Виникнення Київської Русі у геополітичному контексті: давньоруська держава у системі міжнародних відносин ІХ-Х ст

1. Виникнення Київської Русі у геополітичному контексті: давньоруська держава у системі міжнародних відносин ІХ-Х ст.

У системі  міжнародних відносин Київська Русь займала провідне місце, з нею  змушені були рахуватися такі могутні  держави, як Візантійська імперія і  Арабський халіфат.

В зовнішньополітичній  діяльності київських князів одним  з найважливіших напрямів був  південний, який становили відносини  з Візантією, бо саме Візантія становила  найбільш вигідний ринок збуту для  надлишків полюддя. І саме з Візантії частіше надходили на Русь речі престижного  вжитку для панівної верхівки (ювелірні при краси, дорогі тканини та ін.).

З Візантією  взаємовідносини були складними. З  одного боку, Київська Русь підтримувала з нею тісні торговельні, культурні  й політичні зв'язки, з другого - молодій державі нерідко доводилось силою зброї відстоювати свої права. Найгострішою була боротьба за обмеження торговельних зв'язків  Київської Русі та сфер її впливу у  Причорномор'ї. Спірні питання між  Візантією і Руссю вирішувались на основі "Закони руського".

Міжнародні  відносини Київської Русі значно розширила княгиня Ольга. Вона встановила тісніші зв'язки з Візантією, зокрема  й прийнявши християнство. Активізувались дипломатичні стосунки Київської Русі з Німецькою імперією, про що засвідчив  обмін посольствами між двома  державами.

Значно  розвинулась зовнішня політика Київської  Русі за князювання Святослава, який зайняв великокняжий престол 965 р. З його ім'ям пов'язані найяскравіші сторінки воєнної  історії Київської Русі. Більшу частину  свого життя, як зазначалося, Святослав  провів у походах і війнах. Перші  вдалі походи Святослава на Схід проти  Хозарського каганату і булгар закінчилися розширенням і зміцненням східних кордонів, зосередженням в руках князя контролю над торговельними шляхами по Волзі, Дону, Керченській протоці, створенням реальних можливостей для торгівлі з багатими країнами Сходу. До 60-х рр. X ст., до підкорення хозар Святославом, данину їм платили в'ятичі. У другій половині 60-х рр. X ст., внаслідок походів князя Святослава. Хозарський каганат був розгромлений і припинив існування. Тоді ж влада Києва поширилася на племена Північного Кавказу і Приазов'я, але після смерті Святослава майже всі ці землі було втрачено.

За  часів князювання Святослава Київська Русь зміцнила відносини також з  західноєвропейськими країнами - Чехією, Польщею, Німеччиною.

Князь Володимир, був дуже сильним і  войовничим правителем, у відносинах з сусідніми державами опирався на активні дипломатичні контакти, застосовував традиційну для того часу практику династичних шлюбів. Його політика сприяла значному посиленню  зв'язків з найвпливовішими країнами Європи, зростанню авторитету Київської  Русі на міжнародній арені, особливо після хрещення Русі. Значно зміцнилися за князювання Володимира добросусідські відносини з Польщею, Угорщиною, Чехією.

За  князювання Ярослава Мудрого становище  Київської держави на міжнародній  арені характеризувалося стабільністю. Зовнішньополітична діяльність Ярослава спиралася насамперед на слово дипломата, а не на меч воїна. У досягненні своєї мети він використав західноєвропейський  досвід династичних зв'язків. Ярослава Мудрого називали "тестем Європи". Зокрема відбулося подальше зближення  Київської Русі з Польщею завдяки  шлюбові польського короля Казимира з сестрою Ярослава Марією Добпонегою. Водночас польський король Казимир видав заміж за сина Ярослава Ізяслава свою сестру. Другого свого сина Ярослав оженив на сестрі арійського єпископа. Тісні зв'язки були встановлені зі скандинавськими країнами: сам Ярослав одружився з дочкою норвезького короля Олафа - Іриною, а дочку видав заміж за норвезького принца, у майбутньому короля Геральда. Ще тісніші династичні зв'язки зумів зав'язати Ярослав з Францією, віддавши заміж за французького короля Генріха І свою дочку Ганну, яка після смерті чоловіка стала королевою-регентшою при малолітньому сині. Складнішими були взаємовідносини Ярослава з Візантією. Княжіння Ярослава Мудрого стало вершиною міжнародної політики, авторитету і сили Київської Русі, яка зайняла почесне місце серед великих країн Європи. Мати ж Володимира Мономаха (дружина сина Ярослава Всеволода) була дочкою імператора Візантії - Костянтина IX Мономаха.

Наведені  дані свідчать про те, що Русь у своєму політичному житті значною мірою  була пов'язана із Західною Європою. В усякому разі ці династичні зв'язки, разом з участю Київської Русі в європейських дипломатичних комбінаціях, коаліціях і війнах свідчать, що на той період вона входила в європейську  державно-політичну систему і  усвідомлювала себе частиною цієї системи. Київська Русь жила напруженим міжнародним  життям, а її зовнішня політика ХІ-ХІІ  ст. - це передусім, "рух великої  європейської держави на Захід". У цілому Київська Русь відігравала  важливу роль у міждержавних відносинах країн Європи та Близького Сходу.