Аналіз прямоефірного радіовипуску

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

КАФЕДРА ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА РАДІОМОВЛЕННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота з курсу «Прямоефірне радіомовлення»

на тему «Аналіз прямоефірного радіовипуску»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав студент 3 курсу

Спеціальність: Журналістика

Піхачек Богдан

Науковий керівник: Нагорняк М. В.

Науковий консультант: Набруско В. І.

 

 

 

 

 

Київ-2012

Зміст

 

1. Тези;
2. Вступ;
3. Фахові стандарти та рівень їх дотримання;
4. Мовностилістичний аспект радіопрограми;
5. Аналіз доступності матеріалу для слухача;
6. Голосовий аналіз;
7. Висновок;
8. Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тези

Актуальність: Студенти ще вчаться і здебільшого часто помиляються, відходять від норм, стандартів тощо. Дана робота має допомогти уникнути основних похибок при створенні радіопрограм, відточити попередньо здобуті навички роботи в радійній сфері.

Новизна: Дослідження прямо ефірного мовлення з позицій, котрі раніше не використовувались в таких (нижченаведжених) аспектах.

Мета роботи: Проаналізувати і виправити власні помилки шляхом аналізу матеріалів, створених раніше, що допоможе обходити ці помилки у подальшій журналістській діяльності.

Об’єкт: Прямоефірний випуск радіопрограми «Студентська хвиля» від 12 лютого 2012 року, підготовлений студентами 3го курсу Піхачеком Богданом та Анітою Прасат.

Предмет: Фахові навички молодих журналістів і якість їх підходу до роботи.

Практичне значення: Прямо ефірне радіомовлення – один із найскладніших підвидів радіожурналістики і осягнути його ази – не така вже й проста задача. Ця робота покликана допомогти студентам та абітурієнтам зрозуміти, що таке «прямий ефір» та як роблять прямоефірні передачі і допомогти у створенні власних проектів.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ефірне мовлення - різновид публічного мовлення, заснований на використанні великих можливостей сучасної техніки.

Прямий ефір (англ. Live broadcast) — це процес безпосередньої передачі телевізійного чи радіосигналу з місця проведення запису в ефір, тобто безпосередня трансляція сигналу у реальному часі. Внаслідок технічних можливостей технічної апаратури що здійснює прямий ефір, і множинних точок переходу сигналу (камера-центр обробки сигналу-антена-супутник-супутник-приймальна антена-телевізор), прямий ефір ніколи не буває в прямому сенсі «прямим» — завжди буде затримка в декілька секунд.

Прямий ефір використовувався в  перші роки зародження телебачення, так як ще не були впроваджені технології запису.

Зараз частіше за все в прямому  ефірі транслюються спортивні змагання або нагородження (на кшталт Оскару, MTV Music Awards і т.н.). Також трансляцію використовують при висвітленні новин, коли ведучі презентують в прямому ефірі підготовлені та записані сюжети.

Сучасне радіомовлення - це інформаційна галузь, яка стала глобальним засобом масової інформації, засобом впливу на громадськість. Важливість впливу радіо на громадську думку пов'язана сьогодні з його масовістю та з можливістю бути суб'єктом громадянської журналістики.

Складність прямоефірного радіомовлення полягає в відстутності  монтажу та решти аспектів притаманних іншим видам мовлення. Необхідна  вичитка тексту належного рівня. Неабияку роботу треба проводити перед ефіром.

Одним з головних аспектів прямоефірного мовлення є безпосередня співпраця ведучого і звукорежиссера. На FM радіостанцяях, використовують схему роботи, де ведучий є водночас і журналістом, який готує новини і звукорежисером, який сам підбирає заставки та музичне оформлення програми.

Розглянемо програму, створену за класичним зразком, із підтримкою з боку звукорежисера. Проаналізуємо сумісність голосів ведучих, задля належної і успішної (рейтингової) радіопрограми. Річ у тім, що сам по-собі голос може бути приємним, та в компіляції з іншим, може вийти какофонія. Проаналізуємо змістове наповнення, зокрема новини, з точки зору журналістських стандартів. Враховуючи що здебільшого використовувались інтернет-новини, а вони є в нашому випадку першоджерелом, то проаналізуємо чи зуміли студенти перетворити її на радіоновину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фахові стандарти  та рівень їх дотримання

Слід фахово підходити до питань радіомовлення. Варто чітко відчувати і знати різницю між прямим ефіром та програмою в записі. Не проста діяльність – радіожурналістика. Нею може займатись не кожен. На сам перед радіожурналіст повинен володіти природнім даром гарного й милозвучного голосу. Мова має бути гарно поставленою, чіткою, виразною, відповідати  нормам української мови.

Є кілька аспектів, які необхідно враховувати при написанні радиотексту. Найважливіше - розуміти, про що йде мова.

Текст перш за все повинен бути цікавим. Треба підходити до роботи  творчо: використовувати цитати, виділяти окремі фрагменти стилістично, давати історичний контекст тощо.

Писати слід простою мовою, уникати жаргонізми і кліше. Наша мова нескінченно різноманітна - до будь-якого жаргонізму завжди знайдеться зрозумілий всім синонімічний відповідник. Також варто намагатися використовувати менше прикметників і чисел - занадто велика їх кількість тільки заплутає слухача. Кожне слово повинне бути обгрунтованим.

Заголовок - це шанс "зачепити" слухача, заволодіти його увагою. Якщо в центрі сюжету важливі політичні новини, як, наприклад, великий вибух або вбивство, факти будуть говорити самі за себе. Однак бувають випадки, коли зачепитися особливо нема за що, тому що історія на слуху і всім відома, тоді треба спробувати зацікавити слухача якимись мовно-стилістичними прийомами, але не перекручуючи істину.

  Об'єктивність, неупередженість і точність - всі ці принципи забезпечують незалежність Британської мовної корпорації. Українські стандарти абсолютно ідентичні, тому новини, які видаються в ефір мають бути чіткими, правдивимим й перевіреними.

  Не можна забувати, що ми несемо відповідальність за свій радіоматеріал. Наша репутація як журналістів залежить від того, наскільки достовірна наша інформація. Не варто копіювати інформацію або вставляти в текст уривки з минулих нотаток. Завжди перевіряйте факти !

В моєму випуску були дотримані не всі вищеперечислені стандарти та поради. Новини були відносно актуальними та об'єктивними, оскільки деякі студенти використовували інформацію застарілу. Правдивість новин не викликає сумнівів, адже частина з них була написана безпосередньо з першоджерел, тобто за повідомленнями їх учасників чи організаторів, інша ж частина була взята з інтернет-порталів як є інформацією 1-го рівня, тобто достовірність їх не підлягає сумнівам, оскільки це є продукт попередньої діяльності інших журналістів.

 Були підібрані цікаві, інтригуючі анонси. Наприклад, «Гришко зрадить опері з шансоном» або ж «Кібернетики-мафіозі».

Більшість новин у випуску були як з студентського життя Інституту журналістики, так і КНУ імені Шевченка загалом. В більшості новин були подані цитата, синхрони, прийоми репортажу, інтерв'ю тощо. Все це урізноманітнює  інформаційний виклад та податє інформацію в широкому спектрі, робить її збагаченою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мовностилістичний аспект радіопрограми

Образ журналіста – образ  високоосвіченої, ерудованої людини. Грамотність  його має бути на найвищому рівні. Журналіст виступає зразком норм для наслідування. Суржик, граматичні, акцентуаційні та інші мовностилістичні помилки потрібно унеможливлювати  й боротись з ними. Найпоширеніші з них — неправильні вимова слів та наголоси. Прикладів можна наводити багато, але загальний висновок такий: під упливом російської мови журналісти, які говорять у побуті російською (переважно також неграмотно), переносять її ритмо–мелодику у свою українську мову. Не можна в російську фразу просто вставити українські слова. Журналіст має самовдосконалюватись і працювати над собою не покладаючи рук.

Численні приклади та рекомендацій з медіа-грамотності наводить Капелюшний Анатолій Олексійович у своїй праці «Стилістика й редагування».

Часто медійники не знають правильних наголосів у запозичених словах. Наприклад, дуже вживане нині слово «гелікоптЕр». Воно прийшло до нас із французької мови, тому наголос має бути на літері «е». Оскільки переважна більшість журналістів вивчає англійську, то перед телекамерою впевнено повторює відповідно до англійської вимови «гелікОптер».  У тих, хто тільки починає працювати у прямому ефірі, помилки можуть вилітати просто від хвилювання.

В моєму випуску, не спостерігаються грубі помилки, адже обоє ведучих у побуті розмовляють українською, отже особливих труднощів не було ні при начитці, ні при формуванні повідомлень. Хоча, відсутність тривалої практики і певне хвилювання далось в знаки.

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз доступності  матеріалу для слухача

В журналістській діяльності, медівник повинен у всьому має орієнтуватися на слухача: подача матеріалу, його наповненість, стиль викладу і т. ін.

Дуже погано, коли подаються величезні цифри, незрозумілі й нерозшифровані абревіаіатури, слова, значення яких, може бути незрозумілим для аудиторії.

  Слухачі вмикають радіо для того, аби відпочити, черпонути свіженької інформації тощо. Тому не варто обтяжувати програми зайвою інформацією. Яскравим прикладом непрофесіонального підходу є наступна новина: «Американський музичний продюсер «Skrillex» 12.03.2011 відвідав Москву. НА концерт до музиканта прийшло понад 200 тисяч людей. Найдешевші квитки коштували від 300 доларів. В турне по Росії музикант заробив біля 5 млн. доларів США.»

 Дана інформація втрачає слухабельність від середини повідомлення. Цифри варто було б округлити, це не вважається подачею неповної чи недостовірної інформації.

Не варто говорити про подію чи явищеу минулому часі. Здебільшого люди слухають радіо епізодично та у фоновому режимі, вони не можуть знати про все те, що відбувалося в ефірі. Також не варто радійнику використовувати штампи. Усталені зразки швидко приїдаються і набридають.

Наш радіовипуск не містить складної чи незрозумілої інформації, деякі цифри були подані заокругленими, абревіатури розшифрованими. Дещо гірша ситуація з мовними штампами: дуже часто вживалось: «про це та інше детальніше далі…», «у студії для вас працювали…», та інше. Варто виходити, інколи, за рамки, шукати нестандртний підхід. Як от для прикладу новина зі Львова від 31 грудня 2012 року:

 

Ведучий напився в радіоефірі мало не до «білочки»

 

Шоу мало шалений успіх - за ним стежило близько мільйона людей.

На одній з львівських радіостанцій у п'ятницю, 29 грудня, відбувся ефір з назвою "Заливний язик". Впродовж трьох з половиною годин ведучий  кожні 15 хвилин випивав справжньої горілки, повідомляє ТСН. Він свідомо  сп'янів просто у прямому ефірі, щоб  продемонструвати, що алкоголь може зробити  з людиною. Автори незвичайного ефіру  називають його соціальним. Таким  чином, напередодні свят, вони закликали  водіїв не пити за кермом та й взагалі  не зловживати. Експеримент мав чіткі  правила: ведучий мав пити горілку з 25-грамової чарочки 8 разів на годину. "Єдине, що я зробив – я з'їв 150 грамів свіжесенького пюре картопляного з маслом. Чесно кажучи, завершував колись пити о 7-ій, але ще ніколи не починав о 7-ій ранку пити", - поділився ведучий шоу "Заливний язик". Варто зазначити, що перед шоу на радіостанцію запросили керівника міського ДАІ із справжнім алкотестером та нарколога, який тестував ведучого, наприклад, на спроможність рахувати. На ведучого, який важить 102 кг, горілка подіяла не одразу. Після години ефіру апарат показав 0,47 проміле, а після трьох з половиною годин – вже майже 2 проміле. Нагадаємо, що для водіїв в Україні дозволена норма алкоголю у крові – 0,2 проміле. У слухачів незвичний ефір мав шалений успіх. За приблизними оцінками, за ним стежили близько мільйона людей. Фахівці пообіцяли, що організм шаленого ведучого, який ризикнув здоров'ям, щоб закликати водіїв не пити за кермом, відновиться через 12-14 годин. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Голосовий аналіз

Основне на радіо – звук. Зокрема, - голос ведучого. Голос – це те, за чим ведучого впізнають, це його своєрідна візитка. Голос – головний інтструмент радійника.

Ведучий повинен слідкувати за всім: тембр, темп, тон, інтонація тощо. Все  має бути чітким, продуманим, зваженим, збалансованим. Ніхто не слухатиме  різкий, ріжучий, бубнявий чи голос  з неприємним відтінком.

У когожного характеристики голосу унікальні, кожен повинен шліфувати його і акцентувати, розвивати ті характеристики, які найбільше проявляються. Не менш важливу роль відіграє дикція, котру потрібно ставити. Повинна бути чіткість, зрозумілість, ясність. Мова має бути багатою, просторіччя варто викорінювати. Залишити можна тільки якщо того вимагає контент програми.

 

Голоси ведучих у проаналізованій мною програмі гармонійно поєднуються. У ведучого голос басистий, забарвлений нотками тенору, у ведучої ніжний, в міру солодкий, дівочий голос. Разом, в компіляції ці два голоси утворюють мелодійне звучання що гарно дає сприймати передавану інформацію на слуг. Враховуючи ще й вміле використання й управління голосом, маємо гарний приклад вдалого поєднання голосів ведучих.