Компютерна мережа

• Передача даних за допомогою мобільних телефонів

• CSD

• GPRS

• HSCSD

• EDGE

• UMTS

• HSDPA

• HSUPA

• CDMA

• IEE 802.16e WiMAX

• CDPD

• Paging networks

• DataTAC

• Mobitex

• Motient

Див також

• Мережеве обладнання

• Мережевий комп'ютер

• Сервіси

• Флоппінет

Література

• Уенделл Одом Комп'ютерні мережі. Перший крок = Computer Networking First-step - М .: "Вільямс", 2005. - С. 432. - ISBN 1-58720-101-1.

 

Цей текст може містити помилки.

 

План:

Введення 

• 1 Класифікація

• 1.1 По територіальній поширеності

• 1.2 За типом функціональної взаємодії

• 1.3 За типом мережевої топології

• 1.4 За типом середовища передачі

• 1.5 За функціональним призначенням

• 1.6 За швидкістю передач

• 1.7 За мережевим операційним системам

• 1.8 За необхідності підтримки постійного з'єднання

• 2 Стеки протоколів

• 2.1 Рівні

• 2.2 Передача даних

Література 

Комп'ютерна мережа (обчислювальна мережа, мережа передачі даних) - система зв'язку комп'ютерів та / або комп'ютерного обладнання ( сервери,маршрутизатори та інше обладнання). Для передачі інформації можуть бути використані різні фізичні явища, як правило - різні види електричних сигналів, світлових сигналів або електромагнітного випромінювання.

 

Телекомунікаці́йна мере́жа — комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків,сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням[1]

Ві́домча мере́жа зв'язку́ — мережа зв'язку, що експлуатується юридичною або фізичною особою для задоволення власних потреб.

Приклади телекомунікаційних мереж:

• Комп'ютерна мережа

• Інтернет

• Телефонна мережа

• Глобальна мережа Телекс

• Мережа авіаційної ACARS

• Єдина автоматизована система зв'язку

Зміст

• 1 Компоненти

• 2 Структура мережі

• 3 Приклад: TCP/IP мережа передавання даних

• 4 Див. також

• 5 Джерела

Компоненти[ред. • ред. код]

Всі телекомунікаційні мережі складаються з п'яти основних компонентів, які присутні в кожному мережевому середовищі, незалежно від типу чи використання. Ці основні компоненти включають в себе:

• термінали,

• телекомунікаційні процесори,

• канали зв'язку,

• комп'ютери,

• програмне забезпечення керування телекомунікаціями.

• Термінали є вихідними і кінцевими пунктами у будь-якому середовищі телекомунікаційної мережі. Будь-який вхід або вихід пристрою, який використовуються для передачі або прийому даних може бути класифікований як термінал компонента.

• Телекомунікаційні процесори підтримують передачу і прийом даних між терміналами та комп'ютерами, шляхом надання різних функцій керування та допоміжних функцій (наприклад, перетворення даних з цифрового в аналоговий і навпаки).

• Телекомунікаційні канали — шлях, по якому дані передаються і приймаються. Телекомунікаційні канали створюються за допомогою різних фізичних носіїв, з яких найпопулярнішими є мідні дроти і коаксіальний кабель (СКС). Волоконно-оптичні кабелі все частіше використовуються для більш швидкого і надійного зв'язку, як для бізнесу, так і домашніх потреб.

• В телекомунікаційному середовищі комп'ютери підключені через фізичні носії для виконання своїх завдань зв'язку.

• Програмне забезпечення керування телекомунікаціями присутнє на всіх комп'ютерах мережі і відповідає за контроль мережевої активності та функціональності.

Спочатку мережі були побудовані без комп'ютерів, але в кінці 20-го століття їх комутаційні центри було комп'ютеризовано або в цілому мережі замінено комп'ютерними.

Структура мережі[ред. • ред. код]

Загалом, кожна телекомунікаційна мережа концептуально складається з трьох частин, або площин (різного рівня, тому що вони можуть розглядатися, і часто є, частиною більш складної мережі):

• В площині керування здійснюється передача керуючої інформації (також відомої як сигналізація).

• Площина даних або площина користувача або площина пред'явника несе трафік користувачів мережі.

• Керування трафіком здійснюєтся в площині операцій .

Приклад: TCP/IP мережа передавання даних[ред. • ред. код]

Мережа передачі даних широко використовується у всьому світі для підключення приватних осіб і організацій. Дані мережі можуть бути підключені, щоб дозволити користувачам прямий доступ до ресурсів, розміщених за межами конкретного постачальника, до якого вони підключені. Інтернет є найкращим прикладом того, як багато мереж передачі даних від різних організацій діють в рамках одного адресного простору.

Терміналам, які підключені до мережі по протоколу TCP/IP надаються IP-адреси. Існують різні типи IP-адреси, але найпоширенішою є версія IP 4. Кожна унікальна адреса складається з 4 цілих чисел від 0 до 255, як правило, розділених крапками, коли записано, наприклад, 82.131.34.56.

TCP/IP є основними протоколами, які забезпечують управління  і маршрутизацію повідомлень  через мережі передачі даних. Є багато різних структур мережі TCP/IP, які можна використовувати  і ефективно направляти повідомлення, наприклад:

• глобальна мережа (WAN)

• міська мережа (MAN)

• локальна мережа (LAN)

• кампус мережа (Campus Area Network)

• віртуальні приватні мережі (VPN)

Є три особливості, які відрізняють MANs і локальної мережі або глобальні мережі:

1. Розмір мережі лежить між LAN і WAN. MAN має фізичний простір між 5 і 50 км в діаметрі.

2. MAN, як правило, не належать до однієї організації. Обладнання, яке з'єднує мережу, зв'язок, і сама MAN часто належать асоціації або мережі провайдера.

3. MAN є засобом для спільного використання ресурсів на високій швидкості всередині мережі. Він часто забезпечує зв'язок з WAN, мережі для доступу до ресурсів поза сферою MAN

Див. також[ред. • ред. код]

• Законодавча термінологія

• Мережа

• Телекомунікаційні мережі

• Користувач мережі передавання даних

Джерела[ред. • ред. код]

1. ↑ zakon.rada.gov.ua Закон України «Про телекомунікації» Сторінка 1

Телекомунікаційна мережа[ред. • ред. код]

 

Комп’ютерна мережа (КМ) являє собою систему розподіленої обробки інформації, що складає як мінімум із двох комп’ютерів, взаємодіючих між собою за допомогою спеціальних засобів зв’язку. Або іншими словами мережа являє собою сукупність з’єднаних один з одним ПК і інших обчислювальних пристроїв, таких як принтери, факсимільні апарати й модеми. Мережа дає можливість окремим співробітникам організації взаємодіяти один з одним і звертатися до спільно використовуваних ресурсів; дозволяє їм одержувати доступ до даних, що зберігається на персональних комп’ютерах у видалених офісах, і встановлювати зв’язок з постачальниками.

 
Класифікація комп’ютерних мереж

Для класифікації комп’ютерних мереж використовуються різні ознаки, вибір яких полягає в тім, щоб виділити з існуючого різноманіття такі, які дозволили б забезпечити даній класифікаційній схемі такі обов’язкові якості:

- можливість класифікації всіх, як існуючих, так і перспективних КМ; 
- диференціацію істотно різних мереж; 
- однозначність класифікації будь-якої комп’ютерної мережі; 
- наочність, простоту й практичну доцільність класифікаційної схеми. 
Певна невідповідність цих вимог робить завдання вибору раціональної схеми класифікації КМ досить складної, такою, котра не знайшла до цього часу однозначного рішення. В основному КМ класифікують за ознаками структурної й функціональної організації. 

По призначенню КМ розподіляються на:

• обчислювальні;

• інформаційні;

• змішані (інформаційно-обчислювальні). 

Обчислювальні мережі призначені головним чином для рішення завдань користувачів з обміном даними між їхніми абонентами. Інформаційні мережі орієнтовані в основному на надання інформаційних послуг користувачам. Змішані мережі поєднують функції перших двох. 
По типу комп’ютерів, які входять до складу КМ, розрізняють: 
    1. однорідні комп’ютерні мережі, які складаються із програмно-спільних ЕОМ; 
    2. неоднорідні, до складу яких входять програмно-несумісні комп’ютери.  
 
Особливе значення займає класифікація по територіальній ознаці, тобто по величині території, що покриває мережа. І для цього є вагомі причини, тому що відмінності технологій локальних і глобальних мереж дуже значні, незважаючи на їхнє постійне зближення.  
Класифікуючи мережі по територіальній ознаці, розрізняють: 
 
локальні (Local Area Networks – LAN) мережі; 
 
глобальні (Wide Area Networks – WAN) мережі; 
 
міські (Metropolitan Area Networks – MAN) мережі. 
 
 
LAN– зосереджені на території не більше 1–2 км; побудовані з використанням дорогих високоякісних ліній зв’язку, які дозволяють, застосовуючи прості методи передачі даних, досягати високих швидкостей обміну даними порядку 100 Мбіт/с, Надавані послуги відрізняються широкою розмаїтістю й звичайно передбачають реалізацію в режимі on-line. 
WAN – поєднують комп’ютери, розосереджені на відстані сотень і тисяч кілометрів. Часто використовуються вже існуючі не дуже якісні лінії зв’язку. Більше низькі, чим у локальних мережах, швидкості передачі даних (десятки кілобит у секунду) обмежують набір надаваних послуг передачею файлів, переважно не в оперативному, а у фоновому режимі, з використанням електронної пошти. Для стійкої передачі дискретних даних застосовуються більш складні методи й устаткування, чим у локальних мережах. 
MAN– займають проміжне положення між локальними й глобальними мережами. При досить більших відстанях між вузлами (десятки кілометрів) вони мають якісні лінії зв’язку й високих швидкостей обміну, іноді навіть більше високими, чим у класичних локальних мережах. Як і у випадку локальних мереж, при побудові MAN уже існуючі лінії зв’язку не використовуються, а прокладаються заново.