Дослідити стан дотримання мовних норм редагування в районних газетах

 

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

Кафедра видавничої справи, редагування і теорії інформації

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: «СТАН ДОТРИМАННЯ МОВНИХ НОРМ РЕДАГУВАННЯ В РАЙОННІЙ ГАЗЕТІ (на матеріалах газет центральних районів Черкащини)»

 

 

Студентки 2–Р курсу

Галузь знань 0303 «Журналістика та інформація»

Напряму 6.030303 «Видавнича справа та редагування»

КУЛИК Марини Василівни 
Керівник:  ІВанченко оксана Володимирівна

 

 

 

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________  Оцінка:  ECTS ______

 

Члени комісії      ________________     ___________________________

                                                         (підпис)                        (прізвище та ініціали)

  ________________     ___________________________

                (підпис)                        (прізвище та ініціали)

  ________________     ___________________________

                (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

 

Черкаси 2013

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………… 3

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ МОВНОЇ НОРМИ. ВИДИ МОВНИХ НОРМ. ПРИРОДА ЛОГІЧНИХ ПОМИЛОК У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ.

1. Поняття мовної норми………………………………………………5
2. Види мовних норм…………………………………………………..7
3. Природа логічних помилок в журналістському тексті...………...10

 

РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ МОВНИХ НОРМ В ГАЗЕТАХ ЦЕНТРАЛЬНИХ РАЙОНІВ ЧЕРКАЩИНИ: ТИПОЛОГІЯ, ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ І СПОСОБИ УСУНЕННЯ.

2.1   Первинні помилки…………………………………………………13

2.2   Вторинні помилки………………………………………………….18

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 22

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Газета – це видання, яке споконвіку було і є до сьогодні носієм інформації. Кожен громадянин, прочитавши газету, зможе уявити цілісну картину того,що відбувається у світі. З приходом новітніх технологій, актуальність газети стоїть під питанням. Однак, вона досі має свою аудиторію і залишається популярною. Плюсами газети є: мобільність – газету можна читати як дома, так і в будь-якому місці, загальнодоступність – газета призначена для невизначеного кола осіб, її читачем може стати будь – яка людина, періодичність та офіційність. В той же час, газета має незначні мінуси. Пов’язані вони зокрема з недотриманням мовних норм редагування.

Літературне редагування  є одним з найважливіших умов якісного видання газет. Важливим аспектом роботи редактора є оцінка логічних якостей тексту. Представлений автором текст може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критичних зауважень, але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть непереконливі. Подібні публікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння описаної ситуації, спотворення смислу того, що відбувається, якщо автор тексту – журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен редактор повинен пам’ятати про це.

Мета курсової роботи: дослідити стан дотримання мовних норм редагування в районних газетах (на матеріалах газет центральних районів Черкащини).

Обʹєктом дослідження є газети «Сільські обрії» , « Вісник Городищини», «Надросся».

Предмет дослідження: стан дотримання мовних норм редагування в районних газетах.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд задач:

1. З’ясувати  поняття мовної норми  та розглянути види мовних норм. 
2. Дослідити стан дотримання мовних норм в газетах центральних рай онів         Черкащини.

3. Класифікувати мовні помилки наявні в текстах районних газет.

Структура роботи: складається зі вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

У першому розділі розглянуті мовні норми редагування і природа помилок у журналістському тексті. Вона побудована на огляді таких робіт, як «Методика редагування тексту» О.Е. Мильчина, «Загальне редагування: нормативні основи» З.В. Партико та ін.

У другому розділі  аналізуються порушення, знайдені в  журналістських матеріалах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ МОВНОЇ НОРМИ. ВИДИ МОВНИХ НОРМ. ПРИРОДА ЛОГІЧНИХ ПОМИЛОК У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ

 

 

1. 1. Поняття мовної норми

 

Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й  обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови. Як зазначав ще 1936 р. видатний діяч українського відродження проф. І. Огієнко: «для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис» [18, с.56 ].

Мова — це сукупність правил, за якими будується мовлення як основа спілкування людей, а отже, і розуміння одне одного. Головною категорією культури мови є мовна норма.

 Норма диктується й випрацьовується вихованням і освітою: родиною, оточенням, дошкільними й шкільними закладами, середньою спеціальною та вищою школами, літературою, театром, кіно-, радіо- й телевізійними передачами — усіма засобами масової інформації, а тепер ще й Інтернетом. Норма не є незмінною константою [11, с. 98 ]. Суспільство, час і простір, у якому функціонує мова, змінюються і зазвичай змінюють ті чи інші мовні норми. Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота та ясність, приступність і доцільність висловлювання. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова та його форма, словосполука й будь-яке речення. Оскільки мовна норма — категорія історична, вона, як уже зазначалося, змінюється разом із розвитком і зміною суспільства. На ґрунті старої норми утворюється нова, але стара до певної міри ще продовжує існувати. Таким чином з усталених нових правил нагромаджуються винятки [12, с. 45 ].

Як би ми не розглядали питання культури мови — у прикладному, навчально-педагогічному, виховному аспекті чи у зв'язках з мисленням і психологічними чинниками,— усі вони неминуче пов'язані з поняттям норми. Мовній нормі притаманний двоїстий характер: з одного боку — мовна норма є природним явищем мови, а з другого — норма виразно виступає і як явище суспільне. Суспільний характер норми виявляється сильніше, ніж суспільний характер мови взагалі. Адже норма нерозривно пов'язана саме із суспільно-комунікативною функцією мови.

Сукупність загальноприйнятих, усталених правил, якими керуються  мовці в усному та писемному мовленні, складає норми літературної мови, які є обов'язковими для всіх її носіїв.

Українська літературна  мова як вища форма загальнонародної національної мови, відшліфована майстрами  слова, характеризується наявністю  сталих норм, які є обов'язковими для всіх її носіїв. Унормованість  – основна ознака літературної мови [7, с. 87 ].

 

 

 

2. Види мовних норм.

 

             Розрізняють орфоепічні, графічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, опанування якими  сприяє підвищенню культури мови.             

Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів. Для прикладу зосередимо увагу на порушеннях літературної норми у вимові злитих звукосполучень /дж/, /дз/ та розрізнення приголосних (г), (ґ).

В усному мовленні /дж/, /дз/ у позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. Всередині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: дослід/ження, поход/ження.

В українській мові слід розрізняти /г/і /ґ/. Літера ґ була вилучена з правопису у 1933 році, але третім виданням "Українського правопису" 1990 року поновлена, проте не всі слова з цією буквою зафіксовані у цьому виданні. Найповніший список слів з літерою ґ подається в "Орфографічному словнику української мови" [10, с.63 ], яким варто користуватися, оскільки сьогодні втрачена літера вживається не лише згідно з нормою, а й на власний розсуд мовців: біографія, монографія, організація, але ґатунок, ґрунт, підґрунтя.

Акцентуаційна норма в українській мові цілком сформована, але найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Дедалі скорочується в українській мові кількість діалектів з дублетним наголосом [15, с.432]. Слід пам'ятати, як правильно наголошувати: нови*й, фа*ховий, ви*падок, одина*дцять, руко*пис, машино*пис, пере*пис, книжки*, шляхи* тощо.

Лексичні норми встановлюють правила слововживання. Вони відзначаються не тільки стабільністю, а й рухливістю. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в 11-ти томах (1970-1980); Російсько-українським словником у 3-х томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови та іншими. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживаються слова - кальки з російської мови, що є наслідком недостатнього опанування лексичними нормами, невмілого використання синонімів.

Функціонування переважної більшості кальок в українській мові теоретично обумовлене відповідними словотворчими моделями: підприємство, співіснувати, багатогалузевий тощо.

Граматичні норми передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень. Наприклад, у сучасній українській мові обмежено вживаються активні дієприкметники теперішнього часу, які під час перекладу з інших мов, зокрема з російської, замінюються прикметниками або іменниками.

На особливу увагу  заслуговують прийменникові конструкції, поширені насамперед у діловому мовленні. Порушенням норми вважається вживання прийменника -по , оскільки в українській мові є чимало прийменників, які є вдалими замінниками.

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для офіційно-ділового стилю характерні сталі словосполучення – мовні штампи, що зазнають суржикового викривлення внаслідок впливу російської мови [14, с. 196 ].

Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин. Слова в українській мові пишуться за такими принципами:

1) фонетичним (пишуться так як і вимовляються): випробувати, підрозділ , дата, бланк;

2) морфологічним (позначення на письмі складових частин слова незалежно від їхньої вимови): підписуєшся, укладається,безстроковий, зчитувати;

3) історичним (традиційним) (букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): дзвінок,рівень, меншості, зосереджений, черговий;

4) смисловим (диференціюючим) (різне написання однозвучних слів, які мають неоднакове значення): напам'ять – напам'ять, вишневе – Вишневе, проте – про те.

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу; вони полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом  з тим літературні норми з  часом можуть змінюватись. У зв'язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї і тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування нового і старого в мові [21, с. 115 ].

У словниках українського літературного слововживання розрізняють  варіанти: акцентні (алфа*віт і алфаві*т), фонематичні (вого*нь і ого*нь), морфологічні (мі*ст, родовий відмінок – моста* і мо*сту).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів  змінюється. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, підручниках, довідниках і посібниках з української  мови.

Культура писемного  й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватись їх.

3. . Природа логічних помилок в журналістському тексті.

 

Логічність, тобто відповідність  законам правильного мислення, притаманна людській свідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсу логіки. Але для літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним у загальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова недостатньо. Для нього логіка повинна стати тонким інструментом, яким треба вміти володіти [4; 6].