний режим її функціонування. З цих позицій і розглянемо сутність системної обробки економічної інформації на соціально-економічному об'єкт і управління. 
Соціально-економічний об'єкт управління, будь-то підприємство або виробниче об'єднання, є організаційно-економічною системою. В цих об'єктах управління, взаємозв'язок керуючої і керованої систем визначається через інформаційну систему, в якій інформаційні сукупності, що характеризують нормативні, планові і фактичні явища та процеси, також щільно взаємозв'язані і взаємозалежні. 
Взаємозв'язок інформаційних сукупностей розглянемо на прикладі промислового підприємства, де конструкторська і технологічна інформація характеризує структуру і технологію виготовлення виробів; нормативна і розцінкова інформація є базою при плануванні виробництва цих виробів, довідкова ж інформація добре доповнює вищезазначену.

Облікова (фактична) інформація характеризує процеси і  явища, ар здійснюються у виробничо-господарській  та іншій діяльності. Через цю, фактичну, інформацію визначається ступінь виконання плану виробництва по виготовленню виробів за всіма параметрами і відповідно до конструкторських і технологічних вимог.

Слід відзначити, що елементи інформаційної системи - інформаційні сукупності в об'єкті управління не тільки взаємозв'язані  і доповнять один одного, але і  багаторазово повторюються. Ця характерна особливість (повторювання) дуже ефективно використовується при застосуванні ГТЕОЦ.

Наприклад, якщо нормативно-планова і конструкторське-технологічна (тобто умовно-постійна) інформація зазначає

ЩО, В ЯКІЙ (заданій) КІЛЬКОСТІ, ЯК, ДЕ, НА ЧОМУ. ЗА ДОПОМОГОЮ ЧОГО. В ЯКИХ УМОВАХ

тощо треба  робити, то фактична (облікова) інформація відповідає –

ХТО, ЩО, В ЯКІЙ (фактичній) КІЛЬКОСТІ, ЯК, ДЕ. НА ЧОМУ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЧОГО, В ЯКИХ УМОВАХ

тощо уже  зроблено. Як бачимо, перша частина  інформації - умовно-постійна - доповнюється другою частиною - фактичною. При цьому, як у першій, так і в другій частинах є багато спільного. Так інформація, що відповідає на запитання –

ЩО, ЯК, ДЕ, НА ЧОМУ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЧОГО, і В ЯКИХ УМОВАХ - є в сбох частинах, і тільки інформація, яка відповідає на питання ХТО ЗРОБИВ і В ЯКІЙ КІЛЬКОСТІ є новим доповненням (тобто перемінною інформацією). При цьому, якщо фактичний показник В ЯКІЙ КІЛЬКОСТІ буде відповідати плановому, то він уже не буде новим доповненням.

Якщо формування і обробка інформаційних сукупностей виконується вручну то ці загальні умовно-постійні показники в процесі управлінських і інших операція багаторазово переписуються фахівцями різних рівнів -конструкторами і технологами, плановиками і бухгалтерами, економістами і нормувальниками тощо. 
Інша справа, якір ці умовно-постійні показники один раз зафіксувати на машинних носіях, їх можна багаторазово використовувати фахівцями в своїй роботі, в тому числі і в обліку. Так, якщо доповнити їх фактичними показниками, що виникають у виробничо - господарській діяльності, то всю по інформаційну сукупність можна обробляти автоматично на ПЕОМ.

Зазначені процеси  можна здійснити використовуючи комплекси засобів обчислювальної і периферійної техніки, за допомогою  якої раціонально виконується чотири групи основних операцій: збір і передача інформації в пеон, її обробка за заздалегідь розробленими алгоритмами і програмами, видача обробленої інформації користувачам, зберігання і пошук інформації. В залежності від експлуатаційних можливостей і ступеня застосувавши зазначеної техніки при виконанні цих операцій, здійснюється часткова і комплексна механізація операцій, часткова і повна автоматизація операція.