Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта

Слово Фортунатов досліджував у двох аспектах — 
лексикологічному й граматичному, сформулював 
поняття нульової флексії, розмежував етимологію й 
морфологію. Встановив історичні епохи палаталізації 
задньоязикових [ґ], [к], [х] перед голосними переднього ряду, 
відкрив закон про рух наголосу в балто-слов’янських 
мовах і закон про акцентні відношення в 
індоєвропейських мовах. 
Створена Фортунатовим школа отримала назву 
формальної, оскільки особливу увагу він приділяв формі 
мовних одиниць. Учення про граматичну форму посідає 
провідне місце в концепції мовознавця. Граматичну 
форму слова він розуміє вузько морфологічно, як 
членування слова на основу й закінчення. Таке розуміння 
форми слова випереджало системний підхід до 
морфології в структурній лінгвістиці. До виділення частин 
мови у Фортунатова був суто формальний підхід. 
Частини мови — це розряди слів, які групуються за 
формальними ознаками. Так, до одного розряду він відносив 
слова писал і зелен, оскільки вони змінюються за 
родами, але не за відмінками, а слова депо, писать, хорошо, ах 
об’єднував в один клас як такі, що не змінюються. 
Основною синтаксичною одиницею мови 
Фортунатов уважав словосполучення, а не речення. 
Предметом синтаксису в його концепції є форми 
словосполучень. 
Отже, Фортунатов по-новому трактував лише 
граматичну теорію, а до загальних проблем мовознавства він 
підходив, як молодограматики. Його школа 
відзначалась прагненням до наукової строгості та несупереч- 
ливості дослідження. 
Фортунатов виховав цілу когорту відомих 
мовознавців. Його учнями були О. О. Шахматов, В. К. Порже- 
зинський, М. М. Дурново, Д. М. Ушаков, О. М. Пєшков- 
ський, М. М. Покровський, М. М. Петерсон, норвежець 
О. Брок, датчанин X. Педерсен, німець Е. Бернекер, 
швед Т. Торнб’єрнсон, француз П. Буайє, серб О. Бє- 
лич, румун Й. Богдан та ін. І це не випадково, бо, як 
зазначив Шахматов, Фортунатов «йшов попереду 
німецької лінгвістичної науки», яка перебувала на 
провідних позиціях. А славетний датський структураліст 
Луї Єльмслев заявив, що Фортунатова можна вважати 
родоначальником структуралізму, бо його школа 
«підійшла найближе до практичної реалізації цих 
(структуралістських — М. К.) ідей».